про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
13 червня 2025 року м. Київ № 320/27902/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 , подану в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині,
до Київського окружного адміністративного суду через свого представника - адвоката Кравця Р.Ю. звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому позивач просить суд визнати протиправною та нечинною Постанову Кабінетів Міністрів України від 08.04.2025 № 426 «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)» в частині внесених змін до пункту 21 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 261 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 29, ст. 1164; 2023 р., № 53, ст. 2970; 2024 р., № 44, ст. 2698).
13.06.2025 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2025 № 426 «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)» в частині внесених змін до пункту 21 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 261 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 29, ст. 1164; 2023 р., № 53, ст. 2970; 2024 р., № 44, ст. 2698), до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Відповідно до пункту 3 частини першої, частини другої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Станом на день розгляду заяви питання про відкриття провадження у справі не вирішено.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що внесені оскаржуваною постановою зміни стали підставою для розроблення Міністерством освіти та науки України проекту Порядку організації та проведення єдиного державного заліку з української та іноземної мов для академічних цілей для здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії або доктора мистецтва та вказує про наявність очевидної протиправності вказаної постанови з огляду на те, що вона суперечить положенням Закону України «Про вищу освіту».
Щодо необхідності забезпечення позову зазначив, що зупинення дії оскаржуваної постанови буде мати результатом те, що таке неправомірне втручання у реалізації права на освіту буде припинено і особи, чиї права були порушені внаслідок прийняття КМУ постанови № 426 від 08.04.2025, будуть мати можливість повною мірою реалізувати гарантоване їм право на освіту в частині можливості здобуття ступеня доктора філософії або доктора мистецтва.
Вказує, що протиправність оскаржуваної постанови має безпосередній вплив на академічну автономію та свободу наукової творчості для здобувачів денної форми здобуття вищої освіти ступеня доктора філософії або доктора мистецтва 2023 року вступу, у тому числі для Позивача. Також, норми оскаржуваної постанови створюють додатковий і непропорційний обов'язок для вказаних здобувачів освіти, не передбачений чинними стандартами та освітніми програмами, що є втручанням у реалізацію права на освіту необмеженого кола осіб.
Крім того, оскаржуваною постановою фактично позбавлено заклади вищої освіти права самостійно визначати форми підсумкового контролю, що порушує принцип інституційної автономії.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Інститут забезпечення адміністративного позову врегульований статтями 150-158 Кодексу адміністративного судочинства України, які регламентують підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При розгляді та вирішенні такої заяви суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб в тому числі й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Отже у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватись судом із підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із частиною п'ятою вказаної статті, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, положеннями пункту 1 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що установлена наведеною нормою заборона є імперативною і будь-яких винятків із встановленого нею правила чинними нормативно-правовими актами не передбачено.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 17.11.2021 у справі №9901/315/21 виклала наступні висновки :
« 26. Конструкція цієї норми передбачає два альтернативні способи забезпечення позову - заборона зупинення дії актів перелічених у ній органів державної влади та встановлення для цих органів державної влади заборони або обов'язку вчиняти певні дії.
27. Однак жоден з них окремо або обидва одночасно беззастережно не можуть бути застосовані судом, оскільки частина третя статті 151 КАС чітко визначає, що забезпечення позову не допускається ані шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, ані встановлення для цих органів державної влади заборони або обов'язку вчиняти певні дії.
28. Зацікавлена особа може заявити клопотання про забезпечення позову одним із цих способів або обома одночасно, однак суд таке клопотання задовольнити не може з огляду на безальтернативність заборони законодавцем забезпечувати позов такими способами.
29. Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу від 05 серпня 2021 року, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову з огляду на імперативний припис пункту 1 частини третьої статті 151 КАС.»
Таким чином,спірна постанова є актом Кабінету Міністрів України, а тому в силу вимог статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову у спосіб зупинення його дії не допускається.
Таке недопущення забезпечення судом адміністративного позову шляхом зупинення постанов КМУ та встановлення для заборони вчиняти певні дії пов'язане зі значущістю їх діяльності, презумпцією конституційності прийнятих ними актів та вчинених дій і зумовлене тим, що використання таких засобів забезпечення в інтересах позивача може призвести до порушення прав невизначеного кола осіб. Неможливість застосування судом заходів забезпечення позову у виключних випадках не є обмеженням конституційного права громадян на судовий захист.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 17.11.2021 у справі № 9901/217/21.
Окрім цього, у межах розгляду вказаної заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваної постанови, оскільки встановлення очевидності ознак її протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Шевченко А.В.