Справа № 755/18953/2023
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/9012/2025
13 червня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуцола Руслана Івановича на ухвалу судді Дніпровського районного суду міста Києва від 3 лютого 2025 року (суддя Савлук Т.В.) про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання об'єкта нерухомої власності спільним сумісним майном та визнання права власності на частину нерухомого майна внаслідок його поділу між співвласниками,
встановив:
у грудні 2023 року позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просила встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з 1 січня 2013 року по 1 травня 2018 року; визнати однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 об'єктом їх з ОСОБА_2 права спільної сумісної власності; в порядку поділу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 між співвласниками, визнати за нею право власності на частину зазначеної квартири.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року позовну заяву було повернуто позивачці.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 3 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачці десятиденного терміну з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Залишаючи позовну заяву без руху, суддя зазначила, що позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, так як у межах території Дніпровського району міста Києва відсутня АДРЕСА_4, тому за відсутні достовірних відомостей про адресу спірного об'єкта нерухомого майна, неможливо зробити обґрунтований висновок про підсудність даного спору Дніпровському районному суду міста Києва.
Також, суддя посилалася на те, що позивачкою не було надано висновок про дійсну ринкову вартість спірного об'єкта нерухомості, не сплачено судовий збір за подання позовної заяви у повному обсязі, а також додано до позовної заяви копії судових рішень, які не засвідчені належним чином.
14 жовтня 2024 року представник позивачки - адвокат Гуцол Р.І. надіслав на електронну адресу Дніпровського районного суду міста Києва заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій уточнив, що спірна квартира розташована по АДРЕСА_2 , яка до січня 2024 року і на момент звернення до суду з цим позовом носила назву ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, представник позивачки зазначав, що ним було визначено ціну позову - 138 975грн, що становить вартість частини спірної квартири, при цьому, матеріалами справи підтверджено, що спірна квартира є предметом діючої іпотеки та нею забезпечено зобов'язання на суму 277 950грн, що є належним доказом у підтвердження вартості спірної квартири, тому представник позивачки вважав, що судовий збір за подання позовної заяви був сплачений ним у повному обсязі у сумі 2 463,35грн.
Крім цього, представник позивачки вважав необґрунтованими посилання судді на те, що надані ним копії судових рішень не завірені належним чином, оскільки він долучав фотокопії таких документів, про що зазначав в переліку додатків до позовної заяви.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 3 лютого 2025 року позовну заяву повернуто позивачці.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гуцол Р.І. просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення суддею норм процесуального права.
Представник позивачки вважає необґрунтованими посилання судді на те, що ним не подано до суду нову редакцію позовної заяви із зазначенням дійсної адреси спірного об'єкта нерухомості, що є предметом спору, оскільки в ухвалі про залишення позовної заяви без руху відсутні вказівки на необхідність надати позовну заяву у новій редакції, натомість він у своїй заяві про усунення недоліків позовної заяви уточнив назву вулиці, на якій розташований спірний об'єкт нерухомості.
Також представник позивачки вважає, що суддя необґрунтовано послалася на ненадання ним висновку щодо дійсної ринкової вартості спірної квартири, оскільки до матеріалів справи додано довідку, з якої вбачається, що спірна квартира перебуває в іпотеці і забезпечує виконання зобов'язання на суму 277 950грн, яка була визначена відповідним суб'єктом оціночної діяльності при укладенні договору іпотеки. Більше того, у даному спорі вартість спірної квартири входить до предмету доказування і встановлюється судом під час розгляду справи, на підставі поданих сторонами доказів, та оцінюється судом у відповідності до положень ст. 76 ЦПК України. Крім того, позивачка не має фізичного доступу до квартири і тому позбавлена можливості забезпечити здійснення у встановленому законом порядку оцінку спірного майна.
Крім цього, представник позивачки зазначає, що судовий збір за подання позовної заяви сплачений ним у повному обсязі, оскільки судовий збір за дві вимоги немайнового характеру становить 858,88грн, а судовий збір за позовну вимогу майнового характеру - 1 389,75грн, а всього - 2 248,63грн, тоді як ним було сплачено 2 463,35грн, а відтак висновок судді про те, що він сплатив судовий збір не у повному обсязі, є помилковим.
Представник позивачки вважає, що суддя першої інстанції, проявивши надмірний формалізм, фактично позбавила позивачку доступу до правосуддя, що суперечить
положенням Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також усталеній судовій практиці.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ АБ «Укргазбанк» - Слісаренко Л.Л. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу судді без змін, посилаючись на те, що представником позивачки дійсно не було надано доказів на підтвердження дійсної вартості майна, а його посилання на довідку про перебування спірної квартири в іпотеці, не може вважатись належним доказом на підтвердження вартості цієї квартири, оскільки зобов'язання за договором іпотеки виникло 30 травня 2013 року, тобто за 10 років до подання позовної заяви, а відтак сума, зазначена в іпотечному договорів, не відображає реальної вартості спірної квартири на час подання позовної заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву позивачці, суддя першої інстанції виходила з того, що представник позивачки у заяві про усунення недоліків позовної заяви уточнив, що у прохальній частині позову мова йде про квартиру, яка розташована по АДРЕСА_2 , яка в минулому носила назву « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Разом з цим, у прохальній частині позовної заяви вказано назву вулиці, на якій розташована спірна квартира, як «ІНФОРМАЦІЯ_2», хоча вулиця з такою назвою відсутня на території Дніпровського району міста Києва. Крім цього, суддя послалась на те, що представником позивачки не було подано нову редакцію позовної заяви із зазначенням дійсної адреси місця розташування нерухомого майна, яке є предметом спору.
Також, суддя посилалась на те, що представником позивачки не було долучено до матеріалів справи висновок спеціаліста із визначенням дійсної ринкової вартості спірного об'єкту нерухомого майна на дату звернення до суду з позовом, а заявлена представником позивача ціна позову не підтверджена належними доказами щодо оцінки об'єкту нерухомого майна, що свідчить про несплату позивачкою судового збору у повному обсязі.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судді першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до
суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З наявної у матеріалах справи позовної заяви вбачається, що в ній зазначені позивач, відповідач та третя особа, їх місцезнаходження, засоби зв'язку, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, визначена ціна позову, викладені позовні вимоги та їх обґрунтування.
Залишаючи без руху позовну заяву з підстав, що у прохальній частині позовної заяви зазначено місцезнаходження спірної квартири на АДРЕСА_3 відсутня, суддя в ухвалі не зазначила спосіб, у який повинен був бути усунений даний недолік, зокрема, шляхом подання редакції позовної заяви із правильним зазначенням місцезнаходження спірного майна.
У заяві про усунення недоліків позовної заяви представник позивачки зазначив, що спірна квартира знаходиться на АДРЕСА_2, яка до січня 2024 року носила назву «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована у Дніпровському районі міста Києва.
Отже, представник позивачки уточнив місце розташування спірного об'єкта нерухомого майна, а відтак суд мав змогу визначити територіальну підсудність даного спору.
Встановивши, що даний спір підсудний Дніпровському районному суду міста Києва, однак дійшовши висновку про необхідність уточнення прохальної частини позовної заяви, шляхом надання суду нової редакції позовної заяви та її копій для інших учасників справи, суддя першої інстанції повинна була продовжити представнику позивачки строк на усунення недоліків позовної заяви, чітко вказавши, які саме невідповідності статтям 175, 177 ЦПК України містить позовна заява, та у який саме спосіб вони мають бути усунуті.
Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До позовної заяви додана квитанція про сплату судового збору у сумі 2 463грн 35коп.
Відповідно до частини другої статті 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
При цьому, вказані норми процесуального права не передбачають обов'язку позивача додавати до позовної заяви докази, які підтверджують ціну позову.
Залишаючи позовну заяву без руху з підстав відсутності даних щодо дійсної вартості майна на час звернення з позовом до суду, тобто, не погоджуючись із визначеною позивачкою ціною позову, суддя першої інстанції вказані положення процесуального закону не врахувала, розмір судового збору попередньо не визначила та не зазначила в ухвалі, яку суму судового збору повинна сплатити позивачка за подання даного позову.
Частина 2 статті 127 ЦПК України визначає, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Вважаючи, що представник позивачки усунув недоліки позовної заяви не у спосіб, передбачений ЦПК України, та не сплатив у повному обсязі судовий збір, враховуючи, що такий спосіб не був зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а також не був визначений конкретний розмір судового збору, суддя повинна була продовжити представнику позивачки строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначивши конкретний спосіб усунення недоліків позовної заяви та визначивши конкретний розмір судового збору, який необхідно сплатити за подання даної позовної заяви.
Колегія суддів вважає, що особа, яка подає позовну заяву, вправі очікувати від суду застосування вказаних норм процесуального законодавства, які надають їй право звернення з позовом.
Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судовий захист, зокрема звернення з позовною заявою до суду відповідно до приписів ч.1 ст.4 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи, не маючи на меті захист суспільних інтересів.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права
(частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Як свідчить позиція Верховного Суду у численних справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Колегія суддів вважає, що суддя першої інстанції не мала правових підстав для повернення позовної заяви позивачці, так як нею не були дотримані у повному обсязі норми процесуального права, які передбачають підстави та порядок залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи, що ухвала про повернення позовної заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуцола Руслана Івановича задовольнити.
Ухвалу судді Дніпровського районного суду міста Києва від 3 лютого 2025 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання об'єкта нерухомої власності спільним сумісним майном та визнання права власності на частину нерухомого майна внаслідок його поділу між співвласниками направити до Дніпровського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук