Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 червня 2025 року Справа№200/3624/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянуви в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
19 травня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах незалежно від віку № 056750012597 від 26.03.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати у пільговий стаж періоди роботи з 19.04.1999 по 29.12.1999 року, з 05.01.2000 року по 21.06.2004, з 29.06.2004 року по 30.09.2013 року, з 18.11.2013 по 31.12.2014 року ОСОБА_1 , при розгляді заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 18.03.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Відповідача № 056750012597 від 26.03.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вважає рішення протиправним та таким, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки пільговий період роботи позивача за Списком №1 підтверджено належними документами.
Ухвалою суду Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано копії та докази.
05 червня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції вказує, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії незалежно від віку від 18.03.2025 року відповідно до частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від .09.07.2003. На момент звернення заявник досяг віку 49 років 6 місяців. Страховий стаж на момент звернення склав 27 років 3 місяці 3 дні. Пільговий стаж за Списком №1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно частини 2 статті 114 Закону №1058 склав 5 років 1 місяць 13 днів. Пільговий стаж відповідно частини 3 статті 114 Закону №1058 склав 1 рік 0 місяців 2 дні.
До пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано період роботи з 22.01.2014 по 30.09.2014 - оскільки відсутнє підтвердження атестації робочих місць (атестація від 22.01.2009 року згідно даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування). За результатом розгляду заяви від 18.03.2025 про призначення пенсії незалежно від віку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №056750012597 від 26.03.2025 про відмову в призначенні пенсії незалежно від віку через відсутність необхідних 25 років пільгового стажу роботи.
Також вказує, що період з 19.04.1999 по 30.06.1999 не зарахований до Списку №1 оскільки відсутня довідка про пільговий характер роботи, відсутня інформація про спеціальний стаж у відомостях персоніфікованого обліку,а трудова книжка не містить всієї необхідної інформації для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення, а з 01.07.1999 по 29.12.1999 враховано до Списку №1. Період з 29.06.2004 року по 30.09.2013 враховано частково до Постанови №202 від 31.03.1994 за періоди з 30.06.2004 по 31.12.2004, з 01.06.2011 по 30.11.2011 відповідно даних про спеціальний стаж у відомостях персоніфікованого обліку Період з 18.11.2013 по 31.12.2014 врахований до пільгового стажу за Списком №1 за період з 18.11.2013 по 21.01.2014, а з 22.01.2014 відсутня атестація робочих місць
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України що підтверджується паспортом - ID картка № НОМЕР_1 від 11.09.2020 року.
18.03.2025 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Донецькій області СЦ № 2 (м. Слов'янськ) із заявою про призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від .09.07.2003.
Рішенням відповідача від 26.03.2025 № 056750012597 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку. Вік заявника 49 років 6 місяців. Страховий стаж особи становить 27 років 03 місяці 03 дні, з урахуванням роботи на пільгових умовах становить - 32 роки 05 місяців 09 днів. Пільговий стаж згідно частини 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 06 років 1 місяць 13 днів, з них: - за Список № 1- 5 років 1 місяць 11 днів.; - роботи підземні за постановою №202 (25) - 1 рік 0 місяців 2 дні.
До пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 22.01.2014 по 30.09.2014 - оскільки відсутнє підтвердження атестації робочих місць (атестація від 22.01.2009 року згідно даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування).
Не погодившись з рішенням відповідача, щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Частиною другою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах та працівникам
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 №1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 №159/4178/16-а.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18).
У позовній заяві позивач вказує, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 19.04.1999 по 29.12.1999 року, з 05.01.2000 року по 21.06.2004, з 29.06.2004 року по 30.09.2013 року, з 18.11.2013 по 31.12.2014.
Зі спірного рішення вбачається, що до пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 22.01.2014 по 30.09.2014 - оскільки відсутнє підтвердження атестації робочих місць (атестація від 22.01.2009 року згідно даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування).
З відзиву на позовну заяву судом встановлено, що період з 19.04.1999 по 30.06.1999 не зарахований до Списку №1 оскільки відсутня довідка про пільговий характер роботи, відсутня інформація про спеціальний стаж у відомостях персоніфікованого обліку,а трудова книжка не містить всієї необхідної інформації для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення, а з 01.07.1999 по 29.12.1999 враховано до Списку №1, період з 29.06.2004 року по 30.09.2013 враховано частково до Постанови №202 від 31.03.1994 за періоди з 30.06.2004 по 31.12.2004, з 01.06.2011 по 30.11.2011 відповідно даних про спеціальний стаж у відомостях персоніфікованого обліку, період з 18.11.2013 по 31.12.2014 врахований до пільгового стажу за Списком №1 за період з 18.11.2013 по 21.01.2014, а з 22.01.2014 відсутня атестація робочих місць.
У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 19.04.1999, щодо спірних періодів, наявні наступні записи:
19.04.1999 - прийнятий підземним учнем гірника з повним робочим днем у шахті (запис № 1);
21.06.1999 - переведений підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 2);
29.12.1999 - звільнений за власним бажанням (запис № 3);
05.01.2000 - прийнятий підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 4);
13.08.2002 - переведений підземним гірником по ремонту гірничих виробок 3 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 5);
30.08.2002 - звільнений за власним бажанням (запис № 6);
12.09.2002 - принйтий електрослюсарем 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті (запис № 7);
19.11.2003 - переведений на посаду гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті (запис № 8);
21.06.2004 - звільнений за власним бажанням (запис № 9);
29.06.2004 - прийнятий заступником начальника підземної ділянки з повним робочим днем у шахті (запис № 10);
27.06.2005 - переведений гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті (запис № 11);
12.12.2005 - переведений заступником начальника підземної ділянки з повним робочим днем у шахті (запис № 12);
30.07.2008 - переведений підземним начальником ділянки з повним робочим днем у шахті (запис № 13);
25.06.2013 - переведений заступником начальника підземної ділянки з повним робочим днем у шахті (запис № 14);
30.09.2013 - звільнений за власним бажанням (запис № 18);
18.11.2013 - прийнятий гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті (запис № 19);
31.12.2014 - звільнений за власним бажанням (запис № 20);
Суд зазначає, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього на відповідних посадах в шкідливих умовах під землею в шахті.
Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Період роботи позивача з 19.04.1999 по 29.12.1999 року, з 05.01.2000 по 12.08.2002 за професією «учень гірника підземного» та «гірник підземний» відноситься до робіт і професій зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 року.
Період роботи з 13.08.2002 по 30.08.2002 за професією «гірник з ремонту гірничих виробок» відноситься до робіт і професій зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 року.
Період роботи з 12.09.2002 по 18.11.2003 за професією «електрослюсар підземний» відноситься до робіт і професій зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 року.
Період роботи з 19.11.2003 по 21.06.2004, з 27.06.2005 по 11.12.2005, з 18.11.2013 по 31.12.2014 за професією «гірничий майстер» відноситься до робіт і професій зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 року.
Період роботи з 29.06.2004 по 26.06.2005, з 12.12.2005 по 30.09.2013 за професією «заступником начальника підземної ділянки» та «начальник підземної ділянки» відноситься до робіт і професій зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 року.
Суд критично ставиться до посилань відповідача, що у Реєстрі застрахованих осіб відомості відомості пільгового стажу, оскільки позивач не несе відповідальності за правильність заповнення таких відомостей.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, копію витягу з якого позивачем надано до суду, останній у спірні періоди виконував роботи, які дають право на пільги у пенсійному забезпеченні (код ЗПЗ014А1 та ЗПЗ014А4).
Наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. № 435 (зі змінами) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.
Згідно зазначеного довідника код підстави ЗПЗ014А1 - це працівники безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії,- за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202.
ЗПЗ014А4 - це інженерно-технічні працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах,- за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202.
Разом з цим, з розрахунку стажу форми РС-право, судом встановлено, що періоди роботи позивача з 19.04.1999 по 30.06.1994, з 01.01.2005 по 24.06.2008, з 01.07.2008 по 31.05.2010, з 01.12.2011 по 30.09.2013, 22.01.2014 по 30.09.2014 зараховано лише до страхового стажу, періоди роботи з 01.07.1999 по 29.12.1999, з 05.01.2000 по 30.08.2002, з 13.09.2002 по 21.06.2004, з 18.11.2013 по 21.01.2014 зараховано до пільгового стажу за Списком № 1, періоди роботи з 30.06.2004 по 31.12.2004 та з 01.06.2011 по 30.11.2011 зараховано до пільгового стажу (ст. 14, пост 202, підземні), період з 01.10.2014 по 31.12.2014 року взагалі не зараховано до страхового та пільгового стажу.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано позивачу до пільгового підземного стажу (ст. 14, пост 202, підземні) періоди роботи з 19.04.1999 по 29.12.1999 року, з 05.01.2000 по 30.08.2002, з 12.09.2002 по 18.11.2003, з 19.11.2003 по 21.06.2004, з 29.06.2004 по 29.06.2004, з 01.01.2005 по 26.06.2005, з з 27.06.2005 по 11.12.2005, з 12.12.2005 по 31.05.2011, з 01.12.2011 по 30.09.2013, з з 18.11.2013 по 31.12.2014.
При цьому, позовні вимоги в частині зарахування до пільгового стажу позивача за період з 30.06.2004 по 31.12.2004 та з 01.06.2011 по 30.11.2011 задоволенню не підлягають, оскільки такі періоди зараховані відповідачем до пільгового підземного стажу (ст. 14, пост 202, підземні).
Доводи відповідача про відсутність атестації робочих місць, суд не бере до уваги з огляду на наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 року (далі Порядок №442) та розробленими на виконання вказаної постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як вбачається із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідно до пункту 10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Тобто, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
В той же час, за приписами пункту 4 Порядку №442 відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Таким чином, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах, що є неправомірним. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. У свою чергу особа, яка працює на посаді, та по якій має, бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна дійти висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, за якими документи з атестації робочих місць відсутні з незалежних від них причин, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенси за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року.
Беручи до уваги зазначені правові висновки Верховного Суду, позивач не може бути позбавлений права на пенсію внаслідок відсутності підтвердження проведення атестації робочих місць, на яких набув пільговий стаж.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.
При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинствапри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом:
Визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056750012597 від 26.03.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
Зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 березня 2025 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до пільгового підземного стажу стажу (ст. 14, пост 202, підземні) періоди роботи з 19.04.1999 по 29.12.1999 року, з 05.01.2000 по 30.08.2002, з 12.09.2002 по 18.11.2003, з 19.11.2003 по 21.06.2004, з 29.06.2004 по 29.06.2004, з 01.01.2005 по 26.06.2005, з з 27.06.2005 по 11.12.2005, з 12.12.2005 по 31.05.2011, з 01.12.2011 по 30.09.2013, з з 18.11.2013 по 31.12.2014.
При прийнятті рішення суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Частиною 8 статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що з відповідача треба стягнути належну суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-14, 19-22, 72-78, 94, 132-143, 159-165, 241-247, 255, 295-297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056750012597 від 26.03.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) від 18 березня 2025 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до пільгового підземного стажу (ст. 14, пост 202, підземні) періоди роботи з 19.04.1999 по 29.12.1999 року, з 05.01.2000 по 30.08.2002, з 12.09.2002 по 18.11.2003, з 19.11.2003 по 21.06.2004, з 29.06.2004 по 29.06.2004, з 01.01.2005 по 26.06.2005, з з 27.06.2005 по 11.12.2005, з 12.12.2005 по 31.05.2011, з 01.12.2011 по 30.09.2013, з з 18.11.2013 по 31.12.2014.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова