справа № 761/25535/24
провадження № 22-ц/824/6415/2025
13 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів :
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2 , Представництва «РФІ/РЛ, Інк», Державної казначейської служби України про захист гідності, честі та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Сергія Валерійовича на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року в складі судді Макаренко І. О.,
встановив:
15.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2 , Представництва «РФІ/РЛ, Інк», Державної казначейської служби України про захист гідності, честі та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.
Щодо підсудності справи Шевченківському районному суду міста Києва зазначала, що позов подається за адресою місцезнаходження відповідача Державного бюро розслідувань ( вул. Симона Петлюри, 15, м. Київ).
27.11.2024 Державне бюро розслідувань в особі представника Олійника А.Д. через систему "Електронний суд" звернулось до суду з клопотанням про передачу справу за належною територіальною підсудністю.
Посилалось на ті підстави, що Державне бюро розслідувань зареєстроване у Печерському районі м. Києва за адресою: вул. Мирного Панаса, 28 м. Київ.
Позивачкою помилково ототожнено поштову адресу для листування - вул. Симона Петлюри, 15 м. Київ, що належить до Шевченківського району м. Києва, з юридичною адресою - вул. Мирного Панаса, 28, м. Київ, відомості про яку вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року справу передано до Печерського районного суду міста Києва, відповідно до пункту першого частини першої статті 31 ЦПК України.
06.01.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєв С. В. через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Посилався на ті підстави, що оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, за відсутності у судовому засіданні позивача та її представника.
Зазначав, що 13.12.2024 ним на адресу суду було направлено заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Заяву зареєстровано 16.12.2024 за вх. №119356/24-Вх (стан заяви - приєднано до справи).
В порушення вимог ст.212 ЦПК України вказану заяву судом розглянуто не було, відповідної ухвали не постановлено.
Не зважаючи на відсутність відповідної ухвали, він з 13:00 до 14:00 год. 24.12.2-24 перебував в особистому кабінету в підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС, справедливо очікуючи на запрошення для участі у підготовчому судовому засіданні.
24.12.2024 до його електронного кабінету доставлено оскаржувану ухвалу, а о 16:04 доставлено документ з назвою «Відповідь» за підписом судді Макаренко І. О., відповідно до якого позивача повідомлено про відсутність у суду технічної можливості забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Зазначав, що фактичне неприйняття процесуального рішення про участь представника позивача в судовому засіданні 24.12.2024 в режимі відеоконференції, не повідомлення вчасно останнього про розгляд справи без застосування відеоконференції за результатом розгляду поданої представником позивача заяви, фактично призвело до порушення порядку належного повідомлення про місце судового засідання, оскільки представник позивача мав правомірні сподівання, що він зможе прийняти участь у судовому засіданні 24.12.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог пункту четвертого частини першої статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
13.05.2025 Державне бюро розслідувань в особі представника Усатенка Д. І. через систему "Електронний суд" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року.
Свої доводи мотивує тим, що клопотання про передачу справу за належною територіальною підсудністю було подано ним через систему "Електронний суд" 27.11.2024, яке в судовому засіданні 24.12. 2024 року було ним підтримано. Жодних заперечень щодо вказаного клопотання ні позивачкою, ні її представником суду надано не було. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із винесеною ухвалою та формальне посилання на суб'єктивне бачення обставин справи.
У поданому адвокатом Васильєвим С. В. клопотанні від 13.12.2024, яке надійшло до суду 16.12.2024, є незрозумілими ані мотиви, ані підстави, ані поважність причин, які ускладнюють або роблять неможливим особисту участь адвоката або позивача в підготовчому судовому засіданні та в розгляді справи.
Позивачка та її представник, яким надсилались судові повістки про виклик в судове засідання, не повідомили суд про поважність причин неявки, не звертались засобами телефонного або електронного зв'язку до суду та не цікавились чи відбувається судове засідання, а навпроти, "незважаючи на відсутність відповідної ухвали" пасивно очікували запрошення на незадоволене клопотання приймати участь у режимі відеоконференції.
Вважає, що подання завідомо необґрунтованої апеляційної скарги свідчить про намагання представника позивача затягнути судовий процес, а не розглянути справу по суті спору, як те передбачає принцип розумності строків розгляду справи судом.
Інші учасники справи правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає не задоволенню з таких підстав.
Передаючи справу за територіальною підсудністю до Печерського районного суду міста Києвасуд першої інстанції виходив з того, що справа належить до його територіальної юрисдикції (підсудності).
При цьому судом першої інстанції взято до уваги ту обставину, що позов пред'явлено до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2, Представництва «РФІ/РЛ, Інк», Державної казначейської служби України, місце проживання або місцезнаходження яких не зареєстровано у встановленому законом порядку в Шевченківському районі міста Києва.
Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Державного бюро розслідувань є адреса: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, що територіально відноситься до Печерського району міста Києва.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позов подано до кількох відповідачів: Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2, Представництва «РФІ/РЛ, Інк», Державної казначейської служби України, місце проживання або місцезнаходження яких не зареєстровано у встановленому законом порядку в Шевченківському району міста Києва.
Отже, позов пред'явлено з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції ( підсудності) іншого суду.
Встановивши, що позов пред'явлено з порушенням правил територіальної юрисдикції ( підсудності), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його передання на розгляд іншому суду, до територіальної юрисдикції якого належить дана справа.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що в порушення норм процесуального закону судом першої інстанції не була розглянута заява представника позивачки від 13.12.2024 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, чим порушено його право давати усні пояснення, доводи, заперечення тощо.
Разом з тим, є необґрунтованими доводи представника позивачки в тій частині, що за наявності невирішеного судом питання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у нього були підстави для правомірного сподівання, що він зможе прийняти участь у судовому засіданні 24.12.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Відповідно до частини четвертої статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на те, що допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права в частині невирішення питання про участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції не призвело до постановлення помилкової ухвали, а також враховуючи те, що направлення справи за встановленою підсудністю не є вирішенням спору по суті, правові підстави для скасування ухвали суду першої інстанції за обставин, викладених в апеляційній скарзі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 353, 367, 375, 381-384 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Сергія Валерійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук