Рішення від 13.06.2025 по справі 360/278/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/278/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яким просив:

- визнати протиправними дії Відповідача щодо не врахування січня 2008р. як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення Позивача за період з 04.07.2016 по 28.02.2018;

- визнати протиправними дії Відповідача щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення Позивача за період з 01.03.2018 по 14.08.2023;

- визнати протиправними дії Відповідача щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку Позивачу грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХП“Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у період з 2016 року до 2023 року;

- визнати протиправними дії Відповідача щодо не врахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні і виплаті Позивача грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХП“Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у період з 2016р. до 2023р.

- визнати протиправними дії Відповідача щодо не врахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні і виплаті Позивача грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч.І ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХП “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- визнати протиправними дії Відповідача щодо не врахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні і виплаті Позивачу одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХП “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення Позивача за період з 04.07.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення Позивача за період з 01.03.2018 по 14.08.2023 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та доплату Позивача виплаченої у період з 2016 року до 2023 року допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011- XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку допомоги, донарахованої і виплаченої у розрахунковому місяці щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та доплату Позивачу виплаченої у період з 2016 року до 2023 року грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку допомоги донарахованої і виплаченої у розрахунковому місяці індексації грошового забезпечення;

- зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та доплату Позивачу виплаченої грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку грошової компенсації, донарахованої і виплаченої у розрахунковому місяці індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач проходив військову службу за контрактом у період з 04.07.2016 по 14.08.2023 у військовій частині НОМЕР_1 (раніше в/ч НОМЕР_2 ), яка є підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивача, відповідно до підпункту “г» пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні або інші обставини), звільнено з військової служби у запас згідно наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (по особовому складу) від 11.08.2023 №66-рс, а з 14.08.2023 виключено зі списків особового складу частини наказом №231.

За період проходження військової служби Відповідачем не у повному обсязі нараховувалась Позивачу індексація грошового забезпечення, а саме за період з 04.07.2016 по 14.08.2023. Такі дії Відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують його конституційні права.

Також позивач вважає, що індексація грошового забезпечення повинна враховуватись у складі місячного грошового забезпечення з якого обчислювались позивачу допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки. При цьому додаткова грошова винагорода, одноразова грошова допомога при звільненні та індексація грошового забезпечення при здійсненні перерахунку допомоги на оздоровлення; індексація грошового забезпечення при здійсненні перерахунку допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки враховуються лише за умови їх нарахування та виплати у відповідному місяці, який береться за основу для виплати такої допомоги.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивач проходив військову службу за контрактом у період з 04.07.2016 по 14.08.2023 у військовій частині НОМЕР_1 (раніше в/ч НОМЕР_2 ), яка на фінансовому забезпеченні перебуває у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону.

Позивача, відповідно до підпункту «г» пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні або інші обставини), звільнено з військової служби у запас згідно наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (по особовому складу) від 11.08.2023 №66-рс, а з 14.08.2023 виключено зі списків особового складу частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 №231 та знято з усіх видів забезпечення.

За період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , позивач обіймав посаду бухгалтера фінансово-економічної служби в період з 04.07.2016 по 14.08.2023. Відповідно, як бухгалтер, здійснював нарахування грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення, додаткової винагороди на оздоровлення тощо) військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, позивач, як посадова військова особа фінансово-економічної служби знав та володів усією інформацією щодо нарахованих та виплачених йому розмірів грошового забезпечення.

Відповідно до норм Порядку №1078 в редакції, що діяла до грудня 2015 року, базовим місяцем вважався місяць, в якому відбулося, зокрема, зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок будь-яких постійних складових зарплати чи грошового забезпечення).

З прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 року, початок обчислення зростання індексу споживчих цін пов'язується з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.

Відтак, у період, з 01.01.2016 по 28.02.2018 Порядок № 1078 діяв у різних редакціях та встановлював відмінні підстави для нарахування індексації та встановлення базового місяця.

Отже, вказаною постановою Урядом фактично запропоновано в грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати заново обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону.

У даній правовій ситуації індексація ще не була нарахована та не виплачена позивачеві.

Тому позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача встановити базовий місяць для обчислення індексації не підлягають задоволенню. Позовні вимоги у цій частині є передчасними та направлені на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, тоді як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.

Щодо вимоги Позивача в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 14.08.2023 з урахуванням абз. 4, 5, 6 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 зазначили, що Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону вважає, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу Позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року. У листопаді ж 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%.

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, отже індексація грошового забезпечення військовослужбовця підлягає лише у наступному місяці (грудні 2018).

Враховуючи вищенаведене та те, що з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, отже відповідно у період з 01.03.2018 індексація грошового забезпечення була вірно обчислена та виплачена Позивачу згідно чинного законодавства України.

При цьому, Закон «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачає зупинення дії Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Відповідна норма закріплена у п. 3 Прикінцевих положень Закон про Держбюджет 2023.

Таким чином, у 2023 році індексація грошового забезпечення не здійснювалась.

Шодо вимоги Позивача в частині нарахування та виплати у період з 2016 року до 2023 року допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 Закону України від 20.12.1991 №92011- X II «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку допомоги, донарахованої і виплаченої у розрахунковому місяці щомісячної додаткової грошової винагороди.

Пунктом 8 Інструкції встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Крім того, стосовно винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 18.04.2019 у справі № 431/703/17 дійшов висновку, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення.

Крім цього, відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" Міністерством оборони України видано Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом від 07.06.2018 № 260 (зареєстрований у в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197) (далі - Порядок №260).

Поряд з цим, доцільно зауважити, що відповідно до вимог пункту 6 РОЗДІЛУ ХХІІІ «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку №260 визначено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Таким чином, вимоги позивача щодо включення додаткової винагороди до розрахунку допомоги на оздоровлення являється безпідставними та не ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Щодо вимоги Позивача в частині нарахування та виплати у період з 2016 року до 2023 року одноразових виплат (грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні) з врахуванням індексації грошового забезпечення.

Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), індексації не підлягають.

Одноразова грошова допомога, виплачена на підставі статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011 -XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не підлягає індексації, оскільки вказана допомога має разовий характер і не включена ані Законом України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», ані Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, до виплат, які підлягають індексації. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення одноразової грошової допомоги. При цьому, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості. Таким чином, законодавець не пов'язує строк прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги зі строком її виплати.

Аналогічна позиція сформована Верховним Судом у постанові від 27 грудня 2022 року у справі № 640/14757/21.

Таким чином, вимоги Позивача в частині нарахування та виплати у період з 2016 року до 2023 року одноразових виплат (грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні) з врахуванням індексації грошового забезпечення являється безпідставними та не ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено детальний розрахунок індексації та посилання на судову практику.

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві без розгляду.

Постановою Першою апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №360/278/24 за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 23 липня 2024 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року витребувано у Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону належним чином завірені документи щодо врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХП “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у період з 2016 року до 2023 року, щодо врахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні і виплаті грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХП “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у період з 2016 року до 2023 року, щодо врахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні і виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч.1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХП “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щодо врахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХП “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також наказ про звільнення ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 22 серпня 2024 року зупинено провадження у справі № 360/278/24 за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду в справі № 360/255/24.

Ухвалою суду від 16 травня 2025 року поновлено провадження у справі.

Дослідив матеріали судової справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи і фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , є учасником бойових дій, що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України, довідки від 17.08.2023 № 5105-5002910562 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідчення серії НОМЕР_4 від 19.01.2017.

В період з 04.07.2016 по 14.08.2023 позивач проходив військову службу у військові частині НОМЕР_1 (раніше в/ч НОМЕР_2 ), яка на фінансовому забезпеченні перебуває у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2023 №231, старшого солдата ОСОБА_1 , бухгалтера фінансово-економічної ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до підпункту «г» пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні або інші обставини), звільнено з військової служби у запас згідно наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (по особовому складу) від 11.08.2023 №66-рс, а з 14.08.2023 виключено зі списків особового складу частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 №231 та знято з усіх видів забезпечення.

Згідно інформації про виплату індексації грошового забезпечення, за період з серпня 2017 року по 17 січня 2018 року встановлено, що в період з січня 2018 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася; за період з грудня 2018 року по січень 2023 року нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення. Крім того, зазначено, що з 01 березня 2018 року були підвищені посадові оклади військовослужбовців, тому березень 2018 року став новим «базовим» місяцем.

Також, згідно інформації про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення судом встановлено, що позивачем у лютому-березні 2018 року отримано таке грошове забезпечення:

у лютому 2018 року в сумі 8055,84 грн, у тому числі: посадовий оклад - 605,00 грн, оклад за військове звання - 35,00 грн, надбавка за вислугу років - 224,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 432,00 грн, премія - 3738,90 грн, щомісячні додаткові види грошового забезпечення - 3020,94 грн;

у березні 2018 року в сумі 8458,20 грн, у тому числі: посадовий оклад - 2820,00 грн, оклад за військове звання - 600,00 грн, надбавка за вислугу років - 1539,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 495,90 грн, премія - 3003,30 грн.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною другою статті 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За визначенням статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII):

індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII:

індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина перша);

обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (частина друга);

для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті (частина третя);

підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.

За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший).

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац другий).

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац п'ятий).

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац шостий).

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац сьомий).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий).

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій).

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий).

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Пунктом 14 Порядку № 1078 визначено, що роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.

За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.

Застосування положень статті 5 Закону № 1282-XII, як на підставу ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, є протиправним.

Означене не відповідає нормам Закону № 1282-XII та пункту 11 Порядку № 1078, яким визначено, що додаткові витрати, пов'язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.

Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи “Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 “Бурдов проти Росії»).

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.

Щодо позовних вимог, які стосуються невиплати в повному обсязі позивачу індексації грошового забезпечення за період з 04.07.2016 по 28.02.2018, суд зазначає таке.

Пункт 5 Порядку № 1078, який застосовується з 01 грудня 2015 року в редакції, яка діяла до 15 березня 2018 року, передбачав:

у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший);

обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій);

якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий);

у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий).

З викладеного слідує, що підставою для встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

На час виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців (далі - Постанова № 1294).

Пунктом 13 постанови № 1294 визначено, що остання набирає чинність з 01 січня 2008 року.

Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01 березня 2018 року.

Проаналізувавши Постанову № 1294 в період її дії з 01 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року (період оскаржуваних правовідносин), суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.

Отже, внаслідок незмінності до 01 березня 2018 року посадових окладів військовослужбовців, місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) у межах спірних правовідносин за період з 04.07.2016 по 28.02.2018 включно є січень 2008 року.

Суд зауважує, що відповідачем не надано суду довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення з зазначенням складових за період з липня 2016 року по грудень 2017 року включно проте, відповідачем у відзиві зазначено, що враховуючи вимоги Порядку №1078 та Постанови №1013, підстави для обчислення позивачеві індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 як базового місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін за період по 28.02.2018, у відповідача відсутні.

Тобто, відповідач фактично визнає обставину щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з липня 2016 року по 31.07.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, а ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення з застосуванням місяця січень 2008 року за період з 01.01.2018 по 28.02.2018 підтверджується також інформацією, наданою відповідачем.

Щодо позовних вимог в частині періоду з 01.03.2018 по 14.08.2023, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла з 15 березня 2018 року до 02 квітня 2021 року):

у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін (абзац перший);

сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій);

до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діє з 02 квітня 2021 року):

у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший);

у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру (абзац п'ятий);

до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий);

якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку (абзац сьомий).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

З огляду на зазначене, суд вважає, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Згідно інформації Держстату України, розміщеної на їх офіційному вебсайті, про індекс споживчих цін:

- індекс споживчих цін у березні 2018 року склав 101,1;

- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;

- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;

- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9;

- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.

Відповідно до положень Порядку № 1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103 % до листопада 2018 року.

У листопаді 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7 %.

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7 %, то у наступному місяці і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд зауважує, що спір між сторонами щодо нарахування та виплати поточної індексації з березня 2018 року відсутній.

Однак слід звернути увагу на положення абзаців четвертого-п'ятого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Так, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до Постанови № 704.

Суд зазначає, що з огляду на абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків, що передбачено положеннями абз. 5 п. 4 Порядку № 1078.

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

При вирішенні питання про те, чи має позивач право на отримання індексації-різниці з березня 2018 року, суд зазначає таке.

Щомісячна додаткова грошова винагорода була введена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" і виплачувалася усім військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) щомісячно в розмірі 60 % місячного грошового забезпечення в період з 2014 року по березень 2018 року, а тому враховується судом при розрахунку грошового забезпечення.

Згідно з п. 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 02.02.3016 року № 73 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.

З 01.03.2018 щомісячна додаткова грошова винагорода позивачу не нараховується, у зв'язку із втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Суд зауважує, що винагорода за безпосередню участь в ООС (АТО) є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.

За таких обставин, винагорода за безпосередню участь в ООС (АТО) не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв'язку з чим така винагорода не враховуються при порівнянні розміру грошового забезпечення позивача в лютому і березні 2018 року.

Зазначені висновки кореспондуються з висновками, зазначеними ПААС в постанові від 13.06.2024 року по справі № 200/3043/23.

Згідно інформації про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення судом встановлено, що позивачем у лютому-березні 2018 року отримано таке грошове забезпечення:

Грошове забезпечення для розрахунку за лютий 2018 року складає 8055,84 грн., грошове забезпечення для розрахунку за березень 2018 року складає 8458,20 грн.

Таким чином, грошовий дохід Позивача у зв'язку з підняттям з 01.03.2018 посадових окладів збільшився на 402,36 грн. (8458,20 грн - 8055,84 грн.).

При цьому сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складає 4463,15 грн (1762,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року) * 253,30 (величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, здійснена за наростаючим принципом з лютого 2008 року) / 100 %).

Сума індексації-різниці в березні 2018 року складає 4060,79 грн (4463,15 грн (сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року) - 402,36 грн (розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року)).

Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Тобто, відповідач був зобов'язаний з березня 2018 року виплачувати позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення (різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу), а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року по справі № 816/1728/16.

Відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалась у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

З огляду на це, індексація грошового забезпечення позивача повинна була нараховуватись з 01.03.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін березня 2018 та з урахуванням положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Отже, слід зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу індексації за період з 01.03.2018 по 14.08.2023 з урахуванням положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:

визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 04 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно - “січень 2008 року», а за період з 01 березня 2018 року по 14 серпня 2023 року включно - “березень 2018 року» з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;

зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 04 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно - “січень 2008 року», а за період з 01 березня 2018 року по 14 серпня 2023 року включно - “березень 2018 року» з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Щодо позовних вимог здійснити перерахунок та доплату Позивачу виплаченої у період з 2016 року до 2023 рік допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку допомоги, донарахованої і виплаченої у розрахунковому місяці щомісячної додаткової грошової винагороди, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), яка була чинною до 01 березня 2018 року, було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи) (абзац перший пункту 2 Постанови № 1294).

Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (була чиною до 20 липня 2018 року).

Пунктом 1.1 розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329 (далі Інструкція № 260), яка була чинною до 20 липня 2018 року, було передбачено, що ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства (пункт 1.2 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 260).

Відповідно до пункту 30.1 розділу ХХХ «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 30.2 розділу ХХХ «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції № 260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абзац перший пункту 30.3 розділу ХХХ «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції № 260).

За приписами пункту 30.7 розділу ХХХ «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції № 260 у разі переміщення військовослужбовців по службі в інші військові частини в наказі командира частини про виключення зі списків особового складу зазначаються відомості про надання грошової допомоги на оздоровлення. Витяг з наказу разом з особовою справою надсилається у військову частину за новим місцем служби.

Абзацом першим пункту 30.8 розділу ХХХ «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції № 260 визначено, що військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту України, грошова допомога на оздоровлення в році їх прибуття виплачується тільки в разі ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби.

Отже, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка була чинна до 01 березня 2018 року, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення (підпункти 1, 2 пункту 1).

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Збройних Сил України як складова грошового забезпечення виплачувалась до 01 березня 2018 року.

До 16 грудня 2016 року порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода) визначала Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05 грудня 2012 року № 825) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2012 року за № 1540/21852 (далі - Інструкція № 595).

Згідно із пунктом 3, абзацом першим пункту 4 Інструкції № 595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений). Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Відповідно до пункту 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктами 8, 9 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

З 16 грудня 2016 року порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода) визначала Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 року за № 1470/29600 (далі Інструкція № 550, яка була чинною до 20 липня 2018 року).

Відповідно до пункту 3 Інструкції № 550 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).

Згідно з пунктом 5 Інструкції № 550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктами 8-10 Інструкції № 550 встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік. Командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за: порушення статутних правил несення служби; особисті незадовільні показники командирської, бойової та мобілізаційної підготовки; уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння); порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до поломок військової (спеціальної) техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров'ю військовослужбовців або інших осіб. Військовослужбовцям зменшується розмір винагороди згідно з наказами командирів (начальників) за той місяць, у якому були допущені ці порушення, або за місяць, у якому ці накази надійшли до військової частини.

Як слідує з довідок Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, щомісячна додаткова грошова винагорода нараховувалась позивачу з липня 2016 року по лютий 2018 року та відповідно до пояснень представника відповідача до розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та одноразових грошових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 входять посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби та премія, тобто щомісячна додаткова грошова винагорода не увійшла до розрахунку грошової допомоги для оздоровлення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 зазначила:

«57. Велика Палата Верховного Суду системно тлумачить викладені правові норми та звертає увагу на те, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.

58. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

59. 22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв постанову, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено.

60. Зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

61. Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що склад учасників справи, а також предмет позовних вимог у зазначеній справі та справі, що розглядається, не є аналогічними, що, своєю чергою, зумовило необхідність вирішення правового питання та розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 825/997/17.

62. Відповідно до змісту Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції № 550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.

63. Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із пунктами 1 інструкцій № 550 та 595.

64. Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

65. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

66. Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, а не інструкцій № 595 та 550.

67. Нормами Закону № 2011-ХІІ також встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

68. З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.

69. Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

70. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України в постановах від 04 листопада 2014 року у справі №21-473а14, від 03 березня 2015 року у справі №21-32а15 та від 19 травня 2015 року у справі № 21-466а15.

71. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17).».

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за період з 2019 по 2023 роки суд відмовляє в даній частині позовних вимог, оскільки позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду до лютого 2018 року включно, а за період з березня 2018 року по серпень 2023 року не отримував.

Щодо перерахунку та доплати позивачу виплаченої у період з 2016 року до 2023 року грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку допомоги донарахованої і виплаченої у розрахунковому місяці індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За визначенням статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII):

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII:

індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший);

у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац другий);

частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац п'ятий);

сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац шостий);

у разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац сьомий).

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Пунктом 14 Порядку № 1078 визначено, що роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Нормами Закону № 1282-XII та пункту 11 Порядку № 1078 визначено, що додаткові витрати, пов'язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на такі цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.

Разом з цим суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що у період проходження військової служби індексація грошового забезпечення у період з 04 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, а у період з 1 березня 2018 року по 14 серпня 2023 року із застосуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, позивачу не проводилась.

Як наслідок, у цій справі не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині, що стосуються оскарження бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації грошового забезпечення, оскільки вони є передчасними.

Щодо посилань відповідача на пропуск строку звернення до суду, суд зазначає, що апеляційна інстанція дійшла до висновку, що тримісячний строк звернення до суду позивачем не пропущено та постановою Першою апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №360/278/24 за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення “Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність дій відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ “Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 260, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (код ЄДРПОУ 0781615321018, Вінницька область, місто Вінниця, вул. Князів Коріатовичів, будинок 185) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 04 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно - “січень 2008 року», а за період з 01 березня 2018 року по 14 серпня 2023 року включно - “березень 2018 року» з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;

Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 04 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно - “січень 2008 року», а за період з 01 березня 2018 року по 14 серпня 2023 року включно - “березень 2018 року» з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Визнати протиправною бездіяльності Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках, без врахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 № 889.

Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ірметова

Попередній документ

128110954

Наступний документ

128110956

Інформація про рішення:

№ рішення:	128110955
№ справи:	360/278/24
Дата рішення:	13.06.2025
Дата публікації:	16.06.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Луганський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (15.09.2025)
Дата надходження:	22.07.2024
Предмет позову:	визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (2)

10.07.2024 00:00	Перший апеляційний адміністративний суд
13.06.2025 00:00	Луганський окружний адміністративний суд

Заплановані засідання (1)

04.12.2025 00:00

Перший апеляційний адміністративний суд