Справа № 128/945/25
Іменем України
16 червня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ"» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що «29.02.2020 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» Пасілецький А.П. подав заявку на отримання кредиту №1605294. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «МІЛОАН» направлено відповідачу електронним повідомленням одноразовий ідентифікатор, при введені якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору №1605294 від 29.02.2020. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит №1605294 від 29.02.2020 з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кошти на картковий рахунок в сумі 8000,00 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України. 09.10.2020, згідно з умовами договору факторингу №03/10, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором №1605294 від 29.02.2020 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке набуло право вимоги до відповідача. 24.01.2022 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ"» укладено договір факторингу №1/15, відповідно до умов якого та згідно з додатком №1 до договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №1605294 від 29.02.2020. Згідно з додатком №1 до договору факторингу, сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою, документально підтвердженою та становить 25160,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16200,00 грн - заборгованість за відсотками; 960,00 грн - заборгованість за комісійними винагородами; 0,00 грн - заборгованість за пенею. Позивач, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача направив повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості за кредитним договором №1605294 від 29.02.2020. Позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором №1605294 від 29.02.2020. Тому просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК "ПІНГ-ПОНГ"»заборгованість за кредитним договором №1605294 від 29.02.2020 в розмірі 25160,00 грн, а також судові витрати, понесені на сплату судового збору та на правничу допомогу».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 31.03.2025 відкрив провадження у даній справі та призначив судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
09.06.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Т.В. подала до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що «позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит №1605294 від 29.02.2020. У позовній заяві здійснено посилання на договірні умови та додано копію анкети-заяви на кредит №1605294 від 29.02.2020, з якої вбачається, що його було укладено на суму 8000,00 грн строком на 30 днів - до 30.03.2020 із процентною ставкою 2,5% в день. Проценти за користування кредитом - 6000,00 грн, комісія за надання кредиту - 960,00 грн, сума до повернення - 14960,00 грн. До позову також додається деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором №1605294, з якого вбачається нарахування відсотків за користування кредитом з 29.02.2020 до 29.05.2020 у сумі 16200 грн, що не обумовлено договірними умовами. Таким чином, із наявних у справі паперів вбачається нарахування процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування на суму 10200 грн. Водночас таке нарахування та, відповідно, позовна вимога про стягнення цих коштів з відповідача є протиправними. Тому позовні вимоги можуть бути задоволені частково - в обумовленому в анкеті-заяві на кредит №1605294 від 29.02.2020 розмірі - 14960,00 грн із пропорційним розподілом судових витрат. У решті позовних вимог просить відмовити».
10.06.2025 представник ТОВ «ФК "ПІНГ-ПОНГ"»за довіреністю Лановий Є.М. подав до суду відповідь на відзив, яка мотивована тим, що «позивачем доведено факт обґрунтованого розміру заборгованості за кредитним договором, тому позовні вимоги є законними та обгрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань. Зі змісту договору про споживчий кредит вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, а саме: прямо зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з Правилами надання кредиту, відповідачем при укладенні договору висловлено не було. Отже, підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме: отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі».
11.06.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Т.В. подала заперечення (на відповідь на відзив), які обґрунтовані тим, що «позивач посилається на умови кредитного договору, розмірковує про укладеність договору, прийнятність його умов для відповідача, його обов?язок їх виконувати тощо. У частині нарахування процентів за кредитним договором зазначає, що позивачем доведено правомірність нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору про споживчий кредит. Разом з позовною заявою надано детальний розрахунок заборгованості, в якому чітко зазначено нарахування відсотків за користування кредитом. Натомість, саме із цього деталізованого розрахунку заборгованості за кредитним договором №1605294 і вбачається нарахування первісним кредитором відсотків за користування кредитом поза межами обумовленого сторонами строку кредитування на суму 10200 грн. Проценти нараховані з 29.02.2020 до 29.05.2020 у сумі 16200 грн, в той час як строк кредитування погоджено сторонами на 30 днів - до 30.03.2020 року у сумі 6000 грн, що і зазначає позивач у своєму відзиві на позов. Відтак, первісним кредитором протиправно нараховано відсотки за користування кредитом у сумі 10200 грн, заборгованість за якими в подальшому передано позивачеві за факторинговим договором, для стягнення яких з відповідача підстави відсутні. Отже, позовні вимоги можуть бути задоволені частково - в обумовленому у кредитному договорі розмірі 14960,00 грн із пропорційним розподілом судових витрат. У решті позовних вимог просить відмовити».
У судове засідання 12.06.2025 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Представник ТОВ «ФК "ПІНГ-ПОНГ"»попередньо подав до суду заяву, у якій просить судове засідання провести за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 попередньо подав до суду заяву, у якій просить позовні вимоги задовольнити частково з підстав, викладених у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив, не наполягає щодо фіксації технічними засобами судового засідання, призначеного на 12.06.2025.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Т.В. попередньо подала до суду заяву, у якій зазначила, що на технічному записі судового процесу не наполягає.
У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 12.06.2025 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом установлено, що 29.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» з метою отримання кредиту і підписав анкету-заяву на кредит №1605294 (а.с. 12).
Зі змісту анкети-заяви на кредит №1605294 убачається, що ОСОБА_1 було погоджено такі умови: замовлена сума - 8000,00 грн; замовлений строк - 30 днів; погоджена сума - 8000,00 грн; погоджений строк - 30 днів; комісія за надання - 12,00% одноразово; ставка процентів - 2,50% за кожен день користування.
Згідно з копією договору про споживчий кредит №1605294 (індивідуальна частина) від 29.02.2020, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором; кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника; типом кредиту є кредит; сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн у валюті: українські гривні; кредит надається строком на 30 днів з 29.02.2020 (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 30.03.2020; загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 6960,00 грн в грошовому виразі та 1,058 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору; комісія за надання кредиту: 960,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 6000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки за цим договором: фіксована (а.с. 18-19).
На підтвердження факту укладення кредитного договору до позову також долучено графік розрахунків, згідно з яким дата платежу - 30.03.2020, кредит - 8000,00 грн, комісія за надання кредиту - 960,00 грн, проценти - 6000,00 грн, разом - 14960,00 грн.
Згідно з копією платіжного доручення №15930908 від 29.02.2020, ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8000,00 грн (а.с. 27).
09.10.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу №03/10, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 20-21).
Згідно з копією витягу з додатку до договору факторингу №03/10 від 24.01.2022, залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором №15930908 від 29.02.2020 складає 25160,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16200,00 грн - заборгованість за відсотками, 960,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 10).
24.01.2022 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (клієнт) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ"»(фактор) укладено договір факторингу №1/15, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, що підтверджується копією вказаного договору (а.с. 32-34).
Згідно з копією витягу з додатку до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022, залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором №15930908 від 29.02.2020 складає 25160,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16200,00 грн - заборгованість за відсотками, 960,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 9).
Відповідно до частин першої-другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У Законі України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої-дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Як убачається з копії договору про споживчий кредит №15930908 від 29.02.2020, він підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 (справа № 906/1174/18) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 (справа № 910/12525/20) зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
09.10.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу №03/10, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно з копією витягу з додатку до договору факторингу №03/10 від 24.01.2022, залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором №15930908 від 29.02.2020 складає 25160,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16200,00 грн - заборгованість за відсотками, 960,00 грн - заборгованість за комісією.
24.01.2022 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (клієнт) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ"»(фактор) укладено договір факторингу №1/15, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, що підтверджується копією вказаного договору.
Згідно з копією витягу з додатку до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022, залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором №15930908 від 29.02.2020 складає 25160,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16200,00 грн - заборгованість за відсотками, 960,00 грн - заборгованість за комісією.
Отже, ТОВ «ФК "ПІНГ-ПОНГ"» набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку ні ТОВ «МІЛОАН», ні його правонаступникам - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ"»не повернуті, тобто відповідачем не виконано договірні зобов'язання, суд вважає позовні вимоги у частині стягнення простроченої заборгованості за сумою кредиту обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, сторона позивача у позовній заяві також просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 прострочену заборгованість за відсотками.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12), від 04.07.2018 (справа № 310/11534/13-ц), від 31.10.2018 (справа № 202/4494/16-ц).
Отже, позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ"», відповідно до статті 1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків слід задовольнити частково, а саме: за період з дня надання позики до передбаченого кредитним договором №15930908 від 29.02.2020 дня повернення кредитних коштів.
