Справа №:755/6414/24
Провадження №: 2/755/491/25
"13" червня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 , про стягнення невиплаченої частини регламентованої виплати та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -
Позивач ОСОБА_1 через представника - адвоката Конюшко Д.Б. звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої частини регламентованої виплати та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Згідно заявлених вимог, позивач просить суд: стягнути з до Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь позивача невиплачену частину регламентної виплати в розмірі 42 857,07 грн; стягнути з ОСОБА_2 га користь позивача відшкодування майнової шкоди в розмірі 51 035,21 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000, 00 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 03 вересня 2023 року, о 09 год. 40 хв., в м. Костопіль, по вул. Степанська, 8А, Рівненського району, Рівненської області ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz C270», р.н. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 (перебуває у власності позивача), що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2023 року у справі № 564/3157/23 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпаП. Цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП не була застрахована за умовами договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Натомість станом на день пред'явлення цього позову МТСБУ так і не було здійснено регламентну виплату у належному розмірі на користь позивача, а ОСОБА_2 так і не було відшкодовано завдану позивачеві шкоду в повному обсязі. Позивач, як особа, яка має право на отримання страхового відшкодування за завдану йому шкоду, звернувся до МТСБУ. Станом на дату пред'явлення позову МТСБУ за результатами розгляду вказаної заяви на користь позивача було здійснено регламентну виплату в неповному розмірі 117 142, 94 грн. Згідно зі Звітом № 177.23ЕС_96573 від 09 листопада 2023 року про оцінку автомобіля «Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту КТЗ у зв'язку з пошкодженням унаслідок ДТП складає 439 330, 15 грн.; вартість КТЗ до ДТП складає 252 142, 93 грн. Згідно із зобов'язуючою пропозицією від 08 листопада 2023 року вартість КТЗ «Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 , у пошкодженому стані після ДТП складає 135 000,00 грн. Разом із тим, від МТСБУ позивачеві попередньо було надано для ознайомлення Звіт із тим самим номером (№ 177.23ЕС_96573 ), проте 30 жовтня 2023 року. Згідно з наведеною редакцією Звіту дійсна ринкова вартість КТЗ «Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 , до ДТП складає 346 035, 21 грн. Звіт від 09 листопада 2023 року, складення якого ініційоване МТСБУ, є зміненим Звітом від 30 жовтня 2023 року зі зменшеною визначеною вартістю КТЗ до ДТП та таким, що містить помилкові відомості і був виконаний саме таким чином, з метою неправомірного заниження розміру регламентної виплати. На думку позивача, з МТСБУ на його користь підлягає стягненню недоплачена частина регламентної виплати у розмірі: 160 000,00 грн. (належний розмір регламентної виплати, що становить ліміт відповідальності МТСБУ - страхову суму за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) - 117 142, 93 грн. (здійснена регламентна виплата у неповному розмірі) = 42 857, 07 грн. Оскільки вартість витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, то такий транспортний засіб є фізично знищеним, відтак потерпілій особі має бути сукупно відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП: 346 035, 21 грн. - 135 000, 00 грн. = 211 035, 21 грн. Отже, від ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої шкоди і належним розміром регламентної виплати у розмірі: 211 035, 21 грн. (фактичний розмір шкоди, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП) - 160 000, 00 грн. (належний розмір регламентної виплати, що становить ліміт відповідальності МТСБУ - страхову суму за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) = 51 035, 21 грн. Належний позивачеві автомобіль КТЗ «Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 , був основним засобом пересування для позивача та його родини. Фізичне знищення в ДТП належного позивачеві автомобіля ОСОБА_2 , що вчинене з грубим порушенням останнім Правил дорожнього руху України, завдало позивачеві сильних душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан у зв'язку з перенесеним стресом щодо знищення майна та загрози життю і здоров'ю позивача і членів його родини, які перебували з ним в автомобілі під час ДТП, призвело до неможливості здійснення запланованих поїздок та використання автомобіля за призначенням. Таким чином, моральна шкода, завдана протиправними діями ОСОБА_2 , внаслідок яких було фізично знищено транспортний засіб позивача КТЗ «Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 , за внутрішнім переконанням позивача, з урахуванням принципів розумності і справедливості, має бути відшкодована в розмірі 20 000, 00 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
27.05.2024 представник відповідача МТСБУ - Гусєв П.В. направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог та призначити по справі судову автотоварознавчу експертизу. По суті позовних вимог зазначив, що для оцінки вартості пошкоджень КТЗ «Volswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 був складений звіт. За його результатами, вартість відновлювального ремонту КТЗ «Volswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 на момент настання страхового випадку становила 439 330,15 грн. Вартість матеріального збитку завданого КТЗ «Volswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 - 252 142,93 грн (у зв'язку із фізичним знищенням вартість транспортного засобу до ДТП). У зв'язку з чим, на підставі ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ було здійснено регламентну виплату у розмірі 117 142,93 грн (252 142,93 грн вартість до ДТП - 135 000,00 грн вартість після ДТП). Вважає, що обґрунтування суми, яка підлягає стягненню з МТСБУ на користь позивача з посиланням на бюлетень автотоварознавця є безпідставним, оскільки не відображає дійсної вартості КТЗ в Україні на день ДТП. Задля цього слід провести судову автотоварознавчу експертизу. (а.с.91-93)
03.06.2024 відповідач ОСОБА_2 направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди в розмірі 51 035,21 грн, в частині стягнення моральної шкоди, не заперечував щодо її стягнення в розмірі 1000,00 грн. Просив зменшити витрати на правову допомогу та задовольнити клопотання представника МТСБУ про призначення судової автотоварознавчої експертизи. По суті позовних вимог заначив, що з матеріалів справи вбачається розбіжність у ринковій вартості транспортного засобу «Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 до настання ДТП та станом на дату ДТП. Тому призначення судової експертизи буде належним та допустим доказом у визначені різниці виплати. Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн відповідач ОСОБА_2 заперечує частково, визнає в розмірі 1000,00 грн. При цьому, не заперечував факту настання ДТП з його вини, вказуючи, що розмір моральної шкоди має відповідати засадам розумності. Зазначив, що позивач не надав доказів сильних душевних страждань, що негативно вплинуло на його моральний стан, наявності фактору відмови від запланованих сімейних поїздок тощо. Крім того, відповідач зазначив, що він є особою з інвалідністю 3 групи, проживає разом зі своїми батьками та просить врахувати всі ці обставини. (а.с.110-115)
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.06.2024 задоволено клопотання Моторного (транспортного) страхового бюро України про призначення судової експертизи, призначено в даній справі судову транспортно-товарознавчу експертизу. (а.с.132-135)
26 вересня 2024 року до суду від Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичному центру МВС України надійшли матеріали цивільної справи разом з висновком експерта від 18 вересня 2024 року №СЕ-19/118-24/9998-АВ за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи. (а.с. 147-151)
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03.10.2024 поновлено провадження у справі. (а.с.152-153)
Згідно вимог ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2023 року у справі № 564/3157/23 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с. 18)
Судом установлено, що 03 вересня 2023 року, о 09 год. 40 хв., в м. Костопіль, по вул. Степанська, 8А, Рівненського району, Рівненської області ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz C270», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Volswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у власності позивача (а.с.14), що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz C270», р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , застрахована не була.
09.10.2023 позивач звернувся до МТСБУ із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про здійснення відшкодування оціненої шкоди (а.с. 22, 23).
Задля встановлення розміру регламентної виплати, МТСБУ звернулось до ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» із заявою про проведення експертного атотоварознавчого дослідження КТЗ «Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 .
Згідно звіту від 30.10.2023 №177.23ЕС_96573, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volswagen Golf, р.н. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 346 035,21 грн. (а.с. 27-42)
При цьому, згідно звіту ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» №177.23ЕС_96573, датованого 09.11.2023, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volswagen Golf, р.н. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 252 142,93 грн. (а.с. 44-51)
Відповідно до розрахунку вартості КТЗ «Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 після ДТП та розміру регламентної виплати від 13.11.2023 (номер справи 96573), розмір матеріального збитку складає 252 142,93 грн, ринкова вартість КТЗ до ДТП - 252 142,93 грн, вартість відновлювального ремонту - 439 330,15 грн, вартість КТЗ в пошкодженому стані - 135 000,00 грн, різниця вартості КТЗ до та після ДТП - 117 142,93 грн, розмір регламентної виплати 117 142,93 грн.(а.с. 66).
Таким чином, МТСБУ на підставі п. 41.1 ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив власнику автомобіля Volswagen Golf, р.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування у розмірі 117 142,93 грн. (а.с. 67, 68).
Позивач не погоджуючись із визначеним МТСБУ розміром регламентної виплати зазначає, що ліміт відповідальності становить 160 000,00 грн, тому розмір доплати складає 42 857,07 грн.
Щодо стягнення з МТСБУ невиплаченої частини регламентної виплати у розмірі 42 857,07 грн, суд приходить до наступного.
Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних регламентовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»).
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За нормою п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
За вимог п.п. 33.1.4 п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Згідно п. 34.1. ст.34 зазначеного Закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до та місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку розміру збитків.
Згідно з п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до пп. 39.1, 39.2.1 п. 39,2 ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, основним завданням якого є, у тому числі, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Згідно з пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18) дійшов висновку, що «визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами)».
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.06.2024, з метою визначення ринкової вартості транспортного засобу «Volswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди 03 вересня 2023 року (до ДТП), було призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу. (а.с.132-135)
Відповідно до висновку експерта від 18.09.2024 № СЕ-19/118-24/9998-АВ, за результатами проведеної Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України експертизи, ринкова вартість транспортного засобу «Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП 03.09.2023 (до ДТП) складала 251 161,18 грн. (а.с. 147-151)
З огляду на викладене, оскільки звіт від 30.10.2023 № 177.23ЕС_96573 складений ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» та звіт від 09.11.2023 177.23ЕС_96573 складений ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» містить протиріччя в розмірі вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 в результаті пошкодження при ДТП та ці звіти не висновками експерта в розумінні ст. 102 ЦПК України, суд бере за основу для визначення розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу, висновок експерта від 18.09.2024 № СЕ-19/118-24/9998-АВ, відповідно до якого, вартість вказаного автомобіля на дату оцінки без врахування отриманих пошкоджень складає: 251 161,18 грн.
Як встановлено судом, МТСБУ здійснило регламентну виплату позивачу в розмірі 117 142,93 грн, яка була вирахувана як різниця між ринковою вартістю автомобіля Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 до ДТП - 252 142,93 грн та вартістю автомобіля Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 в пошкодженому стані - 135 000,00 грн. (252 142,93 грн - 135 000,00 грн = 117 142,93 грн). Таким чином, відповідачем МТСБУ здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у повному обсязі, тому підстави для стягнення 42 857,07 грн (різниці між сумою ліміту страхового відшкодування та сумою сплачених позивачу коштів) відсутні.
Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 до МТСБУ про стягнення невиплаченої частини регламентної виплати у розмірі 42 857,07 грн задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі 51 035,21 грн, суд приходить до наступного.
Положеннями ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 643/4161/15-ц (провадження № 61-13692св18) зроблено висновок, що «якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19 (провадження № 61-3047св21) зазначено: «порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2018 року в справі № 140/481/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 753/21303/16-ц, від 14 липня 2020 року в справі № 525/1592/18, від 01 серпня 2018 року в справі № 363/2222/16-ц, від 01 квітня 2020 року в справі № 754/10777/15-ц. Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 211/3277/20 (провадження № 61-3442св22) зазначено: «Законом України від 05 липня 2012 року № 5090-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який набрав чинності 05 лютого 2013 року, до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» були внесені зміни, які полягали, зокрема в тому, що із вказаної статті виключено пункт 30.3, яким передбачалося, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП, а право на залишки транспортного засобу отримує страховик. Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в чинній редакції транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Отже, для визнання автомобіля фізично знищеним згода власника транспортного засобу фактично не потрібна, оскільки вказівку на це вилучено із вказаної статті Закону, а пункт 30.3 - взагалі виключено. Враховуючи викладене, у справі, яка переглядається, у страховика виник обов'язок з відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, хоча розмір такого відшкодування є меншим від страхової суми (ліміту відповідальності). Вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування страховиком шкоди у розмірі вартості транспортного засобу до ДТП в разі його фізичного знищення. Подібні висновки були зроблені також в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 209/3145/15-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 362/3680/17, на які послався заявник в касаційній скарзі, в яких так само, як і у справі, що переглядається, за обставин визнання транспортного засобу фізично знищеним, коли сума страхової виплати не покривала у повному обсязі заподіяної шкоди, Верховний Суд виходив з того, що винні в ДТП особи зобов'язані відшкодувати потерпілим різницю між розміром завданої шкоди (при тому, що до цього розміру не входить вартість залишків транспортного засобу) і сумою страхової виплати».
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту (див.: постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17 (провадження № 61-19719св19) зазначено, що «преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень».
Звертаючись із вимогою про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди розмірі 51 035,21 грн, останній виходить з вартості транспортного засобу «Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 до настання ДТП - 346 035,21 грн.
Суд не може погодити з такими доводами позивача, оскільки як було зазначено вище, в рамках розгляду даної справи судом було призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, за результатами якої складений висновок експерта від 18.09.2024 № СЕ-19/118-24/9998-А, яким визначено ринкову вартість транспортного засобу «Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 до настання ДТП - 251 161,18 грн.
В свою чергу МТСБУ в повному обсязі сплатило власнику пошкодженого транспортного засобу «Volswagen Golf» різницю між вартістю транспортного засобу до ДТП та після ДТП, тому суд відмовляє в стягненні з відповідача ОСОБА_2 майнової шкоди у розмірі 51 035,21 грн.
Позивач також просить стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.
Перевіряючи наявність підстав для компенсації моральної шкоди у заявленому розмірі, суд ураховує вимоги розумності і справедливості та вважає вказаний розмір завищеним. У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що належний йому автомобіль КТЗ «Volswagen Golf», р.н. НОМЕР_2 , був основним засобом пересування для позивача та його родини, фізичне знищення якого в ДТП завдало позивачеві сильних душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан у зв'язку з перенесеним стресом щодо знищення майна та загрозою життю і здоров'ю позивача і членів його родини, які перебували з ним в автомобілі під час ДТП, призвело до неможливості здійснення запланованих поїздок та використання автомобіля за призначенням.
Проте, наведені позивачем негативні наслідки ДТП, як для нього так і для його родини, не доведені жодними доказами у розумінні ст. 76-80 ЦПК України.
Разом із тим, надаючи оцінку вказаним обставинам, враховує характер порушення прав позивача, неможливість використання позивачем автомобіля для особистих потреб, обставини, пов'язані зі знищенням належного позивачу автомобіля, суд вважає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн таким, що відповідає вимогам розумності і справедливості. Тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 , про стягнення невиплаченої частини регламентованої виплати та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог належить відмовити.
За змістом ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки позивачем, за вимогою про стягнення моральної шкоди, яку задоволено частково, було сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 25 %, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 302,80 грн.
За правилом ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати пов'язані із проведенням експертизи. (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України)
Тому, з позивача на користь МТСБУ підлягають стягненню документально підтверджені витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 3 634,94 грн (а.с.159).
Позивач також у позовній заяві просив здійснити розподіл витрат позивача на правничу допомогу, яку визначив у розмірі 12 000,00 грн.
МТСБУ у відзиві просив стягнути з позивача судові витрати в розмірі 2 000,00 грн.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з ч. 2 вказаної вище статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21).
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Аналізуючи норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, слід дійти висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19, провадження № 61-14735св20 та ін.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем подано: договір про надання правничої допомоги №011/09/23-ЮП/IL від 12 вересня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 (замовник) та Конюшком Д.Б. (адвокат), у п. 4.1. якого сторони домовились, що за послуги надані адвокатом клієнт сплачує кошти в розмірі, який визначається в Додатку №1 до цього договору; акт виконаних робіт №1 до цього договору від 11 березня 2024 року, в якому наведені надані адвокатом послуги та їх вартість, що загалом становить 12 000,00 грн, які підлягають сплаті за умови задоволення позову не пізніше 3 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
Також за матеріалами справи встановлено, що 12 жовтня 2021 року між МТСБУ та Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» укладено договір №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права, предметом якого є, серед іншого, супровід судових справ. (а.с.96-101).
28 грудня 2021 року між МТСБУ та Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» укладено додаткову угоду до договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права, згідно підпункту 4.17 якої виконавець зобов'язаний щомісячно до 15 числа кожного місяця направляти замовнику погоджені Акти виконаних робіт, підписані в сервісі «Вчасно». (а.с.101-зворот - 102)
25 квітня 2024 року між МТСБУ та Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» укладено додаткову угоду №1088 до договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права, згідно якої, відповідно до умов договору, замовником передано, а виконавцем прийнято завдання на ведення від імені замовника справи за позовом ОСОБА_1 до МТСБУ. Вартість послуг визначена в розмірі 2 000,00 грн. Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок виконавця протягом п'яти банківських днів з дати підписання сторонами Акту про виконані роботи. (а.с.103)
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Також суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
На переконання суду є завищеною, не обґрунтованою та не пропорційною складності справи як вартість кожної окремої послуги адвоката наданої позивачу, так і їх загальна вартість в розмірі 12 000,00 грн, тому суд вважає розумною та справедливою компенсацію іншою стороною таких витрат, виходячи із суми в розмірі 8 000,00 грн.
Оцінюючи обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми на правничу допомогу в контексті положень ч.5 ст. 137 ЦПК України, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт, а також часом, необхідним для їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності розподілу судових витрат у разі часткового задоволення позову, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_2 , слід визначити виходячи із розміру заявленої до стягнення суми 113 892,28 грн (42 857,07 грн + 51 035,21 грн + 20 000,00 грн), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 5 000,00 грн, що становить 4,39 % та дорівнює 351,30 грн (8 000,00 грн х 4,39 %).
Разом із тим, суд не вбачає неспівмірності розміру визначеної відповідачем МТСБУ вартості послуг адвоката зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони.
Зважаючи на викладене, з позивача на користь відповідача МТСБУ підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Враховуючи наведене та керуючись статтями Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 3, 6, 11, 13, 15, 16, 20, 22, 23, 526, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 102, 133, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення невиплаченої частини регламентованої виплати та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 302,80 грн судового збору та 351,30 грн витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 3 634,94 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: