Справа № 467/294/25
Провадження № 2-о/467/23/25
13.06.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого судді Догарєвої І.О.,
за участю секретаря Скорнякової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Благодатненська сільська рада Первомайського району Миколаївської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
04.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Арбузинського районного суду Миколаївської області через свого представника, адвоката Рубана С.Ю., із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, у якій просив встановити факт належності йому державного акту серії ІІІ-МК №037115 на право приватної власності на земельні ділянки загальною площею 5,27 га без зазначення кадастрових номерів, розташованих на території Семенівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який оформлено на « ОСОБА_2 ».
У заяві вказував, що йому на підставі рішення 18 сесії 23 скликання Семенівської сільської ради від 20.03.2001 року №96 видано державний акт серії ІІІ-МК №037115 на право приватної власності на земельні ділянки загальною площею 5,27 га без зазначення кадастрових номерів, розташованих на території Семенівської сільської ради Арбузинського району Миколаївській області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Під час видачі зазначеного державного акту буда допущена помилка в прізвищі заявника, замість дійсного прізвища « ОСОБА_3 » в акті зазначено прізвище « ОСОБА_4 ». Правильність запису прізвища заявника « ОСОБА_3 » підтверджується його паспортом громадянина України, свідоцтвом про народження, трудовою книжкою та трудовою книжкою колгоспника. Через зазначені обставини порушуються права заявника як власника земельних ділянок.
Ухвалою судді від 12.03.2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 07.05.2025 року провадження у справі відкрито, призначено судове засідання.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Рубан С.Ю. не з'явилися. Від представника заявника, адвоката Рубана С.Ю. надійшла заява, у якій просив справу розглядати без його участі та участі заявника.
Представник заінтересованої особи Благодатненської сільської ради в судове засідання не з'явився повторно, про час і місце судового засідання повідомлений належно, причини неявки суду не повідомив, пояснень, заяв та клопотань від нього не надходило.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 293 ЦПК України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.
Так, у відповідності з п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім'я, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім'я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.
Судом встановлено, що за паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 29.08.1996 року Арбузинським РВ УМВС України в Миколаївській області, заявником є ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Размахніно, Росія. Написання російською прізвища заявника « ОСОБА_3 ».
Реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 НОМЕР_2 , згідно відповідної картки 1410-24-00073 від 15.01.2024 року.
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 21.11.1959 року прізвище, ім'я, по-батькові заявника зазначені російською « ОСОБА_5 ».
Згідно трудової книжки НОМЕР_4 , заповненої 16.10.1981 року, прізвище, ім'я, по-батькові заявника зазначені російською « ОСОБА_5 ».
Згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_5 , заповненої 22.09.1978 року, прізвище, ім'я, по-батькові заявника зазначені російською « ОСОБА_5 ».
Державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-МК №037115, виданий 30.06.2001 року про те, що ОСОБА_2 на підставі рішення 18 сесії 23 скликання Семенівської сільської ради від 20.03.2001 року №96 передається у приватну власність земельна ділянка площею 5,27 га розташована на території Семенівської сільської ради Арбузинського району Миколаївській області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно плану зовнішніх меж земельних ділянок, який є додатком до Державногно акту на право приватної власності на землю ІІІ-МК №037115, виданого 30.06.2001 року, земельна ділянка складається з чотирьох частин (ділянок) без зазначення кадастрових номерів.
Відповідно до архівного витягу із рішення 18 сесії 23 скликання Семенівської сільської ради від 20.03.2001 року №96, зокрема, передано в приватну власність земельні ділянки (паї) громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно списку, що додається.
У додатку до рішення 18 сесії 23 скликання Семенівської сільської ради від 20.03.2001 року №96 у списку громадян, яким передані в приватну власність земельні ділянки (паї) за номером земельної ділянки 1237 значиться ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , загальна площа земельної ділянки 5,27 га.
Відповідно до відповіді ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.05.2025 року на запит адвоката Рубана С.Ю., повідомлено, що в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю зареєстровано державний акт на право власності на землю ІІІ-МК №037115 від 30.06.2001 року за №1121, що посвідчує право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5,27 га розташовану на території Семенівської сільської ради Арбузинського району Миколаївській області. Відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 4820384200:15:000:1218 площею 5,0075 га та 4820384200:15:000:0809 площею 0,0806 га наявні у Державному земельному кадастрі. Згідно з відомостями, отриманими в порядку інформаційної взаємодії з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності зареєстроване за ОСОБА_2 . Роз'яснено про неможливість внесення виправлень до державних актів на право власності на земельні ділянки, оскільки з 2013 року вони не видаються. Рекомендовано звернутись до суду.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до чинної редакції ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У той же час на момент видачі заявнику державного акту на право приватної власності на землю було передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Так, Земельним Кодексом України №561-XII від 18.12.1990 року в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, визначалось, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 ЗК України).
З 01.01.2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», а також Закон України «Про державний земельний кадастр», яким запроваджено ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно як єдиної держаної інформаційної системи, яка має містити відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
З 01.01.2013 року, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, земельні ділянки як об'єкти права реєструються в Державному земельному кадастрі (далі ДЗК), а права на них (власності, користування тощо) у Державному
реєстрі речових прав на нерухоме майно. Реєстрація прав щодо земельної ділянки можлива лише за умови, що таку ділянку зареєстровано в ДЗК.
Відповідно до частини дев'ятої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про речові права на земельні ділянки, що виникли до 1 січня 2013 року, вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до ДЗК із Державного реєстру земель та документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів. Відомості про розподіл земель за формами власності і видами речових прав вносяться до ДЗК відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Введення в дію бази Державного земельного кадастру дозволило присвоїти кожній, внесеній до кадастру, земельній ділянці окремий унікальний кадастровий номер. Кожний кадастровий номер складається з 19 цифр, розділених двокрапками та містить інформацію про код регіону, кадастрової зони, кварталу та номер конкретної земельної ділянки.
Виправлення орфографічних помилок відбувалось до 2013 року шляхом видачі нових державних актів замість тих, що містять помилки. Проте з 2013 року державні акти не видаються, а, отже, отримати новий акт замість того, в якому міститься помилка, неможливо. Крім того, слід звернути увагу на те, що за весь період видачі державних актів на право власності та на право постійного користування землею Інструкцією по їх заповненню заборонялося робити виправлення або помарки.
Отже, в раніше виданих державних актах на право власності на земельну ділянку чи право постійного користування земельною ділянкою жодних виправлень робити не можна, оскільки його можна визнати зіпсованим.
Судом встановлено розбіжність між написанням прізвища заявника у правовстановлюючому документі, державному акті на право приватної власності на землю, де значиться «Розмахнін», та у документі, що посвідчує його особу, паспорті громадянина України, де значиться « ОСОБА_3 ».
При цьому у судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що правовстановлюючий документ належить саме заявнику, а розбіжність є наслідком орфографічної помилки, допущеної посадовими особами сільської ради, оскільки аналогічна помилка допущена у додатку до рішення сільської ради про передачу земельних ділянок у приватну власність. Усі інші персональні дані заявника зазначені вірно, зокрема повністю співпадає його реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Як наголошує положення ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Наявна розбіжність в написанні прізвища в паспорті та правовстановлюючому документі заявника створює перешкоди у розпорядженні належною йому нерухомістю. Іншим шляхом, в позасудовому порядку, встановити належність правовстановлюючого документа заявнику не є можливим. Отже, заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та суд зробив висновок про її задоволення.
Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України, судові витрати у справі окремого провадження не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 263-265, 293, 315, 319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , громадянину України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Размахніно, Росія, правовстановлюючого документу, а саме: Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-МК №037115, виданого 30.06.2001 року про те, що ОСОБА_2 на підставі рішення 18 сесії 23 скликання Семенівської сільської ради від 20.03.2001 року №96 передається у приватну власність земельна ділянка площею 5,27 га, розташована на території Семенівської сільської ради Арбузинського району Миколаївській області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя І.О.Догарєва