справа № 631/348/24
провадження № 2/631/358/24
20 листопада 2024 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
за участю:
секретаря судового засідання Тиндика А. О.
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селищі міського типу Нова Водолага Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача - НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ «Про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини», -
ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача: НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВДВС У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ «Про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини», на обґрунтування якого зазначила, що рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 09.09.2014 року по справі № 631/1164/14-ц розірвано шлюб між сторонами у справі, від якого вони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти проживають з позивачем та знаходиться на її повному утриманні. Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 12.06.2013 року по справі № 631/810/13-ц з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 15 травня 2013 року до їх повноліття. 27.06.2013 року Нововодолазьким районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 631/810/13-ц на примусове виконання цього рішення 11.07.2013 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Великородною І. В. відкрито виконавче провадження № 38770452. Однак, відповідач, достовірно знаючи про вищевказане рішення суду, будучи фізично здоровим і працездатним, починаючи з 15.05.2013 року не виконував рішення суду, тривалий час офіційно не працював і будь-якої матеріальної допомоги на утримання дітей не надавав, внаслідок чого виникла заборгованість із неустойкою в розмірі 229342,88 гривень. Тому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 15 травня 2013 року по 31 січня 2024 року включно у розмірі 229342,88 гривень ( а. с. 1 - 7).
Зазначена позовна заява зареєстрована за вхідним № 2000/24-вх від 27.03.2024 року із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/348/24 (провадження № 2/631/358/24) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 1, 36).
На виконання вимог частини 8 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України суд 27.03.2024 року звернувся із запитом до Новоселівського старостинського округу № 6 та Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС УДМС України в Харківській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, відповідь на які було отримано лише 19.09.2024 року (вхідний № ЕП-1717/24-вх та № 6827/24-вх) (а. с. 37, 38, 39, 40).
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 20.09.2024 року, позовну заву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача: НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВДВС У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ «Про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини» прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом (повідомленням) сторін (а. с. 41 - 45).
Такі процесуальні дії як: забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо,- у цій цивільній справі судом не вчинялись.
Отже, з огляду на предмет позову та згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 274 й пункту 1 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до змісту частини 1 статті 279 цього ж кодифікованого акту України розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними в главі 10 вказаного кодексу України.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не надала, однак звернулась до суду із заявою, зареєстрованою за вхідним № 8214/24-вх від 20.11.2024 року, в якій просила справу розглянути за її відсутності, зазначивши, що позов підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а. с. 56, 59).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання теж не з'явився, про дату, час і місце цього засідання був повідомлений належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, заяв про відкладення або проведення засідання за його відсутності не надавав (а. с. 56, 62).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВДВС У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ - Великородна І. В. у судове засідання також не з'явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістила, проте в порядку самопредставництва надіслано у суд заяву, зареєстровану за вхідним № 7813/24-вх від 01.11.2024 року, з проханням спір вирішити за їх відсутності (а. с. 56, 57, 60, 61).
Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, на підставі частини 3 статті 211 наведеного кодифікованого процесуального закону України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у всіх учасників справи свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів провадження.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.
За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з'явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, ураховуючи те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Приходячи до такого, суд зауважує, що на виконання змісту пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Імперативними приписами пункту 2 частини 2 статті 223 цивільного процесуального кодифікованого акта України обумовлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Натомість частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Правилом частин 8 - 11 статті 128 вказаного кодифікованого процесуального акту України унормований прядок, за яким особи вважаються повідомленими належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Зокрема, у відповідності до пунктів 1, 2 і 4 частини 8 наведеної вище статті днем вручення судової повістки вважається день вручення судової повістки під розписку, день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зважаючи на це, суд не знаходить підстав задля визнання неявки належно повідомлених учасників поважною, а, отже, така неявка не є перешкодою у розгляді справи за суттю позовних вимог.
Проте відповідно до змісту частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України судом 20.11.2024 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи й вирішено за можливе розглянути її на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечувала позивач.
Вказане узгоджується з правозастосовною практикою касаційного суду, який неодноразово зауважував на те, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відтак, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об'єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з'ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які позивач посилалась як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно з частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Нормою, викладеною у частині 2 статті 129 Основного Закону нашої Держави, визначено основні засади судочинства, однією з яких згідно з її пунктом 3 є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відтак, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Відповідно до Свідоцтва про народження (серії НОМЕР_1 ), виданого 24.11.2010 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в Книзі реєстрації народжень 24.06.2006 року зроблено відповідний актовий запис за № 78, та його батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 17).
Згідно зі Свідоцтвом про народження (серії НОМЕР_2 ), виданого 12.01.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в Книзі реєстрації народжень 12.01.2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 10, та його батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 21).
Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленим 09.09.2014 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/1164/14-ц (провадження № 2/631/547/14), шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 26.03.2010 року розірвано, й позивачу залишено її прізвище без змін (а. с. 23).
Як вбачається з рішення Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленого 12.06.2013 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/810/13-ц (провадження № 2/631/432/13), з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 15 травня 2013 року до їх повноліття (а. с. 24 - 25).
Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Великородної І. В., винесеною 11.07.2013 року (бланк серії ВП № 38770452), відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 631/810/13-ц, виданим 27.06.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 15 травня 2013 року до їх повноліття (а. с. 26).
Вироком Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленим 25.08.2015 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/1647/15-к (провадження № 1-кп/631/124/15), ОСОБА_2 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кримінального кодексу України, до покарання у виді обмеження волі на строк один рік, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку в один рік (а. с. 27).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів (ВП № 38770452), зареєстрованим 19.02.2024 року, що зроблений головним державним виконавцем Замлєлою Ю. О. в межах виконавчого провадження за виконавчим листом № 631/810/13-ц, виданим 27.06.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 15 травня 2013 року до їх повноліття, наявна заборгованість за період з 15.05.2013 року по 31.01.2024 року у розмірі 229342,88 гривень (а. с. 28 - 33).
З розрахунку суми неустойки за прострочення сплати аліментів, наданого позивачем, вбачаються такі періоди не сплати ОСОБА_2 аліментів, їх відповідні суми, розмір неустойки та кількість днів прострочення.
Загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів за 2013 рік станом на 22.03.2024 року становить 200861,59 гривень, з яких:
-в травні сума платежу 386,75 гривень, кількість днів прострочення 3948, пеня становить 15268,89 гривень;
-в червні сума платежу 749,33 гривень, кількість днів прострочення 3918, пеня становить 29358,75 гривень;
-в серпні сума платежу 749,33 гривень, кількість днів прострочення 3887, пеня становить 29126,46 гривень;
-в вересні сума платежу 749,33 гривень, кількість днів прострочення 3826, пеня становить 28669,37 гривень;
-в жовтні сума платежу 749,33 гривень, кількість днів прострочення 3795, пеня становить 28437,07 гривень;
-в листопаді сума платежу 749,33 гривень, кількість днів прострочення 3765, пеня становить 28212,27 гривень;
-в грудні сума платежу 749,33 гривень, кількість днів прострочення 3734, пеня становить 12894,62 гривень.
Загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів за 2014 рік станом на 22.03.2024 року становить 126279,36 гривень, з яких:
-в січні сума платежу 622,66 гривень, кількість днів прострочення 150 (з урахуванням переплати за липень 2014 року 518,34 гривень), пеня становить 933,99 гривень;
-в лютому сума платежу 546,98 гривень, кількість днів прострочення 30 (з урахуванням переплати за серпень 2014 року 399,34 гривень), пеня становить 164,09 гривень;
-в березні сума платежу 590,30 гривень, кількість днів прострочення 3644, пеня становить 21510,53 гривень;
-в квітні сума платежу 442,66 гривень, кількість днів прострочення 3614, пеня становить 15997,73 гривень;
-в травні сума платежу 442,66 гривень, кількість днів прострочення 3583, пеня становить 15860,51 гривень;
-в червні сума платежу 442,66 гривень, кількість днів прострочення 3553, пеня становить 15727,71 гривень;
-в вересні сума платежу 501,66 гривень, кількість днів прострочення 3461, пеня становить 17362,45 гривень;
-в жовтні сума платежу 442,35 гривень, кількість днів прострочення 3430, пеня становить 15172,61 гривень;
-в листопаді сума платежу 180,69 гривень, кількість днів прострочення 3400, пеня становить 6143,46 гривень;
-в грудні сума платежу 442,66 гривень, кількість днів прострочення 3614, пеня становить 17406,28 гривень.
Загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів за 2015 рік станом на 22.03.2024 року становить 347667,36 гривень, з яких:
-в січні сума платежу 639,66 гривень, кількість днів прострочення 3338, пеня становить 31351,85 гривень;
-в лютому сума платежу 939,66 гривень, кількість днів прострочення 3310, пеня становить 31102,75 гривень;
-в березні сума платежу 939,66 гривень, кількість днів прострочення 3279, пеня становить 30811,45 гривень;
-в квітні сума платежу 939,66 гривень, кількість днів прострочення 3249, пеня становить 30529,55 гривень;
-в травні сума платежу 939,66 гривень, кількість днів прострочення 3218, пеня становить 30238,26 гривень;
-в червні сума платежу 939,66 гривень, кількість днів прострочення 3188, пеня становить 29956,36 гривень;
-в липні сума платежу 939,66 гривень, кількість днів прострочення 3157, пеня становить 29665,07 гривень;
-в серпні сума платежу 939,66 гривень, кількість днів прострочення 3126, пеня становить 29373,55 гривень;
-в вересні сума платежу 939,66 гривень, кількість днів прострочення 3096, пеня становить 29091,87 гривень;
-в жовтні сума платежу 939,66 гривень, кількість днів прострочення 3065, пеня становить 28800,58 гривень;
-в листопаді сума платежу 939,66 гривень, кількість днів прострочення 3035, пеня становить 28518,68 гривень;
-в грудні сума платежу 939,66 гривень, кількість днів прострочення 3004, пеня становить 28227,39 гривень.
Загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів за 2016 рік станом на 22.03.2024 року становить 371269,03 гривень, з яких:
-в січні сума платежу 1135,33 гривень, кількість днів прострочення 2973, пеня становить 33753,36 гривень;
-в лютому сума платежу 1135,33 гривень, кількість днів прострочення 2944, пеня становить 33424,12 гривень;
-в березні сума платежу 1135,33 гривень, кількість днів прострочення 2913, пеня становить 33072,16 гривень;
-в квітні сума платежу 1135,33 гривень, кількість днів прострочення 2883, пеня становить 32731,56 гривень;
-в травні сума платежу 1135,33 гривень, кількість днів прострочення 2852, пеня становить 32379,61 гривень;
-в червні сума платежу 935,33 гривень, кількість днів прострочення 2822, пеня становить 26395,01 гривень;
-в липні сума платежу 1135,33 гривень, кількість днів прострочення 2791, пеня становить 31687,06 гривень;
-в серпні сума платежу 1135,33 гривень, кількість днів прострочення 2760, пеня становить 31335,11 гривень;
-в вересні сума платежу 1135,33 гривень, кількість днів прострочення 2730, пеня становить 30994,51 гривень;
-в жовтня сума платежу 935,33 гривень, кількість днів прострочення 2699, пеня становить 25244,56 гривень;
-в листопаді сума платежу 1135,33 гривень, кількість днів прострочення 2669, пеня становить 30301,96 гривень;
-в грудні сума платежу 1135,33 гривень, кількість днів прострочення 2638, пеня становить 29950,01 гривень.
Загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів за 2017 рік станом на 22.03.2024 року становить 520184,74 гривень, з яких:
-в січні сума платежу 1545,66 гривень, кількість днів прострочення 2607, пеня становить 40295,36 гривень;
-в лютому сума платежу 11345,66 гривень, кількість днів прострочення 2579, пеня становить 34704,57 гривень;
-в березні сума платежу 1545,66 гривень, кількість днів прострочення 2548, пеня становить 39383,42 гривень;
-в квітні сума платежу 2017,00 гривень, кількість днів прострочення 2518, пеня становить 50788,06 гривень;
-в травні сума платежу 2017,00 гривень, кількість днів прострочення 2487, пеня становить 50162,79 гривень;
-в червні сума платежу 1817,00 гривень, кількість днів прострочення 2457, пеня становить 44643,69 гривень;
-в липні сума платежу 1948,66 гривень, кількість днів прострочення 2426, пеня становить 47274,49 гривень;
-в серпні сума платежу 1748,66 гривень, кількість днів прострочення 2395, пеня становить 41880,41 гривень;
-в вересні сума платежу 1948,66 гривень, кількість днів прострочення 2365, пеня становить 46085,81 гривень;
-в жовтні сума платежу 1874,00 гривень, кількість днів прострочення 2334, пеня становить 43739,16 гривень;
-в листопаді сума платежу 1874,00 гривень, кількість днів прострочення 2304, пеня становить 43176,96 гривень;
-в грудні сума платежу 1674,00 гривень, кількість днів прострочення 2273, пеня становить 38050,02 гривень.
Загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів за 2018 рік станом на 22.03.2024 року становить - 466869,62 гривень, з яких:
-в січні сума платежу 1874,00 гривень, кількість днів прострочення 2242, пеня становить 42015,08 гривень;
-в лютому сума платежу 1874,00 гривень, кількість днів прострочення 2214, пеня становить 41490,36 гривень;
-в березні сума платежу 1874,00 гривень, кількість днів прострочення 2183, пеня становить 40909,42 гривень;
-в квітні сума платежу 1874,00 гривень, кількість днів прострочення 2153, пеня становить 40347,22 гривень;
-в травні сума платежу 1874,00 гривень, кількість днів прострочення 2122, пеня становить 39766,28 гривень;
-в січні сума платежу 1874,00 гривень, кількість днів прострочення 2242, пеня становить 42015,08 гривень;
-в червні сума платежу 1874,00 гривень, кількість днів прострочення 2092, пеня становить 39204,08 гривень;
-в липні сума платежу 1874,00 гривень, кількість днів прострочення 2061, пеня становить 38623,14 гривень;
-в серпні сума платежу 1874,00 гривень, кількість днів прострочення 2030, пеня становить 38042,02 гривень;
-в вересні сума платежу 1874,00 гривень, кількість днів прострочення 2000, пеня становить 37480,00 гривень;
-в жовтні сума платежу 1874,00 гривень, кількість днів прострочення 1969, пеня становить 36899,06 гривень;
-в листопаді сума платежу 1874,00 гривень, кількість днів прострочення 1939, пеня становить 36336,86 гривень;
-в грудні сума платежу 1874,00 гривень, кількість днів прострочення 1908, пеня становить 35755,92 гривень.
Загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів за 2019 рік станом на 22.03.2024 року становить 167532,88 гривень, з яких:
-в серпні сума платежу 2812,33 гривень, кількість днів прострочення 1665, пеня становить 46825,29 гривень;
-в вересні сума платежу 1812,33 гривень, кількість днів прострочення 1635, пеня становить 29631,60 гривень;
-в жовтні сума платежу 1602,33 гривень, кількість днів прострочення 1604, пеня становить 25701,37 гривень;
-в листопаді сума платежу 1602,33 гривень, кількість днів прострочення 1574, пеня становить 25220,67 гривень;
-в грудні сума платежу 2602,33 гривень, кількість днів прострочення 1543, пеня становить 40153,95 гривень.
Загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів за 2020 рік станом на 22.03.2024 року становить 285859,16 гривень, з яких:
-в січні сума платежу 1592,00 гривень, кількість днів прострочення 151 (з урахуванням переплати за липень 2020 року 843,00 гривень), пеня становить 2403,92 гривень;
-в лютому сума платежу 3341,00 гривень, кількість днів прострочення 1483, пеня становить 49547,03 гривень;
-в березні сума платежу 2592,00 гривень, кількість днів прострочення 1452, пеня становить 37635,84 гривень;
-в квітні сума платежу 1933,00 гривень, кількість днів прострочення 1422, пеня становить 27487,26 гривень;
-в травні сума платежу 2933,00 гривень, кількість днів прострочення 1391, пеня становить 40798,03 гривень;
-в червні сума платежу 933,00 гривень, кількість днів прострочення 1361, пеня становить 12698,13 гривень;
-в лютому сума платежу 3341,00 гривень, кількість днів прострочення 1483, пеня становить 49547,03 гривень;
-в серпні сума платежу 1157,00 гривень, кількість днів прострочення 1299, пеня становить 12029,43 гривень;
-в вересні сума платежу 1157,00 гривень, кількість днів прострочення 1269, пеня становить 14682,33 гривень;
-в жовтні сума платежу 3336,66 гривень, кількість днів прострочення 1238, пеня становить 41307,85 гривень;
-в листопаді сума платежу 3336,66 гривень, кількість днів прострочення 1208, пеня становить 40306,85 гривень;
-в грудні сума платежу 336,00 гривень, кількість днів прострочення 1177, пеня становить 3962,49 гривень.
Загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів за 2021 рік станом на 22.03.2024 року становить 469781,37 гривень, з яких:
-в січні сума платежу 3662,00 гривень, кількість днів прострочення 1146, пеня становить 41966,52 гривень;
-в лютому сума платежу 3662,00 гривень, кількість днів прострочення 1118, пеня становить 40941,16 гривень;
-в березні сума платежу 3662,00 гривень, кількість днів прострочення 1087, пеня становить 39805,94 гривень;
-в квітні сума платежу 4002,33 гривень, кількість днів прострочення 1057, пеня становить 42304,63 гривень;
-в травні сума платежу 4002,33 гривень, кількість днів прострочення 1026, пеня становить 41063,91 гривень;
-в червні сума платежу 4002,23 гривень, кількість днів прострочення 996, пеня становить 39863,21 гривень;
-в липні сума платежу 4572,33 гривень, кількість днів прострочення 965, пеня становить 44122,98 гривень;
-в серпні сума платежу 4572,33 гривень, кількість днів прострочення 934, пеня становить 42705,56 гривень;
-в вересні сума платежу 4572,33 гривень, кількість днів прострочення 904, пеня становить 41333,86 гривень;
-в жовтні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 873, пеня становить 36404,10 гривень;
-в листопаді сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 843, пеня становить 35153,10 гривень;
-в грудні сума платежу 2970,00 гривень, кількість днів прострочення 812, пеня становить 24116,40 гривень.
Загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів за 2022 рік станом на 22.03.2024 року становить 307787,70 гривень, з яких:
-в січні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 781, пеня становить 32567,70 гривень;
-в лютому сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 753, пеня становить 31400,10 гривень;
-в березні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 722, пеня становить 30107,40 гривень;
-в квітні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 692, пеня становить 28856,40 гривень;
-в травні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 661, пеня становить 27563,70 гривень;
-в червні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 631, пеня становить 26312,70 гривень;
-в липні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 600, пеня становить 25020,00 гривень;
-в серпні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 569, пеня становить 23727,30 гривень;
-в вересні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 539, пеня становить 22476,30 гривень;
-в жовтні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 508, пеня становить 21183,60 гривень;
-в листопаді сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 478, пеня становить 19932,60 гривень;
-в грудні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 447, пеня становить 18639,90 гривень.
Загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів за 2023 рік станом на 22.03.2024 року становить 95284,50 гривень, з яких:
-в січні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 416, пеня становить 17347,20 гривень;
-в лютому сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 388, пеня становить 16179,60 гривень;
-в березні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 357, пеня становить 14886,90 гривень;
-в квітні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 327, пеня становить 13635,90 гривень;
-в травні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 296, пеня становить 12343,20 гривень;
-в червні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 266, пеня становить 11092,20 гривень;
-в липні сума платежу 4170,00 гривень, кількість днів прострочення 235, пеня становить 9799,50 гривень (а. с. 8 - 14).
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України обумовлено, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Аналогічна правова позиція викладена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 17.07.2019 року у справі № 626/2621/18 (провадження № 61 - 10128св19) та від 18.09.2019 року у справі № 626/2490/18 (провадження № 61 - 12625св19), який зазначив на необхідність застосування докритрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
Отже, наведені письмові докази не містять явних суперечностей та очевидних ознак підробки, відповідають критеріям належності, достовірності, допустимості, достатності та взаємозв'язку у їх сукупності, враховуються судом у їх повному обсязі.
Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XІІ від 27.02.1991 року), Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10.01.2002 року (із змінами та доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-ІІІ від 26.0.2001 року (зі змінами та доповненнями) та Постановою Великої палати Верховного Суду, прийнятою 03.04.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Так, відповідно до положень частини 1 статті 1 та частини 1 статті 2 Сімейного кодексу України зміст майнових прав та обов'язків батьків і дітей, а також регулювання майнових відносин між батьками та дітьми визначається зазначеним кодексом.
Положеннями частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тотожне за своїм правовим змістом роз'яснення міститься також й у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Крім того, суд виходить з того, що зазначений обов'язок також закріплений нормами Конституції України та відповідно кореспондується з правом будь-якої дитини на отримання аліментів від своїх батьків до досягнення повноліття (стаття 51 Конституції України).
У свою чергу, положення Конвенції ООН про права дитини передбачають, що дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвідку дитини.
Одночасно з цим й зміст статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» обумовлює, що батьки або інші особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвідку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 2 статті 141 Сімейного кодексу України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Наведене свідчить про те, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Відповідно до положень частини 2 статті 181 Сімейного кодексу України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 Сімейного кодексу України).
У будь-якому випадку аліменти є періодичним платежем, який повинен сплачуватись їх платником щомісяця.
Як убачається з матеріалів справи стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання його дітей здійснюється державною виконавчою службою на підставі відповідного судового рішення.
Відтак, у разі несплати чи несвоєчасної сплати ОСОБА_2 аліментних зобов'язань по відношенню до своїх дітей у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість.
З огляду на положення частини 4 статті 194 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.
При цьому частиною 4 статті 195 вказаного кодифікованого акта передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Наявність вказаного спору між сторонами у цій справі на час її розгляду в суді не доведена, а тому суд, ухвалюючи рішення, ураховує, що між позивачем та відповідачем спору з приводу розміру заборгованості за аліментами, визначеного державним виконавцем, не існує.
Також, частиною 1 статті 15 Сімейного кодексу України обумовлено, що сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Більш того, частиною 4 вказаної статті визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим кодексом або домовленістю /договором/ сторін.
У свою чергу, положення частини 4 статті 155 Сімейного кодексу України наголошують, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Такою відповідальністю є неустойка.
Так, частиною 1 статті 196 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
З роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у пункті 22 своєї Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, убачається, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки /пені/ настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
З огляду на дослідженні докази у цій справі, суд доходить висновку про те, що заборгованість по аліментам виникла з вини ОСОБА_2 , який допускав у зазначений період несплату аліментів або сплату аліментів не в повному розмірі.
При цьому, суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 було відомо про ухвалення судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дітей та про примусове виконання цього рішення органами державної виконавчої служби.
Окрім того, звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 надала суду розрахунок пені (неустойки) за прострочення сплати ОСОБА_2 аліментів у період з травня 2013 року по лютий 2024 року на загальну суму 229342,88 гривень, який той не заперечив, не спростував та іншого розрахунку суду не надав.
Також, відповідач ОСОБА_2 не навів жодних поважних причин, які б перешкоджали йому своєчасно сплачувати аліменти та/або які слід врахувати під час визначення розміру неустойки й не надав відповідних доказів цього.
Здійснюючи перевірку розрахунку пені суд, передусім, виходить з положень статті 61 Конституції України, згідно з якою, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а також з положень частини 2 статті 550 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, відсотки на неустойку /як повторна пеня/ не нараховуються.
У свою чергу, при розгляді спірних правовідносин суд бере до уваги, що за змістом статті 549 цивільного кодифікованого акта України неустойкою /штрафом, пенею/ є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 Цивільного кодексу України неустойка /пеня/ - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються /стягуються/ щомісячно, за змістом статті 196 Сімейного кодексу України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Правило про стягнення неустойки /пені/ в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Тобто неустойка /пеня/ за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість.
Загальна сума неустойки /пені/ визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів /за кожен місяць/.
На такій правовій позиції стоїть й Верховний Суд, який як найвищий суд у системі судоустрою України згідно з імперативним приписом пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 28.10.1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (заява № 28342/95, § 61) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів .
Також це суд неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці ( рішення у справі «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996 року (заява № 17862/91, § 31 - 32), у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 року (заява № 20372/11, § 65).
Окрім того, Європейський суд з прав людини наголосив, що судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення у справі «С. В. проти Сполученого Королівства» від 22.11.1995 року (заява № 20166/92, § 36).
