13 червня 2025 року Київ справа №320/9098/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрувія» до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині, -
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрувія» (далі також - ТОВ «Вітрувія», позивач) до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області (далі також - відповідач), в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження №168 від 23 вересня 2022 року Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області в частині, що стосується визначення місцем встановлення тимчасових модульних містечок для мешканців Гостомельської територіальної громади та внутрішньо переміщених осіб земельної ділянки кадастровий номер 3210945900:01:049:6167 (далі також - оскаржуване розпорядження).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суд перейшов до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Гостомельською селищною військовою адміністрацією Бучанського району Київської області було видано розпорядження №168 від 23 вересня 2022 року, згідно якого визначено місцем встановлення тимчасових модульних містечок для мешканців Гостомельської територіальної громади та внутрішньо переміщених осіб в тому числі і на належній ТОВ «Вітрувія» земельній ділянці, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167.
На виконання вказаного розпорядження працівники ТОВ «Автомагістраль-Південь» та інші невстановлені особи, за твердженням позивача, без дозвільної документації та без правових підстав з використанням важкої будівельної техніки розпочали будівельні та земельні роботи на земельній ділянці площею 3,6632 га, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167, що належить на праві оренди заявнику.
Тобто, оскаржуване розпорядження призводить до обмеження права ТОВ «Вітрувія» на користування орендованою ним земельною ділянкою.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що станом на 13 квітня 2021 року - дату набуття права власності на об'єкт незавершеного будівництва позивачем, частина четверта статті 120 Земельного кодексу України не передбачала права переходу користування землею в разі набуття власності на об'єкт незавершеного будівництва, який, до того ж, у розумінні норм статті 331 Цивільного кодексу України та висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постанові від 21 березня 2019 року у справі № 909/175/18, ще не набув статусу нерухомого майна, як об'єкта цивільного права.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Земельна ж ділянка з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167 сформована Гостомельською селищною радою, її площа складає 3.6632 га, форма власності - комунальна, та зареєстрована в у Державному земельному кадастрі та в реєстрі речових прав на нерухоме майно за Гостомельською селищною радою.
Позивачем не було у встановленому законом порядку зареєстровано право користування вказаної вище земельної ділянкою, відтак, оскаржуване розпорядження не порушує жодних прав позивача та прийнято у відповідно до норм чинного законодавства, внаслідок чого відсутні підстави для його скасування.
Сторонами також були надані суду відповідь на відзив, в якій позивач спростовував аргументи відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Водночас, згідно з ч. 1 статті 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Дослідивши подані 28 квітня 2023 року представником позивача через систему «Електронний Суд» клопотання про витребування доказів у Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області та державного реєстратора Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області Тарнавської Світлани Володимирівни, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки такі докази не входять до предмету доказування у межах розгляду даної справи.
За правилами статті 65 КАС України, як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.
Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.
Свідок зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з'явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.
У разі неможливості прибуття до суду та участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.
Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних із викликом до суду.
Враховуючи те, що долучення до матеріалів справи та врахування під час розгляду справи письмової заяви свідка, який засвідчено нотаріально, не передбачено вимогами КАС України, відповідне клопотання представника позивача від 28 квітня 2023 року подане через систему «Електронний Суд» не підлягає задоволенню.
За правилами частини 2 статті 49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Разом з тим, з поданої позивачем заяви суд не вбачає визначених КАС України підстав для залучення товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна-компанія «Киевінвестбуд» до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, виходячи із предмета спору та обсягу правовідносин, що підлягатимуть дослідженню в межах розгляду даної справи.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копиловою В.В. 18 березня 2009 року видано свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 256, яким посвідчено право власності на майно, придбане ТОВ «Мобілайн» з електронних торгів, що складається з незавершеного будівництвом 85-квартирного житлового будинку готовністю 36%, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Богдана Хмельницького (колишня Кірова), буд. 2-г, з площею забудови 1 272,6 кв.м, загальною площею по будинку 5 436,06 кв.м, загальною площею квартир 4 521,92 кв.м, житловою площею 3 365,63 кв.м, з кількістю поверхів будинку 5, кількістю квартир 85, розташованого на земельній ділянці загальною площею 1,7 га, що раніше належало ТОВ «БІК «Киевінвестбуд».
Рішенням Виконавчого комітету Гостомельської селищної ради Київської області від 02 вересня 2009 року № 163 у зв'язку з упорядкуванням номерних знаків вулиці Кірова в селищі Гостомель, присвоєно юридичну адресу незавершеному будівництвом 85-квартирному житловому будинку готовністю 36%, загальною площею 5 436,06 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці площею 1,7 га в селищі Гостомель на вулиці Кірова, який придбаний ТОВ «Мабілайн» на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна: селище Гостомель, вул. Кірова, 2г.
Приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Опятюк Л.Ю. 22 грудня 2020 року видано свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 1050, яким посвідчено право власності на майно, придбане ТОВ «Логістичний Центр «Цезар» з електронних торгів, що складається з незавершеного будівництвом 85-квартирного житлового будинку готовністю 36%, площа забудови 1 272,6 кв.м. загальна площа по будинку 5 436,06 кв.м, загальна площа квартир 4 521,32 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Богдана Хмельницького (колишня Кірова), буд. 2-г, та частково знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3210945900:01:049:3009, що раніше належало ТОВ «Мобілайн».
Між ТОВ «Логістичний Центр «Цезар» (продавець) та ТОВ «Вітрувія» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 13 квітня 2021 року №429, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує об'єкт незавершеного будівництва, незавершений будівництвом 85-квартирний житловий будинок, готовністю 36%, площа забудови 1 272,6 кв.м., загальна площа по будинку 5 436,06 кв.м, загальна площа квартир 4 521,32 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Хмельницького Богдана, 2г та частково знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 3210945900:01:049:3009.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 квітня 2021 року № 252466817, ТОВ «Вітрувія» є власником незавершеного будівництвом 85-квартирний житлового будинку загальною площею 5436,06 кв.м, готовністю 36%, площа забудови 1272,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Б. Хмельницького, 2г, на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу.
Позивач у своєму позові зазначив, що 23 лютого 2022 року прийнято Рішення 21 сесії Гостомельської селищної ради Київської області VIII скликання № 1863-21-VIII «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вітрувія» по вул. Б. Хмельницького та вул. Б. Хмельницького, 2-Д в селищі Гостомель».
Доказом прийняття даного рішення є Результат поіменного голосування Гостомельської селищної ради, який міститься на сайті Гостомельської селищної ради з посиланням: https://gostomel-rada.gov.ua/attachments/arLcle/1223/ % D0 % A0 % D0 % B5 % D0 % B7 % D1 % 83 % D0 % BB % D1 % 8.
В день прийняття зазначеного вище рішення був затверджений проект Договору оренди земельної ділянки площею 3,6632 га по вул. Б. Хмельницького, 2-Д в селищі Гостомель.
Згідно вказаного Договору оренди земельна ділянка площею 3,6632 га по вул. Б. Хмельницького, 2-Д, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167, передається в оренду заявнику терміном на 5 років з оплатою 3 % річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Гостомельською селищною військовою адміністрацією Бучанського району Київської області було видано розпорядження № 168 від 23 вересня 2022 року, згідно якого визначено місцем встановлення тимчасових модульних містечок для мешканців Гостомельської територіальної громади та внутрішньо переміщених осіб тимчасовим житлом:
- дві секції (80 модулів, до 176 осіб), земельна ділянка за закладом дошкільної освіти «Казка», село Горенка, вул. Садова, 20;
- шість секцій (240 модулів, до 528 осіб), земельні ділянки 3210945900:01:049:6167, 3210945900:01:049:3028, 3210945900:01:049:3027.
Не погоджуючись із таким розпорядженням відповідача, а частині земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який станом на час постановлення даного рішення не закінчився.
Закон України «Про правовий режим воєнного стану» визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Згідно частиною 1 статті 4 Закон України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закон України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.
На виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 21 березня 2022 року № 156/2022 «Про утворення військової адміністрації» утворено Гостомельську селищну військову адміністрацію Бучанського району Київської області.
Військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про критичну інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (частина 1 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
За правилами п. 3 частини 1 статті 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках: передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану».
Так, згідно частини 5 статті 78 «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.
Згідно з п. 12 частини 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік.
