Справа № 128/615/24
12 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участі секретаря Дусанюк Н.О.
та учасників справи:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Усова Ю.В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Зубаня О.О.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить «визнати дійсним договір купівлі-продажу жилого будинку за АДРЕСА_1 , який був укладений між нею та ОСОБА_3 18 липня 2003 року; визнати за нею право власності на жилий будинок за АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідача».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 22.02.2024 відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання.
05.03.2024 відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву.
На підставі розпорядження керівника апарату Вінницького районного суду Вінницької області щодо проведення повторного автоматизованого розподілу справи №115/24 від 04.04.2024 головуючий суддя Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіна І.А., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у цивільній справі № 128/615/24 замінена на головуючого суддю Вінницького районного суду Вінницької області Карпінську Ю.Ф., якій 04.04.2024 передано матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним (справа № 128/615/24).
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 08.04.2024 прийняв до провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та призначив підготовче засідання.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 07.05.2024 задовольнив заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Усова Ю.В. про виклик свідків; викликав у судове засідання з розгляду справи по суті свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
Судовий розгляд відкладався з поважних причин.
У судовому засіданні 19.05.2025 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 подали спільну заяву про затвердження умов мирової угоди і закриття провадження у справі, у якій сторони просять постановити ухвалу про затвердження мирової угоди; закрити провадження у цивільній справі № 128/615/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним; повернути позивачу 50% сплаченого судового збору.
19.05.2025 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 підписали мирову угоду та надали її до суду для затвердження. Відповідно до умов мирової угоди, « ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є сторонами у цивільній справі № 128/615/24 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним, шляхом взаємних поступок дійшли мирової угоди на наступних умовах: 1. За ОСОБА_1 визнається право власності на власності на жилий будинок за АДРЕСА_1 . 2. ОСОБА_1 зобов'язується сплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 11000 (одинадцять тисяч) доларів США. 3. Отримання ОСОБА_2 коштів, зазначених у п. 3 цієї мирової угоди, підтверджується власноруч написаною ОСОБА_2 розпискою. 4. ОСОБА_2 відмовляється від свого права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , жилого будинку за АДРЕСА_1 та після набрання законної сили ухвали про затвердження цієї мирової угоди зобов'язується звернутися до Вінницького районного суду Вінницької області із заявою про відмову від свого позову до ОСОБА_11 про визнання права власності у справі № 128/2141/22. 5. Ця мирова угода не порушує наші права і охоронювані інтереси. 6. Наслідки закінчення справи мировою угодою нам роз?яснені та зрозумілі. 7. Судові витрати, які сторони понесли у зв?язку з розглядом даної цивільної справи залишаються за кожною із сторін».
Судове засідання, призначене на 19.05.2025, було відкладено за клопотанням представника позивача - адвоката Усова Ю.В. для необхідності відредагувати пункти мирової угоди.
У судовому засіданні 12.06.2025 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 подали спільну заяву про затвердження умов мирової угоди і закриття провадження у справі, у якій сторони просять постановити ухвалу про затвердження мирової угоди; закрити провадження у цивільній справі № 128/615/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним; повернути позивачу 50% сплаченого судового збору, а також подали іншу мирову угоду.
12.06.2025 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 підписали нову мирову угоду та надали її до суду для затвердження. Відповідно до умов мирової угоди, «1. Сторони визнають, що договір купівлі-продажу жилого будинку за АДРЕСА_1 , який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 18 липня 2003 року є дійсним. 2. За ОСОБА_1 визнається право власності на жилий будинок за АДРЕСА_1 . 3. ОСОБА_1 зобов'язується сплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 11000 (одинадцять тисяч) доларів США у день затвердження судом цієї мирової угоди. 4. Отримання ОСОБА_2 коштів, зазначених у п. 3 цієї мирової угоди, буде підтверджуватися власноруч написаною ОСОБА_2 розпискою. 5. ОСОБА_2 відмовляється від свого права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , жилого будинку за АДРЕСА_1 та після набрання законної сили ухвали про затвердження цієї мирової угоди зобов'язується звернутися до Вінницького районного суду Вінницької області із заявою про відмову від свого позову до ОСОБА_11 про визнання права власності у справі № 128/2141/22. 6. Ця мирова угода не порушує наші права і охоронювані інтереси. 6. Наслідки закінчення справи мировою угодою нам роз?яснені та зрозумілі. 7. Судові витрати, які сторони понесли у зв?язку з розглядом даної цивільної справи залишаються за кожною із сторін».
Оглянувши мирову угоду від 12.06.2025 та матеріали цивільної справи № 128/615/24, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 49 ЦПК України, сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
У частині п'ятій статті 207 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка поновому визначає їх суб'єктивні права та обов'язки.
Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами, так як така угода не приведе до усунення конфлікту.
При затвердженні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов'язок перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз'яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності спорів з приводу її змісту під час виконання.
Укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов'язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається сторонами, затверджується судом відповідно до вимог цивільного процесуального права, з урахуванням норм матеріального цивільного права.
Метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі, або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами.
Установлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить «визнати дійсним договір купівлі-продажу жилого будинку за АДРЕСА_1 , який був укладений між нею та ОСОБА_3 18 липня 2003 року; визнати за нею право власності на жилий будинок за АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідача».
У пункті 1 підписаної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мирової угоди сторони домовилися, що «договір купівлі-продажу жилого будинку за АДРЕСА_1 , який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 18 липня 2003 року, є дійсним».
Оскільки правовідносини щодо укладення договору купівлі-продажу від 18.07.2003 розпочались до набрання законної сили ЦК України, до таких правовідносин повинні застосовуватись положення ЦК УРСР.
Згідно з ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до частин першої та другої статті 47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов?язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Верховний Суд у постанові від 30.10.2024 (справа № 178/1894/22) вказав, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив судам, що при розгляді подібних спорів суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.
Згідно з копією договору купівлі-продажу від 18.07.2003, наявного у матеріалах справи, він укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , тобто ОСОБА_2 не є стороною вказаного договору.
Для затвердження мирової угоди суд повинен перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, чи є такі умови виконуваними.
Однак, враховуючи, що для визнання судом договору купівлі-продажу дійсним слід з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину, беручи до уваги, що ОСОБА_2 за умовами мирової угоди визнає такий договір купівлі-продажу дійсним, однак стороною договору не є, без дослідження усіх необхідних обставин, суд на даному етапі позбавлений можливості установити, чи не суперечить закону пункт 1 мирової угоди.
У пункті 2 підписаної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мирової угоди сторони домовилися, що «за ОСОБА_1 визнається право власності на жилий будинок за АДРЕСА_1 ».
Слід зазначити, що у матеріалах цивільної справи наявна довідка ПП «Практик БУД» про те, що «згідно з матеріалами інвентаризаційної справи №22000041, станом на 22.11.2022 (дата останньої технічної інвентаризації) загальна площа будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 складає 94,7 кв.м, в тому числі житлова площа 70,0 кв.м; убиральня літ. «Д», навіс літ. «б», навіс літ. «б1» - знесені; зведення убиральні літ. «Д» та переобладнання приміщення кухні в кімнату 1-7, станом на 2003 рік, було самочинним, згідно з інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582/5773 зі змінами та доповненнями».
У пункті 45 постанови від 23.06.2020 (справа № 680/214/16-ц) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.09.2021 (справа № 359/5719/17) зазначила, що особа не набуває права власності на об'єкт самочинного будівництва (пункт 148).
Укладення мирової угоди неможливе у тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.
За таких обставин, суд доходить висновку, що положення пункту 2 поданої на затвердження мирової угоди не відповідають вимогам закону, оскільки у ньому відсутня конкретизація будівель та споруд, право власності на яке сторони домовилися визнати за ОСОБА_1 .
У пункті 5 підписаної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мирової угоди сторони, крім іншого, домовилися, що «після набрання законної сили ухвали про затвердження цієї мирової угоди ОСОБА_2 зобов'язується звернутися до Вінницького районного суду Вінницької області із заявою про відмову від свого позову до ОСОБА_11 про визнання права власності у справі № 128/2141/22».
Верховний Суд у постанові від 11.01.2023 (справа № 461/56/20) вказав, що мирова угода укладається щодо прав і обов'язків стосовно предмета спору, а не вчинення процесуальних дій. Відмова від позову є процесуальною дією, відмінною від укладення мирової угоди.
Враховуючи наведене, оскільки положення пункту 5 поданої на затвердження мирової угоди стосується процесуальних дій сторін по справі, тому не відповідають вимогам закону.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подана на затвердження мирова угода не відповідає вимогам статті 207 ЦПК України як така, положення якої суперечать вимогам закону, що є підставою для відмови у її затвердженні та продовженні судового розгляду справи.
Водночас суд вважає, що відмова у затвердженні мирової угоди не призводить до порушення конституційних засад судочинства та не має наслідком порушення права особи на судовий захист, який реалізується в такому випадку у процесі доказування позовних вимог.
Керуючись статтями 207, 260 ЦПК України, суд -
У затвердженні мирової угоди, підписаної позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 12.06.2025, - відмовити, продовживши судовий розгляд цивільної справи № 128/615/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним.
Судовий розгляд цивільної справи № 128/615/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним - відкласти на 12 год 20 хв 20 серпня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 16.06.2025.