іменем України
16.06.2025
Справа № 331/2725/25
Провадження № 2-а/331/58/2025
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі судді Фісун Н.В., при секретарі Коростельовій К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження
адміністративний позов ОСОБА_1 до Олександрівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому вказує, що постановою від 02.05.2025 серії ЕНА №4635830, яка винесена інспектором Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, лейтенантом поліції Татаровим Данілом Денисовичем, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Згідно з постановою, позивач 02.05.2025 о 14 год. 46 хв. керуючи транспортним засобом «КІА К5», АР7667Е1 у м. Олександрія, вул. Осіння, 47 порушив вимогу дорожнього знаку 3.41 «Стоп контроль» проїхав без зупинки.
Із зазначеною постановою позивач не згоден. Вважає, що вона є незаконною, оскільки жодних правил дорожнього руху він не порушував.
Просить скасувати постанову від 02.05.2025 серії ЕНА №4635830, яка винесена інспектором Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, лейтенантом поліції Татаровим Данілом Денисовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУПАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
03.06.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив, де він зазначає, що проти позовних вимог заперечує, оскільки в діях гр. ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Також додає відеозапис з нагрудного відео реєстратора поліцей ського на якому зафіксовано факт розгляду адміністративного правопорушення.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач до судового засідання повторно не з'явився, з невідомих суду причин, належним чином повідомлявся про слухання справи, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4635830від 02.05.2025 року, 02.05.2025 о 14 год. 39 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «КІА К5», АР7667Е1 у м. Олександрія, вул. Осіння, 47 порушив вимогу дорожнього знаку 3.41 «Стоп контроль» проїхав без зупинки, чим порушив п.8.4 в ПДР. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.
До даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, норми Закону України «Про Національну поліцію» та норми Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 8.4.в ПДР України дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
У п. 33.3 ПДР визначено заборонні знаки.
Відповідно до ПДР дорожній знак 3.41 є заборонним знаком та забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції,карантинний пост,прикордонна зона,закрита територія,пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо).
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, настає у випадку перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
Фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі. Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених в постанові від 31.07.2018 у справі № 712/5675/17.
Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 8.4.в ПДР України відповідачем долучено відеозапис з камери нагрудного реєстратора поліцейського, що знаходиться на цифровому носії інформації DVD-R та міститься у матеріалах справи .
Оглянувши вказаний відеозапис, суд зазначає, що надані відповідачем докази не містять підтвердження того, що позивач 02.05.2025 о 14 год. 39 хв. керуючи транспортним засобом «КІА К5», АР7667Е1 у м. Олександрія, вул. Осіння, 47 порушив вимогу дорожнього знаку 3.41 «Стоп контроль» проїхав без зупинки.
Із наданих відповідачем і оглянутих судом відеоматеріалів з місця події слідує, що відеозапис розпочинається з розмови патрульного поліцейського із водієм в автомобілі, що не рухається. Натомість, на вказаному відео не зафіксовано невиконання автомобілем позивача вимог дорожнього знаку 3.41 Стоп-контроль, що унеможливлює встановлення порушення ПДР України позивачем.
Разом з тим, що у розумінні ПДР України притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення п. 8.4.в ПДР України можливе лише у разі встановлення невиконання водієм транспортного засобу вимог заборонного знаку « 3.41 Стоп-контроль», що підтверджується належними і допустимими доказами.
У матеріалах справи фактично єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, є постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4635830 від 02 травня 2025 року.
Суд зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4635830 від 02 травня 2025 року не є достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, оскільки зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних у постанові.
Складення постанови з дотриманням вимог статті 283 КУпАП не є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Будь-яких інших доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, відповідачем не надано.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст.251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Отже, лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі, однак в цій справі відсутні будь-які відеозаписи вчинення правопорушення, отже, неможливо встановити, що позивачем справді було порушено ПДР.
Згідно з п.1 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Водночас, відповідно ч. 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відсутні будь які достовірні, належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАп суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. Таким чином, суд дійшов висновку у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 9, 72-78, 132, 139, 245, 246, 255, 286, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Олександрівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову від 02.05.2025 серії ЕНА №4635830, яка винесена інспектором Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, лейтенантом поліції Татаровим Данілом Денисовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУПАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду м. Дніпро шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 16 червня 2025 року.
Суддя Н.В.Фісун