Справа № 202/2472/25
Провадження № 1-кс/202/4170/2025
03 червня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпра клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 26.02.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025041330000280, у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Апостолове, Дніпропетровської області, українки, громадянки України, яка не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358 КК України, ч.2 ст.28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
До слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра надійшло вказане клопотання, в обґрунтування якого зазначено, що в провадженні відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів учинених організованими групами та злочинними організаціями слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42025041330000280 від 26.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону та Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , наприкінці лютого 2025 року, перебуваючи на території м. Апостолове Криворізького району, Дніпропетровської області, за невстановлених обставин дізналася про те, що громадянин ОСОБА_8 , має намір проходити військово-лікарську комісію, з метою визначення стану здоров'я. При цьому, ОСОБА_4 , достовірно знаючи механізм визнання особи тимчасово непридатним до військової служби або непридатним для військової служби з виключення з військового обліку як непридатного та посадових осіб які приймають дані рішення, а також маючи знайомства серед лікарів різних закладах охорони здоров'я, вирішила одержати неправомірну вигоду для себе та невстановлених на теперішній час третіх осіб, за вплив на прийняття рішення особами уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на членів військово-лікарської комісії, щодо визнання ОСОБА_8 , непридатним до військової служби, шляхом визнання ОСОБА_8 за медичними документами хворим на хворобу, якою він фактично ніколи не хворів.
Усвідомлюючи той факт, що самостійно реалізувати виниклий умисел ОСОБА_4 не зможе довести до кінця, тому остання вирішила залучити до вчинення вищевказаних дій співучасників, для того щоб встановити факт захворювання у ОСОБА_8 у вигляді епілепсії з наявністю частих епілептичних нападів, що відповідно до ст.22 додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (пункт 1.2 глави 1 розділу II), затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, є визначеною як хвороба, що встановлює факт непридатності до військової служби.
З цією метою ОСОБА_4 , приблизно в той самий час залучила до вчинення кримінального правопорушення лікаря загальної практики -сімейного лікаря КНП «Апостолівський центр ПМСД» Апостолівської міської ради ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості) та свого співмешканця ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які надали свою згоду на спільне вчинення кримінального правопорушення, вступивши у попередню змову між собою.
Відповідно до попередніх домовленостей, з метою доведення умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою уповноважено на виконання функцій держави ОСОБА_4 , повинна була безпосередньо організувати спілкування з ОСОБА_8 , роз'яснення його дій під час спілкування з лікарями, складання підроблених документів, зокрема медичної довідки про стан здоров'я, супроводження ОСОБА_8 до медичних закладів, безпосереднє одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 ; лікар КНП «Апостолівський центр ПМСД» Апостолівської міської ради ОСОБА_9 , відповідно до попередніх домовленостей повинен був сприяти вчиненню кримінального правопорушення, шляхом надання засобів для одержання неправомірної вигоди ОСОБА_4 , від ОСОБА_8 , зокрема підробити медичну довідку про стан здоров'я ОСОБА_8 , з зазначеним діагнозом хвороби епілепсія, якою фактично ОСОБА_8 ніколи не хворів; ОСОБА_10 , повинен був супроводжувати ОСОБА_8 до медичних закладів та з метою конспірації ОСОБА_4 одержати неправомірну вигоду від ОСОБА_8 .
В подальшому, ОСОБА_4 , 22.02.2025 року, реалізовуючи свій умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, за вплив на прийняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави, перебуваючи на території м. Апостолове, Криворізького району, Дніпропетровської області, під час особистої зустрічі з ОСОБА_8 , повідомила останньому про те, що вона може вплинути на рішення військово-лікарської комісії щодо його визнання непридатним до військової служби та подальше виключення останнього з військового обліку як непридатного, але за це він повинен передати їй неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 11 000 (тисяч) доларів США за отримання медичних документів, які встановлять факт хвороби ОСОБА_8 , якою він ніколи не хворів, але яка буде підставою для визнання Військово-лікарською комісією його непридатним до військової служби з подальшим виключенням з військового обліку, впевнивши останнього у тому, що інших варіантів у нього уникнути військової служби під час мобілізації, окрім як погодитися на її умови не має, зважаючи на це ., ОСОБА_8 був вимушений погодитися на умови останньої та виконував всі дії, на які йому вказувала ОСОБА_4 .
В цей час, не пізніше 05.03.2025 року, ОСОБА_9 діючи відповідно до попередніх домовленостей, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , перебуваючи на території м. Апостолове, Криворізького району, Дніпропетровської області, відповідно до Наказу №22-к від 02.03.2021 КНП «Апостолівський центр ПМСД», будучи лікарем загальної практики-сімейним лікарем КНП «Апостолівський центр ПМСД» Апостолівської міської ради, не будучи службовою особою, склав завідомо підроблений офіційний документ, а саме медичну довідку на ім'я ОСОБА_8 , в якій зазначив неправдиві відомості щодо наявності у ОСОБА_8 хвороби «епілепсія» через закриту черепно-мозкову травму в результаті падіння в 2019 році з мопеда з погіршенням за останні два тижні симптомів, в якій поставив свій особистий підпис та печатку лікаря та видав таку довідку, як лікар КНП «Апостолівський центр ПМСД» Апостолівської міської ради. Вищевказана медична довідка складена ОСОБА_9 , посвідчувала факт наявності у ОСОБА_8 хвороби «епілепсія» та встановлює такий юридичний факт.
Того ж дня, а саме 05.03.2025 року, ОСОБА_8 , слідуючи вказівкам ОСОБА_4 , прибув до КНП «Апостолівський центр ПМСД» Апостолівської міської ради, за адресою: Дніпропетровська область, м. Апостолове, вул. Медична, 63, де ОСОБА_9 , відповідно до попередніх домовленостей, сприяючи вчиненню ОСОБА_4 одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 , за вплив на прийняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави, передав останньому складений та виданий ним завідомо підроблений офіційний документ, а саме медичну довідку, як засіб вчинення кримінального правопорушення та електронне направлення до лікаря спеціаліста.
В подальшому 11.03.2025 року, ОСОБА_4 продовжуючи свої умисні дії, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 в районі Автовокзалу м. Кривий Ріг, в Довгинцівському районі м. Кривий Ріг, зустрілися з ОСОБА_8 . Під час, зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , повідомили ОСОБА_8 , про необхідність поїхати разом з ними до КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені Мечникова» ДОР, для його участі у огляді лікарем спеціалістом.
Під час руху до м. Дніпро, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , в середині легкового автомобілю марки Skoda Kamiq VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , почали вимагати у ОСОБА_8 неправомірну вигоду для себе, за вплив на прийняття рішення особами уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на членів ВЛК, шляхом використання раніше підробленої ОСОБА_9 та ОСОБА_4 вищевказаної медичної довідки у розмірі всієї обумовленої раніше суми у розмірі 11 000 доларів США. В свою чергу ОСОБА_8 , діючи під контролем правоохоронних органів, маючи при собі лише 42 000 гривень, не маючи іншого виходу, передав, а ОСОБА_4 і ОСОБА_10 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер вчинюваного нею діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи настання таких, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, одержали від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 42 000 гривень, як частину неправомірної вигоди для себе, за вплив на прийняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави.
Після чого, того ж дня 11.03.2025, ОСОБА_4 , продовжуючи свої умисні дії, спільно з ОСОБА_10 , діючи відповідно до попередніх домовленостей, супроводили ОСОБА_8 до КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені Мечникова» ДОР, де ОСОБА_4 повідомила як правильно діяти ОСОБА_8 , а саме які симптоми повідомляти лікарю для отримання висновку лікаря спеціаліста та направлення на лікування, а ОСОБА_10 особисто супроводив до лікаря спеціаліста КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені Мечникова» ДОР.
Після відвідування лікаря невролога в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені Мечникова» ДОР, ОСОБА_8 , отримав висновок лікаря спеціаліста, який одразу ж забрала собі ОСОБА_4 і сказала, що поверне вищевказані медичні документи і продовжить свої дії направлені на вплив на прийняття рішення військово-лікарською комісією, після того як він передасть їй другу частину неправомірної вигоди у сумі 5000 доларів США, яку він повинен їй передати 12.03.2025 року.
12.03.2025, приблизно о 18 год. 20 хв. ОСОБА_8 , прибув у визначене місце ОСОБА_4 , за адресою Дніпропетровська область м. Кривий Ріг Довгицевський район вул. Леоніда Бородича, 2 А, де виконуючи вказівки ОСОБА_4 передав її чоловіку ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 217200 гривень, які ОСОБА_4 та ОСОБА_10 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер вчинюваного ними діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи настання таких, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення за попередньою змовою між собою одержали в якості неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив неприйняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на членів військово-лікарської комісії з метою визнання ОСОБА_8 непридатним до військової служби з подальшим виключенням з військового обліку.
13.03.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, за ознаками - одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинення за попередньою змовою групою, повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
1 8.04.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.3 ст. 358 КК України, за ознаками складання, видача працівником юридичної особи, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, вчинене за попередньою змовою групою осіб; ч.2 ст.28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто - одержання неправомірної вигоди для себе, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025041330000280 від 26.02.2025, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч. 3 ст. 369-2 КК України, до трьох місяців, тобто до 13.06.2025 року.
14.03.2025 року слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська до підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави у розмірі 1 541 000 гривень, строком по 11 травня включно.
23.04.2025 колегією суддів Дніпровського апеляційного суду до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (605 600 гривень), строком до 11.05.2025 року.
Слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпра продовжено строк тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 165 (сто шістдесят п'ять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 499 620 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп., строком до 13.06.2025 року.
Крім того, у слідчого судді перебуває на розгляді клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025041330000280 до п'яти місяців.
На теперішній час виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою відносно підозрюваної, у зв'язку з тим, що ризики, які мали місце під час обрання відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу не зменшились.
Підозра, пред'явлена ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого їй кримінальних правопорушень обґрунтовується наступними доказами.
Обґрунтованість підозри пред'явленої ОСОБА_4 , була предметом розгляду клопотання слідчого погодженого з прокурором про застосування відносно останнього запобіжного заходу, слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та Дніпровського апеляційного суду.
У зв'язку з чим у клопотанні виноситься питання про продовження строку тримання під вартою. На думку сторони обвинувачення, підставою для продовження строку відносно підозрюваної ОСОБА_4 є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, - в обґрунтування неможливості запобігання вказаному ризику для підозрюваної ОСОБА_4 слід зазначити, що остання підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням та у разі визнання судом винною останньої у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_4 , може понести покарання, пов'язане з позбавленням волі. У зв'язку з вищевикладеним, а також той факт що на території України діє правовий режим воєнного стану, ОСОБА_4 розуміючи вказані обставини, може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, шляхом втечі за межі території України, з метою уникнення в подальшому кримінальної відповідальності та покарання; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, - в обґрунтування неможливості запобігання вказаному ризику для підозрюваної ОСОБА_4 , слід зазначити, що остання як встановлено під час досудового розслідування, вчиняла дії направлені на отримання медичних документів для впливу на прийняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави, місцезнаходження яких не встановлено до теперішнього часу, які мають суттєве значення для досудового розслідування та подальшого судового розгляду, про місцезнаходження, яких достовірно відомо ОСОБА_4 , тому остання розуміючи вказані обставини та у разі застосування до останньої більш м'якого запобіжного заходу, матиме реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення в якому вона підозрюється; незаконно впливати на свідків, або інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, в обґрунтування неможливості запобігання вказаному ризику для підозрюваної ОСОБА_4 , слід зазначити, що на теперішній час під час досудового розслідування не встановлені всі свідки, а також інші співучасники, які можуть бути підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні, на який має прямий вплив підозрювана. Крім того, ОСОБА_4 , може здійснювати незаконний вплив на свідка ОСОБА_8 ,, який допитаний у кримінальному провадженні, з метою зміни ним раніше наданих показань. Саме вказані обставини вказують на те, що у разі застосування до ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу, остання зможе здійснювати незаконний вплив на інших підозрюваних а також на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, - в обґрунтування неможливості запобігання вказаному ризику для підозрюваної ОСОБА_4 , слід зазначити, що остання має тісні зв'язки серед медичних закладів розташованих на території м. Кривий Ріг та м. Дніпро, які остання використовувала під час вчинення кримінального правопорушення, за допомогою яких остання може вчиняти дії направлені на перешкоджання досудовому розслідуванню, зокрема штучних госпіталізацій та інше.
Більш того, кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , має значний суспільний резонанс через те, що були вчинені дії направлені на порушення призову під час мобілізації в країні де діє правовий режим воєнного стану, про що європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Отже, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи підозрюваного, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», необхідно застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Репутація підозрюваної ОСОБА_4 , її майновий стан, ризик продовження протиправної поведінки, вказують на те, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на наявність вказаних ризиків, застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваної ОСОБА_4 , окрім як тримання під вартою, не надасть в повній мірі органу досудового розслідування виконати завдання кримінального провадження та не забезпечить нормальну процесуальну поведінку підозрюваного.
До обставин, які перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою є те, що у кримінальному провадженні проведено значний обсяг слідчих та негласних слідчих розшукових дій, повідомлено про підозру 3 особам у вчиненні кримінального правопорушення, призначено судові експертизи: технічну експертизу документів, почеркознавчу експертизу, проведення якої доручене Дніпропетровському НДЕКЦ МВС України, а також судову-психологічну експертизу по відеоматеріалах слідчих дій, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», які на теперішній час перебувають у провадженні експертів, а також заплановано проведення, судової семантико-текстуальної експертизи одразу після зняття грифів таємності з протоколів проведення НСРД, а також обсяг слідчих та процесуальних дій, необхідний для закінчення досудового розслідування, зокрема: отримати висновки судових експертиз: технічної експертизи документів, почеркознавчої експертизи, проведення якої доручене Дніпропетровському НДЕКЦ МВС України, а також судової-психологічної експертизи по відеоматеріалах слідчих дій, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»; у встановленому законом порядку зняти грифи секретності з протоколів проведення НСРД та ухвал слідчого судді Дніпровського апеляційного суду якими надано дозвіл на проведення НСРД; призначити та провести судову семантико-текстуальну експертизу; допитати свідків, яким відомі обставини вчиненого кримінального правопорушення; скласти повідомлення про зміну раніше повідомлено підозри та повідомлення нової підозри та вручити підозрюваним; провести інші слідчі дії, які будуть визнані як необхідні під час проведення досудового розслідування; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Беручи до уваги вищезазначене, враховуючи неможливість запобігання вищезазначених ризиків, враховуючи неможливість завершення досудового розслідування на теперішній час у зв'язку із проведенням значної кількості слідчих та процесуальних дій, а також неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з даним клопотанням в якому просить продовжити підозрюваному строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування на 60 днів, з визначенням застави в розмірі 165 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В ході розгляду клопотання прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків, які не зменшились. Просив продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 165 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність ризиків. Заявив клопотання про зміну підозрюваному запобіжний захід на більш м'який - домашній арешт. В обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що підозрювана є особою похилого віку та має незадовільний стан здоров'я, крім того, ОСОБА_10 тривалий час з 14.05.2025 року перебуває під вартою, що призводить до погіршення стану здоров'я. Також пояснив, що наразі встановлені слідчим суддею ризики суттєво зменшилися, а визначений розмір застави визначений розмір застави є непомірним для підозрюваної.
Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та підтримала клопотання захисника.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.5 зазначеної статті КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддею встановлено, що Слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 42025041330000280 від 26.02.2025 року.
18.04.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.3 ст. 358 КК України, за ознаками складання, видача працівником юридичної особи, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, вчинене за попередньою змовою групою осіб; ч.2 ст.28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто - одержання неправомірної вигоди для себе, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025041330000280 від 26.02.2025, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч. 3 ст. 369-2 КК України, до трьох місяців, тобто до 13.06.2025 року.
14.03.2025 року слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська до підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави у розмірі 1 541 000 гривень, строком по 11 травня включно.
23.04.2025 колегією суддів Дніпровського апеляційного суду до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (605 600 гривень), строком до 11.05.2025 року.
Слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпра продовжено строк тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 165 (сто шістдесят п'ять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 499 620 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп., строком до 13.06.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 03.06.2025 року, строк досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження було продовжено до 5 місяців, тобто до 13.08.2025 року.
Таким чином, при вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що у встановленому законом порядку строк досудового слідства подовжено, що свідчить про необхідність проведення подальших слідчих дій.
Необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторона обвинувачення обґрунтовує необхідністю уникнення ризиків передбачених п.п. передбачених п.п. 1,2,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ходорковський проти Росії» при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними. Отже, коли єдиною підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є побоювання того, що підозрюваний зникне, до підозрюваного має бути застосовано інший запобіжний захід, якщо він зможе забезпечити достатні гарантії явки в суд (орган досудового розслідування), наприклад, через застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Стаття 199 КПК України прямо вказує, що при розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою саме прокурор і слідчий мають довести, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. У разі, якщо прокурор, слідчий не доведе, що зазначені вище обставини, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою. Крім того обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Така правова позиція, викладена і у рішеннях Європейського суду з прав людини.
Зокрема у п. 80 рішення від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України» ЄСПЛ вказував, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред'явлених заявникові, та ризик його втечі. Після цього прокурори і суди не навели жодних підстав для продовження тримання заявника під вартою, лише зазначили, що запобіжний захід було обрано правильно. Проте згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші аргументи для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами. Інших підстав національні суди у цій справі не наводять. Крім того, національні владні органи не розглядали можливість застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою.
Аналогічна позиція ЄСПЛ викладена і у п. 60 рішення у справі «Єлоєв протии України».
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Цих вимог закону, на думку слідчого судді, стороною обвинувачення не дотримано, виходячи з наступного.
Так, слідчим суддею в судовому засіданні встановлено, що на час розгляду клопотання суттєво зменшилися або взагалі перестали існувати ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду суттєво зменшився, оскільки як встановлено слідчим суддею та не оспорюється учасниками провадження, ОСОБА_4 є особою похилого віку, має незадовільний стан здоров'я та міцні соціальні зв'язки, раніше не судима. Відповідно вказані обставини приводять слідчого суддю до висновку про міцність соціальних зав'язків ОСОБА_4 , наявність у неї сім'ї, відповідно, про суттєве зменшення вказаного вище ризику. Також обставини щодо похилого віку підозрюваної та її стан здоров'я також наявно свідчить про малоймовірність фізичної можливості перетину ОСОБА_4 державного кордону України з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, що знову ж таки свідчить поро мінімальний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України станом на момент розгляду даного клопотання також суттєво зменшився та є практично малоймовірним, оскільки, як встановлено слідчим суддею, письмові докази по справі, речі та документи, мобільні телефони та грошові кошти вилучені у підозрюваних та наразі перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування, а тому ОСОБА_4 не має та не матиме до нього безпосереднього доступу. Таким чином, вказані обставини в сукупності значно мінімізують вказаний ризик.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України також станом на момент розгляду даного клопотання є мінімальним - оскільки ОСОБА_4 має з іншим підозрюваним ОСОБА_10 сімейні відносини. При цьому, дані свідків, які навіть не встановлені на даний час органом досудового розслідування, ОСОБА_4 невідомі, даних щодо її особистого знайомства з вказаними особами у слідчого судді не має. Таким чином, слідчий приходить до висновку, що вказаний ризик є мінімальним та за своєю суттю декларативним.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України взагалі відсутній, оскільки жодним чином не доведений органом досудового розслідування.
Слід зазначити, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 03.06.2025 року продовжено строк досудового розслідування до п'яти місяців, а саме до 13.08.2025 року, й відповідно, у разі задоволенні клопотання прокурора, ОСОБА_4 буде вимушена тривалий час, а саме протягом двох місяців перебувати під вартою, що потребує ретельної оцінки слідчим суддею всіх обставин провадження за клопотанням та доводів сторін, зокрема, у контексті вищенаведених положень встановлених рішенням ЄСПЛ у справі «Адам'як проти Польщі», «Харченко проти України», в частині порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів. Також слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 не сплачено розмір застави в розмірі 499 620 грн., незважаючи необхідність у цьому випадку подальшого тривалого перебування ОСОБА_4 під вартою, що в свою чергу свідчить про непомірність вказаного розміру застави для ОСОБА_4 , що є недопустимим, виходячи з положень ч. 4 ст. 182 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_4 та ступінь вираженості доведених у кримінальному провадженні ризиків свідчать про беззаперечну неможливість застосування до останньої більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
У п. 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ливада проти України» від 26.06.2014 вказується на те, що аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (inabstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою. Така позиція є усталеною практикою ЄСПЛ ( рішення у справі «Доронін проти України», «Осипенко проти України», «Харченко проти України»).
Враховуючи вищенаведені обставини та недоведеність стороною обвинувачення того, що жоден із більш м'яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також те, що обставини, зазначені у ст. 178 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваної ОСОБА_4 під вартою, слідчий суддя вважає, що продовження тримання під вартою у відношенні підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою таким, що не відповідає положенням ст. 176, 177, 178, 183 КПК України та ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_4 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.
Так, застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання до ОСОБА_4 , з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, на думку слідчого судді, не є достатньо дієвим і не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. Щодо запобіжного заходу у вигляді особистої поруки слідчий суддя зазначає, що на момент розгляду клопотання, жодних звернень про передачу ОСОБА_4 на поруки не надходило. Щодо запобіжного заходу у вигляді застави, то слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, був визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 499 620 грн., та незважаючи необхідність у цьому випадку подальшого тривалого перебування ОСОБА_4 під вартою, застава підозрюваним внесена не була.
Отже, на переконання слідчого судді, враховуючи дані про особу підозрюваної ОСОБА_4 , які вказують на існування міцних важелів соціального стримування, зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що пропорційним ступеню небезпеки ризикам, які є у кримінальному провадженні, а також завданням кримінального провадження, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленого їй підозри і зможе забезпечити виконання підозрюваною ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою - відмовити.
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 - задовольнити
Змінити підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із застосуванням заходу електронного контролю, який полягає в забороні підозрюваній залишати житло за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, в межах строку досудового розслідування, по 02 серпня 2025 включно.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язати підозрювану ОСОБА_4
- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого або прокурора;
- не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду окрім випадків необхідної евакуації чи з метою запобігання загрози життю чи здоров'ю або у випадку перебування на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні у медичних закладах та пов'язаних із вказаним лікуванням пересувань.
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України в в'їзд в Україну.
Ухвала слідчого судді діє, в межах строку досудового розслідування, тобто по 02.08.2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити до ГУНП в Дніпропетровській області за зареєстрованим місцем проживання підозрюваного, для забезпечення контролю за поведінкою підозрюваної ОСОБА_4 під час дії відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1