Справа № 487/1817/25
Провадження № 1-кс/487/2946/25
16.06.2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12021231090000150 від 05.04.2021 про продовження застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України
встановив:
13.06.2025 слідчий відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 , за погодженням із заступником начальника відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Підставою продовження строку дії відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий зазначає тяжкість злочину, у скоєнні якого підозрюється останній, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшились та не перестали існувати та неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого виду запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив задовольнити.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на можливість застосування до його підзахисного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави або домашнього арешту.
Підозрюваний підтримав захисника. Просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки це надасть йому можливість пройти необхідне лікування, яке в умовах СІЗО отримати не можливо.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
Із матеріалів клопотання вбачається, що Слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021231090000150 від 05.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 3, 4, 6 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України.
Так досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу, у листопаді 2008 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), знаходячись в одній із кімнат за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій, здатних викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_7 є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, перебуваючи на одному ліжку з ОСОБА_7 , почав її гладити по тілу своїми руками та, у подальшому, засунувши одну із рук під її спідню білизну, здійснив нею неодноразові непристойні дотики до статевих органів потерпілої ОСОБА_7 , тим самим вчинив фізичне розбещення малолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу, в період часу з кінця грудня 2008 року по 25.05.2012 (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також в автомобілі поза межами смт. Нововоронцовка Херсонської області (точної марки, моделі та місця в ході досудового розслідування не встановлено), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_7 є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі потерпілої ОСОБА_7 , систематично, упродовж тривалого часу, вчиняв статеві зносини з останньою, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
Крім того ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу, у серпні 2010 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), знаходячись в одній із кімнат за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій, здатних викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8 є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, підійшовши до ОСОБА_8 намагався словами схилити останню до статевих зносин, та, у подальшому, взявши своїми руками одну із рук потерпілої, самостійно почав здійснювати нею через одяг непристойні дотики в області своїх геніталій, тим самим вчинив фізичне розбещення малолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу, в період часу з літа 2018 року по 11.01.2019 (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку та на його подвір'ї), а також в автомобілі на території смт. Нововоронцовка Херсонської області (точної марки, моделі та місця в ході досудового розслідування не встановлено), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій, здатних викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 є неповнолітньою та не досягла шістнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, вчиняв розпусні дії щодо неповнолітньої ОСОБА_9 , які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її статевих органів, грудей та сідниць, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, передачі через її рідного брата ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , записок зі змістом інтимного характеру, тим самим вчинив фізичне та інтелектуальне розбещення неповнолітньої особи.
Окрім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу, в період часу з 11.01.2019 по серпень 2020 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку та на його подвір'ї), а також в автомобілі на території смт. Нововоронцовка Херсонської області (точної марки, моделі та місця в ході досудового розслідування не встановлено), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_9 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її статевих органів, грудей та сідниць, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.
22.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України.
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва своєю ухвалою від 23.04.2025 до підозрюваного ОСОБА_4 застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 20.06.2025 року (включно).
13.06.2025 постановою заступника керівника Херсонської обласної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, а саме до 22.07.2025 включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею у межах строку досудового розслідування.
Частиною 5 ст. 199 КПК України передбачений обов'язок слідчого судді відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно із ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурором доведено: обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України, матеріалами, здобутими під час досудового розслідування; наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що були встановлені слідчим суддею в ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , які не зменшилися та не перестали існувати, оскільки досудове розслідування триває, проводиться ряд слідчих та процесуальних дій, які неможливо завершити до закінчення строку дії ухвали про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, через складність та обсяг кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи, що всі вище перелічені обставини у своїй сукупності виправдовують подальше застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що забезпечить його належну процесуальну поведінку та в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а, отже, клопотання слідчого підлягає задоволенню в межах строку досудового розслідування.
Разом з тим слідчий суддя вважає неспроможними доводи захисника ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_4 щодо неможливості утримання останнього в СІЗО м. Миколаєва у зв'язку із незадовільним станом здоров'я та відсутністю компетентних лікарів для здійснення його лікування, оскільки згідно з Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 № 239/5/104 особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря з відшкодуванням витрат, пов'язаних із залученням обраного лікаря-фахівця за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів. Жодних доказів того, що ОСОБА_4 потребує медичної допомоги, яка йому не може бути надана у порядок, що зазначений вище, слідчому судді надано не було.
Керуючись ст. 176-178, 183, 193-197, 201, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою, застосований до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 22.07.2025 року.
Ухвала діє до 22.07.2025 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя Заводського
районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1