про залишення позовної заяви без руху
12 червня 2025 року Київ № 320/17072/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не прийняття рішення та не здійснення юридично значимих і обов'язкових дій на користь ОСОБА_1 зі скасування неконституційного обмеження максимальним розміром пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що проявляється у злочинному, обманному "розмірі призначеної пенсії, розмірі нарахованої пенсії, розмірі фактично виплаченої пенсії - з довідки ПФУ про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії", а також довідки АТ "Піреус банк" про пенсію, яка дійсно поступила в їх банк на рахунок ОСОБА_1 для виплати пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незаконного, значно зменшеного нарахування пенсії недодержання десятикратного обсягу пенсії особи з інвалідністю Чорнобиля, особи з інвалідністю внаслідок війни, порівняно з установленими для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати ОСОБА_1 з 20.07.2015 пенсію згідно з постановою Ірпінського міського суду від 15.10.2015, Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016, довідки від 05.05.2016 № 140, виданої відділом зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України в Київській області, а також ухвалою Ірпінського міського суду від 30.06.2016 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017, постанови Верховного Суду України від 30.10.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити ОСОБА_1 борг, який склався за період із 01.01.2015 до 31.12.2024 у сумі 503 633,00 грн згідно з таблицею-порівнянням пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром і виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період із 20.03.2024 до дня початку приведення її виплати без обмеження максимальним розміром.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за даним адміністративним позовом, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Необхідно зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначив, що під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, у розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
З матеріалів справи суд установив, що позивач звернулася до суду 08.04.2025 з позовними вимогами про зобов'язання відповідача здійснити з 20.07.2015 перерахунок пенсії, виплатити борг, який склався за період із 01.01.2015 до 31.12.2024 та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром із 20.03.2024.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону № 1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), належать застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Доказів нарахування пенсійним органом спірних сум матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
З комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" суд установив, що позивач у 2019 році зверталася до суду з позовними вимогами щодо зобов'язання органу пенсійного фонду провести перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки від 05.05.2016 № 140, починаючи з 20.07.2015, а також щодо стягнення заборгованості з виплати пенсії у розмірі 1 583 474,00 грн за період із 20.07.2015 до 31.01.2019 (адміністративна справа № 320/875/19). На підставі поданої заяви позивачем адміністративну справу № 320/875/19 залишено без розгляду (ухвала суду від 09.07.2020).
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також згідно з вимогами частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З огляду на те, що ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами, обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду не надано, а тому суд уважає, що позовну заяву необхідно залишити без руху.
У порядку усунення такого недоліку позовної заяви позивачу необхідно надати докази, які підтверджують звернення до суду з цією позовною заявою в межах строку, встановленого законодавством, або надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Окрім того, згідно з частиною п'ятою статті 160 КАС України у позовній заяві зокрема зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У позовній заяві не зазначено поштовий індекс в адресі позивача, а також не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача, ідентифікаційний код та відомі засоби зв'язку відповідача, як і не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.
Отже, у порядку усунення зазначеного недоліку позовної заяви позивач повинен зазначити у позовній заяві відомості, що визначені в частинах п'ятій і шостій статті 160 КАС України.
Крім цього, згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло, позаяк від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
При цьому визначитися з предметом спору має саме позивач, адже саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 826/16958/17.
У позовних вимогах позивач просить визнати протиправною бездіяльність органу пенсійного фонду щодо не прийняття рішення та не здійснення юридично значимих і обов'язкових дій (без зазначення яких саме дій) на користь ОСОБА_1 зі скасування неконституційного обмеження максимальним розміром пенсії (без визначення конкретного часового проміжку обмеження пенсії); визнати протиправною бездіяльність органу пенсійного фонду, що проявляється у злочинному, обманному "розмірі призначеної пенсії, розмірі нарахованої пенсії, розмірі фактично виплаченої пенсії - з довідки ПФУ про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії", а також довідки АТ "Піреус банк" про пенсію, яка дійсно поступила в їх банк на рахунок ОСОБА_1 для виплати пенсії (в чому саме виявилася бездіяльність органу пенсійного фонду, яку суд має визнати протиправною); визнати протиправною бездіяльність органу пенсійного фонду щодо незаконного, значно зменшеного нарахування пенсії недодержання десятикратного обсягу пенсії особи з інвалідністю Чорнобиля, особи з інвалідністю внаслідок війни, порівняно з установленими для осіб, які втратили працездатність (без визначення конкретного часового проміжку зменшення розміру пенсії).
З огляду на зазначене, позивачу необхідно надати до суду уточнену позовну заяву в частині позовних вимог відповідно до частини першої статті 5 КАС України.
Також відповідно до частини першої статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Дослідивши матеріали справи, суд установив, що позивач надав до суду докази надіслання позовної заяви для відповідача засобами поштового зв'язку. Разом з цим суд зазначає, що відповідно до вимог частини другої статті 161 КАС України обов'язок надання до суду доказів надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів покладено на суб'єкта владних повноважень під час подання адміністративного позову в паперовій формі.
З огляду на зазначене, вказаний недолік позовної заяви позивач має усунути шляхом надання до суду копії позовної заяви з усіма доданими до неї документами для відповідачів у паперовій формі.
Згідно з частинами першої і другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи положення статті 169 КАС України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити строк для усунення недоліків позовної заяви.
При цьому необхідно зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 р. у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати (вручити) позивачу (представнику).
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею та не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Басай О.В.