З огляду на таке, тобто що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, суд, ухвалюючи це рішення, також керується й правозастосовною практикою, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду, прийнятій 03.04.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), в якій здійснено відступлення від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах і зауважено, що «пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем, а загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1%.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%».
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що загальний розмір неустойки за прострочення сплати аліментів у період з травня 2013 року по січень 2024 року розрахований позивачем відповідно до вимог закону та дійсно складає 229342,88 гривень.
Крім того, під час перевірки розрахунку суд також враховував вимоги положень частини 2 статті 196 та статті 20 Сімейного кодексу України, згідно з якими, розмір неустойки може бути зменшений судом тільки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів й до вимог, що випливають із сімейних відносин, передбачених статтею 196 Сімейного кодексу України, позовна давність не застосовується, тому пеня підлягає стягненню за весь час прострочення відповідачем сплати аліментів.
Таким чином, з огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та можливість задоволення її позову шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів у період з травня 2013 року по січень 2024 року включно у розмірі 229342,88 гривень.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача - НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ «Про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини», суд вважає за необхідне вирішити згідно з підпунктом 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.
Так, відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 141 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тоді як інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, частиною 6 цієї ж норми процесуального права визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приписи частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.
Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 3 вказаного вище нормативно-правового акту, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.
Відповідно до змісту частини 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
На підставі приписів частини 1, абзацу 1 підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менш 0,4 розміру та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду у 2024 році.
Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.
Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2023 року з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 3028 гривень, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинна була б сплатити судовий збір у розмірі 2293,43 гривень, виходячи з розрахунку: 229342,88 гривень х 1% = 2293,43 гривень, що більше ніж 3028,00 гривень х 0,4 = 1211,20 гривень, але менше ніж 3028,00 гривень х 5 = 15140,00 гривень.
Як наголошує зміст частин 1 і 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною 8 статті 6 Закону України «Про судовий збір» обумовлено, що розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Однак на підставі приписів пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» вона як позивач у справі про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів звільняється від сплати судового збору.
Таким чином, задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача - НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ «Про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини» повністю, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що судовий збір у сумі 2293,43 гривень слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 в доход держави.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» рішення від 10.02.2010 року у заяві № 4909/04).
На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XІІ від 27.02.1991 року); статтями 9, 51, 61 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах: «Стрижак проти України» від 08.11.2005 року (заява № 72269/01), «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999 року (заява № 28342/95), «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996 року (заява № 17862/91), «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 року (заява № 20372/11), «С. В. проти Сполученого Королівства» від 22.11.1995 року (заява № 20166/92) та «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року (заява № 4909/04); статтями 17, 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтями 1, 2, 15, 20, 141, 155, 180, 181 і 194 - 196 Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10.01.2002 року (із змінами та доповненнями; статтями 49, 549, 550 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-ІІІ від 26.0.2001 року (зі змінами та доповненнями); статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями); статтями 1, 3, 4 і 5 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2023 року(із змінами та доповненнями); статтею 7 Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» № 2629-VІІІ від 23.11.2018 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановою Великої Палати Верховного Суду, прийнятою 03.04.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18); Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»; та статтями 1 - 5, 10 - 13, 17 - 19, 23, 76 - 82, 89, 211, 214, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 - 284, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача - НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ «Про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини» задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 15 травня 2013 року по 31 січня 2024 року включно у розмірі 229342,88 гривень (двісті двадцять дев'ять тисяч триста сорок дві гривні 88 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2293,43 гривень (дві тисячі двісті дев'яносто три гривні 43 копійки).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Іншими учасниками судового процесу заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем або апеляційної скарги іншими учасниками судового процесу, якщо їх не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_3 ), паспорт громадянина України (серії НОМЕР_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_5 ), дані паспорта громадянина України невідомі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, місцезнаходження (вулиця Донця Григорія, будинок № 6, селище Нова Водолага Харківського району Харківської області, 63202), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (34895423).
Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Повне рішення складено з урахуванням приписів частини 3 статті 124 Цивільного процесуального кодексу України за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 25 листопада 2024 року.
Суддя С. В. Мащенко