вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3439/24
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)
до відповідача: Виконавчого комітету Тетіївської міської ради (09800, Київська обл.,Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Януша Острозького, буд. 5)
про стягнення 126625,07 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою №б/н від 20.12.2024 до Виконавчого комітету Тетіївської міської ради про стягнення 126625,07 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2024 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 25.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).
06.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, в якому міститься клопотання про застосування строку позовної давності. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає наступне:
- відповідач погоджується з основною сумою боргу за договором постачання природного газу №09-2262/22-БО-Т від 29.12.2022 в сумі 96479,87 грн.;
- відповідачем були взяті на себе бюджетні фінансові зобов'язання щодо оплати за поставлений товар;
- відповідачем було здійснено оплату за вказаним договором на загальну суму 352141,60 грн. (платіжними дорученнями на суму 108820,62 грн., 118471,03 грн. та 124879,95 грн.);
- органи Казначейства контролюють бюджетні та бюджетні фінансові зобов'язання під час їх реєстрації розпорядниками, то при реєстрації відповідачу було надано відмову в реєстрації, так як сума фінансового зобов'язання за договором № 09-2262/22-БО-Т від 29.12.2022 перевищила загальну суму взятих зобов'язань (399 999,92 грн.). У зв'язку з цим Відповідач не зміг оплатити постачання природного газу згідно акту від 31.03.2023 на суму 96 479,87 грн. ;
- сума коштів, якої не вистачало на оплату згідно договору за останнім актом, була в подальшому закладена Відповідачем в місцевому бюджеті. В той же час, для її оплати потрібно було укласти новий договір (або додаткову угоду до діючого договору) і відповідно зареєструвати бюджетне фінансове зобов'язання в органах Держказначейства.
- відповідач неодноразово надсилав Позивачу листи з пропозицією можливих варіантів оплати вказаної суми боргу, дотримуючись при цьому Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України;
- у зв'язку з відмовою позивача прийняти запропоновані умови, Відповідач був позбавлений об'єктивної можливості здійснити оплату за договором постачання природного газу № 09-2262/22-БО-Т від 29.12.2022 р. у сумі 96??479,87 грн.;
- позивачем були пропущені строки позовної давності звернення до суду із позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій, строк позовної давності щодо яких сплинув у квітні 2024 року;
- просить суд застосувати положення ст.-ст. 258, 267 ЦК України та відмовити у позові в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 30 145,20 грн. у зв'язку із спливом строків позовної давності.
08.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
09.01.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, який збігається зі змістом відзиву, поданого до суду 06.01.2025.
У відповідності до ч. ч. 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечення щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 16.06.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано заборгованістю Виконавчого комітету Тетіївської міської ради (далі - відповідач, Споживач) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - позивач, Постачальник), що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за умовами Договору постачання природного газу №09-2262/22-БО-Т від 29.12.2022.
Так, 29.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Виконавчим комітетом Тетіївської міської ради, що надалі разом іменовані Сторони, було укладено Договір постачання природного газу №09-2262/22-БО-Т (далі-Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природній газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природній газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 3.5. Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу-транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пункт 3.5.1. Договору).
На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (пункт 3.5.2. Договору).
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пункт 3.5.3. Договору).
Відповідно до пункт 3.5.4. Договору, у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, a також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Позивач в позові вказує, що на виконання умов Договору, протягом січня 2023 року - березень 2023 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 323771,52 грн., про що свідчить:
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 на суму 108820,62 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023 на суму 118471,03 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023 на суму 96479,87 грн.
Однак, відповідач лише частково здійснив оплату за переданий газ лише на суму 227291,65 грн., у зв'язку з чим сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 96479,87 грн.
Судом надана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір на постачання продукту, яким виступає природний газ.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст.712 Цивільного кодексу України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору, протягом січня 2023 - березня 2023 року було передано у власність відповідача природній газ на загальну суму 323771,52 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 на суму 108820,62 грн., актом приймання-передачі природного газу від28.02.20253 на суму 118471,03 грн., актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2023 на суму 96479,87 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що оплата за природній газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен буд сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5 цього Договору.
На виконання умов договору відповідач сплатив вартість поставленого природного газу лише частково на загальну суму 227291,65 грн., що підтверджується інформацією про надходження коштів за період з 29.12.2022 по 22.07.2024, наданою АТ «Ощадбанк» №16/2-09/83793/2024 від 23.07.2024 та довідкою АБ «Укргазбанк» №15932/21427/2024 від 23.07.2024.
Втім, відповідач обов'язок з проведення оплати вартості поставленого природного газу в повному обсязі у строк, встановлений умовами п. 5.1. Договору не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 96479,87 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 96479,87 грн. розмір якої підтверджено матеріалами справи, належними та допустимими доказами.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Виконавчого комітету Тетіївської міської ради про стягнення основного боргу 96479,87 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до пункт 7.2. Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У зв'язку з простроченням оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано три проценти річних у розмірі 3263,15 грн. за період з 16.05.2023 по 30.06.2024, інфляційні втрати у розмірі 5402,75 грн. за період з 01.06.2023 по 30.06.2024 та пеню у розмірі 21479,33 грн. за період з 16.05.2023 по 15.11.2023
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності до обставин справи та вимог законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 3263,15 грн. трьох процентів річних річних, 5402,72 грн. інфляційних втрат та 21479,33 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо пояснень відповідача, суд зазначає, що відповідно до п. п. 2.2. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 02.03.2012 №309 розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов'язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 (далі - Реєстр) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.
Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за виконання прийнятих бюджетних зобов'язань за договором, і така відповідальність не може бути поставлена у залежність від дій або бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі від надходження коштів на казначейський рахунок замовника. Суд дійшов висновку, що відповідач мав можливість здійснити реєстрацію відповідного бюджетного зобов'язання у 2023 році з урахуванням необхідності оплати спожитого природного газу на суму 96?479,87 грн.
Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій, оскільки такий строк закінчився у квітні 2024 року, у зв'язку з цим просить суд застосувати положення статей 258, 267 ЦК України та відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 30?145,20 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з приписами ст. 257, ч. 2 ст. ст. 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 259 цього Кодексу, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Приписами ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5).
Згідно зі ст. 253, ч. 1 ст. 254 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Відповідно до положень ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Згідно пункт 11.3 Договору, строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свої прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років.
Таким чином, умовами договору №09-2262/22-БО-Т від 29.12.2022 передбачено збільшення строку позовної давності порівняно з установленим законом, а тому відсутні підстави вважати, що у даній справі строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій позивачем пропущений.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивачем доведено суду факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором постачання природного газу в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого газу.
Натомість, відповідач хоч і визнав суму основного боргу у відзиві на позов, однак станом на день розгляду даної справи доказів повної оплати спожитого газу відповідачем або його звернення до позивача із пропозицією мирного врегулювання спору не надав, заявлених до нього позовних вимог не спростував.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Виконавчого комітету Тетіївської міської ради про стягнення 126625,07 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Виконавчого комітету Тетіївської міської ради (09800, Київська обл.,Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Януша Острозького, буд. 5, код ЄДРПОУ 04054889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) заборгованість у розмірі 96479 (дев'яносто шість тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 87 коп., пеню у розмірі 21479 (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят дев'ять) грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 3263 ( три тисячі твісті шістдесят три) грн. 15 коп., інфляційні нарахування у розмірі 5402 (п'ять тисяч чотириста дві)грн. 72 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 00 коп, видавши наказ.
Повний текст рішення складено 16.06.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.