Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 червня 2025 року Справа№640/17308/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Головного управління ДПС у м. Києві
до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Наше Місто»
про стягнення податкового боргу у розмірі 252071,86 гривень
Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Наше Місто», в якому просило суд стягнути кошти з рахунків відкритих у банках, що обслуговують платника на суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 300881,97 гривень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі № 640/17308/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Наше Місто» перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві як платник податків за основним місцем обліку. Будучи платником податку на додану вартість, відповідач має податковий борг у сумі 300887,97 гривень, який виник з причини несплати податкових зобов'язань нарахованих контролюючим органом на підставі податкових повідомлень-рішень і штрафних санкцій та самостійно задекларованих зобов'язань.
З метою погашення податкового боргу Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкову вимогу форми «Ю» від 14.01.2019 року № 26337-17, яку було спрямовано на адресу ТОВ «Будівельна компанія «Наше Місто» засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Лист з вимогою не вручено та повернуто поштою з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Податкова вимога не оскаржувалась та не відкликалась.
Проте, вжиті заходи не привели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вимоги статті 95 Податкового кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг з рахунків відкритих у банках, що обслуговують платника на суму 300881,97 гривень.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/17308/21. Розгляд справи № 640/17308/21 розпочато спочатку в строки встановлені ст. 258 КАС України.
09 травня 2025 року Головним управлінням ДПС у м. Києві подано заяву в якій зазначає, що станом на 09.05.2025 року, за відповідачем обліковується борг у загальній сумі 252071,86 гривень за платежем - податок на додану вартість, тому просить винести рішення, яким стягнути заборгованість з податку на додану вартість в сумі 252071,86 гривень.
Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, проте, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, який відповідає вимогам ст. 162 КАС України.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Наше Місто» (далі - ТОВ «БК «Наше Місто»/відповідач) є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 35725299.
ТОВ «БК «Наше Місто» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві як платник податків за основним місцем обліку.
Пунктом 20.1.19 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, зокрема, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Таким чином, позивач - Головне управління ДПС у м. Києві є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.
Як передбачено ст. 67 Конституції України та п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Порядок та строки сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначені розділом V Податкового кодексу України.
Пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:
а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Відповідно до вимог статті 203 Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
18 грудня 2018 року відповідачем подано до податкової служби декларацію з податку на додану вартість за 2018 рік, в якій відповідач у рядку 18 декларації (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду) визначив до сплати суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 232054,00 гривень.
Головним управлінням ДПС у м. Києві проведені перевірки ТОВ «БК «Наше Місто», за результатами яких складені акти: - № 3364/26-15-12-06/35725299 від 03.04.2019 року; - № 886/26-15-04-05-16/35725299 від 27.01.2020 року.
На підставі вказаних актів прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Н»: - № 0327551206 від 17.04.2019 року на суму 59924,05 гривень; - № 0119110405 від 06.02.2020 року на суму 9480,27 гривень.
Зазначені податкові повідомлення-рішення надсилалися на адресу ТОВ «БК «Наше Місто», утім податкові повідомлення-рішення не були вручені платнику податків з незалежних від контролюючого органу причин (конверти повернулися на адресу податкового органу з довідками «за закінченням встановленого строку зберігання»).
Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254, встановлено, що якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
Відтак, указані податкові повідомлення-рішення вважаються врученими відповідачу, а визначене ними грошове зобов'язання з податку на додану вартість узгодженим.
Загальна сума заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла у зв'язку з нарахуванням штрафних санкцій на підставі податкових повідомлень-рішень та самостійно задекларованих зобов'язань з податку на додану вартість станом на травень 2025 року складає 252071,86 гривень.
Зазначена заборгованість підтверджується карткою особового рахунку з податку на додану вартість.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку або документи про сплату відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями і самостійно задекларованими.
Стаття 67 Конституції України встановлює обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно приписів пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 №610, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770, встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (абзац перший).
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу (абзац другий).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац третій).
Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 14.01.2019 року № 26337-17, яка надіслана контролюючим органом за зареєстрованим у встановленому законодавством порядку на момент надіслання податкової вимоги місцезнаходженням відповідача, утім, не була вручена відповідачу з незалежних від контролюючого органу причин, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового відправлення. Відтак, вказана податкова вимога вважається врученою відповідачу.
Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення та вимога надсилалися на юридичну адресу ТОВ «Будівельна компанія «Наше Місто», а саме: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 71, яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У постанові Верховного Суду від 14.07.2022 року по справі № 120/479/21-а суд звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов'язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних наслідків.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 року у справі № 140/30/20.
Відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 року по справі №826/11455/15 дійшов висновку, що не виконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.
З урахуванням того, що у контролюючого органу відсутні відомості щодо зміни податкової адреси відповідача, а матеріалами справи не встановлена будь-яка інша адреса платника податків, направлення податкової вимоги на відому адресу відповідача свідчить про дотримання вимог п. 42.2 статті 42 ПК України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не вжиті заходи з самостійного погашення податкового боргу.
Строки добровільної сплати узгоджених податкових зобов'язань сплинули, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкових зобов'язань, не призвели до їх погашення.
Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.
Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки витрати суб'єкта владних повноважень на залучення свідків та проведення експертизи відсутні, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд».
З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити позовні вимоги Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Наше Місто» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 71, код ЄДРПОУ 35725299) про стягнення податкового боргу у розмірі 252071,86 гривень.
Стягнути з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Наше Місто» (код ЄДРПОУ 35725299) відкритих у банках, що обслуговують боржника в рахунок податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 252071 (двісті п'ятдесят дві тисячі сімдесят одну) гривню 86 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 червня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л.Б. Голубова