12 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2318/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання відмови протиправною у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та зобов'язання прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення технічного обслуговування автомобільної техніки, взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем Військової частини НОМЕР_1 .
27.01.2025 позивач звернувся до безпосереднього командира про звільнення з військової служби за абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
До вказаного рапорту ним було додано всі необхідні документи, які підтверджують наявність у його батька інвалідності 1 групи та відсутність у нього інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Відповідачем за наслідками розгляду рапорту було відмовлено в звільненні з військової служби, позаяк вказані обставини не підтверджені.
Позивач з посиланням на норми чинного законодавства вважає не обґрунтованою відмову відповідача у звільненні його з військової служби. Вказує, що вона є не обґрунтованою без пояснення причин відмови. Звертає увагу на те, що чинним законодавством не визначено документів, що підтверджують відсутність у батька інших дітей, братів/сестер, чоловіка, жінки та дружини, батьків, онуків.
Зазначає про те, що Законом №2232-ХІІ передбачені чіткі підстави звільнення з військової служби, зокрема, через сімейні обставини, за необхідності догляду за батьком 1 групи інвалідності, а подані ним документи є достатніми та допустимими. З цих підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи .
У відзиві на позов військова частина позовні вимоги заперечила та вказала на те, що позивачем було подано рапорт про звільнення його з військової служби на підставі абз. 13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІ. Вказаний рапорт було розглянуто командиром військової частини та відмовлено в його задоволенні у зв'язку з тим, що з поданих документів не можливо встановити наявність чи відсутність інших членів сім'ї у ОСОБА_2 першого чи другого ступеня споріднення. Вважає, що в/ч НОМЕР_1 за наслідками розгляду рапорту правомірно та обґрунтовано прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення та звільнення позивача з військової служби. З урахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 29-33).
У відповіді на відзив позивач не погодився з аргументами відповідача та ще раз наголосив на правомірності своїх вимог (а.с. 47-49).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач з 26.02.2022 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки МСЕК Серії 12ААД №194156 від 18.12.2024 його батько ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду (а.с.17).
Позивачем 27.01.2025 подано рапорт із долученими до нього документами командиру батальйону, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12, підпункту «Г» пункту 2 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю І групи (а.с.12).
До рапорту позивача було долучено: довідку МСЕК Серії 12ААД №194156 ОСОБА_2 (а.с.17), та інші документи, які підтверджують розірвання шлюбу, акт обстеження матеріально-побутових умов батька, про фактичне проживання, паспортні дані.
У відповідь на вищевказаний рапорт позивача від 24.09.2024 відповідач листом від 03.02.2025 № 1458/1386 повідомив, що із доданих до рапорту документів не підтверджено обставин, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ (а.с.35).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон №2232-ХІІ здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено.
Частиною 7 статті 26 даного Закону визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Частинами 1, 2 статті 1 вступу Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" визначено, що цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Як встановлено статтею 9 даного Закону військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Абзацами 8, 13 статті 59 даного Статуту визначено зобов'язання командира (начальника), зокрема, це встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями.
Пунктом 1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі -Положення №1153/2008) передбачено, що ним визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби.
Абзацом 4 пункту 241 Положення №1153/2008 визначено, що накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 цієї статті військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абзацом 13 пункту 3 частин 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, серед іншого, під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи
Як зазначалось вище, ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Єдиною підставою, за якої позивачу було відмовлено у задоволенні його рапорту, є те, що подані ним документи не підтверджують підстав для звільнення з військової служби.
Суд зазначає, що уже згаданою нормою п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232 дійсно передбачена додаткова умова для звільнення військовослужбовця з військової служби до умови наявності у батьків чи батьків дружини (чоловіка) інвалідності І чи ІІ групи - відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Для звільнення з даної підстави повинно бути наявні ряд умов: наявності у батьків інвалідності І або ІІ та відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення; або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.
Абзацами першим, третім частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року у справі №5-рп/99, до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Як встановлено частиною четвертою статті 3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
При цьому суд констатує, що чинним законодавством у сфері проходження військової служби не визначено поняття «члени сім'ї першого, другого ступеня».
Відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Звертаючись із рапортом про звільнення позивач вказував на дві підстави, а саме: інвалідність батька І групи та відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення такої особи.
У даному випадку перша умова у позивача наявна, підтверджена належними доказами та не ставиться під сумнів відповідачем.
Щодо другої умови, то у даному випадку суд погоджується із відповідачем, що долучені до рапорту позивача документи не свідчать про відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення в особи з інвалідністю, які б могли здійснювати відповідний догляд.
Із змісту поданого рапорту від 27.01.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 вказував на те, що відсутні члени сім'ї відповідного ступеня споріднення, які б могли здійснювати догляд за його батьком.
Разом з тим, дане формулювання може свідчити про те, що у його батька наявні і інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення, однак, які саме, не вказує.
При цьому, суд звертає увагу, що долучені до рапорту документи не доводять тієї обставини, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї крім позивача, які б могли здійснювати відповідний догляд.
Як вбачається із наявних в справі документів батько позивача був двічі одружений. У долучених до рапорту документах відсутні докази того, який на даний час є статус його батька, а саме чи є він одружений на даний час.
Долучені до рапорту свідоцтва про розлучення батька у 1984 році та 1999 році не дають підстав стверджувати, що за такий проміжок часу його статус не було змінено.
Із поданих документів не можна встановити чи наявні у ОСОБА_2 інші діти, від першого, другого шлюбу.
Також в матеріалах справи відсутні докази того чи наявні у батька позивача родичі другого ступеня споріднення: рідні брати, сестри, онуки тощо.
Суд зазначає, що довідка №1068 від 10.12.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб (а.с.20), акт №17 від 08.01.2025 про обстеження матеріально- побутових умов сім'ї (а.с. 18) засвідчують лише про те, що особа зареєстрована за певним місцем проживання та потребує стороннього догляду, що не заперечується відповідачем.
У контексті зазначеного суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено переліку документів, які подаються військовослужбовцем, для підтвердження в нього підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Так само законодавством не передбачено порядку видачі документа конкретної форми (довідки, витягу тощо), який би містив інформацію про наявність чи відсутність членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Листом від 25.08.2023 № 112984/19.3.2/11-23 Щодо видачі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 25.08.2023 № 112984/19.3.2/11-23, Міністерством юстиції надано роз'яснення Генеральному штабу Збройних Сил України та Міністерству оборони України, що зазначено, що оскільки законодавством встановлено конкретні форми витягів з Реєстру, які формуються з нього автоматично, видача за заявою фізичної особи витягу з Реєстру щодо відсутності працездатних дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов'язаного дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю), а також витягу з Реєстру про відсутність працездатних інших дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов'язаного батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю), не передбачена чинним законодавством.
На переконання суду, враховуючи Інструкцію з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №1269/5 від 24.07.2008, Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану, затвердженою постановою КМ України від 22.08.2007 №1064 можливість довести відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення наявна лише у тому випадку, якщо такі члени сім'ї існували раніше та правовий зв'язок між ними припинився, що підтверджується, наприклад, рішенням суду, свідоцтвом про смерть, свідоцтвом про розірвання шлюбу тощо. Проте якщо таких членів сім'ї не існувало взагалі, то підтвердити їх відсутність неможливо.
У даному випадку із змісту поданого рапорту не вбачається відсутності у батька позивача інших родичів першого та другого ступеня споріднення, а тому враховуючи вищевказані норми за наявності інших членів сім'ї такі обставини можна встановити на підставі відповідних документів наявних в реєстрах, які до рапорту позивачем долучені не були.
Разом з тим норми чинного законодавства не покладають обов'язку на військову частину щодо збирання документів, які є підставою для звільнення військовослужбовця, а лише вимагають надати їм належну оцінку при розгляді рапорту про звільнення, що було і зроблено в даному випадку військовою частиною.
Зазначене свідчить про те, що долучені до рапорту ОСОБА_1 документи не підтверджують у батька позивача відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ним та спростовують доводи позивача про неможливість подачі підтверджуючих документів, які ці обставини доводили.
Отже, долученими позивачем до рапорту доказами не підтверджено наявності у позивача підстав, визначених абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ для звільнення його з військової служби, а тому відповідачем в межах спірних правовідносин правомірно було відмовлено в задоволенні рапорту позивача про звільнення його з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За обставин цієї справи та на підставі положень законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов переконання, що відповідач при відмові позивачу у звільнені з військової служби діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а відтак, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк