номер провадження справи 19/28/25
13.06.2025 Справа № 908/917/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ", (49074, м. Дніпро, вул. Сагайдачного, буд. 1А, к. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 39567260)
до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція", (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133ідентифікаційний код ВП НОМЕР_1)
про стягнення 526 053,9 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 1003/08-07/25 від 09.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення втрат від інфляції та 3% річних в розмірі 526 053,90 грн.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 509, 598, 625 Цивільного кодексу України і обґрунтовано тим, що відповідачем порушено зобов'язання з оплати за договором поставки № 53-121-01-21-10986 від 14.12.2021. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач заявляє вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 09.04.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/917/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 526 053,90 грн, вказана сума не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, тому суд ухвалив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/917/25; присвоєно справі номер провадження 19/28/25, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
28.04.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив АТ НАЕК «Енергоатом». Відповідач прости позову заперечує з наступних підстав.
Оплата Покупцем частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3 договору), тобто, в розумінні норм частини 2 статті 530 ЦК України, строк виконання цього грошового зобов'язання - не встановлений, відповідно, це грошове зобов'язання має бути виконане відповідачем у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги. Обов'язок негайного виконання не випливає із договору та актів цивільного законодавства (п. 3.3 договору, ч. 2 ст. 530 ЦК України). Оскільки вимога про сплату частини вартості товару у розмірі суми ПДВ від Позивача не надходила, відповідно строк оплати цієї частини вартості товару не настав.
Також на думку відповідача, у випадку неотримання Покупцем в строк, визначений ПК України, електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену розділом 3 цього договору, на суму ПДВ. За невиконання п. 4.4 договору Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцеві штраф у розмірі 20% від вартості товару, по якому допущене таке невиконання(п. 7.6, п. 7.7 договору). Належних доказів виконання п. 4.4 договору, підтвердження надання Позивачем та отримання Відповідачем оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, Позивачем не надано.
Відповідач вважає твердження Позивача щодо настання обов'язку Покупця по оплаті частині вартості товару у розмірі суми ПДВ, яка здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначення ним строків оплати частини вартості товару в у розмірі суми ПДВ так само, як і для оплати вартості товару без ПДВ та повної оплати не пізніше 03 жовтня 2022 року, та нарахування 401 333,90 грн інфляційних втрат та 124 720,00 3% річних безпідставними та необґрунтованими.
З посиланням на форс-мажорні обставини відповідач зазначає, що введення правового режиму воєнного стану в Україні та окупація міста Енергодар, на території якого розташована філія «ВП «Запорізька АЕС», з якою був укладений спірний договір, є загальновідомими фактами та такими, що беззаперечно вплинули на господарську діяльність Відповідача та його можливість розрахунків з контрагентами відповідно, в тому числі і з Позивачем за укладеним Договором. Зважаючи на викладене, на думку відповідача, виконання ним грошових зобов'язань за договором пропорційно відстрочується на час дії форс-мажорних обставин, підтверджених Торгово-промисловою палатою України, та можливе після їх офіційного закінчення, що відповідає діючому законодавству України та умовам договору, в тому числі розділу 9 договору (форс-мажор).
З посилання на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, відповідач зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
З метою забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобігання настанню негативних наслідків для сторін, зокрема, і енергетичного сектору країни загалом, з урахуванням вищевказаних доводів та заперечень відповідача, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 902/417/18 (постанова від 18.03.2020) та №922/444/24 (ухвала від 21.02.2025), керуючись статтями 42, 165 ГПК України, відповідачем також у відзиві заявлено клопотання про зменшення до максимально можливого розміру 3% річних в разі задоволення позовних вимог.
Надзвичайними обставинами, які мають юридичне значення, у даному випадку, на думку відповідача є сукупність наведених обставин, які вплинули на здатність Відповідача своєчасно розрахуватись за виконані роботи, зокрема: ДП «НАЕК «Енергоатом» (правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом») було створено на базі майна атомних електростанцій України та їх інфраструктури відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 17 жовтня 1996 року № 1268. Цією постановою на ДП «НАЕК «Енергоатом» покладено функції експлуатуючої організації. ДП «НАЕК «Енергоатом», філією якого відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС», віднесено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83. ДП «НАЕК «Енергоатом» (правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом») належить до об'єктів до критичної інфраструктури згідно з Переліком секторів критичної інфраструктури затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 р. №1109 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2022 р. №1384). Відповідно до статуту АТ «НАЕК «Енергоатом» (затверджений Постановою КМУ від 29 грудня 2023 р. №1420) метою діяльності товариства є одержання прибутку від провадження господарської діяльності для задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб в електричній енергії; забезпечення ефективної, безпечної експлуатації атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, експлуатації та зняття з експлуатації ядерних установок. Предметом діяльності товариства є, зокрема, виробництво та постачання електричної енергії. Джерелами формування майна товариства є, в тому числі, доходи, отримані в результаті провадження господарської діяльності. Отже, основний дохід АТ «НАЕК «Енергоатом» отримує з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її філіями - атомними електростанціями. З моменту окупації Запорізька АЕС працювала в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України. В структурі електроенергії, виробленої філіями - атомними електростанціями АТ «НАЕК «Енергоатом», до моменту окупації військовими російської федерації, найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме Запорізькою АЕС, оскільки їй належать 6 енергоблоків з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України.
У грудні 2022 року через російські обстріли з ладу була виведена половина енергосистеми України. А після обстрілів 16.12.2022 запровадили надзвичайний стан в енергетиці. З моменту окупації ЗАЕС працювала в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях. З 11 вересня 2022 року ЗАЕС повністю зупинена[1] (шість енергоблоків-«тисячників» сумарною потужністю 6000 МВт тимчасово окупованої ЗАЕС наразі не працюють), відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України. 17.04.2023 на офіційному телеграм-каналі Відповідача було повідомлено, що: «Внаслідок збройної агресії рф майно й інфраструктура тимчасово окупованої Запорізької АЕС та інших відокремлених підрозділів ДП «НАЕК «Енергоатом» були пошкоджені або знищені. За попередньою оцінкою, вартість цього майна, будівель, споруд та інфраструктурних об'єктів Компанії сягнула вже 32 млрд грн.[2] Відповідно до розпоряджень Держатомрегулювання від 18 серпня 2022 року, від 10 лютого 2023 року, 08 червня 2023 року, експлуатація енергоблоків ЗАЕС - №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 - була обмежена станом «холодний зупин», під час якого реактори не генерують електроенергію.
Відповідач вказує, що ним втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 29 січня 2025 року № 40 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 65)» АТ «НАЕК «Енергоатом» підтверджено статус як критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Позивачем, через підсистему «Електронний суд» подано 28.04.2025 відповідь на відзив. Позивач вважає, що наведені Відповідачем доводи не можна вважати такими, що спростовують обґрунтованість вимог Позивача з наступних підстав.
Сторонами визначено у розділі 3 «Умови і порядок оплати» Договору, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки товару, визначеного в п.1.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ. Зазначення у п. 3.3 Договору необхідності реєстрації Постачальником податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем протягом визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки товару, передбаченого в п. 1.1 Договору). Положення п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.
Позивачем вказує, що ним дотримано обов'язку складання та реєстрації податкових накладних за кожним фактом поставки товару.
Також позивач зауважує, що відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського Процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. А рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3222/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду встановлено факт настання у Відповідача обов'язку з оплати за договором за поставлений товар, а відтак, дане питання не підлягає повторному доведенню в рамках даної справи. Щодо дії надзвичайних обставин позивач вказує, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність, а виходячи з того, що відповідач після введення воєнного стану здійснив сплату заборгованості позивачу, свідчить, що відповідач продовжує господарську діяльність. Крім того, позивач є таким же суб'єктом господарювання, як і відповідач, та також здійснює свою господарську діяльність в умовах дії воєнного стану. Так, першою засадою судочинства в України визначеної у статті 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому наведені Відповідачем міркування щодо його виключного становища і статусу «першого серед рівних» є безпідставними та надуманими.
Поряд з наведеним позивач вказує, що відповідач листом від 26 квітня 2022 року звернувся до Позивача з проханням підтвердження актуальності строків поставки Товару. Позивач листом від 20 травня 2022 року (після введення воєнного стану) до здійснення поставки товару звернувся до Відповідача з вимогою щодо підтвердження готовності оплати його вартості як під час воєнного стану так і по його завершенні. Відповідач листом від 23 травня 2022 року підтвердив виконання своїх зобов'язань з оплати як під час воєнного стану так і після його відміни. Позивач вважає, що аргументи викладені у відзиві не відповідають дійсності, адже суперечать наданим самим же Відповідачем доказам.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/917/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 13.06.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
14.12.2021 між ТОВ «Універсал МТЗ», (Постачальник) та ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція», (Покупець) укладено Договір поставки товару № 53-121-01-21-10986 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого наведено в цьому пункті Договору, на загальну суму 2 013 760,20 грн. з ПДВ. (п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 06.09.2022)
Строк поставки товару: грудень 2021 року - грудень 2022 року. (п. 1.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 06.04.2022)
За змістом п. 12.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 06.09.2022 цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 24 місяців.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.
В пункті 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 06.09.2022 сторонами погоджено, що вартість товару за Договором складає 1 678 133,50 грн., крім того ПДВ 20 %: 335 626,70 грн., загальна вартість разом: 2 013 760,20 грн.
Умовами п. 4.1 Договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW м. Дніпро (п. 1.1 Договору п/п 1-19 24-25) EXW м. Запоріжжя (п. 1.1 Договору п/п 20-23), EXW м. Київ (п. 1.1 Договору п/п 26) відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач: ЗВ ВП Складське господарство ДП НАЕК «Енергоатом» м. Енергодар, вул. Промислова 122 (склад).
Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги». Електронна адрес Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. (п. 4.4 Договору)
В пункті 3.2 Договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). (п. 3.3 Договору)
Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару на загальну суму 2 013 760,20 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 6 від 10.02.2022 на суму 87 240,00 грн, № 9 від 23.02.2022 на суму 189 566,10 грн, № 10 від 23.05.2022 на суму 166 209,60 грн, № 13 від 23.05.2022 на суму 289 015,50 грн, № 15 від 03.08.2022 на суму 382 252,50 грн, № 16 від 03.08.2022 на суму 899 476,50 грн.
Зазначені вище видаткові накладні підписані уповноваженими особами Постачальника і Покупця, підписи представників сторін скріплені печатками Товариств.
Відповідач факт отримання від позивача товару за вище вказаними видатковими накладними по Договору на загальну суму 2 013 760,20 грн не заперечив.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 53-121-01-21-10986 від 14.12.2021 на суму 2 013 760,20 грн є доведеним.
Відповідачем оплата отриманого товару за Договором здійснена частково в розмірі 325 859,70 грн. Решту суми вартості товару, поставленого за Договором, відповідач станом на час вирішення спору судом не сплатив.
Враховуючи наявну у відповідача заборгованість ТОВ «Універсал МТЗ» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором.
Відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області від 18.01.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі №908/3222/23 стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» заборгованість за Договором № 53-121-01-21-10986 від 14.12.2021 на суму 1 687 900,50 грн.
В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по сплаті за поставлений товар, яка стягнута в судовому порядку, позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявляє вимогу про стягнення 3% річних в розмірі 124 720,00 грн та втрати від інфляції в розмірі 401 333,90 грн.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов'язання не встановлений або зазначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо зобов'язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 0137 60,20 грн, відповідач товар оплатив частково на суму 335 626,70 грн.
Заборгованість за Договором поставки № 53-121-01-21-10986 від 14.12.2021 в розмірі 1 687 900 грн стягнута з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3222/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025.
В силу приписів частини 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Стосовно посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України, введення в Україні воєнного стану) як на неможливість виконання грошових зобов'язань за спірним Договором, стосовно доводів відповідача про не надання позивачем доказів належного виконання п. 4.4 Договору та надання Позивачем та отримання Відповідачем оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, суд зауважує, що обставини невиконання відповідачем умов Договору були встановлені рішенням господарського суду від 18.01.2024 у справі № 908/3222/23, що набрало законної сили, та відповідно не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Судом встановлено, що доводам сторін, в тому числі запереченням відповідача, наведеним у відзиві в даній справі, що збігаються з доводами, наведеними відповідачем у справі № 908/3222/23, судом надано оцінку при ухваленні рішення по справі № 908/3222/23, факт невиконання відповідачем зобов'язань з оплати за поставлений товар є доведеним.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до розрахунку позивача сума 3 % річних за неналежне виконання АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" зобов'язань з оплати за отриманий товар за період з 15.10.2022 по 01.04.2025, за 899 днів прострочення становить 124 720,00 грн, втрати від інфляції за період з 15.10.2022 по 01.04.2025 - 401 333,90 грн.
Судом перевірено розрахунки позивача заявлених 3% річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство".
За розрахунком суду 3% річних, за заявлений позивачем період, складають 124 580,89 грн, а втрати від інфляції - 449 636,99 грн. Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних задовольняються частково на суму 124 580,89 грн, а вимоги про стягнення втрат від інфляції, не виходячи за межі позовних вимог, в заявленому розмірі 401 333,90 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми 3 % річних, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18 або звільнення відповідача від відповідальності, суд зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18 зазначено про можливість суду зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України «за певних умов».
Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, судом у спірних правовідносинах не встановлено.
Заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 124 720,00 грн не є неспівмірно високою.
Віднесення відповідача до об'єктів критичної інфраструктури та об'єктів, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, втрату відповідачем виробничих потужностей, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії, відсутність достатніх грошових коштів, суд не вважає підставою для звільнення чи зменшення 3% річних за невиконання грошового зобов'язання.
Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі ТОВ «Універсал МТЗ» також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем як основного боргу так і 3% річних як компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми 3 % річних та інфляційних втрат, в зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, а вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних підлягає задоволенню розмірі 124 580,89 грн, а втрат від інфляції в розмірі 401 333,90 грн.
Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на відповідача в розмірі 7888,72 грн, позивача -2,09 грн.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 238, 240, 241Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,(01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» (49074, м. Дніпро, вул. Сагайдачного, буд. 1А, к. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 39567260) 3% річних в розмірі 124 580,89 грн (сто двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять грн 89 коп.), втрати від інфляції в розмірі 401 333,90 грн (чотириста одна тисяча триста тридцять три грн 90 коп.), судовий збір в розмірі 7 888,72 грн (сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн 72 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 16.06.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua