Справа 752/7305/22 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/1572/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
01 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12022100010000658 за апеляційною скаргою прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року, -
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ходорів, Жидачівського району, Львівської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, працюючого неофіційно вантажником,
визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 190 КК України та виправдано у зв'язку із недоведеністю вчинення ним злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України;
цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про стягнення з ОСОБА_8 моральної та майнової шкоди залишено без розгляду;
вирішене питання про речові докази.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що він, у невстановлений час, але не пізніше 30.03.2022, знаходячись в ДУ «Київський слідчий ізолятор», умисно, з метою заволодіння чужими грошовими коштами шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальної техніки, знайшов оголошення потерпілої ОСОБА_10 про необхідність поставки до міста Харкова дев'яти військових касок для потреб місцевої самооборони, де в ході телефонної переписки з останньою у месенджері «Telegram» з мобільного номеру, не маючи при цьому у розпорядженні необхідного товару та не маючи наміру його замовити, надав останній пропозицію виконання її замовлення з поставки до міста Харків дев'яти касок для потреб місцевої самооборони, на що остання погодилась. Після чого ОСОБА_10 на виконання умов продажу та доставки замовленого товару 30.03.2022 перерахувала ОСОБА_8 грошові кошти на вказаний ним банківський рахунок. Надалі отримавши грошові кошти, ОСОБА_8 та невстановлені особи, обов'язків щодо продажу та доставки дев'яти касок не виконали, чим заподіяли матеріальних збитків потерпілій ОСОБА_10 на суму 2 400 грн.
Крім того, у невстановлений час, але не пізніше 30.03.2022, ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальної техніки, за попередньою змовою групою осіб, знаходячись в ДУ «Київський слідчий ізолятор», розмістив оголошення у «Telegram-каналі» про наявність бронежилетів для продажу, де в ході телефонної переписки з ОСОБА_11 , не маючи при цьому у розпорядженні необхідного товару та не маючи наміру його замовити, надав останньому пропозицію виконання його замовлення з поставки до міста Києва військового спорядження. Надалі, ОСОБА_8 підтвердив наявність необхідного товару з умовою предоплати за вказаний товар у сумі 1 300 грн на банківський рахунок. Після чого, отримавши грошові кошти ОСОБА_8 та невстановлені особи, обов'язків щодо продажу та доставки бронежилету не виконали, чим заподіяли матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_12 на вказану суму.
Крім того, у невстановлений час, але не пізніше 02.04.2022, ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальної техніки, за попередньою змовою групою осіб, знаходячись в ДУ «Київський слідчий ізолятор», розмістив оголошення у «Telegram-каналі» про наявність жилетів-розгрузок для продажу. Надалі, під час телефонної переписки з ОСОБА_13 , ОСОБА_8 надав їй пропозицію виконати її замовлення з поставки до міста Одеса військового спорядження, хоча не мав у розпорядженні необхідного товару та не мав наміру його замовити. Після чого ОСОБА_13 перерахувала кошти у сумі 1 300 грн на вказаний рахунок, але ОСОБА_8 та інші невстановлені особи, не виконали свої обов'язки щодо продажу та доставки двадцяти жилетів-розгрузок, чим заподіяли матеріальних збитків потерпілій ОСОБА_13 на суму 1 300 грн.
В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність вироку у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказує на те, що суд, в порушення вимог ч.9 ст.615 КПК України розглянув вказане кримінальне провадження в порушення правил підсудності, оскільки місце вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 є Державна установа «Київський слідчий ізолятор», яка розташована за адресою: вул. Дегтярівська, 13, Шевченківський район, місто Київ. Крім того, під час судового розгляду було порушено таємницю нарадчої кімнати, що полягало у розгляді кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення головуючою суддею ОСОБА_1 під час перебування в нарадчій кімнаті. Наведене, на думку прокурора підтверджується даними, встановленими після оголошення виправдувального вироку, які розміщені на сайті суду та є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Крім того, майже всі засідання були проведені без участі потерпілих. Також відповідно із довідок про доставку смс-повідомлень, сформованих автоматизованою системою відправки повідомлень, виклики потерпілої ОСОБА_10 в судові засідання, було здійснено за іншим номером телефону, ніж той, що зазначений у матеріалах провадження та заявах потерпілої. Крім того, у матеріалах справи відсутні заяви потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 про проведення підготовчого та судового розгляду кримінального провадження без їх участі, що порушує принцип змагальності, гласності та відкритості судового провадження, встановлені ст. ст. 22, 27 КПК України. Крім цього, прокурор зазначив, що під час досудового розслідування було зібрано достатньо доказів для пред'явлення обвинувачення ОСОБА_8 в умисному заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. Однак, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд не врахував показання обвинуваченого ОСОБА_8 , визначивши, що останній вчинив самообмову. Проте, під час судового розгляду судом не вжито будь-яких дій, спрямованих на встановлення причин самообмови ОСОБА_8 , та на перевірку припущень захисника, який вважає, що на обвинуваченого в умовах СІЗО може здійснюватися тиск з метою його самообмови або останній намагається уникнути мобілізації, маючи судимість. На думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_8 надав суду детальні показання, які самі по собі та в сукупності з іншими доказами підтверджують факт вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому злочинів. Також суд не взяв до уваги той факт, що мобільний номер телефону в месенджері «Телеграм» потрібен тільки для реєстрації облікового запису, а подальше використання аккаунту можливе без фізичної SIM-карти, тому судом помилково у вироку зазначено, що з жодних із вилучених у ОСОБА_8 . SIM-карт не надсилались повідомлення потерпілій, оскільки в даному випадку у ОСОБА_8 вилучена SIM-карта, з якої здійснювалась реєстрація аккаунту в месенджері Телеграм « ОСОБА_14 », з якого здійснювалось спілкування від імені « ОСОБА_15 » з потерпілою ОСОБА_13 . Також, суд не відобразив докази, які підтверджують причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих йому правопорушень. Зокрема, у показання свідка ОСОБА_16 не відображено, що він називав ОСОБА_17 , спільником ОСОБА_8 . У показаннях свідка ОСОБА_18 не відображено, що він повідомляв про те, що двоє засуджених осіб, під час перебування в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" приблизно в березні-квітні 2022 року, двоє засуджених осіб з використанням телефону займались махінаціями з військовими жилетами за допомогою телефону. Крім того, судом не досліджено речових доказів, які мають значення для справи, а саме речі та документи, що були вилучені у обвинуваченого та інших осіб під час проведення обшуків у Державній установі «Київський слідчий ізолятор». Згідно з протоколом огляду від 06.04.2022, який проведено за участю ОСОБА_19 у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», було встановлено, що в телефоні марки Asus встановлений додаток - месенджер Телеграм, який містить 2 активні аккаунти « ОСОБА_20 », який прив'язаний до мобільного телефону НОМЕР_1 , та аккаунт « ОСОБА_21 », який прив'язаний до мобільного телефону НОМЕР_2 . Також з вказаного телефону були зроблені скріншоти з перепискою та фотографіями військової амуніції, яка була предметом шахрайських дій щодо потерпілих. Наведене, на переконання прокурора, свідчить про те, що під час судового розгляду, судом було порушено вимоги ст. 372, ст. 374, п. п. 1, 2, 4 ч. 411 КПК України, оскільки суд не врахував докази, які могли істотно вплинути на його висновки, викладені у судовому рішенні висновків, які містять істотні суперечності та викладення висновків суду не підтверджуються доказами, які були представлені під час судового розгляду. Просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_8 звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 3 роки.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який доводи апеляційної скарги прокурора підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
захисника та обвинуваченого, які доводи апеляційної скарги прокурора вважали необґрунтованими, просили залишити її без задоволення, а вирок без зміни;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях та ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У випадку не доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази та надавши їм належну юридичну оцінку суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність поза розумним сумнівом те, що саме ОСОБА_8 був вчинений інкримінований йому злочин, передбачений ч.3 ст.190 КК України.
Суд першої інстанції за результатами судового розгляду дійшов висновків, які ґрунтуються на вимогах закону і відповідають матеріалам кримінального провадження. За результатами аналізу наданих стороною обвинувачення доказів суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_8 ґрунтується на припущеннях, у зв'язку із чим, усі сумніви щодо доведеності винуватості обвинуваченого, з огляду на положення ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України, судом були витлумачені на користь обвинуваченого.
Із урахування зазначеного, суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про визнання обвинуваченого невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та його виправдування із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Апеляційна скарга прокурора не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення.
Так, розгляд справи був проведений повно та всебічно, у ході судового розгляду були досліджені усі обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, справедливого та обґрунтованого судового рішення. Висновки, які викладені судом у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Закон про кримінальну відповідальність судом першої інстанції застосований правильно. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону судом першої не допущено.
Посилання прокурора на те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження зібрано достатньо доказів для пред'явлення ОСОБА_8 обвинувачення в умисному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обсичлювальної техніки, не грунтується на вимогах закону, оскільки обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення. Якщо у ході судового розгляду не буде доведено, що був вчинений злочин, в якому обвинувачується особа, або не буде доведено, що злочин вчинений обвинуваченим, або не буде доведено, що в діянні обвинуваченого є склад злочину суд ухвалює виправдувальний вирок.
