Справа № 11-cc/824/3620/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 752/7946/25
02 червня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з внесеними доповненнями до неї, на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17.04.2025 року частково задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із можливістю визначення розміру застави у межах 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 14.06.2025 року, із визначенням розміру застави у межах 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, з внесеними доповненнями до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17.04.2025 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити у повному обсязі.
Мотивуючи апеляційні вимоги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17.04.2025 року є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Вказує, що ні клопотання слідчого, ні оскаржувана ухвала не містять чіткого визначення, які саме докази, отримані під час проведення досудового розслідування, свідчать про те, що підозрюваним ОСОБА_7 здійснюватиметься переховування від органу досудового розслідування, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення нового кримінального правопорушення.
Наголошу апелянт, що оскаржувана ухвала не містить обґрунтування, які докази, досліджені слідчим суддею під час розгляду клопотання, свідчать про те, що особисте зобов'язання, застава або інший більш м'який вид запобіжного заходу не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя навіть не зазначив, що жоден з інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Посилається захисник і на те, що клопотання не містить викладення обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, а містить лише виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 .
В доповненнях до апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а також допущено неповноту розгляду клопотань.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали свою апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги і просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що у провадженні слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010000865 від 24.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.?
Досудовим розслідування зазначено, що відповідно до Положення про Головний сервісний центр МВС, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1393 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28.02.2025 № 142) територіальні підрозділи - територіальні сервісні центри МВС є структурними підрозділами РСЦ.
Положенням про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) (далі - РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві), затвердженого наказом Головного сервісного центру МВС від 27.04.2020 № 29 передбачено, що РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві складається із структурних підрозділів, у тому числі територіальних сервісних центрів МВС. Досудовим розслідуванням встановлено, що територіальний сервісний центр МВС України № 8046 (далі - ТСЦ № 8046), розташований за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 104 входить до складу РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві.
Відповідно до Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) (далі - РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві), затвердженого наказом Головного сервісного центру МВС від 27.04.2020 № 29, основними функціями РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві, серед іншого, є надання адміністративних послуг та інших послуг.
Згідно із посадовими інструкціями, адміністратори територіальних сервісних центрів МВС виконують покладені на них обов'язки, зокрема: надання адміністративних послуг у межах компетенції територіального сервісного центру МВС; здійснення прийому та оформлення документів на видачу (обмін) посвідчень водія, прийняття іспитів кандидатів у водії транспортних засобів. Ведення відповідних обліків та документації; засвідчення оформлених та укладених в територіальному сервісному центрі МВС договорів купівлі-продажу, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортні засоби; проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, ведення відповідних обліків та документації; здійснення видачі свідоцтв про допуск транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів відповідно до законодавства; ведення обліку суб'єктів підприємницької діяльності, які проводять діяльність з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів; здійснення контролю діяльності організацій з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
Зазначено, що ОСОБА_10 є адміністратором територіального сервісного центру № 8046 (на правах відділу) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) та державним службовцем категорії «В».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу.
Згідно з підпунктом «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 18 КК України та п. 1 примітки до ст. 364 КК України службовими особами у ст. ст. 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, адміністратор ТСЦ № 8046 ОСОБА_10 є службовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Відповідно до Наказу МВС України №777 від 05.11.2020 «Про затвердження порядку реєстрації фізичних та юридичних осіб у системі керування чергою для отримання послуг, які надаються територіальними сервісними центрами МВС та Експертною службою МВС», суб'єктом звернення являється фізична особа або уповноважений представник юридичної особи, які звернулися до ТСЦ МВС та/або Експертної служби МВС для отримання послуг. Для отримання послуг у ТСЦ МВС та/або Експертній службі МВС суб'єкти звернення реєструються в системі керування чергою за допомогою онлайн-сервісу, термінала або уповноважених працівників. Реєстрація в системі керування чергою за допомогою термінала здійснюється суб'єктом звернення самостійно або за допомогою працівника ТСЦ МВС.
Так, у ході проведення досудового розслідування зазначено, що 03.02.2025 року, громадянин України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирішив продати власний транспортний засіб марки «BMW 523I», VIN: НОМЕР_1 , державні номерні знаки НОМЕР_2 .
У подальшому, з метою перереєстрації вищевказаного транспортного засобу по договору купівлі-продажу, ОСОБА_11 , звернувся до територіального сервісного центру МВС України № 8046, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 104, однак отримати талон в терміналі «є-черги» не вдалось, оскільки не було вільних місць.
