вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2024/24
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 911/2024/24
за позовом: Білоцерківської окружної прокуратури (09100, Київська обл., м. Біла церква, вул. Шолом-Алейхема, буд. 38)
в інтересах держави в особі:
позивача -1: Державної екологічної інспекції Столичного округу (03035, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 1)
позивача - 2: Ковалівської сільської ради (08652, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Ковалівка, вул. Монастирська, буд. 1)
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шоста Руставелі, буд. 9а)
про стягнення шкоди
за участю представників:
від прокурора: Набок Ю.В., посвідчення № 069103 від 01.03.2023
від позивача-1: не з'явився
від позивача-2: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Білоцерківська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. б/н від 30.07.2024 до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про стягнення шкоди.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Грабець С.Ю.
Ухвалою суду від 19.08.2024 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2024/24 в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні із повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 09.10.2024 задоволено заяву судді Грабець С.Ю. від 09.10.2024 про самовідвід у справі №911/2024/24.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Київської області №123-АР від 18.10.2024 справу №911/2024/24 було призначено до повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2024 матеріали справи передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 30.10.2024 прийнято справу №911/2024/24 до свого провадження, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.11.2024 о 10:00.
16.09.2024 від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Білоцеркіцвське лісове господарство" на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує у зв'язку із наступним:
- позивач не надав належних доказів, які б достовірно свідчили про порушення норм Закону та не надав суду докази протиправної бездіяльності відповідача;
- на виконання обов'язків щодо охорони лісу ДСГП «Ліси України» в особі Філії «Білоцерківське лісове господарство», директором Філії «Білоцерківське лісове господарство» Вітряком А.В. розроблено та затверджено наказ № 50 А від 10.02.2022 щодо проведення ряду лісоохоронних заходів у 2022 році, на виконання якого розроблено та затверджено план заходів щодо підвищення ефективності лісоохоронних заходів на 2022 рік.
- план організаційно - технічних заходів з підготовки до пожежонебезпечного періоду 2022 року від 01.04.2022, відповідно до п.п. 2,7 якого на відповідальних працівників покладено обов'язок проводити посилене патрулювання лісових масивів та проводити рейди для попередження лісопорушень з залученням поліції та ДСНС України;
- на виконання заходів, вказаних у вищезазначених документах, працівниками Філії «Білоцерківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» проводились систематичні рейди, обходи, патрулювання у лісництвах, у тому числі у кварталі 122 виділу 13 Фастівського лісництва;
- ДСГП «Ліси України» в особі Філії «Білоцерківське лісове господарство» у своєму листі від 21.04.2022 повідомляло Білоцерківське районне управління поліції про виявлений 19.04.2022 факт незаконної рубки 62 дерев у кварталі 122 виділі 13 Фастівського лісництва та просило встановити особу правопорушника;
- докази у своїй сукупності вказують на відсутність вини відповідача у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо охорони та збереження лісу та підтверджують вчинення постійним лісокористувачем усіх необхідних заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, їх захисту від самовільної рубки лісу.;
- згідно з протоколом № 25 від 24.03.2022 оперативного штабу Фастівської районної військової адміністрації, на виконання рішення оперативного штабу Ради оборони Київської області щодо заборони відвідування лісових масивів (лісів, лісо посадкових смуг) через можливі розтяжки, мінування, на момент вчинення правопорушення 19.04.2022, в лісництвах Фастівського району заборонено виконувати весняну посадку лісу;
- спеціальним органом, яким може бути зафіксоване неналежне виконання обов'язків з охорони лісів від незаконних рубок, являється Державна екологічна інспекція України Столичного округу, а тому єдиним належним доказом здійснення чи нездійснення лісової охорони, являється акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю);
- позивачем не надано належних доказів вчинення ДСГП «Ліси України» в особі Філії «Білоцерківське лісове господарство» незабезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок;
- належними доказами факту наявності правопорушення є матеріали перевірки контролюючого органу згідно з вимогами законодавства;
- в наданих до позову доказах відсутні матеріали перевірки Державної екологічної інспекції Столичного округу за фактом незаконної порубки 62 дерев породи сосна, черешня, берест у кварталі 122 виділу 13 Фастівського лісництва;
- розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача.
09.10.2024 на адресу суду від Білоцерківської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, відповіно до якої прокурор підтримує позов і просить задвовльнити в повному обсязі.
15.10.2024 на адресу суду від Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Білоцерківське лісове господарство» надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2024 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Сімрнову О.Г.
Ухвалою суду від 30.10.2024 прийнято справу до розгляду та призначено судове засідання.
18.12.2024 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника відповідача.
Ухвалою суду від 19.12.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено ії до розгляду по суті.
30.01.2025 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Розгчлуд справи неодноразовов відкаладався, в т. ч. за клопотанням позивача 1.
У судове засідання 13.03.2025 з'явився прокурор.
Представники сторін до суду не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Неявка в судове засідання представників сторін, належним чином повідомлених про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без їх участі. При цьому судом враховано клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.
Безпосередньо в судовому засіданні прокурор позов підтримав, просив задовольнити.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, враховуючи позицію прокурора, доводи позивачів та відповідача, суд встановив.
Позов прокурора в даній справі мотивовано тим, що прокуратурою за результатами вивчення інформації Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та матеріалів філії "Білоцеркіцвське лісове господарство" виявлено порушення вимог законодавства виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони, захисту та раціонального використання лісових ресурсів.
Установлено, що у що 19.04.2022 працівниками лісової охорони ДП «Білоцерківське лісове господарство» виявлено факт незаконної порубки 62 дерев породи сосна, черешня, берест у кварталі 122 виділ 13 Фастівського лісництва, що розташоване в адміністративних межах Ковалівської сільської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, за наслідками чого працівниками лісової охорони ДП «Білоцерківське лісове господарство» складено акт огляду місця вчинення лісопорушення № 2 від 21.04.2022.
Згідно із вказаним Актом перевірки по Державному підприємству «Білоцерківське лісове господарство», шкода, заподіяна лісовому господарству внаслідок самовільної рубки у Фастівсукомі лісництві становить 341380, 80 грн., яка розрахована за додатком 1 до Постанови КМУ України № 665 від 23.07.2008 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор також зазначає, що відповідно до норм законодавства у сфері охорони лісів, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи.
Відповідно до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Статтею 35 цього Закону визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно із Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Основними завданнями Державної екологічної інспекції України є, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства.
Положеннями статті 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» також встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, у тому числі пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.
Державна екологічна інспекція Столичного округу є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується, діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу (далі - Положення), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 за №18 (нова редакція).
Відповідно до п. 1 розділу I Положення повноваження інспекції поширюються на територію міста Києва та Київської області.
Згідно із пунктом 2 розділу II Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів (підпункт 5).
Разом з тим, відповідно до пункту 9 цього ж Положення Інспекція наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовами про відшкодування шкоди завданої державі.
Аналогічні положення містились у зазначеному Положенні і у попередній редакції.
Враховуючи зазначене, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів.
Прокурор вказує, що Державною екологічною інспекцією Столичного округу не здійснювались заходи щодо захисту порушених інтересів держави, в т.ч. шляхом звернення до суду із позовом про стягнення завданої шкоди. Вважає, що наявні передбачені ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстави для представництва.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з приписами частин 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у частинах третій і четвертій статті 23 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 даної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор, у межах своїх повноважень, мав право звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави, інтереси держави мають чітке формулювання та вмотивовані у позовній заяві, поданій прокурором.
Відтак, відповідно до ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», суд дійшов висновку, що у прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави в суді в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу.
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст. ст. 13, 142, 145 Конституції України; ст. ст. 15, 19, 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища»; ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні».
До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б ч. 1 ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 18-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Зверненню прокурора з даним позовом до суду передувало відповідне листування, як з Державною екологічною інспекцією Столичного округу, так і з Ковалівської сільскою радою Білоцерківського району Київської області, з якого вбачається, що компетентні органи були обізнані про необхідність захисту порушених інтересів держави, проте не здійснили самостійний захист цих інтересів в суді, що свідчить про їх бездіяльність та зумовлює висновки суду про дотримання прокурором вимог, що ставляться для визначення здійснення ним представництва інтересів держави, як виправданого.
Таким чином, відповідно до ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», суд дійшов висновку, що у прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави в суді в особі Ржищівскої міської ради.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природною середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Частиною 2 ст. 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно ст. 107 Лісового кодексу України підприємства установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Так, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Згідно з інформацією філії «Білоцерківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, перебувала у постійному користуванні ДП «Білоцерківське лісове господарство» на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003009 та знаходиться на території Ковалівської сільської територіальної громади Білоцерківського району Київської області.
Наказом № 943 від 28.10.22 вирішено припинити Припинити ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО», код згідно з ЄДРПОУ 00992119, шляхом реорганізації, а саме - приєднання до ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІСИ УКРАЇНИ», код згідно з ЄДРПОУ 44768034.
Пунктом 8 вказаного наказу визначено, що ДЕРЖАВНЕ СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСИ УКРАЇНИ» є правонаступником прав та обов'язків ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО».
Відповідно до наказу № 66 від 09.01.2023 затверджено передавальний акт державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство», яке координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства, а наказом № 249 закріплено за філією «Білоцерківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45101561) майно, права та обов'язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 № 66 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство».
Так, згідно із п. 1.1. Положення про філію «Білоцерківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», філія є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ 44768034.
Предметом діяльності філії, відповідно до п. 2.2. є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, запобігання злочинам і адміністративним порушенням у сфері лісового та мисливського господарства, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх захисту та відтворення.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2022 працівниками лісової охорони ДП «Білоцерківське лісове господарство» виявлено факт незаконної порубки 62 дерев породи сосна, черешня, берест у кварталі 122 виділ 13 Фастівського лісництва, що розташоване в адміністративних межах Ковалівської сільської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, за наслідками чого працівниками лісової охорони ДП «Білоцерківське лісове господарство» складено акт огляду місця вчинення лісопорушення № 2 від 21.04.2022.
Згідно із вказаним Актом перевірки по Державному підприємству «Білоцерківське лісове господарство», шкода, заподіяна лісовому господарству внаслідок самовільної рубки у Фастівсукомі лісництві становить 341380, 80 грн., яка розрахована за додатком 1 до Постанови КМУ України № 665 від 23.07.2008 року.
Судом прийняті до уваги доводи відповідача стосовно того, що в матеріалах справи відсутні матеріали перевірки Державної екологічної інспекції за фактром незаконної порубки, та ті обставини , що позивачем не доведено належним чином та достовірними доказами кількість пнів ,їх ознаку та діаметр.
Однак, з Акту № 2 огляду місця вчинення правопорушення від 19.04.2022, що складений провідним інженером з охорони та захисту лісу за участю лісничого Фастівського лісництва та майстра лісу Фастівського лісництва, можна встановити обставини незаконної рубки дерев на підвідомчій відповідачу території, а також розмір завданої шкоди.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вказаними доказами підтверджується і факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства та завдання державі шкоди незаконною порубкою лісових насаджень, і розмір завданої шкоди.
Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відтак, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
Частиною 2 ст. 40 Закону України "Про рослинний світ" встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
При цьому цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (постанова Верховного суду від 21.12.2018 у справі №917/19/18).
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Нормами чинного законодавства, зокрема, Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Тобто, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.12.2019 №906/133/18, від 09.08.2018 №909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 27.03.2018 у справі №909/1111/16 та від 20.02.2020 у справі №920/1106/17.
Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч встановлених вимог законодавства, не було здійснено належних заходів для збереження лісонасаджень на земельних ділянках, постійним користувачем яких він є. Зазначене свідчить про наявність як вини відповідача, так і його протиправної поведінки, а також причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, яка спричинила державі збитки.
Судом не беруться до уваги заперечення відповідача стосовно недоведеності прокурором вини підприємства чи його посадових осіб у вчиненні вказаного порушення, у зв'язку із тим що, за змістом наведених вище норм природоохоронного законодавства за порушення лісового законодавства цивільно-правову відповідальність несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, які допустили протиправну бездіяльність щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних порубок.
За наведених обставин, прокурором доведена наявність вини відповідача у незабезпеченні охорони та збереженні лісових насаджень від незаконних рубок із земель лісового фонду на підвідомчій йому території. Вказана бездіяльність призвела до завдання збитків державі, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою бездіяльністю та завданою матеріальною шкодою.
Посилання відповідача на розроблення та затвердження плану щодо підвищення ефективності лісоохоронних заходів на 2022 рік, плану організаційно -технічних заходів з підготовки до пожежонебезпеченого періоду 2022 року, а також проведення працівниками філії стистемотичних рейдів, обходів, патрулювання у лісництвах, у томі числі у кварталі 122 виділу 13 Фастівського лісництва також приймаються сдом до уваги, однак не спростовують встановлених під час розгляду справи фактів, в т.ч. факт незаконної порубки лісу.
Вирішуючи питання розміру стягуваної шкоди з відповідача, суд керується наступним.
З Акту № 2 огляду місця вчинення правопорушення від 19.04.2022, можна встановити обставини незаконної рубки дерев на підвідомчій відповідачу території, а також розмір завданої шкоди. При цьому, оскільки вказаний акт складений провідним інженером з охорони та захисту лісу за участю лісничого Фастівського лісництва та майстра лісу Фастівського лісництва, тому у суду відсутні сумніви щодо повноважень вказаних осіб, якими проведено перевірку та, відповідно, зазначених у ньому сум шкоди.
За таких обставин, позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки лісу, у розмірі 341380, 80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди, суд зазначає наступне.
Прокурор в позові просить стягнути всю суму завданої шкоди на користь Ковалівскьої сільської ради.
Відповідно до положень ст. ст. 29, 69-1 Бюджетного кодексу України шкода заподіяна навколишньому природному середовищу, стягується пропорційно в дохід спеціального фонду відповідної місцевої ради, обласного бюджету, Державного бюджету України. На користь спеціального фонду Ржищівської міської ради може бути стягнуто лише 50% заподіяної шкоди.
Статтею 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Згідно п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених п. 1 ч. 2 ст. 67-1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, у тому числі 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків.
Отже, шкода, заподіяна відповідачем внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 341380, 80 грн., підлягає розподілу між бюджетами всіх рівнів наступним чином: 30% від суми, що становить 102414, 24 грн. має бути спрямована до спеціального фонду Державного бюджету України; 20% від суми, що становить 68276, 16 грн. до обласного бюджету Київської області; 50% від суми, що становить 170690, 40 грн. до місцевого бюджету Ковалівської сільської ради.
За змістом п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.
Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.
Оскільки, незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Ковалівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, тому заподіяна шкода підлягає стягненню за місцем заподіяння шкоди, відповідно до ст. 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», на один казначейський рахунок спеціального фонду, за реквізитами рахунку міської ради, згідно коду бюджетної класифікації, в даному випадку, це грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності, код класифікації доходів 24062100.
Інші доводи відповідача судом до уваги не приймаються в силу вищенаведеного та наявних в матеріалах справи доказів.
Під час розгляду справи судом враховано позицію Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема, у справі "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 5120, 72 грн. покладаються на відповідача у справі - Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України», відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 13.03.2025, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Білоцерківсакьої окружної прокуратури в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, Ковалівської сільської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» задовольнити.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9а, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Ковалівської сільської ради (08652, Київська обл., Білоцерківський р-н. с. Ковалівка, вул. Монастирська, буд. 1, код ЄДРПОУ 04359387) 341 380 (триста сорок одна тисяча триста вісімдесят) грн. 80 коп. шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки лісу, видавши наказ.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9а, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 5120 (п'ять тисяч сто двадцять) грн. 72 коп. судового збору, видавши наказ.
Повне рішення складено 16.06.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.