13 червня 2025 року справа № 640/15541/21
провадження № 2-іс/340/481/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про стягнення коштів і моральної шкоди,
Позивачка звернулася до суду зі заявою до Фонду про стягнення за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 15 липня 2016 року по 05 січня 2021 року:
- інфляційного збільшення у сумі 84740 грн;
- 3% річних у сумі 26870 грн;
- моральної шкоди у сумі 10000 грн.
Пояснила, що відповідач несвоєчасно виплатив гарантовану суму вкладу у ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - Банк), за що повинен понести фінансову відповідальність.
Стверджує, що бездіяльність Фонду спричинила моральні страждання.
Відповідач заперечив стосовно задоволення позову, надіславши відзив на нього (а.с.66-76).
Пояснив, що не перебував у договірних правовідносин з позивачем, тому відсутні підстави стягнення інфляційного збільшення і 3% річних.
Стверджує, що спірні правовідносини регулюються спеціальним законом, котрий не передбачає і стягнення моральної шкоди.
Зазначив, що виплатив гарантовану суму вкладу зразу ж як Уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку подала до Фонду інформацію стосовно ОСОБА_1 , як особи, котра має право на відшкодування коштів.
01 липня 2021 року Окружний адміністративний суд м.Києва відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.55-56).
27 березня 2025 року суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Брегей Р.І. прийняв справу до провадження і вирішив розглядати її за тими ж правилами (а.с.91).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, 15 липня 2016 року Фонд розпочав виплати коштів вкладникам Банку.
22 травня 2020 року Окружний адміністративний суд м.Києва постановив рішення у справі №640/24272/19 (а.с.25-29).
Суд визнав протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 35, ідентифікаційний код 38619024) щодо невключення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Переліку рахунків вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором поточного банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 30.06.2015 №980-044-000000307, номер рахунку НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язав Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 35, ідентифікаційний код 38619024) подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором поточного банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 30.06.2015 №980-044-000000307, номер рахунку НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 .
27 жовтня 2020 року рішення суду набрало законної сили (а.с.30-34).
04 січня 2021 року Фонд перерахував на картковий рахунок позивачки кошти у сумі 200000 грн (а.с.79).
Банківська установа зарахувала кошти на карткових рахунок наступного дня (а.с.35).
18 березня і 04 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Фонду зі заявами про виплату інфляційного збільшення і 3% річних (а.с.22-24).
Позов подано до суду 04 червня 2021 року (а.с.1-10).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, приписами частини 1-2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписами частини 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд розглянув аналогічну справу, сформувавши правові висновки.
Правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2025 року у справі №761/28949/17.
«Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Закон № 4452-VI).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Згідно пунктами 1, 2, 3, 5 частини п'ятої статті 36 Закон № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);
нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;
нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
Пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону № 4452-VI передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою статі 45 Закону № 4452-VI протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Закону № 4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Частинами першою, другою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено частиною другою статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
В свою чергу, за змістом положень статей 524, 533 - 535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За правилами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так у постанові від 04 травня 2022 року у справі № 600/794/20 Верховний Суд на підставі аналізу зазначених вище норм права дійшов таких висновків:
«…У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що у період дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування фінансових санкцій, передбачених в тому числі і статтею 625 ЦК України».
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Підставою застосування передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц суд прийшов до висновку, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Таким чином, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У свою чергу у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Фонд виконує свої зобов'язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.
Саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина сьома статті 26, частина третя статті 28 Закону).
Відповідно до положень частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
Вказана норма визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) та застосовується у договірних відносинах між споживачем та виконавцем.
Між позивачем та відповідачем договірні відносини відсутні, оскільки свої обов'язки відповідач здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом.
Судами встановлено відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та суб'єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Під час розгляду цієї справи слід врахувати правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 15 травня 2018 року у справі №761/31569/16-ц, відповідно до якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (пункт 3 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
У справі № 761/31569/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.
З огляду на зазначене, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати), трьох відсотків річних від простроченої суми грошового зобов'язання, пені та упущеної вигоди.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2021 року у справі №160/10300/19, від 17 січня 2023 року у справі №640/24967/20 та від 21 лютого 2024 року у справі №203/4419/17.
Згідно з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 761/13137/16-ц, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами є спеціальними, не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з невиплатою банком-агентом гарантованих сум відшкодування.»
Суд погоджується з правовими висновками Верховного Суду і застосовує їх.
За правовими висновками Верховного Суду у Фонду не виникли зобов'язання за приписами статті 625 ЦК України і зобов'язання стосовно відшкодування моральної шкоди.
Отже, у задоволенні позову належить відмовити.
Судові витрати складаються зі сплати коштів за надання ОСОБА_1 правової допомоги у сумі 10000 грн (а.с.17-21).
Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Черкаську, Київську і Чернігівську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