ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11160/25
провадження № 1-кс/753/1532/25
"12" червня 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
30.05.2025 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі також - заявники) звернулись до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі також - ЄРДР).
На обґрунтування скарги вказали, що 28.05.2025 подали до Дарницької окружної прокуратури міста Києва заяву, у якій коротко виклали обставини вчинення Калашником-1 кримінального правопорушення, зазначили попередню кваліфікацію цього епізоду злочину, інші обставини, передбачені положенням про порядок ведення ЄРДР, проте відомості за цією заявою до ЄРДР не внесені.
Посилаючись на положення статей 214, 55 КПК України заявники просять визнати протиправною бездіяльність першого заступника начальника Дарницької Поліції (Дарницького УП ГУНП у м. Києві) ОСОБА_5 (Калашника 2), начальника слідчого відділу ОСОБА_6 , слідчого ОСОБА_7 та зобов'язати останніх та процесуального прокурора Дарницької Прокуратури (Дарницької окружної прокуратури міста Києва) протягом 24 годин після внесення відомостей до ЄРДР про це кримінальне правопорушення вручити їм два витяги про реєстрацію в ЄРДР цього епізоду, дві пам'ятки про права і обов'язки потерпілих та повідомлення про орган досудового розслідування, який буде розслідувати цей злочин.
Згідно з протоколом автоматизованого визначення слідчого судді від 30.05.2025 скарга передана до провадження слідчого судді ОСОБА_1 та призначена до розгляду в судовому засіданні 04.06.2025.
Оскільки заявники не повідомили суду свої номери телефонів та/або адреси електронної пошти, а українська компанія з експрес-доставки «Нова Пошта», відділення якої зазначене у скарзі як їх поштова адреса, не уповноважена на доставку судових повісток, виклик заявників в судове засідання здійснювався шляхом надіслання судової повістки поштою, який у даній ситуації є єдиним можливим законним способом судового виклику.
04.06.2025 заявники за викликом суду не з'явились, про причини неявки не повідомили, у зв'язку з чим розгляд скарги було відкладено на 12.06.2025 та засобами поштового зв'язку повторно здійснено їх виклик в судове засідання.
10.06.2025 поштові відправлення з судовими повістками (про виклик в судове засідання 04.06.2025) повернулись до суду без вручення з відмітками «Адресат відсутній за вказаною адресою».
11.06.2025 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із заявою під назвою «Доповнення Скарги». За змістом цієї заяви заявники скаржаться на невручення їм судових викликів і повідомлень вказуючи, що зазначене розцінюється ними як штучне затягування процесуального строку розгляду скарги.
11.06.2025 в приміщенні суду секретар судового засідання ОСОБА_2 повідомила заявника ОСОБА_3 про дату та час судового засідання під розписку.
Цього ж числа (11.06.2025) ОСОБА_3 подав дві заяви про відвід секретаря судового засідання пославшись на порушення встановленого статтею 135 КПК України строку вручення судової повістки. Вказуючи, що несвоєчасне вручення судової повістки унеможливлює явку подружжя ОСОБА_8 в судове засідання, заявник просив у разі їхньої неявки перенести розгляд скарги із завчасним їх повідомленням про місце, дату та час судового засідання.
В судове засідання 12.06.2025 заявники, прокурор та слідчий повторно не з'явились.
За результатами відстеження поштових відправлень на сайті Укрпошти установлено, що 09.06.2025 відбулась невдала спроба вручення заявникам поштових відправлень з судовими повістками.
Відповідно до частини другої статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги…
Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що розгляд таких скарг здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується, при цьому відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
За загальним правилом, установленим частиною дев'ятою статті 135 КПК України, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом.
Вказана норма також передбачає, що у випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Отже з огляду на встановлений кримінальним процесуальним законом строк розгляду скарг під час досудового розслідування, суд у цій справі не обтяжений вимогою вручати повістки про виклик або повідомляти заявників про розгляд їх скарги не пізніше ніж за три дні до дня судового засідання.
До того ж самі заявники ініціювали судовий процес усвідомлюючи, що вирішення вимог скарги передбачає їх участь в судовому розгляді, при цьому не повідомили суду необхідних даних для їх оперативного виклику в судове засідання, а у подальшому ухилялись від отримання судових повісток, що в своїй сукупності свідчить про наявність в їх діях ознак зловживанням процесуальними правами.
Зважаючи на викладене, доводи ОСОБА_3 про неможливість явки в судове засідання з зазначеної ним причини слідчий суддя відхиляє як необгрунтовані та не вбачає підстав для відкладення розгляду скарги.
Водночас в КПК України відсутні норми, які б визначали порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування у разі ухилення особи, яка подала скаргу, від явки до суду, та не передбачено можливості залишення таких скарг без розгляду.
За таких обставин слідчий суддя ураховує принцип розумності строків у кримінальному провадженні та застосовує усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, і на цій підставі вважає можливим розглянути скаргу за відсутностізаявників.
Зваживши доводи і аргументи заяв про відвід секретаря судового засідання, слідчий суддя постановив ухвалу про відмову у їх задоволенні з підстав необгрунтованості заявленого відводу.
За результатами дослідження матеріалів скарги слідчий суддя встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
28.05.2025 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до Дарницької окружної прокуратури міста Києва заяву, у якій просили додатково (в рамках вже існуючого кримінального провадження) внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення Калашником-1.
Послались на те, що у листопаді 2018 р. керівник апарату Дарницької РДА Калашник-1 особисто вимагав у ОСОБА_3 50 000 дол. США на користь злочинної організації за надання членам його сім'ї політичного притулку і громадянства України від протиправного переслідування їх КДБ РБ (Республіки Білорусь) та іншими ворожими Україні структурами. Вказали, що після вимагання сім'ю Блонських позбавили права на отримання житлової субсидії шляхом підробки білоруського паспорта і пенсійного посвідчення ОСОБА_4 , що було вчинено з використанням повноважень Захарченка, Богатюка, Лагутіної, АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 , П'ятниківського та інших службових осіб АТ «Київенерго», Дарницької поліції і Дарницької прокуратури.
Відповідно до частини першої статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Дотепер у слідчій та судовій практиці існує щонайменше два підходи щодо порядку виконання уповноваженими особами органу досудового розслідування вимог вищенаведеної норми за результатами розгляду заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення.
Перший підхід полягає у так званому «автоматичному» внесенні відомостей про кримінальне правопорушення, якщо такі відомості викладені особою у заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення. Цей підхід не передбачає оцінки відповідної заяви чи повідомлення на предмет того, чи викладені заявником відомості дають підстави констатувати певні ознаки кримінального правопорушення.
У свою чергу другий підхід не передбачає «автоматичного» внесення відомостей, викладених у будь-яких заявах чи повідомленнях - вносяться лише визначені як такі, що на думку суб'єкта, який їх вносить, дійсно можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Перший підхід по суті є формальним і полягає у тому, що будь-яка заява (повідомлення), що має назву (якщо це письмовий документ), чи якщо його так називає заявник (в усній формі) «заява (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення» абсолютно незалежно від змісту такого повідомлення, мають спричиняти внесення уповноваженими особами (слідчим, дізнавачем чи прокурором) відомостей з такої заяви (повідомлення) до ЄРДР та початок досудового розслідування.
Для слідчого судді очевидно, що обрання такого формального підходу спричиняє ряд негативних наслідків як для держави та суспільства, так і для окремих людей, і може в окремих випадках зумовлювати внесення до ЄРДР явно недоречних відомостей (наприклад, у разі якщо така заява не містить взагалі жодних даних окрім назви; у разі якщо в ній йдеться про очевидно правомірну поведінку тих чи інших осіб; у разі, якщо в заяві не зазначається яке саме кримінальне правопорушення скоєно (навіть не йдеться про його родову приналежність); у разі, якщо йдеться про події, які взагалі відбуваються поза волею людини тощо).
У зв'язку із цим слідчий суддя дотримується іншого підходу - змістовного. Такий підхід базується на нормах кримінального процесуального закону.
Так, за приписами частини п'ятої статті 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться зокрема короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела та попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі статтею 1 цього Кодексу порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством України.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Імперативним положенням, зафіксованим у статті 7 цього Кодексу, законодавець визначив, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, серед яких верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо.
Частина друга статті 9 КПК України визначає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження …, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення (стаття 91 КПК України).
Частина перша статті 11 КК України дає загальне визначення поняття кримінального правопорушення, яке містить у собі сукупність ознак, обов'язкових для будь-якого конкретного кримінального правопорушення. Такими ознаками є суспільна небезпечність діяння, передбаченість його Кримінальним кодексом, винність та вчинення його суб'єктом злочину.
Аналіз наведених положень кримінального процесуального та кримінального закону в їх системній сукупності вказує на необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі викладених вище критеріїв.
У протилежному випадку особа, уповноважена на внесення відомостей до ЄРДР, буде позбавлена можливості виконати вимоги частини п'ятої статті 214 КПК України щодо внесення до ЄРДР викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та визначення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення, орган досудового розслідування не зможе визначитись з предметом доказування у кримінальному провадженні, а відтак зміст такого кримінального провадження не буде відповідати засаді законності.
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення не відповідає також завданням кримінального провадження, оскільки призводить до розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що не дозволяє концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знижує ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнює охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень, а також порушує права та законні інтереси осіб, згаданих у таких повідомленнях, які незаконно і необґрунтовано залучаються в орбіту кримінального процесу.
Такий висновок узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 17.06.2020 у справі № 3-180/2018 за конституційною скаргою ОСОБА_10 , у пункті 5 мотивувальної частини якого зазначено, що встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту.
Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) також наголосив, що якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Зі змісту розглядуваної заяви убачається, що у ній заявники виклали власну оцінку дій органів місцевого самоврядування (посадових осіб) щодо припинення виплати житлової субсидії, проте конкретних фактів та даних, які б вказували на вчинення дій, що утворюють склад будь-якого кримінального правопорушення, у тому числі і дій, які складають об'єктивну сторону вимагання (стаття 189 КК), вказана заява не містить.
До того ж абстрактні ствердження заявників про вимагання керівником апарату Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації коштів за надання політичного притулку і громадянства України не мають під собою жодної логічної основи, оскільки вирішення таких питань не належить і ніколи не належало до повноважень органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб).
З огляду на викладене слідчий суддя вважає, що у даному випадку прокурор Дарницької окружної прокуратури міста Києва правомірно не вніс до ЄРДР відомості за заявою подружжя Блонських, а відтак підстави для задоволення їх скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 306, 307 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: