ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.06.2025Справа № 910/4194/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРА РІТЕЙЛ" ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРА РІТЕЙЛ"
про зобов'язання надати інформацію,
Представники сторін:
від позивача: Гудима В.С.,
від відповідача: не з'явились,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА РІТЕЙЛ» ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА РІТЕЙЛ» про зобов'язання надати копії документів щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА РІТЕЙЛ», завірених підписом уповноваженої особи за період з 2018 року по 2023 рік включно, а саме:
- протоколи Загальних зборів Учасників;
- договори, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА РІТЕЙЛ» від початку діяльності товариства з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами;
- фінансову звітність товариства за 2018-2023 рр. включно;
- наказ про облікову політику;
- виписки по рахункам товариства;
- аудиторські звіти, акти податкових перевірок та перевірок інших державних органів, судові справи.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем прав позивача, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА РІТЕЙЛ», на інформацію про діяльність товариства, а також його корпоративних прав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4194/25, підготовче засідання призначено на 05.05.2025. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
В підготовче засідання 05.05.2025 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення копії ухвали суду від 08.04.2025 на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРА РІТЕЙЛ". Однак, конверт із копією вказаної ухвали повернувся до суду не врученим, причиною повернення вказано «за закінченням терміну зберігання».
Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України. При цьому, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.04.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв/клопотань до суду не подав.
Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, в підготовчому засіданні 05.05.2025 суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 02.06.2025.
В судове засідання 02.06.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи по суті належним чином повідомлений.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки явка відповідача обов'язковою не визнавалась, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності вказаного учасника справи.
Так, представник позивача в судовому засіданні 02.06.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 02.06.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРА РІТЕЙЛ" (надалі - ТОВ "ЕКСТРА РІТЕЙЛ", відповідач) починаючи з 23.11.2018 (дата реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) здійснює господарську діяльність на території України.
ОСОБА_1 (позивач) є учасником ТОВ "ЕКСТРА РІТЕЙЛ", частка в статутному капіталі вказаного товариства якої складає 10% (5000,00 грн), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
26.04.2024 позивачем на адресу ТОВ "ЕКСТРА РІТЕЙЛ" (03150, м. Київ, вул. Німецька, 1) поштовим відправленням № 0102419207419 надіслано вимогу про надання інформації та документів (в порядку ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п. 4.1. Статуту Товариства) від 26.04.2024, у якій вимагав надати повну інформацію про діяльність ТОВ "ЕКСТРА РІТЕЙЛ" та можливість ознайомитися з даними бухгалтерського обліку, звітністю та іншою документацією товариства за 2018-2023 роки, зокрема: 1) протоколи Загальних зборів Учасників; 2) договори, укладені ТОВ "ЕКСТРА РІТЕЙЛ" від початку діяльності товариства з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами; 3) фінансову звітність товариства за 2018-2023 роки включно; 4) наказ про облікову політику; 5) виписки по рахункам товариства; 6) інформацію та документи щодо основних засобів, матеріалів і запасів; 7) інформацію та документи щодо дебіторської і кредиторської заборгованості (у розрізі дебіторів та кредиторів); 8) інформацію та документи про дохід від реалізації продукції, виконання робіт чи послуг; 9) інформацію та документи щодо витрат товариства; 10) інформацію та документи щодо оплати праці; 11) аудиторські звіти, акти податкових перевірок та перевірок інших державних органів, судові справи; 12) інші документи, що стосуються господарської діяльності, бухгалтерського та податкового обліку.
Крім того, 04.03.2025 ОСОБА_1 поштовим відправленням № 0102419373351 направила на ім'я директора ТОВ "ЕКСТРА РІТЕЙЛ" ОСОБА_2 на адресу товариства вимогу про надання інформації та документів (в порядку ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п. 4.1. Статуту Товариства) від 03.03.2025, у якій просила надати копії документів щодо господарської діяльності вказаного товариства, звірених підписом уповноваженої особи за період з 2018 по 2023 роки, а саме: протоколи Загальних зборів Учасників; договори, укладені ТОВ "ЕКСТРА РІТЕЙЛ" від початку діяльності товариства з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами; фінансову звітність товариства за 2018-2023 роки включно; наказ про облікову політику; виписки по рахункам товариства; аудиторські звіти, акти податкових перевірок та перевірок інших державних органів, судові справи. Згідно з долученою до позову роздруківкою щодо відстеження вказаного поштового відправлення вбачається, що дана вимога позивача не була вручена адресатові та була повернута відправнику за закінченням терміну зберігання.
Водночас, 04.03.2025 представником ОСОБА_1 - адвокатом В. Гудимою на адресу директора ТОВ "ЕКСТРА РІТЕЙЛ" ОСОБА_2 також було скеровано адвокатський запит щодо надання документів, зазначених у вищевказаній вимозі. Вказаний запит було надіслано поштовим відправленням № 0102419373343, однак директору відповідача він не був вручений та повернувся відправнику за закінченням терміну зберігання.
Оскільки будь-які звернення позивача та його представника до відповідача з метою отримання відповідної інформації про господарську діяльність товариства залишились останнім без реагування, ОСОБА_1 звернулася із даним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Як визначено у частинах 1, 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Предметом даного спору є вимога про зобов'язання відповідача надати документи щодо діяльності товариства. Враховуючи суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується даний позов, спір є корпоративним, тобто підвідомчим господарському суду.
Статтею 96-1 ЦК України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:
1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;
2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;
3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;
4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об'єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;
6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).
Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.
Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.
Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
Статтею 116 ЦК України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:
1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;
2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);
3) вийти у встановленому порядку з товариства;
4) здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі;
5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.
17.06.2018 набрав чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників (надалі - Закон).
За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону учасники товариства мають, зокрема, право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.
Частиною 1 ст. 43 вказаного Закону визначено, що товариство зобов'язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 3 названої статті Закону документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 5 ст. 43 Закону протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов'язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов'язаних з пересиланням документів поштою.
Норма ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містить застережень чи додаткових умов для надання чинному учаснику визначеної законом інформації щодо діяльності товариства.
Одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні господарським товариством.
Відтак, внаслідок невиконання господарським товариством свого обов'язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду в постановах від 21.01.2020 у справі №906/157/19, від 03.12.2020 у справі №910/13808/19, від 24.12.2020 у справі №911/73/20.
Таким чином, системний аналіз ч. 1 ст. 116 ЦК України, ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" свідчить про гарантоване та безумовне право учасників товариства одержувати інформацію про діяльність товариства.
Враховуючи наведені норми законодавства, позивач як учасник ТОВ "ЕКСТРА РІТЕЙЛ", має право на отримання інформації про господарську діяльність товариства, а відповідач в свою чергу зобов'язаний надати позивачу документи про господарську діяльність товариства.
Матеріали справи не містять доказів задоволення відповідачем вимоги позивача про надання інформації та документів як повністю, так і частково.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2020 у справі № 911/73/20 зазначив, що за положеннями частини п'ятої статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передумовою для надання запитуваних документів, визначених частиною першою цієї статті, є дія учасника товариства у вигляді надання письмової вимоги про надання таких документів.
Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до ТОВ "ЕКСТРА РІТЕЙЛ", в тому числі до директора цього товариства з вимогами про надання інформації та документів про діяльність товариства. Такі вимоги надсилались на адресу ТОВ "ЕКСТРА РІТЕЙЛ", яка відповідає адресі його місцезнаходження за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, у суду відсутні відомості щодо отримання/неотримання відповідачем вимоги позивача від 26.04.2024. При цьому, встановлено, що вимога позивача від 03.03.2025 та адвокатський запит його представника від 04.03.2025, які надсилались на адресу відповідача, не були врученими останньому та за закінченням встановленого терміну зберігання повернулась відправнику.
Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
За ч. 4 ст. 89 ЦК України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Частина 1 ст. 10 вказаного Закону встановлює презумпцію достовірності відомостей з Єдиного державного реєстру, якщо ця презумпція не спростована у встановленому порядку.
З огляду на наведене, враховуючи, що вищевказані вимоги позивача направлялись відповідачу на адресу його місцезнаходження, яка відповідає вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресі юридичної особи із ідентифікаційним кодом 42645956, суд доходить висновку, що позивач належним чином виконав вимоги законодавства щодо звернення до відповідача.
Слід зазначити, що добросовісна поведінка суб'єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18.
Суд зазначає, що ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає безумовне право учасника на отримання документів щодо діяльності товариства, тобто всіх документів, які підпадають під відповідні категорії за визначений запитувачем період.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, позивач має право на отримання інформації про господарську діяльність товариства, відповідних документів в межах наведеного в ч. 1 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" переліку. В свою чергу, ухилення відповідача (в будь-який спосіб) від виконання законних вимог позивача порушує реалізацію учасником його корпоративного права на управління товариством, яке підлягає захисту у судовому порядку.
Оскільки ТОВ "ЕКСТРА РІТЕЙЛ" не виконало свій обов'язок з надання відповідної інформації на вимогу позивача, враховуючи, що надання визначених позивачем документів є обов'язком товариства відповідно до приписів ст. ст. 5, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" і відповідно, ненадання відповідачем запитуваної учасником товариства інформації (ненадання копій відповідних документів) порушує права та законні інтереси учасника товариства, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, чого відповідачем не було спростовано.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.
Водночас, як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач також просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн, однак, оскільки в матеріали справи не долучено документів, які б підтверджували обсяг фактично наданих адвокатом позивачу послуг, суд не вирішує питання розподілу судових витрат в даному рішенні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРА РІТЕЙЛ" (вул. Німецька, 1, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 42645956) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) належним чином засвідчені копії документів щодо господарської діяльності товариства за період з 2018 по 2023 роки включно, а саме: протоколи Загальних зборів Учасників; договори, укладені ТОВ "ЕКСТРА РІТЕЙЛ" від початку діяльності товариства з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами; фінансову звітність товариства за 2018-2023 роки включно; наказ про облікову політику; виписки по рахункам товариства; аудиторські звіти, акти податкових перевірок та перевірок інших державних органів, судові справи.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРА РІТЕЙЛ" (вул. Німецька, 1, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 42645956) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 16.06.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко