номер провадження справи 9/27/25
05.06.2025 Справа № 908/502/25
м.Запоріжжя
За позовом: Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ», код ЄДРПОУ 03327121
до відповідача: Комунального підприємства «МИХАЙЛІВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП ЗАПОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ», код ЄДРПОУ 33622933
про стягнення суми 5748747,03 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ» про стягнення з відповідача: Комунального підприємства «МИХАЙЛІВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП ЗАПОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ» суми 5509918,18 грн основного боргу, суми 37792,15 грн пені, суми 31062,05 грн - 3% річних, суми 169974,65 грн інфляційних втрат, всього - загальної суми 5748747,03 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 28.02.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/502/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 05.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/502/25, присвоєний номер провадження 9/27/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.04.2025. Ухвалою суду від 03.04.2025 підготовче засідання відкладено на 22.04.2025. Ухвалою суду від 22.04.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/502/25 на тридцять днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.05.2025. У судовому засіданні 21.05.2025 оголошено перерву до 05.06.2025, про що постановлено відповідну ухвалу; явка сторін у судове засідання 05.06.2025 обов'язковою не визнавалась.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суду не повідомляв. Своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду також не надходило. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За результатами запиту на отримання інформації про наявність зареєстрованого електронного кабінету, судом встановлено, що у юридичної особи - Комунального підприємства «МИХАЙЛІВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП ЗАПОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ», код ЄДРПОУ 33622933 (відповідач) наявний зареєстрований електронний кабінет (дата реєстрації 09.01.2024).
В частині 5 ст. 176 ГПК України встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з ч. 11 статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 120, п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвали суду у даній справі надсилались до електронного кабінету Комунального підприємства «МИХАЙЛІВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП ЗАПОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ» та були своєчасно доставлені до електронного кабінету відповідача, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів, які містяться в матеріалах справи.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Зі змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами, за відсутністю відповідача/його представника.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які у судовому засіданні 21.05.2025 були підтримані представником позивача у повному обсязі. Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним сторонами договором № 5386/4 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації від 03.01.2012 щодо оплати наданих позивачем послуг в період вересень 2024 - січень 2025, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 5509918,18 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивач також нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Позов обґрунтований ст.ст.525, 526, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 232 ГК України та умовами договору.
У судовому засіданні 05.06.2025 справу розглянуто, за наслідками розгляду справи прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між Комунальним підприємством «ВОДОКАНАЛ» (Водоканал, позивач у справі) та Комунальним підприємством «МИХАЙЛІВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП ВІЛЬНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ» (Абонент) 03.01.2012 був укладений Договір № 5386/4 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (далі - Договір). Невід'ємною частиною Договору є, зокрема, підписаний сторонами Додаток № 1 до п. 1.3 Договору.
В подальшому до вказаного Договору сторонами укладались Додаткові угоди, якими вносились відповідні зміни до Договору.
Так, зокрема, Додатковою угодою № 1/02/09/2019 від 02.09.2019 термін «Абонент» замінено терміном «Споживач» по всьому тексту Договору.
Додатковою угодою №1/22/02/2022 від 22.02.2022 внесено зміни до преамбули Договору, відповідно до яких Споживача - Комунальне підприємство «Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області» змінено на Комунальне підприємство «Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області» (відповідач у справі), яке є правонаступником всіх прав та обов'язків Комунального підприємства «Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області».
Згідно з п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1/17/01/2020 від 17.01.2020, Водоканал через мережі централізованого водопостачання та водовідведення забезпечує Споживачу водопостачання на господарсько-питні, побутові і технічні потреби та водовідведення для потреб Споживача та споживачів (населення, бюджетних установ, інших споживачів), які мешкають або розташовані на територіях (населених пунктах), що відносяться до Михайлівської сільської ради (Михайлівської сільської об'єднаної територіальної громади) та Петро-Михайлівської, Гнаровської сільських рад Вільнянського району Запорізької області.
Відповідно до п. 3.2.1 Договору, Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим Договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 Договору.
В п. 5.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1/02/09/2019 від 02.09.2019 встановлено, що основним документом на оплату є Акт-рахунок. Споживач з 28 по 31 число кожного місяця надає Водоканалу Звіт про показники приладів обліку питної і гарячої води та об'єми водопостачання та водовідведення за формою, визначеною у додатку, який підписується Споживачем.
На підставі даних Звіту або акту, зазначеному у п. 3.1.2 даного Договору, Водоканал визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу.
Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів, з дати надання Звіту, самостійно отримати у Водоканалі, підписати всі примірники Акта-рахунку та перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в Акті-рахунку.
Якщо Споживач не отримує або відмовляється підписати Акт-рахунок, він підписується представником Водоканалу, а в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову або неотримання. Документи пересилаються поштою та вважаються прийнятими Споживачем.
Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.
Передача Споживачем даних щодо показань приладу(-дів) обліку питної та гарячої води (надалі - дані) через оnlinе - сервіс «Особистий кабінет для організацій» здійснюється з 28 по 31 число кожного місяця, Водоканал на підставі переданих даних визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу. Реєстрація Споживача в оnlinе - сервіс «Особистий кабінет для організацій» та отримання ним повідомлень здійснюється через електрону пошту Споживача. Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів з дати передачі даних через оnlinе - сервіс «Особистий кабінет для організацій», самостійно отримати у Водоканалі та підписати всі примірники Акта-рахунку і перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в акті-рахунку. Якщо Споживач не отримує або відмовляється підписати Акт-рахунок, він підписується представником Водоканалу, а в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову або неотримання. Документи пересилаються поштою та вважаються прийнятими Споживачем. Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення (п.п. 5.1.1 п. 5.1 Договору, у редакції Додаткової угоди № 1/02/09/2019 від 02.09.2019).
За змістом п.п. 3.2.2. пункту 3.2 розділу 3 Договору в редакції Додаткової угоди №1/17/01/2020 від 17.01.2020, для обліку спожитої води обладнано водолічильні вузли та встановлені засоби обліку води в точках підключення Споживача до мереж Водоканалу на вводах №№ 1-7, які фіксують в повному обсязі витрати питної води відповідно до технічних паспортів даних засобів обліку питної води. Споживач зобов'язаний своєчасно надавати Водоканалу покази засобів обліку питної води для проведення розрахунків за водопостачання та водовідведення у терміни зазначені у п.п. 5.1, 5.1.1.
Пунктом 3.1.2 розділу 3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1/02/09/2019 від 02.09.2019 передбачено, що у разі необхідності Водоканал зобов'язаний перевіряти правильність зняття Споживачем показів засобів обліку води та здійснювати контроль за наданими Споживачем відомостями про об'єми водопостачання і водовідведення, показниками якості скинутих стічних вод та складати відповідні акти.
З положень п. 3.2.10 розділу 3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1/26/07/2023 від 26.07.2023 слідує, що відповідальною особою Споживача за водопостачання та водовідведення, зберігання пломб на водолічильних вузлах, вводах та водопровідних мережах Споживача, підписання усіх видів актів, актів-рахунків, виконання приписів Водоканалу, призначено директора Теплова Юрія Сергійовича.
За умовам розділу 2 Договору, він діє з 01 січня 2012 по 31 грудня 2012, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладення нового Договору регулюються даним Договором.
Доказів припинення дії Договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 5386/4 від 03.01.2012 матеріали справи не містять.
З матеріалів справи вбачається, що в період з вересня 2024 по січень 2025 позивачем були надані відповідачу обумовлені Договором послуги з питного водопостачання та водовідведення на загальну суму 5509918,18 грн, що підтверджується наступними Актами-рахунками, які підписані сторонами без зауважень (копії містяться в матеріалах справи):
- № 150154 від 30.09.2024 (за вересень 2024) на суму 1387140,97 грн;
- № 157648 від 31.10.2024 (за жовтень 2024) на суму 1005150,59 грн;
- № 165483 від 30.11.2024 (за листопад 2024) на суму 969020,39 грн;
- № 173623 від 31.12.2024 (за грудень 2024) на суму 1013204,56 грн;
- № 181360 від 31.01.2025 (за січень 2025) на суму 1135401,67 грн.
Вищезазначені Акти-рахунки були складені на підставі даних приладів обліку про обсяги водоспоживання та водовідведення, зазначених у відповідних Актах та розрахунках за вказаний період (місяці), підписаних директором Споживача Тепловим Ю.С.
Як зазначив позивач у позовній заяві, всупереч умовам Договору відповідач не здійснив оплату за надані позивачем у вересні 2024 - січні 2025 послуги.
Згідно з доданим до позовної заяви Актом розрахунку заборгованості КП «МИХАЙЛІВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП ЗАПОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ» за період з 01.09.2024 по 31.01.2025, заборгованість відповідача становить 5509918,18 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих послуг позивач звернувся з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі №908/502/25. Крім заборгованості в розмірі 5509918,18 грн, позивачем у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Спірні правовідносини сторін виникли на підставі Договору № 5386/4 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації від 03.01.2012, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
З положень ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ЦК України слідує, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем були надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується Актами-рахунками на оплату послуг водопостачання та водовідведення за період вересень 2024 - січень 2025 включно на загальну суму 5509918,18 грн, які підписані сторонами (копії містяться в матеріалах справи).
Відповідач позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми основного боргу не спростував. Доказів оплати відповідачем наданих позивачем послуг за спірний період, в тому числі часткової оплати, матеріали справи не містять.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми 5509918,18 грн. заборгованості є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Неналежне виконання відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати також стало підставою для нарахування позивачем суми пені, 3% річних та втрат від інфляції.
Так, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 31062,05 грн - 3% річних за загальний період прострочення з 08.10.2024 по 12.05.2025 включно та 169974,65 грн - інфляційних втрат за загальний період прострочення з жовтня 2024 по січень 2025.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Факт порушення відповідачем умов договору щодо оплати наданих позивачем послуг встановлений судом вище, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що їх здійснено правильно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 31062,05 грн 3% річних та суми 169974,65 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 37792,15 грн пені, нарахованої за загальний період прострочення з 08.10.2024 по 12.02.2025 включно.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі встановленому в договорі, але не вище 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
В 6.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1/02/09/2019 від 02.09.2019, передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання зобов'язань у відповідності з чинним законодавством та вказаними в даному Договорі нормативними документами.
Зі змісту п. 6.2. Договору (в редакції вищезазначеної додаткової угоди) слідує: сторони домовились, що з дня введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані Водоканалом послуги Споживач зобов'язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 0,01 % від суми боргу за кожний день прострочення оплати, але загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що його здійснено правильно, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом у заявленому позивачем розмірі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.
Відповідно до п.2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява надійшла до суду в електронній формі через систему «Електронний кабінет». Таким чином, враховуючи ціну позову (5748747,03 грн), розмір судового збору за подання даної позовної заяви до господарського суду становить: 86231,21 грн (1,5 відсотка ціни позову) х 0,8 = 68984,97 грн.
При зверненні до суду з позовом у даній справі № 908/502/25 позивач за платіжною інструкцією №18235 від 26.02.2025 сплатив судовий збір в розмірі 86231,21 грн. Тобто позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 17246,24 грн.
У позовній заяві викладено клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору.
За змістом п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
З огляду на наведені вище норми права, враховуючи викладене у позовній заяві клопотання позивача, суд дійшов до висновку про повернення йому з Державного бюджету надмірно сплаченого судового збору в сумі 17246,24 грн, перерахованого за платіжною інструкцією №18235 від 26.02.2025.
На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 68984,97 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «МИХАЙЛІВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП ЗАПОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ», код ЄДРПОУ 33622933 (70030, Запорізька область, Запорізький район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17) на користь Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ», код ЄДРПОУ 03327121 (69002, м.Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61) суму 5509918 (п'ять мільйонів п'ятсот дев'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн 18 коп. основного боргу, суму 37792 (тридцять сім тисяч сімсот дев'яносто дві) грн 15 коп. пені, суму 31062 (тридцять одну тисячу шістдесят дві) грн 05 коп. - 3% річних та суму 169974 (сто шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн 65 коп. інфляційних втрат.
Стягнути з Комунального підприємства «МИХАЙЛІВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП ЗАПОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ», код ЄДРПОУ 33622933 (70030, Запорізька область, Запорізький район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17) на користь Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ», код ЄДРПОУ 03327121 (69002, м.Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61) суму 68 984 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 97 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повернути Комунальному підприємству «ВОДОКАНАЛ» (69002, м. Запоріжжя, вул.Святого Миколая, буд. 61, код ЄДРПОУ 03327121) з Державного бюджету України суму 17246 (сімнадцять тисяч двісті сорок шість) грн 24 коп. судового збору, перерахованого за платіжною інструкцією №18235 від 26.02.2025 на суму 86231,21 грн.
Дане рішення є підставою для повернення Комунальному підприємству «ВОДОКАНАЛ» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, код ЄДРПОУ 03327121) з Державного бюджету України суми 17246 (сімнадцять тисяч двісті сорок шість) грн 24 коп. судового збору, перерахованого за платіжною інструкцією №18235 від 26.02.2025 на суму 86231,21 грн.
Повне рішення складено та підписано 16.06.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва