12 червня 2025 рокуСправа №160/9433/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
01 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині не виключення громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення обставин) та автоматичного взяття на військовий облік (станом на сьогодні).
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення обставин) з 05.07.2007 року та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про таке виключення.
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується виданим на його ім'я тимчасовим посвідченням від 05 лютого 2007 року за № НОМЕР_1 (замість військового квитка). Тимчасове посвідчення було видано до отримання бланків військових квитків, безтерміново.
На зворотній сторінці тимчасового посвідчення за підписом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 , полковника ОСОБА_2 , було зазначено, що ОСОБА_1 - «засуджений по ст. 142 до 5 років позбавлення волі, виключений з військового обліку по статті 37 пункт 6.6. «Про військовий обов'язок і військову службу» 2006 року був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину».
Після 18 травня 2024 року пункт 6 статті 37 Закону "Про військовий обов'язок та військову службу" був викладений в наступній редакції: виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; припинили громадянство України; визнані непридатними до військової служби; досяг граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається, до військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Оскільки позивач був виключений з військового обліку до 18.05.2024 року, то він набув статусу невійськовозобов'язаного та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим ОСОБА_1 за допомогою електронної системи «Резерв» подав інформацію та оформив відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
11 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 звернулася з адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому просила надати інформацію про те, що гр. ОСОБА_1 був виключений з військового обліку до 18.05.2024 року, тому станом на сьогодні набув статусу невійськовозобов'язаного та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
13 лютого 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 була надана відповідь №01/655 на адвокатський запит від 12.02.2025 року за вх.№73, відповідач з посиланням на статтю 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункт 4 постанови №560 від 16.05.2024 року зазначив, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів категорія громадян автоматично ОСОБА_1 поновлений на облік та підлягає призову на військову службу.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення дій щодо виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення обставин) та автоматичного взяття на військовий облік, у зв'язку з чим представник позивача звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/9433/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
07 квітня 2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
08 квітня 2025 року 1-м відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
22 квітня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№20694/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до внесеної інформації до системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військовозобов'язаний позивач 11 березня 2003 року переданий на військовий облік військовозобов'язаний ІНФОРМАЦІЯ_6 (який прибув з місць позбавлення волі) як засуджений на вчинення тяжкого злочину.
Відповідно до наданої позивачем довідки форми Б №121324 виданої Державним департаментом України з питань виконання покарань Черкаської виправної колонії №62 від 21.02.2023 року ОСОБА_1 був засуджений за вчинення злочинів передбачених частиною 2 статті 142, частиною 2 статті 140, статті 42 Кримінального кодексу України (1960 року) до позбавлення волі стоком на 5 років.
05 лютого 2007 року військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_7 - ОСОБА_1 виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
У вересні 2024 року ОСОБА_1 особисто без прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 за допомогою свого мобільного телефону та електронної системи «Резерв +» обновив свої облікові дані, чим автоматично був поновлений на військовий облік військовозобов'язаного ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_1 за допомогою електронної системи «Резерв+» подав інформацію та оформив відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_8 та користується правом бути не призваним на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (навчання на денній формі навчання).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовозобов'язані повинні виконувати правила військового обліку, що визначені додатком 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.
На підставі Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини 1 статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію в Україні.
Згідно пункту 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
На виконання Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2023 року, 574/2022 від 15.08.2023, 758/2022 від 20.11.2022 року, 58/2023 від 06.02.2023 року «Про оголошення та проведення загальної мобілізації», Указу Президента України №69/2022 «Про введення воєнного стану», на підставі Законів України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу», та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 30.12.2022 року №1487 з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного комплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом ІНФОРМАЦІЯ_9 спрямовує сили на задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових Формувань у людських, транспортних та інших ресурсів в особливий період, а також у воєнний стан, проводиться призов на військову службу за мобілізацією.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 року затверджено «Зміни щодо окремих питань ведення військового обліку та призову громадян під час мобілізації, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України» внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, а саме в абзац 4 пункт 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період:
4. На військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.
Беручи до уваги вищенаведені норми діючого законодавства, зміни в статтю 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підстав для виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних немає.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
24 квітня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№21547/25, в якій представник позивача не погоджується з доводами викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву та вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
У вересні 2024 року позивач особисто без прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 за допомогою свого мобільного телефону на електронної системи "Резерв +" оновив свої облікові дані, чим автоматично був поновлений на військовий облік військовозобов'язаного ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Твердження відповідача не відповідає дійсності та спростовується тим, що до позову доданий скріншот з додатку "Резерв +", де чітко зазначено, що станом на 06.01.2025 року на 16:44 ОСОБА_1 не на обліку.
Скріншотом з додатку "Резерв +" станом на 25.02.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 не на обліку.
Отже, з доказів вбачається, що автоматичне взяття на облік позивача відбулося 27.02.2025 року після адвокатського запиту №25-02/1 від 25.02.2025 року до відповідача, в якому представник просила відповідача повідомити про те, чи вносились дані до електронної бази про військовозобов'язаних, призовників та резервістів (реєстру «ОБЕРІГ») щодо виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку, якщо дані не вносились, то виправити цю помилку та внести їх до реєстру «Оберіг».
Таким чином, відповідач не спростовував у відзиві заявлені позовні вимоги, що вкотре підтверджує протиправність його дій та зобов'язує вчинити певні дії з урахуванням висновків суду.
А отже, ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправно в автоматичному порядку взяв на облік ОСОБА_1 в спосіб, що не передбачений законодавством.
З урахуванням викладеного, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_8 та користується правом бути не призваним на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (навчання на денній формі).
Відповідно до внесеної інформації до системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військовозобов'язаний ОСОБА_1 11 березня 2003 року переданий на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 (який прибув з місць позбавлення волі) як засуджений на вчинення тяжкого злочину.
Відповідно до наданої довідки форми Б №121324, виданої Державним департаментом України з питань виконання покарань Черкаської виправної колонії №62 від 21.02.2023 року, ОСОБА_1 був засуджений за вчинення злочинів передбачених частиною 2 статті 142, частиною 2 статті 140, статті 42 Кримінального кодексу України (1960 року) до позбавлення волі строком на 5 років.
05 лютого 2007 року військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_7 - ОСОБА_1 виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
Після 18 травня 2024 року пункт 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" був викладений в наступній редакції: виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; припинили громадянство України; визнані непридатними до військової служби; досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається, до військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
ОСОБА_1 за допомогою електронної системи «Резерв+» подав інформацію та оформив відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
11 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 звернулася з адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому просила надати інформацію про те, що гр. ОСОБА_1 був виключений з військового обліку до 18.05.2024 року, тому станом на сьогодні набув статусу невійськовозобов'язаного та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
13 лютого 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 була надана відповідь №01/655 на адвокатський запит від 12.02.2025 року за вх.№73. Відповідач з посиланням на статтю 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункт 4 постанови №560 від 16.05.2024 року зазначив, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів ОСОБА_1 автоматично поновлений на облік та підлягає призову на військову службу.
20 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 звернулася з адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 за №20-02/1 про надання належним чином обґрунтованої інформації про те, чи перебуває на військовому обліку громадянин ОСОБА_1 , і якщо ні, то вказати, чи був виключений з військового обліку та на якій підставі.
24 лютого 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 листом №А/01/875 повідомив ОСОБА_1 про наступне:
23.09.1997 року став на облік військовозобов'язаних;
10.09.2000 року знято з обліку як засудженого;
11.03.2003 року став на облік військовозобов'язаних як звільнений з місць позбавлення волі;
05.07.2007 року був виключений з обліку за статтею 37 пункт 6.6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення дій щодо виключення його з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення обставин) та щодо автоматичного взяття на військовий облік, у зв'язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають надалі.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487.
Згідно з пунктом 1 Порядку механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до пункту 79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
1) допризовники громадяни чоловічої статі віком до 18 років;
2) призовники громадяни віком від 18 до 27 років, що приписані до призовних дільниць;
3) військовослужбовці громадяни, які проходять військову службу;
4) військовозобов'язані громадяни, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
5) резервісти громадяни, які проходять службу у військовому резерві ЗСУ, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Приймаючи рішення в справі, суд враховує, що до Закону №2233-XII внесені зміни Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18 травня 2024 року) і статтю 37 Закону №2233-XII викладено в новій редакції.
Зокрема, частиною 6 статті 37 №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, підстава «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 року затверджено «Зміни щодо окремих питань ведення військового обліку та призову громадян під час мобілізації, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України», а саме внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року - в абзац 4 пункту 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період:
4. На військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.
Суд також враховує, що ОСОБА_1 за допомогою електронної системи «Резерв+» подав інформацію та оформив відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Акцент-банк" №4027-2856-0558-8166 від 27 березня 2025 року.
Враховуючи відмову в задоволенні адміністративного позову, судові витрати позивачеві не компенсуються.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник