Справа № 487/3958/25
Провадження № 2/487/2257/25
16.06.2025 м.Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді - Притуляк І.О.
вивчивши матеріали позовної заяви:
ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 )
ОСОБА_2 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 )
до
ОСОБА_3 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 )
ОСОБА_4 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 )
про визнання права власності, -
10.06.2025 року позивачі звернулися до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за якою просили:
визнати за ними право спільної сумісної власності на будівельні матеріали, які були використанні у процесі будівництва одноповерхового садового будинку, який складається з будинку Літ.А-1, загальною площею 65,2 кв.м., огорожі №2, воріт №3, замощення, із відсотком готовності 100%, розташованого за адресою АДРЕСА_4 на земельній ділянці площею 0,08 га, кадастровий номер 4823355300:01:000:0764.
визнати за ними право спільної сумісної власності на транспортний засіб мікроавтобус «Opel Movano» НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору у розмірі 12500 грн.
Вивчивши матеріали позовної заяви суд приходить до наступного.
Позивачі звернулися з даним позовом до Заводського районного суду м.Миколаєва, керуючись правилами територіальної підсудності, визначеними положеннями ч.1 ст. 27 ЦПК України, за зареєстрованим місцем проживання відповідачів.
Разом з тим, як вбачається з позовної заяви однією з заявлених вимог є визнання права власності на будівельні матеріали, які були використанні в процесі завершеного будівництва садового будинку.
Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв'язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.
Згідно до пунктів 41, 42 Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 - виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Вказана правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 07.07.2020 року (справа №910/10647/18).
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16.02.2021 року у справі №911/2390/18З зробила висновок про те, що з аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
У Постанові Верховного Суду від 20.03.2024 року у справі 523/14831/21 визначено, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
У Постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17 зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи, що позовні вимоги у даній справі опосередковано стосуються прав на об'єкт нерухомого майна, оскільки позивачі просять визнати за ними право власності на будівельні матеріали, які були використанні в процесі завершеного будівництва садового будинку, що у разі прийняття судом рішення про задоволення позову, потягне за собою виникнення у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на реєстрацію права власності на вказаний садовий будинок, то підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 ЦПК України, якою регулюються правила виключної підсудності.
Таким чином, приходжу до висновку, що заявлений спір підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, та відноситься до територіальної юрисдикції Вітовського районного суду Миколаївської області.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
З урахуванням вищевикладеного, відповідно до положень п.1 ч.1 ст..31 ЦПК України, справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності, слід передати на розгляд до Вітовського районного суду Миколаївської області
Керуючись ст.ст. 30,31,260, 261, 353 ЦПК України,-
Справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності - направити до Вітовського районного суду Миколаївської області, для розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Копію ухвали надіслати позивачам та їх представнику.
Головуючий суддя: І.О. Притуляк