На виконання своїх повноважень, 23 вересня 2022 року відповідачем прийнято розпорядження №168 «Щодо забезпечення організації монтажу та експлуатації комплексу тимчасового модульного містечка», відповідно до пункту 1 якого: визначено місцем встановлення тимчасових модульних містечок для мешканців Гостомельської територіальної громади та внутрішньо переміщених осіб тимчасовим житлом:
- дві секції (80 модулів, до 176 осіб), земельна ділянка за закладом дошкільної освіти «Казка», село Горенка, вул. Садова, 20;
- шість секцій (240 модулів, до 528 осіб), земельні ділянки 3210945900:01:049:6167, 3210945900:01:049:3028, 3210945900:01:049:3027.
Позивач вважає протиправним вказане розпорядження, зокрема, з огляду на встановлення тимчасових модульних містечок на земельній ділянці кадастровий номер 3210945900:01:049:6167, переданій йому в оренду рішенням від 23 лютого 2022 року «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вітрувія» по вул. Б. Хмельницького та вул. Б. Хмельницького, 2-Д в селищі Гостомель».
Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруд регламентує Земельний кодекс України (далі також - ЗК України).
Як було зазначено вище позивач 13 квітня 2021 року набув право власності на незавершеного будівництвом 85-квартирний житлового будинку загальною площею 5436,06 кв.м, готовністю 36%, площа забудови 1272,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Б. Хмельницького, 2г.
Так, відповідно до частин 1-2 статті 120 ЗК України, станом на 13 квітня 2021 року, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
Частиною 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Матеріалами справи не підтверджено, що при передачі прав на об'єкт незавершеного будівництва сторони, які його відчужували врегулювали, зокрема, в договірному порядку питання щодо права користування земельною ділянкою під об'єктом незавершеного будівництва.
14 грудня 2021 року позивач звернувся до Гостомельської селищної ради Бучанського району із клопотанням передати в оренду ТОВ «Вітрувія» земельну ділянку по вулиці Б.Хмельницього в селищі Гостомель Київської області площею 3, 6632 га, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167 з метою здійснення господарської діяльності щодо організації будівництва на даній мелений ділянці (вх. № 1481/1/23-348 від 15 грудня 2021 року).
Листом від 05 січня 2022 року Гостомельська селищна рада Бучанського району повідомила позивача, що його заява буде розглянута на комісії з питань землекористування, будівництва та архітектури та сесії Гостомельської селищної ради.
Як зазначив позивач, 23 лютого 2022 року прийнято Рішення 21 сесії Гостомельської селищної ради Київської області VIII скликання № 1863-21-VIII «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вітрувія» по вул. Б. Хмельницького та вул. Б. Хмельницького, 2-Д в селищі Гостомель».
На думку позивача 23 лютого 2022 року він набув право користування спірною земельною ділянкою, внаслідок прийняття вказаного вище рішення.
Суд не погоджується із вказаними твердженнями позивача з огляду на таке.
Відповідно до частини 9 статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Положеннями частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду землі» визначено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону України «Про оренду землі»).
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (відповідно до частин 1-3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»).
Між тим, в межах спірних правовідносин, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167 та здійснення ним орендної плати за таку землю відповідно.
Оскільки відповідач в силу п. 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» наділений повноваженнями із здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади, а ТОВ «Вітрувія» в свою чергу не доведено перехід до нього права користування на вказану земельну ділянку, вона правомірно була зазначена (включена) у спірному розпорядженні.
Так само, суд не знайшов підтвердження доводам позивача щодо неправомірності прийнятого відповідачем розпорядження, з огляду на необхідність проведення експертизи проєкта будівництва, що підлягає впливу на довкілля, та те, що модульне містечко є об'єктом зі значними наслідками СС3, що в своє чергу є підставою для дотримання статей 31-32, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до положень пункту 9-2 Розділ V Прикінцеві положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на період дії правового режиму воєнного стану, надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях та протягом одного року після його припинення чи скасування:
1) розміщення тимчасових споруд, їх комплексів, призначених для життєзабезпечення (тимчасового проживання та обслуговування) внутрішньо переміщених осіб (далі - тимчасові споруди для життєзабезпечення населення), інженерних мереж, необхідних для функціонування таких споруд, допускається на земельних ділянках будь-якої категорії, крім земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення, земель лісогосподарського призначення без зміни їх цільового призначення. Розміщення на зазначених земельних ділянках інших об'єктів здійснюється відповідно до цільового призначення земельних ділянок.
Тимчасовою спорудою для життєзабезпечення населення є малоповерхова (висотою до двох поверхів) швидкомонтована споруда з полегшених конструкцій (мобільна (інвентарна), збірно-розбірна, контейнерного або комбінованого типу тощо), яка задовольняє встановлені Кабінетом Міністрів України мінімально необхідні вимоги для життєзабезпечення внутрішньо переміщених осіб та може бути демонтована і переміщена з подальшим повторним використанням або без такого використання.
Розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення здійснюється на підставі затвердженої схеми розміщення таких споруд;
2) схема розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення (далі - схема розміщення) - це документація у вигляді текстових та графічних матеріалів, якою визначаються планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення щодо розміщення, зведення (монтажу), безпечної експлуатації (використання за призначенням), демонтажу (з можливістю подальшого переміщення та повторного використання або без такого використання) тимчасових споруд для життєзабезпечення населення та інженерних мереж, необхідних для функціонування таких споруд, а також необхідні ресурси і витрати коштів (кошториси). Схема розміщення розробляється у формі електронного документа та вноситься до Реєстру будівельної діяльності у форматі, визначеному Кабінетом Міністрів України у Порядку ведення електронної системи.
Схема розміщення розробляється архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, або під його керівництвом.
Кошторис обов'язково розробляється у разі розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення за рахунок коштів державного або місцевого бюджету. В інших випадках розроблення кошторису не є обов'язковим.
Схема розміщення розробляється для земель комунальної власності, у тому числі на яких не сформовано земельні ділянки. Межі території, щодо якої розробляється схема розміщення, визначаються розпорядженням відповідного сільського, селищного, міського голови або начальника військової адміністрації населеного пункту;
3) схема розміщення може розроблятися за відсутності та за невідповідності положенням містобудівної документації на місцевому рівні та повинна враховувати:
існуючу забудову території, інженерно-транспортну інфраструктуру, а також основні елементи планувальної структури території;
обмеження у використанні земель, у тому числі у сфері забудови (червоні лінії, смуги санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель тощо);
4) схема розміщення розробляється за рішенням відповідного сільського, селищного, міського голови або начальника військової адміністрації населеного пункту.
Схема розміщення не підлягає експертизі та стратегічній екологічній оцінці, розгляду архітектурно-містобудівною радою та громадському обговоренню.
Схема розміщення погоджується уповноваженим органом містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради (у випадках, визначених частиною другою статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», - уповноваженим органом містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації) і затверджується відповідним сільським, селищним, міським головою або начальником військової адміністрації населеного пункту;
5) склад, зміст та порядок розроблення, погодження, оприлюднення схеми розміщення, а також вимоги до тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, їх зведення, перенесення, демонтажу встановлюються Кабінетом Міністрів України;
6) тимчасові споруди для життєзабезпечення населення, їх комплекси не є об'єктами будівництва в розумінні цього Закону та об'єктами нерухомого майна в розумінні Цивільного кодексу України;
7) розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення дозволяється після прийняття сільським, селищним, міським головою або начальником військової адміністрації населеного пункту рішення про розроблення схеми.
У разі якщо фактичне розміщення тимчасових споруд, здійснене відповідно до цього пункту, не відповідатиме положенням схеми розміщення після її затвердження, розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення підлягає приведенню у відповідність із схемою розміщення.
На виконання вимог наведених вище правових норм, відповідачем прийняті розпорядження № 257 від 11 листопада 2022 року «Щодо забезпечення монтажу тимчасового модульного містечка в сел. Гостомель», яким, зокрема, забезпечено розробку схем розміщення комплексу тимчасових модульних містечок (шість секцій) для мешканців Гостомельської територіальної громади та внутрішньо переміщених осіб, чиє житло пошкоджене та / або зруйноване внаслідок збройної агресії російської федерації в сел. Гостомель за адресою: вулиця Б.Хмельницього, 2-д на земельній ділянці комунальної власності, площею 3, 6632 га, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167, а також розпорядження № 261 від 14 листопада 2022 року «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення внутрішньо переміщених осіб».
Відтак, суд не знайшов порушення відповідачем вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» під час прийняття спірного розпорядження.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного розпорядження на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 КАС України, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.