Номер провадження: 22-ц/813/4095/25
Справа № 502/2561/23
Головуючий у першій інстанції Маслеников О. А.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
29.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Кілійський відділ державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 ,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 17.12.2024 у складі судді Масленикова О.А.,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 про скасування арешту майна та зобов'язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позовних вимог та уточнених позовних вимог від 16.01.2024 позивач зазначила, що мала у власності будинок, який знаходився у АДРЕСА_1 , в якому проживала її донька ОСОБА_3 зі своєю сім'єю. Донька позивача вирішила переїхати жити до Одеської області, тому будинок виставили на продаж восени 2013 р. На ОСОБА_3 була складена генеральна довіреність. ОСОБА_2 виявила бажання придбати даний будинок, давши аванс у розмірі 2400 доларів і пообіцяла протягом півроку виплатити останню суму грошей, про що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 склали розписки. Через півроку весною 2014 р. ОСОБА_2 відмовилася сплачувати останню суму за будинок, і вибиратися теж відмовлялася. Тільки восени через органи влади ОСОБА_2 вдалося виселити з будинку. Після чого вона подала заяву до суду про повернення авансу. Калинівським судом Вінницької області 03.11.2015 було прийнято рішення про стягнення коштів солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у сумі 55907,54 грн на користь ОСОБА_2 . На підставі вказаного рішення було відкрите виконавче провадження № 50244872 в Кілійському відділі ДВС Ізмаїльського району. Для збереження майна боржника у вказаному виконавчому провадженні було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 . Так як данні кошти були витрачені ОСОБА_3 на придбання нового будинку в м. Вилкове Одеської області і теж був даний завдаток господарю будинку, а змоги розрахуватись з нього не було, так як ОСОБА_3 не сплатила останню суму, тому господар будинку не повернув завдаток ОСОБА_3 . Тому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не мали змоги виконати виконавче провадження.
23.09.2016 виконавче провадження ВП № 50244872, з примусового виконання виконавчого листа №132/411/15-ц виданого Калинівським районним судом Вінницької області від 03.11.2015 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 55907,54 грн на користь ОСОБА_2 , було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ було повернуто за адресою стягувача.
В серпні 2023 року позивачу стало відомо про наявність в Реєстрі речових прав на нерухоме майно виду обтяження арешту нерухомого майна, зареєстрованого 03.03.2016 Кілійським районним управлінням юстиції Одеської області, за № 13553184, що підтверджується Інформаційною довідкою № 334063363 від 14.08.2023. Вищевказане обтяження було накладено на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії ВП № 50244872 від 01.03.2016, виданої Відділом державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області. Позивачем було подано заяву до Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про надання інформації щодо вищевказаного обтяження та виконавчого провадження.
Зі змісту відповіді Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області №21.10-31869 від 04.10.2023 вбачається, що станом на теперішній час у Відділі на виконанні не знаходяться відкриті виконавчі провадження боржником по яких є ОСОБА_1 . Так, 22.02.2016 у відділі ДВС було відкрито виконавче провадження ВП №50244872, з примусового виконання виконавчого листа № 132/411/15-ц виданого Калинівським районним судом Вінницької області від 03.11.2015 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 55907,54 грн. на користь ОСОБА_2 01.03.2016, з метою примусового виконання вищевказаного виконавчого документа, державним виконавцем відділу ДВС було винесено постанову ВП № 50244872 від 01.03.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на усе майно ОСОБА_1 , яку в наступному було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.03.2016 за реєстраційним № 13553184.Станом на день надання відповіді повторно вищезазначений виконавчий документ на виконанні у відділі ДВС не перебуває. Інших виконавчих документів, за якими боржником значиться ОСОБА_1 , у відділі ДВС на виконанні не перебувало та відсутні.
Постанови серії ВП № 50244872 від 01.03.2016 або її копії виданої відділом ДВС, якою було накладено арешт на майно ОСОБА_1 в рамках вказаного виконавчого провадження не збереглося, у зв'язку із знищенням виконавчого провадження ВП №5024487, за закінченням строку його зберігання, передбаченого Порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008. Відповідний Акт вилучення виконавчих проваджень для знищення було складено комісією 20.02.2020, за розпорядженням начальника відділу ДВС №9 від 21.01.2020. Також повідомлено, що підстав для зняття арешту у державного виконавця не має, арешт може бути знятий лише за рішенням суду.
З вищевикладеного вбачається, що виконавчий документ в рамках виконавчого провадження ВП № 50244872 було повернуто стягувачу без виконання, однак державним виконавцем не було знято накладений в рамках даного виконавчого провадження арешт нерухомого майна ОСОБА_1 . Наявний арешт не відноситься конкретно до якогось майна зареєстрованого на ОСОБА_1 і на конкретну адресу місця знаходження такого майна, так як на той час зареєстрованого майна на ОСОБА_1 не виявлено і на даний час немає. Станом на теперішній час є наявний арешт усього нерухомого майна ОСОБА_1 (зареєстрованого, або того яке вона може набути у власність-успадкувати, придбати, отримати в дар і т.п.).
У зв'язку з цим позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів щодо розпорядження в подальшому усім своїм майном та просила суд:
- скасувати арешт усього нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області серії ВП № 50244872 від 01.03.2016, зареєстрованої 03.03.2016 Кілійським районним управлінням юстиції за № 13553184 щодо суб'єкта ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Кілійський відділ державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити свідчення з Єдиного реєстру боржників, щодо ОСОБА_1 (а.с. 2 - 8, 25 - 31)
Короткий зміст позовних вимог третьої особи
14.02.2024 на адресу суду від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 надійшла позовна заява, на обґрунтування якої ОСОБА_3 зазначила, що вона по довіреності від ОСОБА_1 восени 2013 р. продавала належний їй будинок в с. Гущенці, Калинівський р-н, Вінницька область. ОСОБА_2 виявила бажання придбати даний будинок з подальшою виплатою протягом півроку, давши аванс 2400 доларів США. Після закінчення даного часу, ОСОБА_2 відмовилася сплачувати останню суму і вибиратися з будинку, вимагаючи повернути аванс. Проживши зі своєю сім'єю в даному будинку майже рік, ОСОБА_2 завдала шкоди спорудженням, які знаходилися на території. За допомогою органів влади ОСОБА_2 вдалося виселити, після чого вона звернулася до Калинівського суду з заявою про повернення авансу.
Калинівським судом Вінницької області 03.11.2015 було прийнято рішення про стягнення коштів з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у сумі 55907, 54 грн, на користь ОСОБА_2 . На підставі вказаного рішення 22.02.2016 у Кілійському відділі ДВС в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження за номером 50000352. Під час виконання даного виконавчого провадження в Реєстрі речових прав на нерухоме майно постановою виконавчої служби було накладено арешт на усе нерухоме майно ОСОБА_3 23.09.2016 виконавче провадження за номером 50000352 з примусового виконання виконавчого листа за номером 132/411/15-ц виданного Калинівським районним судом Вінницької області від 03.11.2015 було завершено на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ було повернуто за адресою стягувача ОСОБА_2 . При поверненні виконавчого листа ОСОБА_2 арешт на усе майно накладений виконавчою службою не було знято, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. Станом на день подання позовної заяви повторно вищезазначений виконавчий документ на виконанні у відділі ДВС не перебуває. Інших виконавчих документів, за якими боржником значиться ОСОБА_3 станом на день подання позовної заяви у відділі ДВС на виконанні не перебуває.
Постанови, або копії виданої від ДВС, якою було накладено арешт на майно ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження не збереглося у зв'язку із знищенням виконавчого провадження за закінченням строків його зберігання, передбаченого Порядком роботи з документами в органах ДВС. На підставі цього зняти арешт державний виконавець не може, арешт може бути знятий лише за рішенням суду. Зі змісту відповіді Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) від 04.10.2023 №21.10-31869 вбачається, що виконавчий документ про стягнення з позивача грошових коштів (ВП №50244872) перебував на виконанні з 22.02.2016 по 23.09.2016.
23.09.2016 виконавче провадження № 50244872 було завершено, а виконавчий документ був повернутий стягувачу ОСОБА_2 .
Тобто, починаючи з жовтня 2016 року у стягувача було більше ніж достатньо часу для того щоб повторно звернутись до виконавчої служби з даним виконавчим документом, отримати дублікат виконавчого документа (у тому випадку, якщо б виконавчий документ було втрачено), звернутись з заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, або оскаржити дії Державного виконавця щодо повернення стягувачу виконавчого документа. Однак, протягом 7 років стягувач не проявляв до виконавчого провадження ВП № 50000352 жодного інтересу, не цікавився станом виконавчого провадження, що вказує на незацікавленість ОСОБА_2 у виконанні отриманого виконавчого листа № 132/411/15-ц виданого Калинівським районним судом Вінницької області від 03.11.2015.
У зв'язку з цим, наявність більше ніж 7 років арешту нерухомого майна ОСОБА_3 , накладеного в рамках виконавчого провадження ВП № 5000352, яке було завершено, ще у 2016 році, а його матеріали знищені є невиправданим втручанням у права ОСОБА_3 на мирне володіння, отримання і розпорядження нерухомим майном, щ в свою чергу стало підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просила суд:
-скасувати арешт усього нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області серії ВП № 50000352 від 05.02.2016 року, зареєстрованої05.02.2016 Кілійським районним управлінням юстиції за №13144924 щодо суб'єкта ОСОБА_3 (а.с. 49 - 54)
Короткий зміст рішення суду першої інстанції а мотивування її висновків
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 17.12.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано арешт усього майна ОСОБА_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області серії ВП № 50244872 від 01.03.2016 р., зареєстрованою 03.03.2016 державним реєстратором Кілійського районного управління юстиції за № 13553184.
В задоволенні позовної вимоги про виключення відомостей про ОСОБА_1 , як боржника з Єдиного реєстру боржників відмовлено.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 задоволено: скасовано арешт усього майна ОСОБА_3 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області серії ВП № 50000352 від 05.02.2016 р., зареєстрованою 05.02.2016 р. державним реєстратором Кілійського районного управління юстиції за № 13144924.
Рішення суду мотивоване тим, що наявність протягом тривалого часу (більше 8 років) нескасованого арешту на майно боржників позивача по справі та третьої особи із самостійними вимогами, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також умови закінчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про виключення відомостей з реєстру боржників, суд виходив з того, що виконавчий документ було повернуто не з визначених ч. 7 ст. 9 Закону України «По виконавче провадження підстав» і доказів щодо погашення заборгованості позивача по справі перед відповідачем стягувачем ОСОБА_2 матеріали справи не містять. (а.с. 113 - 120)
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Кілійського районного суду Одеської області від 17.12.2024 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про виключення відомостей про ОСОБА_1 , як боржника з Єдиного реєстру боржників та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи в задоволенні цієї частини вимог ОСОБА_1 , суд не звернув уваги на те, що ВП №50244872 відкрите Кілійським відділом ДВС було завершено на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції на той час), чинна редакція закону на сьогодні - п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», де зазначено, що у виконавця не має правових підстав та механізму виконання виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників. Зазначає, що виконавчий документ було повернено за адресою стягувача. Станом на сьогодні повторно вищезазначений документ на виконанні у відділі ДВС не перебуває. Інших виконавчих документів, за якими боржником значиться ОСОБА_1 станом на сьогодні у відділі ДВС на виконанні не перебуває та відсутні. З дня завершення виконавчого провадження пройшло 8 років, за цей період стягувач не звертався до відділу ДВС задля повторного примусового виконання виконавчого документа на його користь. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання, які встановлені ст. 12 закону давно сплинули, та стягувач втратив право для його пред'явлення до виконання, стягувач повинен був самостійно дбати про свої права та невиконані зобов'язання, а боржник ОСОБА_1 не може бути постійно безпідставно обмежена у своїх правах, оскільки стягувач вже втратив право пред'явлення виконавчого документа до виконання. Дані про ОСОБА_1 , які є в Єдиному реєстрі боржників, мають вагомі негативні наслідки, такі як: обмеження у розпорядженні майном (продавати, дарувати, здійснювати будь-які угоди і т. д.); фінансові обмеження (відкриття, блокування банківських рахунків, оформлення кредитів і т. д.), тому скаржниця вважає невиправданим втручанням з порушенням прав і свобод чи законних інтересів. (а.с. 133 - 135)
19.05.2025 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №334063363 від 14.08.2023 вбачається, що в реєстрі відносно ОСОБА_1 наявний запис про обтяження №13553184 від 03.03.2016 внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП50244872, виданий 01.03.2016 Відділом державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області, вид обтяження: арешт нерухомого майна, опис обтяження: все нерухоме майно у межах суми звернення стягнення:55907,54 грн (а.с. 9-10).
З заяви від 14.09.2023, поданої ОСОБА_1 до Кілійського відділу Державної виконавчої служби вбачається, що заявник в серпні 2023 року дізналась про наявність в Реєстрі речових прав арешту на все її майно, у зв'язку з чим просить повідомити на якій підставі було накладено арешт, копію документу, яким покладено арешт, а також можливість зняття арешту у межах виконавчого провадження, так як жодних відкритих проваджень у неї немає (а.с.11).
Згідно відповіді №21.10-31869 від 04.10.2023 Кілійського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області на заяву ОСОБА_1 встановлено, що станом на день надання відповіді у Кілійському відділі державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі за текстом відділ ДВС) на виконанні не знаходяться відкриті виконавчі провадження боржником по яких є ОСОБА_1
22.02.2016 у відділі ДВС було відкрито виконавче провадження ВП № 50244872, з примусового виконання виконавчого листа № 132/411/15-ц виданого Калинівським районним судом Вінницької області від 03.11.2015, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 55907,54 грн. на користь ОСОБА_2
01.03.2016, з метою примусового виконання вищевказаного виконавчого документа, державним виконавцем відділу ДВС було винесено постанову ВП №50244872 від 01.03.2016, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на усе майно ОСОБА_1 , яку в наступному було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.03.2016 за реєстраційним № 13553184.
23.09.2016 виконавче провадження ВП № 50244872, з примусового виконання виконавчого листа № 132/411/15-ц виданого Калинівським районним судом Вінницької області від 03.11.2015, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 55907,54 грн. на користь ОСОБА_2 , було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ було повернуто за адресою стягувача.
Станом на день надання відповіді, повторно вищезазначений виконавчий документ на виконанні у відділі ДВС на виконанні не перебуває.
Інших виконавчих документів, за якими боржником значиться ОСОБА_1 , станом на день надання відповіді, у відділі ДВС на виконанні не перебувало та відсутні.
Постанови серії ВП №50244872 від 01.03.2016 або її копії виданої відділом ДВС, якою було накладено арешт на майно ОСОБА_1 в рамках вказаного виконавчого провадження не збереглося, у зв'язку із знищенням виконавчого провадження ВП № 50244872, за закінченням строків його зберігання, передбаченогоПравилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017. Відповідний Акт вилучення виконавчих проваджень для знищення було складено комісією 20.02.2020, що вчинено було за розпорядженням начальника відділу ДВС №9 від 21.01.2020.
Станом на сьогодні у відділі ДВС на виконанні не знаходяться відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь стягувачів. Проте згідно Закону для державного виконавця встановлено виключний перелік підстав, які зобов'язують державного виконавця зняти арешт з майна боржника, відсутність відкритих виконавчих проваджень на примусовому виконанні не є підставою для зняття арешту з майна боржника, державний виконавець у даному випадку діє виключно в межах Закону та Конституції України.
Вищевказане виконавче провадження про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 не було фактично виконано у відділі ДВС та не завершувалось у зв'язку із фактичним виконанням, проте разом з цим, ч. 5 ст. 59 Закону зазначено, що у разі відсутності підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (а.с. 12-13).
Згідно розпорядження №9 від 21.01.2020 «Про створення комісії для проведення знищення виконавчих проваджень» Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено, що наказано створити комісію для проведення знищення виконавчих проваджень, по яким 01 січня 2020 року скінчився термін зберігання (а.с.14).
З акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 20.02.2020, затвердженого начальником Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що згідно з цим актом проведено знищення виконавчих проваджень, завершених у 2016, через закінчення строків їх зберігання та в долученому додатку, в графі №400 наявний запис виконавчого провадження за в/л №132/411/15-ц від 03.11.2015 Калин.р/с/ ОСОБА_1 / ОСОБА_2 /55907,54/01.02.2016-23.09.2016/ст.47 п.2/22.01.2017/3577/20.02.2020 (а.с.15-16).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №363693414 від 26.01.2024 вбачається, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3412, виданий 17.09.2021, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Образцовою Т.А., довідка та номер: 11169-21од, виданий 15.11.2021, видавник ФОП ОСОБА_4 , на праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частки, є власником квартири, загальною площею 46,2 кв.м., житловою площею 31 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , про що в Реєстрі зроблений відповідний запис про речове право за №45204368. Також в Реєстрі відносно ОСОБА_3 наявний запис про обтяження №13144924 від 05.02.2016 внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП50000352, виданий 05.02.2016 Відділом державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області, вид обтяження: арешт нерухомого майна, опис обтяження: все нерухоме майно у межах суми звернення стягнення: 55907,54 грн (а.с. 55-57).
З акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 20.02.2020, затвердженого начальником Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що згідно з цим актом проведено знищення виконавчих проваджень, завершених у 2016, через закінчення строків їх зберігання та в долученому додатку, в графі №330 наявний запис виконавчого провадження за в/л №132/411/15-ц від 03.11.2015 Калин.р/с/ ОСОБА_3 / ОСОБА_2 / 55907,54/01.02.2016-23.09.2016/ст.47 п.2/22.01.2017/3577/20.02.2020 (а.с.59-61).
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, в решті рішення не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається, оцінка не надається.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення вимог про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Спір у цій справі стосується обліку відомостей, що зберігаються в Єдиному реєстрі боржників.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт вказує, що відомості про нього як боржника мали бути видалені з указаного Реєстру як неактуальні: у зв'язку із поверненням виконавчих документів стягувачу, а також внаслідок закінчення строку пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Як було встановлено матеріалами справи, 22.02.2016 у відділі ДВС було відкрито виконавче провадження ВП № 50244872, з примусового виконання виконавчого листа № 132/411/15-ц виданого Калинівським районним судом Вінницької області від 03.11.2015, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 55907,54 грн. на користь ОСОБА_2
23.09.2016 виконавче провадження ВП № 50244872, з примусового виконання виконавчого листа № 132/411/15-ц виданого Калинівським районним судом Вінницької області від 03.11.2015, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 55907,54 грн. на користь ОСОБА_2 , було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ було повернуто за адресою стягувача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції на час завершення виконавчого провадження, 606-XIV від 21 квітня 1999 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Вказана стаття кореспондується в п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» 1404-VIII від 02.06.2016 року.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону Єдиний реєстр боржників (далі - Єдиний реєстр) - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Частиною п'ятою цієї статті Закону встановлено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру визначено частиною сьомою статті 9 Закону, відповідно до якої відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Порядок функціонування Єдиного реєстру визначено розділом XI Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі - Положення).
Згідно з пунктом 6 розділу XI Положення Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру одночасно з винесенням постанов: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів; про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону; про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників. Пунктом 23 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 передбачено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування частини сьомої статті 9 Закону № 1404-VIII у подібних правовідносинах.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №160/4015/19 зазначено, що вимоги пункту 2 статті 37 Закону № 1404-VIII, на підставі якої виконавчі провадження тричі поверталися стягувачу, не входять до правових підстав виключення відомостей з вказаного Єдиного реєстру боржників стосовно позивача, та які закріплені в частині сьомій статті 9 Закону № 1404-VIII.
Подібний висновок був також викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 910/4404/17, у якій зазначено таке: «Законом № 1404-VIII установлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають. Такий механізм запроваджено законодавцем з метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. З правового аналізу положень пункту 2 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутись до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, і також не позбавляє стягувача права звернутись до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання».
Вказані висновки також містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 у справі №580/12260/23.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, імперативні приписи частини сьомої статті 9 Закону № 1404-VIII установлюють, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників у випадку винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу виключно на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону №606-XIV від 21 квітня 1999 року (що кореспондується в п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ), на підставі якого у спірних правовідносинах було повернуто виконавчий документ стягувачу у виконавчому провадженні №50244872, не входить до правових підстав виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.
З аналізу положень пункту 2 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону №1404-VІІІ випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову. У випадку повернення виконавчого документа з указаних підстав стягувач не позбавлений права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, а у випадку пропуску цього строку - звернутися до суду з заявою про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Ураховуючи, що позивач не виконав в добровільному порядку виконавчі листи від 03.11.2015, видані Калинівським районним судом Вінницької області у справі №132/411/15-ц, і на момент пред'явлення виконавчого документу в нього було відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, колегія суддів вважає, що позивач не втратив статусу боржника.
Повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не є підставою для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права в оскаржуваній частині, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому вона не підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , у суду апеляційної інстанції відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 17.12.2024 в частині вимог про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про виключення відомостей як боржника з Єдиного реєстру боржників залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 12.06.2025.
Головуючий
Судді: