Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 червня 2025 року Справа№200/3776/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправними дій щодо виплати пенсії та доплати до неї у розмірі 2000,00 гривень, в обмеженому розмірі з 01.12.2019 року;
- зобов'язання здійснювати виплату нарахованої пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.12.2019 року;
- зобов'язання здійснювати виплату нарахованої щомісячної доплати у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.06.2024 року.
В обґрунтування позову зазначає, що з 2008 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі № 200/5180/24, яке набрало законної сили 23 жовтня 2024 року згідно постанови Першого апеляційного адміністративного суду, суд зобов'язав ГУ ПФУ в Донецькій області перерахувати та виплатити мені пенсію у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до ст. ст. 13, 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01.12.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 200/5222/24, яке набрало законної сили 17 квітня 2025 року згідно постанови Першого апеляційного адміністративного суду, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити з 01.06.2024 року ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.
02.05.2025 року представник позивача письмово звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області с заявою щодо роз'яснення, чи нараховують позивачу пенсію та доплату до неї у розмірі 2000 гривень, без обмеження її максимального розміру, та у разі обмеження максимальним розміром, просив здійснювати нарахування та виплату без обмеження максимального розміру, згідно вищевказаних рішень судів. Проте, листом від 09.05.2025 року відповідач відмовив позивачеві.
Зазначає, що згідно вищевказаних рішень суду пенсія у розмірі 90 процентів від грошового забезпечення згідної нової довідки про грошове забезпечення, повинна бути нарахована та виплачуватись позивачу без обмеження її максимальним розміром з 01.12.2019 року, а доплата до неї у розмірі 2000 гривень повинна бути нарахована та виплачуватись позивачу без обмеження її максимальним розміром з 01.06.2024 року.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідачем надано письмовий відзив на позовну заяву від 12.06.2025 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач є одержувачем пенсії за вислугу років.
Наголошує, що позивачем пропущено процесуальний строк звернення до суду.
Вказує, що частиною сьомою статті 43 Закону № 2262 встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року внесено зміни до статті 43 Закону №2262 та зазначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06 грудня 2016 року передбачено, що вказані обмеження застосовуються до осіб не залежно від дати призначення пенсії.
Також, відповідно до частини третьої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058- IV, максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Отже, на даний час розмір пенсі із урахуванням надбавок, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зазначає, що діяв в межах Закону України № 2262 від 09.04.1992 року.
Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач значиться на пенсійному обліку відповідача з 2008 року та має право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», про що свідчить посвідчення, видане 08.07.2008 року.
Позивачеві 01.05.2025 року проведено перерахунок пенсії на підставі судових рішень, про що свідчать протоколи з пенсійної справи позивача від 01.05.2025 року, відповідно до яких базовий розмір пенсії 31513,32 гривень обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, що складає 23610,00 гривень.
Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі № 200/5180/24, яке набрало законної сили 23 жовтня 2024 року згідно постанови Першого апеляційного адміністративного суду, суд зобов'язав ГУ ПФУ в Донецькій області перерахувати та виплатити мені пенсію у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до ст. ст. 13, 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01.12.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 200/5222/24, яке набрало законної сили 17 квітня 2025 року згідно постанови Першого апеляційного адміністративного суду, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити з 01.06.2024 року ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, відповідно до протоколу від 01.11.2024 року позивачу проведено перерахунок пенсії у зв'язку з проведеною індексацією. Основний розмір пенсії складає 28013,32 гривень, однак розмір пенсії обмежено до 23610,00 гривень.
02.05.2025 року представник позивача письмово звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області с заявою, зареєстрованою у ГУ ПФУ в Донецькій області 05.05.2025 року за вх. № 5819/8, для надання роз'яснення, чи нараховують позивачу пенсію та доплату до неї у розмірі 2000 гривень, без обмеження її максимального розміру, та у разі обмеження максимальним розміром, просив здійснювати нарахування та виплату без обмеження максимального розміру, згідно вищевказаних рішень судів.
Листом від 09.05.2025 року № 0500-0203-8/46090 відповідач відмовив позивачу з посиланням на відсутність підстав, оскільки пенсія та доплата до неї ОСОБА_1 нарахована на виконання рішень суду, але відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи, що будь-яких зобов'язань на Головне управління щодо виплати пенсії гр. ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром судовим рішенням не покладено, виплата пенсії здійснюється з обмеженням максимальним розміром.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо обмеження виплати перерахованої пенсії максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08 липня 2011 року (далі - Закон №3668-VI), максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Закон №3668-VІ набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, що передбачено пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Законом №3668-VI внесено зміни у ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII, яку викладено в такій редакції: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема, у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому, Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
За змістом аналізу зазначених вище норма права, зміни внесені Законом №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяють стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Таким чином, після 20.12.2016 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала і не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а отже, внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17.
Суд зазначає, що положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
12 жовтня 2022 року Конституційний Суд України прийняв рішення у справі №3-102/2021, щодо конституційності статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI (Закон №3668).
Вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано такими, що не відповідають Конституції України є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Станом на день виникнення правовідносин у даній справі приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втратили чинність.
Відтак, всупереч вимог чинного законодавства суб'єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах застосовано норму закону, яка втратила чинність, тобто є нечинною, з огляду на що дії пенсійного органу вчинені без дотримання закону.
Суд зазначає, що станом на 01.03.2025 року чинні норми Закону не передбачають можливість обмеження пенсії осіб, пенсії яким призначено відповідно до Закону №2262 максимальним розміром.
В даному випадку відсутнє неоднозначне або множинне застосування норм чинного законодавства, з огляду на що дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром є протиправними та порушують права позивача.
Так, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).
З огляду на вищенаведене, суд зауважує, що у даній справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року, №7-рп/2016, та від 12.10.2022 №3-102/2021.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи та враховуючи наведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання перерахованої з 01.11.2024 року пенсії без обмеження максимальним розміром.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, проте не у спосіб, визначений позивачем.
Так, позивач просить зобов'язати відповідача здійснювати виплату нарахованої пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.12.2019 року, проте жодних обгрунтувань та доказів обмеження пенсії з 01.12.2019 року не надає. В матеріалах справи наявний протокол відповідача про перерахунок пенсії позивача за 6 місяців до звернення до суду, а саме: від 01.11.2024 року, тому суд вважає за доцільне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої з 01.11.2024 року пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вимога про зобов'язання здійснювати виплату нарахованої щомісячної доплати у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.06.2024 року жодними доказами не доведена та направлена на майбутнє, а отже задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Виходячи з приписів зазначеної норми суд вважає за доцільне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження ОСОБА_1 виплати перерахованої з 01.11.2024 року пенсії максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої з 01.11.2024 року пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 гривень.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає, виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 968,96 гривень.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактична адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження ОСОБА_1 виплати перерахованої з 01.11.2024 року пенсії максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої з 01.11.2024 року пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з судового збору у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 червня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова