ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
"13" червня 2025 р. Справа № 640/29300/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Сайко Юрій Васильович, до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Сайко Юрій Васильович (далі - представник позивачки) звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі № 640/29300/21 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 08.06.2021 № 00445932418.
Заява представника позивачки мотивована тим, що в ухваленому рішенні не вирішено питання розподілу судових витрат позивачки на адвоката за надання Галамазі С.В. правничої допомоги у справі №640/29300/21. Відтак, просить суд ухвалити додаткове судове рішення та стягнути з відповідача витрати на суму 5000 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 прийнято заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Сайко Юрій Васильович, до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до розгляду. Запропоновано Головному управлінню ДПС у м. Києві до 13.06.2025 надати до суду письмову правову позицію щодо поданої заяви.
Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Згідно із частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається із матеріалів справи, представником позивачки було заявлено, що у зв'язку зі зверненням до суду із цим адміністративним позовом позивачкою очікується понесення витрат на правничу допомогу. Відповідні докази наявні в матеріалах справи. Рішення суду у справі № 640/29300/21, що розглядалась у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, представником позивачки отримано 02.06.2025. Заяву про ухвалення додаткового рішення представником позивача подано 04.06.2025.
Таким чином, суд дійшов висновку про дотримання представником позивачки вимог, передбачених ст. 7 ст. 139 КАС України.
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підставі ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням частин 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
13.06.2025 на адресу суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Заперечення мотивовані тим, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок позивачки, є занадто завищеним та неспівмірним із складністю і характером справи. Зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до Акту №2 «Про надання правничої допомоги» сума, що заявлена до відшкодування у розмірі 5 000 грн, включає в себе вивчення матеріалів (документів), наданих Клієнтом та аналіз судової практики щодо підготування адміністративного позову Клієнта до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування ППР від 08.06.2021 №00445932418 та стягнення моральної шкоди. При цьому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди залишено без розгляду. Зауважує, що справа відповідає ознакам справи незначної складності (малозначна справа) та типовій адміністративній справі.
Проаналізувавши подану заяву представника позивачки та заперечення Головного управління ДПС у м. Києві, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши і оцінивши наявні у матеріалах справи докази, в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Згідно з положенням статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Відповідно до пункту 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відтак, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Аналіз вищенаведених положень та правових позицій дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
З огляду практики Європейського суду з прав людини, як то у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" слідує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Така правова позиція корелюється із висновком, відображеним у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17.
При цьому Верховний Суд у своєму рішенні від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 зауважив, що на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 300/941/19.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу).
Серед матеріалів справи наявні: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6890/10 від 05.09.2017, ордер №1909078 від 29.05.2025, договір про внесення змін №1 до додаткової уогоди №3 до договору про надання правової допомоги №22 від 01.10.2020, квитанція про сплату грошових коштів №39407097-1 від 13.10.2021 на суму 5000 грн, акт №2 про надання правничої допомоги від 12.10.2021, договір про надання правової допомоги №22 від 01.10.2020, додатково угода №3 від 08.09.2021, ордер №759683 від 15.03.2021.
Зокрема, акт про надання правничої допомоги №2 від 12.10.2021 містить інформацію про детальний опис виконаної роботи, а саме:
- вивчення матеріалів (документів), наданих Клієнтом, та аналіз судової практики щодо підготування адміністративного позову Клієнта до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №00445932418 від 08.06.2021 та стягнення моральної шкоди (2 години);
- підготування позовної заяви про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №00445932418 від 08.06.2021 та стягнення моральної шкоди (5 год).
Оцінюючи надані представником позивачки документи, суддя зауважує, що такі послуги, як вивчення матеріалів (документів), наданих Клієнтом та аналіз судової практики щодо підготування адміністративного позову Клієнта до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №00445932418 від 08.06.2021 та стягнення моральної шкоди, та інші дії необхідні на думку адвоката для досягнення позитивного результату у справі, охоплюються розділом - підготовка позовної заяви.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд звертає увагу на те, що даний спір відноситься до справ, що не потребують значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку та вивчення судової практики, до того ж, дана справа розглядалась в письмовому провадженні. Тобто, на переконання суду, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
З урахуванням викладеного, зважаючи на правову позицію відповідача, суд вважає неспівмірним та дещо завищеним розмір оплати послуг адвоката щодо написання позову в сумі 5000 грн, а тому суд виснує про наявність підстав для зменшення вказаної суми до 3000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (послугами) та їх обсягом. Більше того, суд враховує, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що з урахуванням приписів ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду цієї справи на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 241-246, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалити додаткове судове рішення в адміністративній справі №640/29300/21.
Заяву задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011, вул. Шолуденка, бул. 33/19, м. Київ, 04116) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн (три тисячі гривень).
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Гомельчук С.В.