Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 червня 2025 року Справа№200/3353/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.04.2025 року №056650011216 про відмову у призначенні пенсії за віком;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 12.08.1985 по 19.01.1989, з 24.04.1992 по 02.03.1999, з 18.10.1999 по 03.01.2000 та з 01.03.2025 до дати звільнення, а саме - 02.05.2025 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та згідно з довідками від 12.03.2021 №4.2-25/23, від 19.03.2021 №13/8/2.3-280, від 12.03.2021 №03-96 лс 69;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 03.04.2025, з урахуванням висновків суду у цій справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 03 квітня 2025 року була сформована автоматична заява на призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, рішенням від 25 квітня 2025 року №056650011216 відповідач відмовив в призначені пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Як зазначає позивач, вказаним рішенням до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 12.08.1985 по 19.01.1989, з 24.04.1992 по 02.03.1999, з 18.10.1999 по 03.01.2000 та з 01.03.2025 до дати звільнення, а саме - 02.05.2025.
На думку позивача, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу вказаний період її роботи, оскільки він підтверджений записами трудової книжки. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.
12 травня 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Відповідачу надіслано вищевказану ухвалу за допомогою системи «Електронний суд».
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом на подання відзиву не скористалось.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту громадянина України.
03 квітня 2025 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25 квітня 2025 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №056650011216 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказаним рішенням до страхового стажу роботи позивача не зараховано періоди роботи з 12.08.1985 по 19.01.1989, з 24.04.1992 по 02.03.1999, з 18.10.1999 по 03.01.2000 згідно із записами № 1-8 дубліката трудової книжки від 04.01.2000 серія НОМЕР_1 , оскільки записи про роботу передують даті заповнення дубліката трудової книжки (04.01.2000), періоди роботи з 12.08.1985 по 19.01.1989, з 24.04.1992 по 10.09.1996, за березень-червень 1998 згідно із довідками від 12.03.2021 № 4.2-25/23, від 19.03.2021 № 13/8/2.3-280, від 12.03.2021 № 03-96 лс 69, оскільки документи видані Донецькою народною республікою та знаходяться на тимчасово окупованій території, а згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207 VII, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначенні у порядку, не передбаченому законом.
Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача, як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до статті 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
В період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 рок, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 32 років.
На підставі частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно статті 56 Закону України № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до записів у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 з 01.09.1982 по 22.06.1985 закінчила навчання в Харцизькому металургійному технікумі, 12.08.1985 року прийнята контролером на виробництві чорних металів відділу технічного контролю трубоелектрозварювального цеху №1, 01.07.1987 переведена телефоністом виробничого зв'язку, 19.01.1989 звільнена за власним бажанням, 24.04.1992 прийнята інженером відділу кадрів, 02.03.1999 звільнена за власним бажанням, 18.10.1999 прийнята інспектором відділу кадрів по строковому трудовому договору (контракту) в ТОВ «Концерн Енерго», 01.07.2002 звільнена за переводом в ТОВ «Феррит».
Всі перелічені записи в трудовій книжці позивача внесені на підставі наказів з зазначенням їх номеру та дати, а також засвідчені печаткою.
Суд зазначає, що відповідачем не враховані положення п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствам, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 року ДК СРСР по праці і соціальним питанням, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Суд звертає увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 30 вересня 2021 року у справі №300/860/17.
Отже, належними та допустимими доказами, а саме трудовою книжкою підтверджується, що ОСОБА_1 має право на включення до страхового стажу періодів роботи з 12.08.1985 року до 19.01.1989 року, з 24.04.1992 року до 02.03.1999 року, з 18.10.1999 року до 03.01.2000 року.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.03.2025 року до 31.03.2025 року, суд зазначає наступне.
У матеріалах справи наявні індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-7).
За приписами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - це орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Статтею 16 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", визначено, що державний реєстр створюється для забезпечення в тому числі ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.
За приписами статті 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", передбачено, які відомості містить реєстр застрахованих осіб. Зі змісту даної статті вбачається, що вказаний реєстр містить відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості, в тому числі і відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов'язкового державного соціального страхування, відомості про облік стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.
У вказаному реєстрі наявна інформація про страховий стаж позивача в період з 01.03.2025 року до 31.03.2025 року.
Таким чином, роботодавець звітував щодо страховому стажу позивача, вся інформація щодо стажу позивача в період з 01.03.2025 року до 31.03.2025 року є в системі персоніфікованого обліку, а тому вказаний період роботи має бути зарахований до страхового стажу позивача без будь-якого додаткового підтвердження.
Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.04.2025 року до 02.05.2025 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правління Пенсійного фонду України затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (Постанова Пенсійний фонд № 22-1 від 25.11.2005).
У відповідності до пункту 1.7. вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно із пунктом 1.7. Порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 4.3. Порядку передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви (досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, - у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи)).
У разі якщо відомості про нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за місяць, що передує місяцю подання особою заяви про призначення, переведення з одного виду пенсії на інший, перерахунок пенсії згідно з абзацами першим-третім частини четвертої статті 42 Закону або досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону,- у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи), надійшли протягом чотирьох місяців з дня звернення особи відповідно за призначенням, переведенням з одного виду пенсії на інший, перерахунком пенсії або у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи) - досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, орган, що призначає пенсію, протягом місяця з дня надходження цих відомостей, переглядає прийняте рішення. При цьому, якщо за результатами перегляду рішення про призначення пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі здійснюється з місяця, наступного за місяцем надходження відомостей. Рішення про перерахунок пенсії переглядається на найбільш вигідних умовах відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 42 Закону.
У разі відсутності на дату призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсій, протягом місяця після визначення Пенсійним фондом України цього показника здійснюється перерахунок пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем визначення Пенсійним фондом України цього показника.
За результатами розгляду заяви про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до якої не додано документи про працевлаштування/ звільнення, або відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб, в електронну пенсійну справу вноситься інформація про факт працевлаштування / звільнення особи.
Після надходження відомостей про трудову діяльність особи перерахунок пенсії здійснюється протягом місяця з дня надходження цих відомостей у строки, визначені частиною четвертою статті 45 Закону.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що до страхового стажу підлягає зарахуванню період роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії та після надходження відомостей про трудову діяльність особи перерахунок пенсії здійснюється протягом місяця з дня надходження цих відомостей у строки, визначені частиною четвертою статті 45 Закону.
Згідно індивідуальних відомостей. форми ОК-7 інформація щодо нарахування заробітної плати за період з 01.04.2025 року до 02.05.2025 року відсутня у відповідному реєстрі.
Окрім того, спірне рішення прийнято відповідачем 25.04.2025 року, а отже питання зарахування вказаного періоду до страхового стажу не розглядалось відповідачем.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.04.2025 року до 02.05.2025 року.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25 квітня 2025 року № 056650011216 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Чекірди Гната, буд. 10, м. Хмельницький, 29013, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №056650011216 від 25 квітня 2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 03 квітня 2025 року із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 12.08.1985 року до 19.01.1989 року, з 24.04.1992 року до 02.03.1999 року, з 18.10.1999 року до 03.01.2000 року, з 01.03.2025 року до 31.03.2025 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 900 (дев'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв