вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/171/25
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Селянського (фермерського) господарства «Верес» (84170, Донецька обл., Краматорський рн, с. Торець, вул. Зелена, буд. 17)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міатерра» (08147, Київська обл., Бучанський рн, с. Софіївська Борщагівка, буд.1, кв. 48)
про стягнення 644 791,25 грн.
за участю представників:
від позивача: Олійников С.І., ордер серія АН №1507677 від 28.12.2024
від відповідача: не з'явився
Селянське (Фермерське) господарство “Верес» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №б/н від 30.12.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міатерра» про стягнення 644791,25 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 29.01.2025 позовну заяву Селянського (Фермерського) господарства “Верес» за вих. №б/н від 30.12.2024 залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.
30.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 30.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання 06.03.2025 о 14:00.
Ухвалою суду від 06.03.2025 відкладено підготовче засідання на 20.03.2025 о 15:45.
Ухвалою суду від 20.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.04.2025 о 14:30.
04.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат.
04.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, в якій позивач просить суд вважати вірними реквізити адреси позивача: 84170, Донецька обл., Краматорський рн, с. Торець, вул. Зелена, буд. 17.
16.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просить прийняти до розгляду акт звірки взаємних розрахунків за період вересень 2022 - грудень 2024 року та визнати поважними причини неподання доказу.
Ухвалою суду від 17.04.2025 відкладено судове засідання на 01.05.2025 о 14:00.
17.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
23.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява в якій на підтвердження того, що акт звірки взаємних розрахунків за період вересень 2022 - грудень 2024 року повернуто саме 16.04.2025 відповідачем, надає скріншот екрану бухгалтера СФГ «ВЕРЕС» з відкритим програмним комплексом «Вчасно» та витяг про підписання акту звірки сторонами. Також надає повторний розрахунок пені.
В судове засідання 01.05.2025 з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання 01.05.2025 не з'явився про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, неявка в судове засідання 01.05.2025 представника відповідача, якого належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без участі представника відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, тому справа розглядається за наявним матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
За результатами розгляду клопотання позивача від 16.04.2025 про визнання поважними причини неподання доказу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 та 5 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Керуючись ч. 5 ст. 80 та ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд визнає поважними причини пропуску позивачем строку для подання доказів, поновлює позивачу строк для подання доказів та долучає до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків за період вересень 2022- грудень 2024 року.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи позицію учасників справи, суд встановив.
Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю «МІАТЕРРА» (далі-відповідач, Орендар) перед Селянським (фермерським) господарством «Верес» (далі-позивач, Орендодавець), що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору 23/09-1-2022 від 23.09.2022.
Так, 23.09.2022 між Селянським (фермерським) господарством «Верес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІАТЕРРА» укладено Договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого в в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове платне користування техніку з екіпажем (далі за текстом - Техніка), а також зобов'язується забезпечити керування ним та його технічну експлуатацію за власний рахунок, а Орендар зобов'язується прийняти в тимчасове користування вказану техніку та сплачувати Орендодавцю визначену цим договором орендну плату.
Відповідно до пункту 1.2. Договору, перелік техніки та його характеристики відображені в Додатку №1 до цього Договору.
Додатком № 1 договору №23/09-1-2022 від 23.2022 оренди техніки з екпіжем сторони погодили, в оренду передається комбайн John Deere 660 та комбайн Class Tucano 470 з водіями. Фактичне місце роботи орендованої техніки - м. Корець, Рівненська обл.
Згідно пункту 3.1. Договору, техніка передається Орендарю за його заявкою не пізніше 30 вересня 2022 року.
Передача техніки здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 3.2. Договору).
Сума орендної плати та строк оренди визначаються сторонами в Додатку № до даного Договору (пункт 4.1. Договору).
Пунктом 1 Додатку №1 передбачено, що сторони узгодили вартість орендної плати - 2160,00 грн. за 1 гектар. Строк оренди - від початку до завершення збиральних робіт. Фактично відображається в Актах здачі - приймання наданих послуг, які підписуються Сторонами та є підставою для оплати.
Відповідно до п. 4.2. Договору, виплата орендної плати здійснюється на підставі рахунку, згідно узгоджених Сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг.
Орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця протягом 10-ти банківських днів з дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 4.3. Договору).
За прострочення оплати орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки ГБУ від суми заборгованості заданим договором за кожен день прострочення (пункт 4.4. Договору).
Згідно пункту 6.1. Договору, у разі порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь якому разі до повного виконання Сторонами свої зобов'язань за цим Договором.
Позивач вказує, що на виконання умов Договору надало в оренду відповідачу сільськогосподарську техніку, згідно Додатку №1.
На підтвердження наданих послуг, позивач надав підписані між сторонами наступні Акти надання послуг:
- №103 від 31.10.2022, відповідно до якого вартість послуг наданих у вересні - жовтні 2022 року становить 266868,00 грн., у т.ч. ПДВ 44478,00 грн.
- №132 від 30.11.2022, згідно до якого вартість послуг наданих в листопаді 2022 року становить 21146,40 у т.ч. ПДВ 3524,40 грн.
- №18 від 28.02.2023, відповідно до якого вартість послуг наданих в грудні 2022 року - січні, лютому 2023 року становить 158544,40 грн., у т.ч ПДВ 26424,40 грн.
Позивач наголошує, що відповідно до п. 4.2. Договору виставив відповідачу рахунки на оплату №74 від 31.10.2022 на суму 266868,00 грн., №103 від 30.11.2022 на суму 21146,40 грн., №16 від 28.02.2023 на суму 158544,40 грн., які надіслані та отримані відповідачем у сервісі «Вчасно».
Також наголошує, що незважаючи на отримання рахунків відповідач не виконав умови Договору щодо оплати отриманих послуг з оренди.
Станом на 30.04.2023 між сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з вересня 2022 по квітень 2023 року, згідно якого заборгованість відповідача становить 446558,40 грн.
Судом надана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили орендну плату, порядок здійснення розрахунків, строк дії договору, порядок передання обладнання в оренду та його повернення, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 759 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Згідно приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України).
В силу положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Приписами ст.ст. 610, 612 ЦК України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до п. 4.1. Договору, орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця протягом 10-ти банківських днів з дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №23/09-1-2022 від 23.09.2022 позивачем надані послуги з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень і заперечень Актами надання послуг №103 від 31.10.2022 на суму 266868,00 грн., №132 від 30.11.2022 на суму 21146,40 грн., №18 від 28.02.2023 на суму 158544,00 грн.
Крім того, сторони підписали Акт звірки взаємних розрахунків за період з вересня 2022 року по квітень 2023 року, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 446 558,40 грн.
Судом також встановлено, що 16.04.2025 між сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з вересня 2022 року по грудень 2024 року на аналогічну суму 446 558,40 грн., яким відповідач визнав наявність зазначеної заборгованості перед позивачем.
Підписання відповідачем зазначених актів свідчить про підтвердження ним зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем. Разом з тим, доказів здійснення оплати за надані послуги відповідачем до матеріалів справи не надано, що свідчить про порушення ним договірного зобов'язання щодо своєчасного проведення розрахунків. Таким чином, факт наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 446 558,40 грн. є доведеним.
Щодо наданого позивачем повторного розрахунку пені, який долучений до заяви від 22.04.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові №910/18389/20 від 22.07.2021 зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
При цьому Верховний Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Судом встановлено, що при поданні позову позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором №23/09-1-2022 від 23.09.2022 у розмірі 446558,40 грн., пеню у розмірі 100673,56 грн., 3% річних 26779,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 70780,29 грн.
В заяві від 22.04.2025 позивач зазначає, що 17.04.2025 ним здійснено повторний прорахунок сум пені, відсотків за користування коштами та інфляційних. За результатами розрахунку встановлено, що загальна сума пені становить не 100673,56 грн., а 110081,96 грн., зокрема сума пені нарахованої на суму боргу 158544,00 грн., становить не 29232,90 грн., а 38641,30 грн.
Однак, позивачем не подано заяву про збільшення розміру позовних вимог у встановленому порядку, а подана заява від 22.04.2025 не може бути розцінена як така, що містить вимогу про збільшення розміру позовних вимог, тому спір розглядається за первісними вимогами.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до пункту 4.4. Договору, за прострочення оплати орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за даним договором за кожен день прострочення.
Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, у відповідності до умов Договору та вимог законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 100673,56 грн. пені, 26779, 00 грн. трьох процентів річних, 70780,29 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено суду факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором №23/09-1-2022 від 23.09.2022 в частині повної та своєчасної сплати вартості послуги з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем. Натомість, відповідач станом на день розгляду даної справи доказів повної та своєчасної оплати послуги з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи копії: договору №1/25-12 від 25.12.2024, ордер серія АН №1507677 від 28.12.2024, Угоди про розмір та строки оплати гонорару адвоката.