Разом із цим, біля терміналу «є-черги» стояв раніше невідомий чоловік, який повідомив, що для вирішення даного питання необхідно звернутись до особи на ім'я ОСОБА_12 , у ході проведення досудового розслідування встановлений як ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи на меті отримання прибутку незаконним шляхом, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на отримання неправомірної вигоди від громадян для себе, зазначив, що для безперешкодного здійснення перереєстрації ТЗ в обхід електронної черги, необхідно надати неправомірну вигоду у розмірі 5500 - 5000 грн. за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, в особі адміністратора ТСЦ № 8046.
ОСОБА_11 , будучи переконаним, у тому числі у зв'язку із неможливістю отримання талону електронної черги на обслуговування в ТСЦ №8046, що за інших умов він не здійснить державну перереєстрацію транспортного засобу, з вимогою ОСОБА_7 , погодився та у подальшому через месенджер «What's app» надіслав на номер телефону ОСОБА_7 НОМЕР_3 наступні документи: фото із ID.GOV.UA (ДІЯ) свідоцтва про реєстрацію ТЗ марки «BMW 523I», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 , фотографії паспорта покупця транспортного засобу - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У подальшому, 14.04.2025 року ОСОБА_7 діючи з метою незаконного збагачення, повідомив ОСОБА_11 про необхідність прибути 15.04.2025 до ТСЦ № 8046, що за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 104, для передачі неправомірної вигоди у розмірі 5000 гривень за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, в особі адміністратора ТСЦ № 8046, а саме: за здійснення державної перереєстрації автомобіля марки «BMW 523I», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 .
На виконання домовленості, 15.04.2025 року, близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_11 , прибув до ТСЦ № 8046 за вищевказаною адресою та передав ОСОБА_7 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «BMW 523I», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ), державні номерні знаки НОМЕР_2 , витяг про місце проживання ОСОБА_11 надіслано на месенджер «What's app». Крім того, ОСОБА_11 за відсутності покупця ТЗ ОСОБА_13 , передав ОСОБА_7 фото із ID.GOV.UA (ДІЯ) паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_13 , надіслав на месенджер «What's app» витяг про місце проживання ОСОБА_13 , платіжну інструкцію про сплату штрафу на ТЗ «BMW 523I», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 .
15.04.2025 року в незазначений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 14 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 104, адміністратор територіального сервісного центру МВС України № 8046 ОСОБА_10 , всупереч положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», здійснив перереєстрацію транспортного засобу, а саме: автомобіля марки «BMW 523I», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 . Після чого, ОСОБА_11 передав неправомірну вигоду ОСОБА_7 , у виді грошових коштів в сумі 5000 гривень за здійснення впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, в особі адміністратора територіального сервісного центру МВС України № 8046 ОСОБА_10 , а саме: за успішну перереєстрацію автомобіля марки «BMW 523I».
Після чого, ОСОБА_7 передав ОСОБА_11 нове свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_5 та державні номерні знаки НОМЕР_6 .
16.04.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
17.04.2025 року слідчий слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 за погодженням із прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із можливістю визначення розміру застави у межах 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо ОСОБА_7 .
17.04.2025 року слідчим суддею Голосіївського районного суду міста Києва зазначене клопотання слідчого було частково задоволено та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 14.06.2025 року, із визначенням розміру застави у межах 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей та інше.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, вважає доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 необґрунтованими, невмотивованими та такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства, при прийнятті рішення слідчий суддя, всупереч доводам підозрюваного, дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Зважаючи на практику Європейського Суду з прав людини, зокрема на п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість оголошеної підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри, що підтверджується на даному етапі досудового розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в матеріалах клопотання.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, та конкретні обставини кримінального провадження.
Органом досудового розслідування в достатній мірі доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто існують обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, при цьому достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах клопотання відсутні.
З урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_7 даних про його особу в сукупності, є підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому слідчий суддя обґрунтовано застосував ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки вирішенню питання про необхідність тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як зазначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно, з урахуванням та в межах вимог ст. 182 КПК України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, заставу у межах 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, що зможе належним чином забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року, якою частково задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із можливістю визначення розміру застави у межах 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 14.06.2025 року, із визначенням розміру застави у межах 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з внесеними доповненнями до неї, - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4