ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.06.2025Справа № 910/2735/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Громадської організації "ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ"
до Держави України в особі Фонду державного майна України
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України
про стягнення 3 429 941,95 грн
за участю представників:
від позивача: Тарасенко О.В.
від відповідача: Руденко К.М.
від третьої особи 1: Павленко А.В.
від третьої особи 2: не з'явився
Короткий зміст позовних вимог
Громадська організація "ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави України в особі Фонду державного майна України про стягнення 3 429 941,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із незаконною бездіяльністю Фонду державного майна України позивач не зміг реалізувати своє право на приватизацію орендованого майна за договором оренди № 347 ФДМУ від 18.12.2018 та був вимушений сплачувати орендну плату протягом всього часу такої бездіяльності відповідача, у зв'язку з чим йому завдана шкода у розмірі 3 429 941,95 грн.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою від 11.03.2025 Господарський суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху.
12.03.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 17.03.2025 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження; залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву т Державну казначейську службу України; підготовче судове засідання у справі призначив на 10.04.2025.
02.04.2025 до суду від третьої особи - 2 надійшли письмові пояснення.
04.04.2025 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
У підготовчому засіданні 10.04.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про відкладення підготовчого засідання на 24.04.2025.
23.04.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
У підготовчому засіданні 24.04.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про долучення до матеріалів справи відзиву на позов, пояснень третьої особи-2 та додаткових пояснень позивача з додатками.
У підготовчому засіданні 24.04.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання на 22.05.2025.
09.05.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
22.05.2025 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення.
У підготовчому засіданні 22.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про відмову у задоволенні клопотання третьої особи-1 про відкладення підготовчого засідання, з підстав його необґрунтованості та долучення до матеріалів справи заперечень відповідача на додаткові пояснення позивача.
Також у підготовчому засіданні 22.05.2025 протокольною ухвалою без оформлення окремого документа закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.06.2025.
Присутній у судовому засіданні 05.06.2025 представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи - 1 у судовому засіданні 17.04.2025 проти позову заперечили.
Представник третьої особи-2 у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог процесуального закону, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету.
У судовому засіданні 05.06.2025 суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
У порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 05.06.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Позиція позивача
На обґрунтування позовних вимог орендар виконав усі визначені чинним законодавством умови для отримання права на приватизацію об'єкта оренди шляхом викупу, тоді як Фонд державного майна України допустив бездіяльність щодо невключення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, окремого державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий №0032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А.
У подальшому, на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/2735/25, спірне майно було включене Фондом державного майна України до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації.
За доводами позивача, за відсутності незаконної бездіяльності Фонду державного майна України, позивач приватизував би орендоване майно та уклав договір купівлі-продажу, тобто став би власником орендованого майна та не мав би сплачувати орендну плату за користування таким майном.
Посилаючись на приклади приватизації іншими юридичними особами (ТОВ "БУДТРАНСЕРВІС", ТОВ "ФІН ЕКСПЕРТ ПРОДЖЕКТ") орендованого майна шляхом викупу, позивач зазначає, що достатнім строком, який зазвичай є необхідним для приватизації майна орендарем шляхом викупу за аналогічних умов, є 6 місяців. Тому, на переконання позивача, договір купівлі-продажу мав бути укладений протягом 6 місяців, тобто до 23.10.2021.
За доводами позивача орендна плата, сплачена за той час, коли орендоване майно вже мало б перебувати у його власності, є шкодою, що завдана позивачу незаконною бездіяльністю Фонду державного майна України. За відсутності бездіяльності Фонду державного майна України позивач міг не сплачувати орендну плату за період з 01 листопада 2021 року по час подання позову. Станом на 31.01.2025 року за період оренди з листопада 2021 року по грудень 2024 року включно позивач сплатив 3 429 941,95 грн.
Таким чином, внаслідок незаконної бездіяльності Фонду державного майна України позивачу завдана шкода у сумі 3429941,95 грн, яка підлягає відшкодуванню державою в особі Фонду державного майна України.
Позиція відповідача
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на таке:
- договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 347 був чинним та не припиненим протягом усього часу з моменту його підписання, будь-які судові рішення щодо визнання договору припиненим - відсутні;
- орендна плата встановлена відповідно до норм чинного законодавства, позивачем не заявлялась вимога про припинення нарахування орендної плати- на період розгляду справи №910/18857/21;
- позивачем не доведено наявності шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Позиція третіх осіб
Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (третя особа-1) письмових пояснень по суті позову чи відзиву суду не подало.
Державна казначейська служба України (третя особа-2) у письмових поясненнях зазначила таке:
- позивач знаходився у правовідносинах з Фондом державного майна України, і саме внаслідок дій зазначеного державного органу виникла підстава для звернення позивача до суду для відновлення порушених його прав;
- підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними; відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільноправової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування шкоди;
- за наявності правових підстав для стягнення шкоди повинно здійснюватися з органу державної влади, внаслідок дій якого позивачу завдана шкода, а саме з Фонду державного майна України.
Згідно із Свідоцтва про право власності від 09.06.2011, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) державі в особі Фонду державного майна України належить право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 3), №№1,2 (групи приміщень № 5), з № 1 по № 23 (групи приміщень № 6), № 4 - гараж загальною площею 1385,70 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Вишні Остапа, № 5А (літера А).
18.12.2018 між Громадською організацією "ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ" (позивач, орендар) та Фондом державного майна України (відповідач, орендодавець, ФДМУ) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №347 (далі - договір оренди), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мангушем А.М., зареєстрований за № 4236.
Відповідно до п.1.1. договору оренди орендодавець передає у строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, - нежитлові приміщення загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А (далі - майно), що належить до сфери управління та обліковується на балансі Фонду державного майна України. Право власності на нежилі приміщення, частина яких передається в оренду, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.10.2014, номер запису про право власності 7272095, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 472494680000. Право оренди зареєстроване у встановленому законом порядку, запис про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 29520882 від 18.12.2018.
За змістом п.3.1. договору оренди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2018 - 124 188,57 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди - грудень 2018 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди - листопад 2018 на індекс інфляції за грудень 2018 з врахуванням фактичної кількості діб оренди у грудні 2018.
Згідно із п.3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць розраховується визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (з урахуванням чинного законодавства).
Згідно із п.3.6. договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50%, щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 10.1. договору оренди цей договір укладено на 10 років та діє з 18.12.2018 до 17.12.2028 включно.
Згідно з актом приймання-передавання державного нерухомого майна від 18.12.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлові приміщення загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А. У пункті 3 цього акта сторони визначили, що майно перебуває в задовільному стані.
11.09.2019 між Фондом державного майна України, Громадською організацією "ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (РВ ФДМУ по місту Києву) укладено договір про внесення змін № 130 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2018 №347, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрований за № 4591, відповідно до п.1 якого, орендодавцем майна з дати набрання чинності даним договором про внесення змін до договору оренди є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
23.03.2021 ГО "ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ" звернулася до РВ ФДМУ по місту Києву із заявою про включення орендованого майна до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, оформленою згідно зі зразком, встановленим Порядком № 675.
Наказом РВ ФДМУ по місту Києву від 23.04.2021 №962 прийнято рішення про включення до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, спірних приміщень, що перебувають на балансі Фонду державного майна України, про що РВ ФДМУ по місту Києву повідомило позивача листом від 26.04.2021 №30-03/3310.
Листом від 26.04.2021 № 30-03/3309 РВ ФДМУ по місту Києву повідомило Фонд державного майна України про прийняте рішення та просило включити до переліку окремого майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році" об'єкт оренди, що перебуває на балансі ФДМУ.
У листопаді 2021 року Громадська організація "ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про:
1) визнання незаконною бездіяльності ФДМУ, яка полягає у невключенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації окремого державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий №0032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А, що належить до сфери управління та обліковується на балансі ФДМУ та незатвердженні цього переліку;
2) зобов'язання ФДМУ включити спірні приміщення до переліку об'єктів приватизації державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу ГО "ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ";
3) зобов'язання РВ ФДМУ по місту Києву укласти зі ГО "ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ" договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації окремого майна - спірних приміщень, що підлягає продажу шляхом викупу, в редакції, запропонованій орендарем у прохальній частині позовної заяви, посилаючись на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 23 Закону України від 10.04.1992 №2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна", чинного до 31.01.2020, статті 5 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", введеного в дію з 01.02.2020, статей 4,7,10,11,13,18,26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018), статей 1, 4 Закону України "Про Фонд державного майна України", пункту 1 розділу І, пунктів 5, 6, 10, 11 розділу ІV Порядку подання та розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом ФДМУ від 22.05.2018 №675.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/18857/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024, первісний позов ГО "ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ" задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Фонду державного майна України, яка полягає у невключенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації окремого державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А, що належить до сфери управління та обліковується на балансі Фонду державного майна України, та незатвердженні цього переліку. Зобов'язано Фонд державного майна України включити окреме державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А, до переліку об'єктів приватизації державної власності, що підлягають приватизації, шляхом викупу ГО "ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ". У задоволенні решти вимог первісного позову.
Постановою Верховного Суду від 24.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 910/18857/21 залишено без змін.
09.12.2024 Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрив виконавче провадження № 76729714 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 про зобов'язання Фонду державного майна України включити окреме державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А, до переліку об'єктів приватизації державної власності, що підлягають приватизації, шляхом викупу ГО "ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ".
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/18857/21 Фонд державного майна України прийняв наказ №2853 від 24.12.2024 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації" (зі змінами)", а саме: пунктом 2 внесені зміни до Переліку окремого майна, зокрема, доповнено позицією: нежитлові приміщення загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А.
Таким чином, внаслідок примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/18857/21, 24.12.2024 спірне майно було включене Фондом державного майна України до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації.
Спір у цій справі виник у зв'язку із тим, що за доводами позивача якби відповідач не допустив бездіяльності щодо завершення процедури приватизації шляхом викупу, позивач не сплачував би орендну плату за об'єкт оренди з 01 листопада 2021 року. На переконання позивача сплачена ним орендна плата за період оренди з листопада 2021 року по грудень 2024 року включно у сумі 3429941,95 грн є шкодою, що завдана незаконною бездіяльністю Фонду державного майна України.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь Громадської організації "ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ" 3429941,95 грн шкоди, завданої незаконною бездіяльністю Фонду державного майна України.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Положеннями ст.1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно частини 1 статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У частині першій статті 1174 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 908/2202/18, від 02.03.2020 у справі № 910/434/19, від 09.04.2020 у справі № 908/690/19.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 та постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №906/41/24).
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
У цій справі позивач вбачає, що поніс збитки у розмірі 3429941,95 грн орендної плати, сплаченої за період оренди з листопада 2021 року по грудень 2024 року включно, яку позивач (на його думку) міг не сплачувати якщо б відповідач не допустив бездіяльності щодо завершення процедури приватизації шляхом викупу.
Так у справі №910/18857/21 господарські суди встановили, що позивач дотримався сукупності передбачених частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" обов'язкових умов для набуття Спілкою права на викуп об'єкта оренди, зокрема:
1) позивач за згодою первісного орендодавця (Фонду державного майна України здійснив поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш 25 % ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;
2) позивач здійснив невід'ємні поліпшення в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна;
3) висновками експертного будівельно-технічного дослідження від 26.02.2020 №16, від 25.01.2021 №18 і звітом з незалежної оцінки вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна станом на 31.01.2021 підтверджено здійснення і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі їх невід'ємний характер поліпшень, а також вартість невід'ємних поліпшень визначена суб'єктом оціночної діяльності;
4) відсутність заборгованості з орендної плати на момент звернення з позовом до суду, а відмова Фонду державного майна України в наданні згоди на включення спірного майна до переліку об'єктів малої приватизації, які підлягають приватизації не містить посилань на порушення орендарем умов чинного на момент ініційованої приватизації договору оренди від 18.12.2018.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/18857/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024, постановою Верховного Суду від 24.11.2024 визнано незаконною бездіяльність Фонду державного майна України, яка полягає у невключенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації окремого державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А, що належить до сфери управління та обліковується на балансі Фонду державного майна України, та незатвердженні цього переліку та зобов'язано Фонд державного майна України включити спірне майно до переліку об'єктів приватизації державної власності, що підлягають приватизації, шляхом викупу ГО "ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ".
Суд зазначає, що правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна врегульовані, зокрема, Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Так, частина перша статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (у редакції станом на момент прийняття рішення про приватизацію спірного майна органом приватизації) визначає порядок приватизації державного і комунального майна, який передбачає: формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об'єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об'єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об'єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об'єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об'єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.
Приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації (частина 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").
Статтею 18 цього Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачені особливості приватизації об'єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду. Зокрема, приватизація об'єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.
Частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; невід'ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі невід'ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід'ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб'єктом оціночної діяльності; орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; договір оренди є чинним на момент приватизації.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" орендар, який виконав умови, передбачені частиною 2 цієї статті, має право на приватизацію об'єкта шляхом викупу.
У разі якщо орган приватизації прийняв рішення про приватизацію об'єкта шляхом викупу, між органом приватизації та орендарем укладається попередній договір купівлі-продажу об'єкта приватизації. Договір купівлі-продажу такого об'єкта приватизації укладається не пізніше ніж протягом 30 робочих днів з дня укладення попереднього договору.
Після прийняття рішення Фондом державного майна України про приватизацію спірного об'єкта, орган приватизації у відповідності до вимог чинного законодавства має встановити ціну продажу об'єкта, який приватизується, що у розумінні статті 638 ЦК України є істотною умовою договору.
Порядок визначення ціни продажу такого об'єкта приватизації (вартості майна) визначені Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика).
Відповідно до пункту 2 Методики незалежна оцінка - визначення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання на підставі договору про проведення оцінки певного виду вартості майна, крім оціночної, відповідно до національних стандартів оцінки та інших нормативно-правових актів з методичного регулювання незалежної оцінки.