У поданій апеляційній скарзі прокурор обстоював позицію про те, що місцевий суд не взяв до уваги зібрані у кримінальному провадженні докази, які, на переконання прокурора безумовно доводили винуватість ОСОБА_8 у пред'явленому йому обвинуваченні. Такими доказами є показання обвинуваченого ОСОБА_8 , які судом безпідставно відкинуті через визнання «самообмови», протокол огляду мобільного телефону та сім карти, які добровільно видав ОСОБА_22 , а також вилучена у ОСОБА_8 сім карта, з якої здійснювалась реєстрація акаунту у месенджері в Телеграм « ОСОБА_14 », з якого здійснювалось спілкування від імені « ОСОБА_15 » з потерпілою ОСОБА_13 . Крім цього, частково не відображені судом показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_23 також підтверджують причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих йому правопорушень.
Водночас, фактичні дані, отримані із указаних джерел доказів не доводять винність обвинуваченого у вчиненні злочину та не спростовують висновків суду першої інстанції про недоведеність у ході судового розгляду вчинення обвинуваченим злочину. Колегія суддів звертає увагу на те, що у апеляційній скарзі прокурор не навів обґрунтування відповідних доводів цієї скарги, а обмежився лише перерахуванням відповідних джерел доказів та посиланням на неврахування їх судом першої інстанції.
Усім дослідженим у ході судового розгляду доказам суд першої інстанції дав належну юридичну оцінку. Судом першої інстанції обґрунтовано визнано те, що наданими стороною обвинувачення доказами не доводиться вина обвинуваченого ОСОБА_8 поза розумним сумнівом.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне визнання судом самообмови ОСОБА_8 колегія суддів вважає необгрунтованими. Місцевий суд при оцінці показань ОСОБА_8 обгрунтовано врахував те, що останній упродовж судового провадження у першій інстанції категорично заперечував свою причетність до вчинення інкримінованих йому злочинів та фактично не маючи захисника під час досудового розслідування, на стадії підготовчого судового засідання заявив клопотання про залучення захисника. Натомість, свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав в кінці судового розгляду. У контексті оцінки питання самообмови обвинуваченого, колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про те, що фактично визнавальні показання обвинувачений надав після завершення судового розгляду після дослідження доказів обвинувачення, що у сукупності із фактичною відсутністю прямих доказів вини ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні та перебування останнього в ДУ «Київський слідчий ізолятор», небезпідставно давало підстави для висновку про самообмову останнього.
Колегія суддів враховує те, що інші докази обвинувачення, такі як протокол огляду мобільного телефону та сім карти, які добровільно видав ОСОБА_22 , а також вилучена у ОСОБА_8 сім карта, з якої здійснювалась реєстрація акаунту у месенджері в Телеграм « ОСОБА_14 », з якого здійснювалось спілкування від імені « ОСОБА_15 » з потерпілою ОСОБА_13 , не дає підстав для висновку про те, що саме ОСОБА_8 здійснював шахрайські дії щодо потерпілих. Та обставина, що акаунт у месенджері в Телеграм «ОСОБА_14» був зареєстрований з сім карти, яка вилучена у ОСОБА_8 , не може безсумнівно пов'язувати здійснення шахрайства саме ним. Колегія суддів у цій частині погоджується із висновками місцевого суду про те, що наведена прокурором залежність вилученої у ОСОБА_8 сім карти із шахрайськими діями з акаунту, який зареєстрований з цієї сім карти є припущеннями. Особливо такі припущення підсилюються тезою про можливість функціонування зареєстрованого акаунту в месенджері в Телеграм без фізичної наявності сім карти, адже остання необхідна виключно для реєстрації такого акаунту, про що прокурором детально описано у поданій апеляційній скарзі. Тобто, причетність до шахрайських дій особи, яка перебуваючи в умовах слідчого ізолятора має при собі сім карту з якої зареєстрований акаунт у месенджері в Телеграм на мобільному пристрої, який вилучений у іншої особи, колегією суддів визнається припущенням, яке не відповідає стандарту доказування поза розумним сумнівом, про що місцевим судом зроблені мотивовані висновки.
Інші докази, які на переконання прокурора доводять вину ОСОБА_8 , зокрема такі як показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_23 , які на думку прокурора частково не відображені судом, не підтверджують причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих йому правопорушень, про що місцевим судом зроблений мотивований висновок, з яким погоджується колегія суддів повною мірою.
Щодо повноти проведеного судового розгляду, то на думку колегії суддів судовий розгляд був проведений із належною повнотою, у ході якого були встановлені усі істотні для кримінального провадження обставини. Кількість доказів, які були досліджені судом першої інстанції і на яких базувався вирок відповідає критерію достатності, висновки суду першої інстанції належним чином обґрунтовані цими доказами.
Колегія суддів зважає на немотивованість та абстрактність доводів апеляційної скарги прокурора в частині переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 .
Обгрунтоване клопотання прокурора про дослідження доказів фактично відсутнє. На переконання колегії суддів, абстрактне посилання на необхідність дослідження матеріалів кримінального провадження, за умови констатації колегією суддів належної та правильної оцінки місцевим судом доказам, на неправильну оцінку яких посилається прокурор у поданій апеляційній скарзі, не зумовлює обов'язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та не створює передумов для використання апеляційним судом свого права дослідити нові докази за наявності підстав, регламентованих положеннями ч. 3 ст. 404 КПК України. Колегія суддів дійшла переконання, що суд першої інстанції дослідив усі докази з дотриманням засад безпосередності, та колегія суддів погоджується з такою оцінкою, у зв'язку із чим, не вбачає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про порушення таємниці нарадчої кімнати головуючою суддею, що проявилося у розгляді інших справ під час перебування у нарадчій кімнаті, то ці доводи не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Так, із наявної у матеріалах справи відповіді Голосіївського районного суду міста Києва від 23.07.2024 (т.5 а.п. 154), на запит захисника ОСОБА_7 , вбачається те, що 18.04.2024 до 13 години судові засідання суддею ОСОБА_1 не проводились, а призначені справи, про які зазначає прокурор, були зняті з розгляду у зв'язку із її перебуванням у нарадчій кімнаті.
Такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і вимогах закону є і доводи апеляційної скарги прокурора про порушення судом правил підсудності. Так, як убачається з обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12022100010000658 від 01.04.2022, він складений слідчим СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві та затверджений прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва 27.06.2022 у приміщенні Голосіївської окружної прокуратури м. Києва по вул. Антоновича, 107, в м. Києві, що територіально знаходиться у Голосіївському районі міста Києва. Обвинувальний акт скерований до Голосіївського районного суду міста Києва 30.06.2022. За правилами положень абз. 1 ч.9 ст.615 КПК України, в редакції Закону, яка діяла на момент затвердження та скерування обвинувального акта до суду, під час дії воєнного стану обвинувальні акти скеровуються та розглядаються судами, в межах територіальної юрисдикції яких закінчено досудове розслідування, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - найбільш територіально наближеним до нього судом, що може здійснювати правосуддя, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством. Та обставина, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100010000658 від 01.04.2022 здійснювалося та фактично було закінчене в Голосіївському районі міста Києва, його розгляд Голосіївським районним судом міста Києва був здійснений у відповідності до вимог закону. Порушень правил підсудності під час розгляду даного обвинувального акта колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про здійснення місцевим судом судового провадження за відсутності потерпілих, належним чином не повідомлених про дату, час і місця судового засідання, не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах кримінального провадження. Так, як убачається із матеріалів кримінального провадження потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомлені про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання у даному кримінальному провадженні. Потерпілий ОСОБА_12 подав заяву про проведення підготовчого судового засідання у його відсутність (т.1 а.п. 47, 71-77), а у подальшому просив проводити судовий розгляд у його відсутність (т.1 а.п. 173). Потерпілі повідомлялися секретарем судового засідання і у судові засідання під час розгляду справи по суті. Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 були допитані у ході судового провадження. Наведене у своїй сукупності свідчить про те, що загалом, судове провадження здійснене за участі потерпілих, оскільки останні були допитані судом та останні висловили свої позиції щодо обставин кримінального провадження. Наведене у своїй сукупності не дає підстав для висновку про здійснення місцевим судом судового провадження за відсутності потерпілих, належним чином не повідомлених про дату, час і місця судового засідання, що свідчило би про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги прокурора про істотні суперечності суду щодо підстав для ухвалення вироку, а саме виправдання ОСОБА_8 з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку із недоведеністю вчинення ним злочинів, передбачених ч.3 ст.190 КК України, що не відповідає положенням п.1 ч.1 ст.373 КПК України, то у цій частині колегія суддів звертає увагу на таке. Відповідно до резолютивної частини вироку, ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 190 КК України та виправдано у зв'язку із недоведеністю вчинення ним злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України. Правовою підставою ухвалення такого рішення є п.2 ч.1 ст.373 КПК України. Мотивувальна частина вироку та висновки суду за результатами оцінки доказів обвинувачення відповідають саме цій підставі виправдання - не доведення що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим. Істотних невідповідностей висновків суду за результатами оцінки доказів та підстав для виправдання обвинуваченого колегія суддів не вбачає. Водночас, посилання у мотивувальній частині вироку на п.1 ч.1 ст.373 КПК України, як підставу для ухвалення виправдувального вироку, при юридичному формулюванні іншої підстави, а саме передбаченої п.2 ч.1 ст.373 КПК України, колегією суддів сприймається як описка, яка не впливає на сутність ухваленого рішення та не містить суперечностей мотивувальної та резолютивної частин вироку, у зв'язку із чим не впливає на правильність ухваленого вироку.
Наведене указує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора та відсутність підстав для її задоволення.
Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року щодо ОСОБА_8 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає у зв'язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.
___________________ _________________________ ________________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4