вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1846/24
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 911/1846/24
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промоенерджі» (08202, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 152)
про зобов'язати вчинити певні дії
за участю представників:
від позивача: Ростолопа Є.Г., ордер серія АІ 1646484 від 01.07.2024
від відповідача: Войтенко В.В., ордер серія АІ 31735492 від 28.10.2024
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. б/н від 12.07.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промоенерджі» про зобов'язати вчинити певні дії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 26.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2024 о 13:45.
21.08.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує та зазначає:
- не відповідає дійсності зазначена у позові інформація про те, що виконавчий орган не надав учаснику доступ до документів та інформації, адже директор в силу складених бставин надав ті документи та інформацію, якими на той момент володів;
- позивач впродовж року необґрунтовано систематично відмовлялася надати згоду директору на укладення нових договорів оренди з орендарями відповідно до п. 9.14 Статуту Товариства, норма якого передбачає одностайну згоду Загальних зборів на укладення угоди про надання в оренду нерухомості;
- листом Вих. № 01 від 06.03.2024 року за підписом директора товариства позивачу відправлено повідомлення про проведення Загальних зборів 08.04.2024 року з запропонованим порядком денним, серед питань якого результати діяльності Товариства та про виділ Товариства;
- після отримання Листа від 06.03.2024 року Вих. № 01 з повідомленням про проведення Загальних зборів 08.04.2024 року позивач не вніс жодних пропозицій до включення питань до порядку денного;
- позивач не скористався своїм правом ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, керуючись ч. 11 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»;
- позивач не зверталася до директора Товариства для ознайомлення з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників;
- на порядок денний також було винесено питання про розподіл прибутку товариства, директор Товариства доповів про його збитковість. Рішення про затвердження Загальними зборами розподілу прибутку товариства не було прийнято через те, що позивач голосувала протии;
- учасник Товариства ОСОБА_2 запропонував позивачу виділити частину майна пропорційно її частці в товаристві, утворити нову юридичну особу та відповідно здійснити передачу визначеного згідно розподільчого балансу майна новоутвореній юридичній особі;
- учасник товариства ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 підтримав вказану пропозицію, проте рішення про виділ товариства не прийнято через відмову Позивача;
- позивач не скористалася правом, жодних пропозицій щодо включення в порядок денний інших питань від Позивача не пролунало. Тобто Позивач не бажала скористатися наданими їй правами учасника Товариства до й під час проведення Загальних зборів;
- під час проведення Загальних зборів позивачу передавалися особисто копії фінансової звітності Товариства;
- позивач, не погодившись з позицією відповідача щодо деяких запитуваних документів, поряд з документами, щодо яких вже надавалася відповідь раніше, запитує й нові документи;
- листом Вих. № 01/14 від 14.05.2024 року позивачу надано відповідь на запит від 05.04.2024 року з додатками;
- позивачу надавалася інформація та документи у відповіді (Вих. № 01 від 11 березня 2024 року), в якій, зокрема, зазначено, що з огляду на те, що майно ТОВ «Промоенерджі» розташоване за адресою: м. Ірпінь, вул. Соборна, 152 було значно пошкоджено внаслідок активних бойових дій на території Ірпеня - деякі документи до 2022 року були втрачені;
- відповідач не погоджується з висновком позивача щодо того, що банківська виписка відноситься до первинних документів бухгалтерського обліку і вважає, що банківські виписки не відносяться до документів бухгалтерського обліку, які Товариство має зберігати та надавати на вимогу учасника товариства у порядку забезпечення права учасника на інформацію про його діяльність;
- позивачем не надано доказів, що банківські виписки взагалі наявні у відповідача;
- вимога надати банківські виписки фактично зводиться до зобов'язання відповідача спочатку тримати банківські виписки, а потім їх надати позивачеві, що не є метою захисту права на отримання наявної інформації;
- відповідач належним чином виконував свої зобов'язання перед позивачем та намагався вирішити питання господарської діяльності товариства спільними зусиллями;
- запрошення на загальні збори товариства 17.06.2024 року позивач проігнорувала та не відвідала;
- позивача в своєму адвокатському запиті від 13.08.2024 року, що надісланий на електронну пошту відповідача, таки визнає факт надання позивачу копій фінансової звітності товариства, проте вважає, що «копії переданої річної фінансової звітності не містили підпису директора ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ», а отже, виникла необхідність витребувати належним чином засвідчені копії річної фінансової звітності через адвокатський запит»;
- представник Позивача знову подав адвокатський запит з дублюванням запитуваних документів та інформації, не дивлячись на поданий позов, раніше надані відповіді й спірне питання у сторін щодо надання таких документів;
- разом з адвокатським запитом від 13.08.2024 відповідачу на електронну пошту направлено ще один Лист від позивача від 13.08.2024 року, в якому позивач серед іншого просить раніше запитувані документи та інформацію, не дивлячись на поданий позов, раніше надані відповіді й спірне питання у сторін щодо надання таких документів;
- позивач ігнорує взяті на себе зобов'язання як учасника товариства та свідомо не відповідає на звернення та пропозиції як інших учасників товариства, так і директора ТОВ «Промоенерджі»;
- позивач як учасник товариства не виконує жодне з взятих на себе зобов'язань як учасника товариства;
- директор ТОВ «Промоенерджі» єдиний працівник на товаристві та за сумісництвом є учасником товариства, що безперечно вказує на його зацікавленість в успішній діяльності товариства, а діяльність позивача аж ніяк не сприяє веденню господарської діяльності товариства та свідчить про невиконання Позивачем своїх зобов'язань перед товариством як його часником;
- статут ТОВ «Промоенерджі» передбачає правомочність на участь учасника товариства в управлінні товариством, зокрема, шляхом участі в загальних зборах товариства, а не шляхом втручання в діяльність виконавчого органу товариства й диктуванні чи укладати договори та чи отримувати гроші на рахунок товариства чи ні (як це робить позивач, надсилаючи листи-вимоги про заборону укладати будь-які договори від імені ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ» чи отримувати та перераховувати від імені ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ» грошові кошти (Лист-вимога ОСОБА_1 від 01.07.2024 року; Лист-вимога ОСОБА_1 від 13.08.2024 року);
- відповідач не відмовляв позивачу у наданні документів та інформації, а враховуючи значне пошкодження майна Товариства під час проведення активних бойових дій - просило створити комісію з обстеження наявного майна та допомогу у відновленні втрачених документів. Проте Позивач окрім запитів не здійснює конкретних дій для отримання запитуваних документів;
- абсурдним виглядає розрахунок гонорару у 127 000,00 грн. й прохання їх стягнути у збиткового підприємства, що ще раз підтверджує думку, що до збитковості ТОВ «Промоенерджі» хоче призвести саме позивач;
- необгрунтованим також є довід представника Позивача про співмірність гонорару з урахуванням того, що адвокат здійснює діяльність в адвокатському об'єднанні, яке є юридичною особою та сплачує відповідні податки та збори;
- зазначене адвокатське об'єднання знаходиться в квартирі (згідно адреси реєстрації), а не в офісному приміщенні й відповідно до Реєстру платників єдиного додатку є платником єдиного податку групи 3 зі ставкою податку 5%, що не свідчить про значні витрати юридичної особи;
- таке об'єднання не має сайту;
- представником Позивача не доведено значних витрат юридичної особи, які б могли вплинути на розмір гонорару.
02.09.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги задовольнити та зазначає, що відповідач не підтверджує жодними письмовими доказами чіткий перелік документів, які перебували в його фактичному володіння та були знищені внаслідок бойових дій. Також зазначає, що виконавчий орган відповідача навмисно не надає позивачу витребувані документи з метою приховування господарської діяльності, яка ведеться без одностайного рішення всіх учасників товариства.
11.09.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки директора відповідача через перебування у відпустці. Крім того, він є єдиним працівником й відповідно повноважним представником відповідача у цій справі.
12.09.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
12.09.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 12.09.2024 відкладено підготовче засідання до 10.10.2024 о 10:00.
12.09.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
12.09.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
В судовому засіданні 24.10.2024 клопотання позивача про витребування доказів в частині підпунктів 1, 2 пункту 2 та підпунктів 1, 2 пункту 3 залишено без розгляду та оголошено перерву до 31.10.2024 о 15:00.
24.10.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, яка за замістом збігається з відповіддю на відзив, що надійшла до суду 02.09.2024.
30.10.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.
31.10.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 31.10.2024 витребувано у Головного управління ДПС у Київській області інформацію та оголошено перерву до 28.11.2024 о 12:30.
14.11.2024 на електронну адресу суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшов супровідний лист з додатками, який не підписаний електронним цифровим підписом.
18.11.2024 на адресу суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшов супровідний лист з додатками.
18.12.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
19.12.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.
19.12.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі учасника судового процесу.
19.12.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
19.12.2024 через систему “Електронний суд» від позивача повторно надійшло вказане вище клопотання про витребування доказів.
17.01.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли пояснення щодо заяви позивача про зміну предмету позову.
22.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача за наявними матеріалами у справі.
22.01.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
23.01.2025 через систему "Електронний суд" від позивача повторно надійшло клопотання про долучення доказів.
У судове засідання 23.01.2025 з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Безпосередньо в судовому засіданні 23.01.2025 судом задоволено клопотання про долучення доказів від 22.01.2025.
Також, в судовому засіданні 23.01.2025 судом прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Так, розглядаючи заяву про зміну предмету позову, суд дійшов висновку що вона не пов'язана ані із міною предмету ані із зміною підстав позову, а направлена на уточнення реквізитів банківських рахунків по яким позивач просить надати документи.
В судове засідання 10.04.2025 з'явились представники сторін та підтримали свої позиції щодо спору.
В судовому засіданні 10.04.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи позицію сторін, суд встановив.
ОСОБА_1 (далі Позивач) є учасником ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ» (далі Відповідач, Товариство), який володіє часткою у статутному капіталі у розмірі 33,3333 %, що в грошовому еквіваленті складає 3 333,33 грн. про що, зокрема, свідчать п. 1.2. Статуту товариства та інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
08.02.2024 р. ОСОБА_1 , керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та ст.11 статуту ТОВ ПРОМОЕНЕРДЖІ», звернулась до товариства з письмовою вимогою, в якій просила надати інформацію та копії документів, а саме:
- належним чином завірені копії протоколів загальних зборів учасників ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ» за останні 3 роки;
- належним чином завірений витяг з журналу реєстрації протоколів. Якщо реєстрація протоколів не здійснюється, просила письмово повідомити про усі збори учасників, які відбулись за останні 3 роки;
- належним чином завірену копію статуту ТОВ (остання редакція);
- повідомити, чи сформовано учасниками ТОВ статутний капітал та надати копії документів, які підтверджують формування статутного капіталу;
- повідомити, яке майно знаходиться у власності ТОВ та за рахунок яких коштів це майно було придбано Товариством. Надати копії договорів щодо придбання майна, а також докази його оплати;
- банківські виписки за останні 3 роки;
- надати інформацію про нараховану та виплачену заробітну плату за останні 3 роки;
- надати витяг з журналу реєстрації договорів, які були укладені за останні 3 роки. Якщо журнал реєстрації догорів не ведеться, письмово повідомити перелік укладених договорів за останні 3 роки;
- письмово повідомити про боргові зобов'язання ТОВ перед будь-якими особами, в тому числі по сплаті податків та інших обов'язкових платежів;
- повідомити чи проводились податкові перевірки за останні 3 роки;
- акти інвентаризації за останні 3 роки;
- належним чином завірену копію податкової та фінансової звітності за останні 2 роки;
- повідомити про усі судові спори, стороною у яких було ТОВ за період з 17 року по сьогоднішній час.
Однак, відповідь на вказану вимогу позивач не отримав.
В подальшому 27.02.2024 року позивач повторно звернулась до відповідача з письмовою вимогою про надання документів та інформації, яка стосується господарської діяльності товариства.
12.03.2024 року на запит від 27.02.2024 року отримано письмову відповідь ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ» за вих. №01 від 11.03.2024 року, у якій директор - ОСОБА_2 повідомив, що документи, які підлягають зберіганню у розумінні ч. 1 ст.43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до 2022 року, а саме: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальник зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку, були втрачені внаслідок ведення активних бойових дій на території м. Ірпінь. Також у відповіді повідомлено, що банківські виписки, не відповідають вимогам первинних документів бухгалтерського обліку, в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не є документами, яке товариство має зберігати та надавати на вимогу учасника товариства у порядку забезпечення права учасника на інформацію про його діяльність.
Позивач зазначає, що із запитуваної інформації та документів, учаснику ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ» ОСОБА_1 , надано доступ лише до скан-копії статуту ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ», копії інформаційної довідки від 24.01.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно; інформації щодо нарахованої заробітної плати директору ОСОБА_2 у вигляді довідки за період з січня 2021 року по лютий 2024 року; інформації про те, що статутний капітал сформовано всіма учасниками, без надання копій документів, які підтверджують факт формування статутного капіталу, а тому 05.04.2024 р. позивач змушена була повторно звернутись до ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ» з письмовою вимогою про надання документів та інформації.
21.05.2024 року на запит від 05.04.2024 року отримано відповідь ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ» за вих. №01/14 від 14.05.2024 року, в якій товариством надано лише податкову звітність за 2023-2024 рр., а в наданні всіх інших запитуваних документів та інформації виконавчим органом відмовлено з різних причин.
Однак, на момент звернення до суду, запитувані ОСОБА_1 копії документів та інформація виконавчим органам не надана, чим порушено права Позивача, як учасника, товариства, а тому, позивач, посилаючись на положення статтей 5 та 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п. 11 Статуту товариства, просить суд задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача надати суду копії документів щодо господарської діяльності ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ» за період з 01.10.2021 по 31.12.2023.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, а також заслухавши пояснення позивача у судовому засіданні, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.
Таким чином, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорювання прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, становлять підставу позову, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом. Вказаною статтею закріплено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак, наведені приписи чинного законодавства визначають об'єктом захисту, в тому числі судового, може бути порушене, невизнане або оспорюване право.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспорюванню суд може прийняти рішення про задоволення позову.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв'язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» останній визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» унормовано, що учасник товариства має право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.
Згідно статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство зобов'язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку. Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства.
Товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті. Протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов'язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов'язаних з пересиланням документів поштою.
Відповідно до п. 11.1. статті 11 Статуту Товариства учасники товариства мають право учасники Товариства мають право: брати участь в управлінні Товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства: отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, стану його майна, розмірів прибутків та збитків; брати участь у розподілі прибутку товариства пропорційно своїй частці у статутному капіталі Товариства; отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилась після розрахунків з кредиторами, або його вартість; брати участь в діяльності Товариства на підставі трудового договору (контракту) або за договором цивільного-правового характеру; висувати на розгляд органів управління Товариства пропозиції з питань діяльності Товариства: придбавати у пріоритетному порядку продукцію, роботи та послуги, що виробляються Товариством, обирати та бути обраними до органів Товариства.
Пунктом 11.2. статті 11 Статуту визначено, зокрема, що на клопотання Учасника Товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти Товариства про його діяльність, протоколи Загальних зборів Учасників.
Одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні господарською організацію. Відтак, внаслідок невиконання господарським товариством свого обов'язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду в постановах від 21.01.2020 у справі №906/157/19, від 03.12.2020 у справі №910/13808/19, від 24.12.2020 у справі №911/73/20.
Таким чином, системний аналіз статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статті 11 Статуту Відповідача свідчить про передбачене право учасників товариства, зокрема, і Позивача як учасника Товариства, одержувати інформацію і довідки з усіх питань, пов'язаних з діяльністю товариства, знайомитися з документацією, в тому числі банківським виписками, річними балансами, звітами про діяльність, протоколами зборів, ревізійної комісії тощо.
Враховуючи перелік документів, які Позивач просить суд зобов'язати Відповідача надати, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними ознаками, неспоживчою річчю, тобто є майном в розумінні цивільного законодавства. Особливістю документа як майна є те, що він не має номінальної вартості та не обліковується в бухгалтерському обліку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.05.2021 у справі №759/9008/19 ).
Первинні бухгалтерські документи - це документи, які складаються за фактами економічної діяльності підприємства.
Основними видами бухгалтерських документів, які складаються для супроводу будь-якої фінансової операції на підприємстві та які можуть бути створені на підприємстві є: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акти виконаних робіт, видатковий та прибутковий касові ордери, рахунок-фактура, бухгалтерська довідка.
Вимоги до первинних бухгалтерських документів, які регулюють форму та вимоги до змісту первинної документації, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з відповідними змінами).
Частини 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити.
Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв'язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов'язків, зокрема, і щодо обов'язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не визначає що таке банківська виписка. Однак, в бухгалтерському обліку виписка банку визначається як документ, який відображає рух коштів на рахунку клієнта в банку та містить інформацію про надходження та виплати, залишки на рахунку, а також інші операції, що здійснюються банком по рахунку. Тобто є документом, що підтверджує факт надходження грошових коштів на рахунок. Він використовується для ведення бухгалтерського обліку та контролю за рухом коштів.
Згідно п.43 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018 (далі Положення), первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п.62 Положення).
Згідно п.63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.
Разом з тим, формулювання Позивачем в прохальній частині позову неконкретизованих вимог, а саме: «надати інформацію..» позбавляє суд можливості встановити їх відповідність переліку документів, визначеного в частині 1 статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та положеннями Статуту, а відтак і можливості задовольнити позов в цій частині.
Судом враховано, що зі змісту пункту 11 частини 1 статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вбачається, що товариство зобов'язано зберігати інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства, однак суд зазначає, що Позивачем не доведено із посиланням на норми чинного законодавства та положення Статуту обов'язку Товариства зберігання зазначеної інформації у формі окремого документа «інформація», зокрема, інформацію про перелік укладених товариством договорів.
Схожа за змістом правова позиція викладене у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2024 у справі № 906/211/23, в якій Верховний Суд вважає правильним висновок суду про те, що позивачем не доведено чіткий перелік документів, що регулюють питання праці, обов'язок створення і зберігання яких покладено на товариство, а відтак позивачем не було чітко сформовано зміст позовних вимог щодо витребування конкретного переліку таких документів. У зв'язку з чим суд позбавлений можливості оцінити витребовувані позивачем документи в частині кадрових питань на їх відповідність частини першої статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також дійти висновку про належність визначеного позивачем способу захисту його корпоративних прав в цій частині.
Також, суд враховує, що згідно частини 5 статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов'язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті.
На підставі встановлених судом вище обставин, суд зазначає, що Позивачем належним чином реалізовано право на досудове вирішення спору шляхом направлення вимоги на юридичну адресу Відповідача, яку останнім не виконано.
Щодо відсутності документів у зв'язку із знищенням слід зазначити наступне.
Алгоритм дій при втраті документів визначений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 року (далі Положення №88) та п.44.5 ПКУ.
Пункт 6.10 Положення №88 передбачає, що у разі пропажі або знищення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальним органам центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.
Згідно з абзацом першим п. 44.5 ст. 44 ПКУ при втраті, пошкодженні або дострокового знищення документів, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому ПКУ для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу (абзац другий п. 44,5 ст, 44 ПКУ).
Проте, таких доказів до матеріалів справи не надано.
Підсумовуючи викладене вище суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених Позивачем вимог в частині надання документів, зберігання та наявність яких у Відповідача передбачено чинним законодавством та положеннями Статуту, що відповідно свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промоенерджі».
У судовому засіданні, яке відбулось 10.04.2025, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Товаритства з обмеженою відповідальністю «Промоенерджі» задовольнити частково.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Промоенерджі» (08202, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 152, код ЄДРПОУ 40858144) надати у 10-денний строк з дати набрання рішенням суду законної сили фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) належним чином засвідчені уповноваженою особою Товаритства з обмеженою відповідальністю «Промоенерджі» копії документів:
- банківські виписки з усіх банківських рахунків ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ - 40858144) за період з 01.01.2021 року по 31.12.2023 року, які містять всі записи про рух грошових коштів (надходження та витрати), назви контрагентів, дату здійснення платежу, призначення платежу та суми операцій;
- рахунку № НОМЕР_2 , валюта рахунку 980-українська гривня, який відкрито 24.06.2021 року в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «КОМІНБАНК» (МФО банку 322540, код за ЄДРПОУ 21580639);
- рахунку № НОМЕР_3 , валюта рахунку 980-українська гривня, який відкрито 01.09.2023 року в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ОТП БАНК» (МФО банку 300528, код за ЄДРПОУ 21685166);
- рахунку № НОМЕР_4 , валюта рахунку 980-українська гривня, який відкрито 01.11.2023 року в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ОТПБАНК» (МФО банку 300528, код за ЄДРПОУ 21685166);
- рахунку № НОМЕР_5 , валюта рахунку 980-українська гривня, який відкрито 19.01.2021 року в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (МФО банку 305299, код за ЄДРПОУ 14360570), дата закриття рахунку -08.11.2023 року;
- рахунку № НОМЕР_6 , валюта рахунку 980-українська гривня, який відкрито 19.01.2021 року в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (МФО банку 305299, код за ЄДРПОУ 14360570), дата закриття рахунку - 09.11.2023 року;
- належним чином засвідчені копії видаткових накладних, актів виконаних робіт, видаткових та прибуткових касових ордерів, рахунків-фактур та бухгалтерських довідок за період з 01.01.2021 року по 31.12.2023 року;
- належним чином завірені копії оборотно-сальдових відомостей за період діяльності ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ - 40858144) з 01.01.2021 року по 31.12.2023 року, сформованих за кожен рік окремо із зазначенням залишків на початок та кінець звітного періоду;
- належним чином завірених копій оборотно-сальдових відомостей по рахункам в розрізі субрахунків 10, 20, 26, 28, 31, 70 за період діяльності ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ - 40858144) з 01.01.2021 року по 31.12.2023 року, сформованих за кожен рік окремо із зазначенням залишків на початок та кінець звітного періоду;
- належним чином завірених копій оборотно-сальдових відомостей по рахункам в розрізі субрахунків 36,37,63,64 68, в розрізі контрагентів і по інших рахунках, де враховуються розрахунки з дебіторами та кредиторами за період діяльності ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ - 40858144) з 01.01.2021 року по 31.12.2023 року, сформовані за кожен рік окремо із зазначенням залишків на початок та кінець звітного періоду;
- належним чином засвідчені копії договорів з господарської діяльності ТОВ «ПРОМОЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ - 40858144), додаткових угод та додатків до них, актів виконаних робіт та рахунків за період з 01.01.2021 року по 31.12.2023 року.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промоенерджі» (08202, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 152, код ЄДРПОУ 40858144) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 2 595 (двітисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 43 коп., видавши наказ.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 16.06.2025
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.