Пунктом 57 Методики передбачено, що вартість орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки.
Методика передбачає, що оцінці майна передує підготовчий етап, який, зокрема, включає в себе: проведення інвентаризації майна (у разі необхідності); аудиту (у разі необхідності); відбору суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (у разі проведення незалежної оцінки); збору вихідних даних, необхідних для проведення незалежної (стандартизованої) оцінки майна.
У випадках приватизації шляхом викупу об'єктів малої приватизації державної форми власності органи приватизації, з метою проведення незалежної оцінки майна, забезпечують відбір суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, відбір яких здійснюється на конкурсних засадах у порядку, що встановлюється Фондом державного майна (пункт 12 Методики).
У разі приватизації об'єкта державний орган приватизації затверджує результати оцінки державного майна (пункт 18 Методики), що здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки або висновку про вартість майна органом приватизації (іншим суб'єктом управління об'єктами державної власності або органом місцевого самоврядування), додатками до якого є акт оцінки або висновок про вартість, що затверджується, і рецензія на акт оцінки або звіт про оцінку майна (пункт 17 Методики).
Надавши правову оцінку твердженням позивача, з огляду на вищенаведене нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд вважає їх помилковими, необґрунтованим та, відповідно, такими, що не ґрунтуються на законі з огляду на таке.
Так, обставини, встановлені рішеннями господарських судів у справі №910/18857/21, виключно стосувались наявності/відсутності права позивача на викуп об'єкта малої приватизації відповідно до вимог частини другої статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". При цьому у предмет доказування у даній справі входили обставини дотримання позивачем сукупності передбачених частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" обов'язкових умов для набуття позивачем права на викуп об'єкта оренди.
Разом з тим, враховуючи наведені норми законодавства, визнання рішеннями господарських судів у справі №910/18857/21 незаконною бездіяльності Фонду державного майна України, яка полягає у невключенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації окремого державного нерухомого майна та незатвердженні цього переліку і зобов'язання відповідача включити спірне майно до переліку об'єктів приватизації державної власності, що підлягають приватизації, шляхом викупу позивачем не виключають необхідності дотримання сторонами вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" щодо порядку та способу приватизації (зокрема, визначення ціни продажу об'єкта, погодження істотних умов, зокрема, ціни, укладення попереднього договору ).
До того ж, включення спірного майна до переліку об'єктів приватизації державної власності не призводять до набуття позивачем права власності на спірне майно. Такі висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, постанова від 19.12.2023 у справі №910/2490/23.
Чинним законодавством не визначено строку завершення органом приватизації процедури приватизації спірного майна. Не було встановлено такого строку і в рішенні суду у справі №910/18857/21. Натомість визначення позивачем строків завершення процедури приватизації згідно строків приватизації в аналогічних випадках є помилковим та таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Також матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду із позовом про спонукання до укладення договору купівлі-продажу, що є належним способом захисту прав позивача у разі якщо позивач вважає, що він має право на приватизацію шляхом викупу, але відповідний орган приватизації ухиляється від проведення визначеної законом процедури (постанова Верховного Суду від 19 грудня 2023 року у справі №910/2490/23).
Суд зазначає, що у спірний період позивач здійснював орендну плату на підставі чинного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №347. Строк дії договору встановлений до 17.12.2028 року.
Тому, з огляду на наведені вище норми законодавства та оскільки обставини набуття позивачем права власності на спірне майно наразі відсутні, суд вважає необґрунтованим ототожнення позивачем із збитками суми орендної плати за користування об'єктом оренди та відповідно визначення розміру шкоди не може перебувати в причинно-наслідковому зв'язку від суми коштів, сплачених за договором від 18.12.2018, укладеним до подання позивачем заявки від 23.03.2021 про включення орендованого майна до переліку об'єктів малої приватизації та набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/18857/21 законної сили.
З огляду на вищевикладене, суд вважає помилковими, необґрунтованим та, відповідно, такими, що не ґрунтуються на законі доводи позивача про наявності у нього збитків у сумі 3429941,95 грн в розмірі орендної плати, сплаченої за період оренди з листопада 2021 року по грудень 2024 року включно за користування нежитловими приміщеннями загальною площею 992,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А за чинним договором оренди.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, позивачем не доведено суду обставин наявності у позивача збитків та причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою відповідача.
Суд зазначає, що надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Громадської організації "ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ" про стягнення з Державного бюджету України 3429941,95 грн шкоди, завданої незаконною бездіяльністю Фонду державного майна України.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч.2 ст.129 ГПК України).
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, то підстав для стягнення судового збору немає.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 16.06.2025.
Суддя С.О. Турчин