Судом установлено, що за умовами кредитного договору №15930908, укладеного 29.02.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , товариство надало клієнту кредит в розмірі 8000 грн 00 коп.; кредит надавався строком на 30 днів, тобто до 30.03.2020; за користування кредитом клієнт повинен сплатити товариству 2,5% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Отже, у даному випадку з відповідача слід стягнути прострочену заборгованість за процентами за 30 днів (період кредитування), що становить 6000 грн (8000 грн ? 2,5% ? 30 днів).
Слід зазначити, що у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення позики настає відповідальність обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Вказане свідчить, що права та інтереси позикодавця ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ"» могли бути забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, що регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Однак вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України за невиконання зобов'язань стороною позивача не заявлялися.
У пункті 1.5.1 кредитного договору №1605294 від 29.02.2020 сторони узгодили розмір комісії за надання кредиту, який становить 12% від суми кредиту одноразово, що у даному випадку складає 960 грн.
Оскільки укладеним сторонами договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, встановлення позивачем комісії за надання кредиту є правомірним.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 (справі № 496/3134/19) зазначено, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
З системного аналізу вказаних норм та правової позиції убачається, що включення позивачем комісії за надання кредиту в розмірі 960 грн є законним та правомірним.
Отже, враховуючи викладене, позовну заяву ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ"»слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ"»заборгованість за кредитним договором №1605294 від 29.02.2020 в розмірі 14960 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6000,00 грн - заборгованість за відсотками, 960,00 грн - заборгованість за комісією.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1440,00 грн (14960,00 грн ? 2422,40 грн / 25160,00 грн) слід стягнути з відповідача на користь позивача.
У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У статті 59 Конституції України закріплено право кожної людини на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом установлено, що 01.11.2024 між адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ"» було укладено договір про надання правової допомоги №43657029, у якому зазначено, що загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно з тарифною сіткою, вказаною у п. 4.8 даного договору, а також гонорар, який зазначений у п. 4.9 даного договору; у разі прийняття судом по матеріалах позовної заяви позитивного рішення, клієнт зобов'язується сплатити гонорар на користь адвоката в розмірі 6000 грн.
При визначені у договорі про надання адвокатських послуг форми гонорару у твердій (фіксованій) сумі вона є незмінною в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (правова позиція Верховного Суду від 31.01.2022 у справі № 185/5421/21).
В інших своїх постановах від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19, від 06.10.2022 у справі № 824/294/21 Верховний Суд сформував правову позицію, за якою попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності.
З копії детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК "ПІНГ-ПОНГ"» щодо стягнення кредитної заборгованості, від 30.12.2024 убачається, що адвокат Білецький Б.М. надав ТОВ «ФК "ПІНГ-ПОНГ"» правову допомогу загальною вартість 6000,00 грн.
Крім того, на підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано акт №1605294 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 03.03.2025, а також додаткову угоду №1605294 від 30.03.2025, укладену між адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем та «ФК "ПІНГ-ПОНГ"», згідно з якою розширено розділ «1. Предмет договору» та доповнено новим пунктом такого змісту: «1.2 адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 . Адвокат зобов'язується надати інші види професійної правничої допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій з повноваженнями представляти інтереси клієнта в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій згідно підсудності та судоустрою, встановлених процесуальними законами та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» під час здійснення судочинства та може вчиняти від імені клієнта процесуальні дії, що їх має право вчиняти позивач, відповідач, третя особа, стягувач, суб'єкт оскарження в процесі, для чого адвокату надається право підписувати та подавати від імені клієнта позовні заяви, змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, брати участь у судових засіданнях, отримувати копії судових рішень, розписуватись та вчиняти інші процесуальні дії. Повноваження адвоката в суді не обмежені цим договором».
Отже, стороною позивача подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» указано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зважаючи на умови договору про надання правничої допомоги та додаткової умови до указаного договору, виконані адвокатом роботи та надані послуги, суд вважає, що заявлений розмір витрат сторони позивача є співмірним зі складністю справи та виконаній адвокатом роботі.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 3576,60 грн (14960,00 грн ? 6000 грн / 25160,00 грн) слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 133, 137, 141, 211, 247, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ"» (код ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за кредитним договором №1605294 від 29.02.2020 у розмірі 14960 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн 00 коп., з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6000,00 грн - заборгованість за відсотками, 960,00 грн - заборгованість за комісією.
Решту позовних вимог - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ"» (код ЄДРПОУ 43657029) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1440 (одна тисяча чотириста сорок) грн 00 коп. та на правничу допомогу в сумі 3576,60 (три тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ"», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Рибальська, 22.
Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 16.06.2025.