вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3047/24
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув заяву (вх.№3150/25 від 03.04.2025) Приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3047/24
за позовом Приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ»
61140, місто Харків, вулиця Гольдбергівська, будинок 9, квартира 76, код ЄДРПОУ 42268101
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПІХ»
08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова, будинок 24, код ЄДРПОУ 22899797
про стягнення заборгованості
за участі представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
встановив:
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/3047/24 за позовом Приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПІХ» про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2024 відкрито провадження у справі № 911/3047/24 за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.
За результатами розгляду справи, у судовому засіданні 01.04.2025 проголошено скорочене рішення суду (вступну та резолютивну частини) у справі №911/3047/24 про задоволення позову повністю.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх.№3150/25 від 03.04.2025) про ухвалення додаткового рішення.
До заяви позивачем додано: ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги адвокатом №01/11-24/2 від 01.11.2024, акт №1 приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за договором №01/11-24/2 про надання правничої допомоги адвокатом від 01.11.2024 від 02.04.2025.
Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частин 1, 2 статті 221, статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання з розгляду заяви Приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» (вх.№3150/25 від 03.04.2025) про ухвалення додаткового рішення, при цьому, судом враховане клопотання позивача про розгляд цієї заяви без участі його представника, явка представників сторін у вказане судове засідання не є обов'язковою, а їх відсутність не перешкоджатиме розгляду заяви.
Відповідно до частин 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; повідомлення здійснюється шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому Господарського процесуального кодексу України для вручення судових рішень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2025 призначено судове засідання з розгляду заяви (вх.№3150/25 від 03.04.2025) Приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» про ухвалення додаткового рішення на 15.04.2025 о 16:00.
У судове засідання 15.04.2025 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Судом розглянута заява Приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» (вх.№3150/25 від 03.04.2025) про ухвалення додаткового рішення.
За результатами розгляду заяви Приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» (вх.№3150/25 від 03.04.2025) про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов таких висновків.
Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об'єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В обґрунтування заяви про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що між ним та адвокатом Костирею Геннадієм Анатолійовичем укладений договір №01/11-24/2 про надання правничої допомоги адвокатом від 01.11.2024.
Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець зобов'язується у встановленому цим договором порядку, на платній основі, провести комплекс робіт (послуг) по захисту майнових інтересів замовника у спосіб: стягнення на користь замовника заборгованості перед ним: Товариства з обмеженою відповідальністю “Успіх» код ЄДРПОУ 22899797 (надалі іменується - “боржник») за договором купівлі-продажу №60/10 від 08.07.2022 згідно з наданими документиками. Сума заборгованості боржника перед замовником становить 1134919,13 грн та складається із сум: основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних, неустойки пов'язаних із неналежним виконанням боржником своїх грошових зобов'язань; здійснити правовий аналіз наданих замовником документів і матеріалів (пункт 1.2. договору).
З метою виконання умов договору, обумовлених пунктом 1.1. цього договору, виконавець представляє інтереси замовника в судах загальної юрисдикції України, в тому числі господарських всіх інстанцій (пункт 1.3. договору).
У разі необхідності, виконавець готує проекти документів, необхідність в яких виникає в ході виконання цього договору (пункт 1.4. договору).
Адвокат представляє клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред'явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред'явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред'явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії, сплачувати від імені замовника державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі, вчиняти інші дії в інтересах замовника не передбачених даним договором (пункт 1.5. договору).
На підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється клієнту (пункт 1.8. договору).
Вартість робіт за цим договором складається з основної та додаткової винагороди виконавця (пункт 3.1. договору).
Основна винагорода виконавця за цим договором складає 5500,00 грн та сплачується замовником на користь виконавця, протягом 3-х днів з моменту підписання цього договору (пункт 3.2.1. договору).
Додаткова винагорода виконавця складає 15% від суми стягнених з боржника на користь замовника грошових коштів або матеріальних цінностей в процесі виконання робіт, передбачених пунктом 1.1. цього договору. Така додаткова винагорода сплачується замовником на користь виконавця протягом 5-ти днів з моменту отриманням замовником від боржника (кожної частини грошової суми або матеріальних цінностей заборгованості, передбаченої пунктом 1.1. цього договору) (пункт 3.2. договору).
Акти приймання наданих послуг надаються замовнику виконавцем. Акт приймання наданих послуг, представлений виконавцем, повинен бути розглянутий, підписаний та сплачений замовником (пункт 3.7. договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 5.1. договору).
До матеріалів справи надано копію договору, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток.
Також, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач надав суду копію підписаного між ним та адвокатом акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за договором №01/11-24/2 про надання правничої допомоги адвокатом від 01.11.2024, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток.
Судом встановлено, що представником позивача у даній справі був адвокат Костиря Геннадій Анатолійович, відомості про якого розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача 259856,20 грн основного боргу, 561830,70 грн пені, 227585,38 грн інфляційних втрат, 85646,85 грн 3 % річних за неналежне виконання договору купівлі-продажу №60/10 від 08.07.2022.
Рішенням Господарського суду Київської області від 01.04.2025 у справі №911/3047/24 позов (вх. №4019/24 від 11.11.2024) Приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПІХ» про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПІХ» на користь Приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» 259856,20 грн основного боргу, 561830,70 грн пені, 227585,38 грн інфляційних втрат, 85646,85 грн 3 % річних за неналежне виконання договору купівлі-продажу №60/10 від 08.07.2022 та 13619,04 грн судового збору.
Так, відповідно до пункту 1. акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за договором №01/11-24/2 про надання правничої допомоги адвокатом від 01.11.2024 сторони (позивач та адвокат Костиря Г.А.) погодили надання адвокатом клієнту таких послуг у справі: 1) ознайомлення з наданими клієнтом матеріалами на підтвердження вимог у спорі, що виник за договором купівлі-продажу №60/10 від 08.07.2022, укладеним між клієнтом та ТОВ «Успіх» код ЄДРПОУ 22899797 (надалі іменується - «боржник»); 2) складання та подача до Господарського суду Київської області позову «про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» на користь Приватного підприємства «ЕПРОФІТ» заборгованості, яка складається з: 259856,20 грн основного боргу, пені у розмірі 561830,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 227585,38 грн, 3%річних у розмірі 85646,85 грн за неналежне виконання договору купівлі-продажу №60/10 від 08.07.2022. Представництво інтересів замовника у Господарському суді Київської області у справі №911/3047/24.
Розрахунок за пунктом 1. акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за договором №01/11-24/2 про надання правничої допомоги адвокатом від 01.11.2024 - згідно з умовами пункту 3.2.1. договору: 5500,00 грн - протягом 3-х днів з моменту підписання договору.
Враховуючи задоволенння позову в повному обсязі, представництво інтересів замовника у Господарському суді Київської області у справі №911/3047/24 адвокатом Костирею Геннадієм Анатолійовичем, суд вважає, що стягнення з відповідача 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (основної винагороди) зазначеної у пункті 1. в таблиці акту №1 приймання - передачі виконаних робіт (послуг) від 02.04.2025 обгрунтованим і таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідно до пункту 2. акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за договором №01/11-24/2 про надання правничої допомоги адвокатом від 01.11.2024 сторони (позивач та адвокат Костиря Г.А.) погодили додаткову винагороду (гонорар успіху) у розмірі 15% від суми стягнутих з боржника у справі коштів, у зв'язку з чим заявляється до стягнення з відповідача 170237,86 грн судових витрат цього гонорару успіху.
Щодо стягнення додаткової винагороди (гонорару успіху), суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 наголосила на існуванні "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; законності визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Європейського суду з прав людини застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Так, Верховний Суд у постанові від 15.09.2022 у справі №915/294/21 зауважив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов'язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку вирахуваного ними у відсотковому співвідношенні від суми незадоволених позовних вимог), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов'язаним з розглядом справи, які визначені адвокатським бюро та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених відповідачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін - відмови позивачеві у позові, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь відповідач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок позивача.
Верховний Суд виходить з того, що судові витрати, які за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді ("гонорар успіху") до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони договору про надання правової допомоги також домовились у договорі про надання правової допомоги, не можуть покладатись на сторону, на яку судові витрати іншої сторони мають бути віднесені відповідно до процесуальних норм про розподіл судових витрат, виходячи лише зі зменшення судом гонорару, який визначено сторонами цього договору на власний розсуд, без одночасної оцінки його розміру всім критеріям судових витрат на правничу допомогу, які унормовані у главі 8 "Судові витрати" Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності. Тобто не буде правомірним просте зменшення судом таких судових витрат у спосіб встановлення іншого (меншого) відсотку від того відсотку, який обумовлено в договорі про надання правничої допомоги щодо бази його (відсотку) нарахування.
Враховуючи наведене та визначені, зокрема, частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причинно пов'язаних з розглядом справи, Верховний Суд у постанові від 15.09.2022 у справі №915/294/21 дійшов висновку про обгрунтованість такого підходу для визначення розміру гонорару успіху, що може бути покладений судом на іншу сторону, який суд застосовує при розгляді питання розподілу судових витрат позивача на гонорар успіху адвокату в цій справі: колегія суддів дійшла висновку, що не стверджуючи про нульову кореляцію витрат у формі "гонорару успіху" фактично понесеним витратам, за оцінкою колегії суддів розумним та справедливим у даному випадку буде віднесення на позивача витрат у формі "гонорару успіху" в розмірі, що відповідає (1) і фактичним витратам на правову допомогу, які відповідач планував понести в суді, виходячи з обсягу запланованої правової допомоги та складності справи; (2) і витратам, які фактично поніс відповідач, відповідно до актів наданих послуг; (3) і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на позивача, виходячи з оцінки самим відповідачем та фахівцями у сфері права, з якими він мав домовленості щодо певного результату розгляду справи, з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.
Окремо Верховний Суд у постанові від 15.09.2022 у справі №915/294/21 зауважує, що за результатами розподілу судових витрат витрати в формі "гонорару успіху" не можуть бути стягнуті в розмірі, який на понад 98% перевищує вартість фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки це не відповідає критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права.
У цій справі наявні подібні обставини, оскільки судові витрати у формі "гонорару успіху" (170237,86 грн) на 97% перевищують вартість фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу (5500,00 грн).
З урахуванням викладеного, застосовуючи правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд вважає обгрунтованим покладення на відповідача судових витрат позивача зі сплати додаткової винагороди адвокату (гонорару успіху) в розмірі основної винагороди, що погоджена сторонами (5500,00 грн) і визначена ними як достатня для надання правової допомоги у справі, з огляду на всі вищевикладені критерії.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати позивача на правничу допомогу в сумі 11000,00 грн, що складаються з 5500,00 грн основної винагороди адвоката та 5500,00 грн додаткової винагороди адвоката ("гонорару успіху").
Зважаючи на вищевказане, у відшкодуванні відповідачем інших витрат позивача на правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 123, 129, 237, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Заяву (вх.№3150/25 від 03.04.2025) Приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3047/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПІХ» (08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова, будинок 24, код ЄДРПОУ 22899797) на користь Приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» (61140, місто Харків, вулиця Гольдбергівська, будинок 9, квартира 76, код ЄДРПОУ 42268101) 11000,00 грн (одинадцять тисяч гривень) витрат на правничу допомогу.
3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне додаткове рішення суду складено 16.06.2025.
Суддя С.О. Саванчук