Так, 25.12.2024 між Адвокатом Олійниковим Станіславом Ігоревичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4799, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Донецької області від 28.02.2017 року (надалі - Адвокат) з однієї сторони, та Селянським (фермерським) господарством «ВЕРЕС» (надалі - «Клієнт»), в особі Голови Склярова Олександра Олександровича, з другої сторони, укладено цей Договір.
Відповідно до п. 1.1 Договору №1/25-12 від 25.12.2024, Адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси Клієнта у Господарському суду Київської області під час розгляду судової справи за позовом Селянського (фермерського) господарства «ВЕРЕС» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міатерра» про стягнення заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки від 23.09.2022 №23/09-1-2022.
Клієнт зобов'язаний надати Адвокату всю необхідну інформацію, для здійснення представництва, яка йому відома, та яка відноситься до предмету розгляду у справі (пункт 3.1. Договору).
Клієнт зобов'язаний здійснити або доручити здійснення оплати юридичних послуг Адвоката згідно з цим Договором (пункт 3.2. Договору).
Згідно пункту 4.1. Договору, за надання правової допомоги Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар, розмір якого узгоджується Сторонами у окремій угоді (Додатку 2 до Договору про надання правничої допомоги).
В матеріалах справи міститься ордер серія АН №1507677 від 28.12.2024, виданий на надання правничої (правової) допомоги Селянському (фермерському) господарству «Верес» на ім'я адвоката Олійникова Станіслава Ігоровича.
До договору про надання правової допомоги, позивач надав підписану ним з адвокатом Угоду про розмір та строки оплати гонорару адвоката.
Відповідно до п. 2 Угоди, сторони погодили, що розмір гонорару Адвоката за представництво інтересів у Господарському суду Київської області під час розгляду судової справи за позовом Селянського (фермерського) господарства «ВЕРЕС» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міатерра» про стягнення заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки від 23.09.2022 №23/09-1-2022 становить 12 000,00 (дванадцять тисяч) грн.
У разі задоволення позовних вимог гонорар «успіху» адвоката становить 8 000,00 (вісім) тисяч гривень.
В якості підтвердження оплати наданих послуг з правової допомоги позивач надав платіжну інструкцію №6805 від 26.12.2024 на суму 12000,00 грн., в призначенні платежу зазначено - спалата за надання юридичних послуг за договором правничої допомоги №01-25/12 від 25.12.2024 згідно рахунку-фактури №01-25/12 від 25 грудня 2024 року без ПДВ.
Згідно із ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Такої позиції також притримується Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, за підписом адвоката Олійникова С.І. було подано позовну заяву з додатками (вх.№б/н від 10.01.2025), заяву про усунення недоліків (вх.№б/н від 30.01.2025), заяву про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції (вх.№б/н від 31.01.2025), клопотання про стягнення судових витрат (вх.№б/н від 04.04.2025), заяву (вх.№б/н від 04.04.2025), клопотання про долучення доказів (вх.№б/н від 16.04.2025), заяву про стягнення судових витрат (вх.№б/н від 17.04.2025), заяву (вх.№б/н від 23.04.2025).
Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.
Враховуючи критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за доцільне визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню Товариством з обмеженою відповідальністю “Міатерра» на користь Селянського (фермерського) господарства «Верес», у зменшеному розмірі - 6000,00 грн. Вказану суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката належить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міатерра».
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
У судовому засіданні, яке відбулось 01.05.2025, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства «Верес» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міатерра» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міатерра» (08147, Київська обл., Бучанський рн, с. Софіївська Борщагівка, вул.. Петрівська, буд.1, кв. 48, код ЄДРПОУ 40307206) на користь Селянського (фермерського) господарства «Верес» (84170, Донецька обл., Краматорський рн, село Торець, вул. Зелена, буд. 17, код ЄДРПОУ 30917030) 446 558 (чотириста сорок шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 40 коп. основної заборгованості, 100 673 (сто тисяч шістсот сімдесят три) грн. 56 коп. пені, 26 779 (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. трьох процентів річних, 70 780 (сімдесят тисяч сімсот вісімдесят) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 7 737 (сім тисяч сімсот тридцять сім) грн. 50 коп. судового збору та 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, видавши наказ.
Повний текст рішення складено 16.06.2025
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.