Справа №760/31525/24 2/760/5942/25
10 червня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участі секретаря судового засідання Негари А., представника позивача Батрина М.В., представника відповідача Варицького Є.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів,
Ухвалою судді від 05 грудня 2024 року провадження по справі відкрито. До судового розгляду спір між сторонами не врегульований.
Представник позивача адвокат Батрин М.В. подав в підготовче засідання клопотання, в якому просив з метою спонукання відповідача до добросовісного виконання процесуальних обов'язків, накласти на нього штраф у сумі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за неподання до суду і не надіслання позивачу відповідей на запитання, які поставлені у позовній заяві, у формі заяви свідка; зобов'язати відповідача подати до суду і надіслати позивачу вказані відповіді на питання, встановивши розумний строк, не заперечував проти закриття підготовчого засідання.
Представник відповідача щодо накладення штрафу на Приватне акціонерне товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», зобов'язання відповідача подати до суду і надіслати позивачу відповіді на запитання, поставлені у позовній заяві, у формі заяви свідка, заперечував, не заперечував проти закриття підготовчого засідання.
Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 90 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Згідно з правилами ст. 69 ЦПК України, свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.
Відповідно до частини 1 статті 93 ЦПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніш як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання (частина 3 статті 93 ЦПК України).
Згідно частини 4 статті 93 ЦПК України у заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), відповіді на питання щодо обставин справи, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.
Таким чином, наведеними нормами закону передбачено, що учасник справи може поставити запитання саме іншому учаснику справи, а відповідь має бути надана у формі заяви свідка.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення клопотання представника позивача про зобов'язання відповідача надати відповідь на кожне питання по суті, поставлене у позовній заяві, у формі заяви свідка в порядку статті 93 ЦПК України.
Статтею 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Згідно з частинами 1, 2 ст.143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Одним із заходів процесуального примусу частина 1 ст. 144 ЦПК України визначає штраф.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України (ч. 5 ст. 148 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 144 ЦПК України застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи надані суду дискреційні повноваження, відповідно до яких притягнення до відповідальності учасника провадження є правом, а не обов'язком суду, суд вважає, що підстави для накладення стягнення у вигляді штрафу на відповідача відсутні.
Суд не вбачає достатніх підстав на даний час для застосування до відповідача процесуального примусу у вигляді накладення штрафу в розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки це є найсуворіший захід процесуального примусу, а тому застосовується лише у разі, коли застосування менш суворого заходу не дали результату.
Згідно із ч. 1 ст. 197 ЦПК України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Статтею 189 ЦПК України передбачено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Виконавши процесуальні дії, передбачені частиною другою статті 197 ЦПК України, зокрема встановлено, що відсутні питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову; необхідні докази для встановлення обставин справи надані, заслухавши думку учасників справи, як не заперечували щодо закриття підготовчого провадження, суд приходить до висновку про необхідність закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.
Під час розгляду справи по суті встановити порядок з'ясування обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та порядок дослідження доказів шляхом дослідження доказів наявних в матеріалах справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.84,93,143,144, 148 ЦПК України, суд-
Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» надати відповіді на питання позивача, які містяться у позові, у формі заяви свідка або повідомити про наявність підстав для відмови у їх наданні протягом тридцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.
Закрити підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів.
Призначити справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 04.09.2025 року о 12 годині 30 хвилин, яке відбудеться у приміщенні Солом'янського районного суду міста Києва (м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25).
Копію ухвали негайно надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Верещінська