Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 червня 2025 року Справа№200/2494/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 3го державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до 3го державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі відповідач), в якій позивач просив:
Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб;
Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб утриману із індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №200/7260/24.
Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами ч.5 та ч.8 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно при виплаті індексації грошового забезпечення 28.03.2025 було утримано із нарахованої на виконання рішення суду суми податок на доходи фізичних осіб 18%.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на відповідність вимогам діючого законодавства своїх дій.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 з 16.07.2015 по 15.07.2018 проходив службу у 3 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (підтверджується контрактом від 16.07.2015 № 227/15 зі змінами до нього від 11.07.2017; наказом від 16.07.2015 № 243 (по особовому складу) про призначення та зарахування до кадрів; витягом з наказу від 05.07.2018 № 263 о/с про звільнення та виключення з кадрів; довідкою відповідача від 21.11.2024 б/н).
З 26.07.2018 по 10.09.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 , що виданий 17.09.2010; даними особистих карток грошового забезпечення позивача).
Так, зокрема наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) від 09.09.2024 № 1030-ОС (з урахуванням змін, що внесені до нього наказом від 11.09.2024 № 1049-ОС) позивач з 10.09.2024 у зв'язку зі звільненням в запас виключений зі списків особового складу військової частини.
Під час проходження служби:
1) за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 йому не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення (поточна індексація);
2) за період з 01.03.2018 по 15.07.2018 йому не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення відповідно до абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (індексація-різниця);
3) за період з 26.07.2018 по 10.09.2024 йому не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення відповідно до абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (індексація-різниця). (Виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення за відповідні періоди, яка склалася внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103 %, і така індексація в даній справі не є спірною.)
Вказані обставини відповідачем не заперечуються та підтверджуються встановленими обставинами у справі №200/7260/24:
- даними особистих карток грошового забезпечення позивача;
- архівними відомостями про виплачене позивачу грошове забезпечення за період з липня 2015 року по грудень 2018 року (як зазначено в архівних відомостях);
- архівними відомостями про виплачене позивачу грошове забезпечення за період з січня 2018 року по грудень 2023 року та за 2024 рік (як зазначено в архівних відомостях);
- довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення позивача за період з 26.07.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 10.09.2024 (довідка-розрахунок від 08.11.2024 № 947), що складена Військовою частиною НОМЕР_1 . В довідці зазначено, що позивачу нарахована та виплачена поточна індексація на загальну суму 22660,47 грн., фіксована сума індексації - 0 грн.; застосовані базові місяці березень 2018 року та грудень 2023 року. Також міститься посилання на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №200/7260/24 зобов'язано відповідача:
нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року, у загальній сумі 85927,84 грн., з відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів;
нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.07.2018 із застосуванням абз. 4 - 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а саме в розмірі 4071,95 грн. в місяць - у загальній сумі 18258,10 грн., з відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
28.03.2025 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №200/7260/24 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосування базового місяця січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4071,95 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 15.07.2018 у загальній сумі 80223,17 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5% та податку на доходи фізичних осіб, що підтверджується банківською випискою.
При цьому відповідачем було утримано із нарахованої на виконання рішення суду суми: податок на доходи фізичних осіб 18% у сумі 18753,47 грн, військовий збір 5%.
Позивач зазначає, що в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 “Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» відповідачем не виплачено позивачу компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Приписами ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Згідно з вказаною нормою суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 “Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» визначено, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з виплат, одержаних військовослужбовцями виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. П.п. 164.1.2 п.164.1 ст.164, п.п.164.2.1, 164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України передбачено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); інші доходи, крім зазначених у ст.165 цього Кодексу.
Так, згідно з п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.
Відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Пунктами 3-5 постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв'язку з тим, що на час виплати грошового забезпечення останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та виплаті позивачу грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця.
Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 та 25.06.2020 (справи №№812/1048/17 та 825/761/17).
Згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст.9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд-
Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до 3го державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (адреса 85004, Донецька обл., Покровський р-н, м. Добропілля, вул. Першотравнева, буд., 54а, ЄДРПОУ 38242758) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
Зобов'язати 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб утриману із індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №200/7260/24.
Повний текст рішення складено 13.06.2025.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова