Справа № 359/2365/25 Головуючий у суді І інстанції Семенюта О.Ю.
Провадження № 22-ц/824/9245/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
11 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди,
У березні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2025 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку спірні правовідносини виникли між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, тому пред'явлений позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням, позивач в особі представника - адвоката Янчик М.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позовні вимоги були ним пред'явленні саме до фізичної особи - ОСОБА_1 , як автора відеоматеріалів, власника веб-сторінки відповідача і користувача в соціальній мережі Instagram з іменем «ОСОБА_1», на який розміщено оскаржуваний інформаційний матеріал у Відео 1 та Відео 2, та не стосувались безпосередньо договірних відносин між сторонами, оскільки позивач не пред'являє майнових вимог до відповідача, пов'язаних з невиконанням умов договору, а виключно вимоги про захист ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди.
Позивач наголошує, що у цій справі власник веб-сторінки та особа (автор відповідного відеоматеріалу), що розповсюджувала недостовірну інформацію, є однією і тією особою. Оспорювана інформація була розміщена на веб-сторінці відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 та її автором є саме ОСОБА_1 ,як фізична особа.
Окрім того, ФОП ОСОБА_1 у відповідь на адвокатський запит адвоката Янчик М.І. підтвердив, що офіційних сторінок і мережі Instagram не має.
Суд першої інстанції, взявши до уваги виключно надані договори, не врахував, що спір прямо не стосується господарських відносин між ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, та ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна», як юридичною особою.
В позовній заяві було чітко наведено критерії того, що відповідач є фізичною особою і виступає в даному спорі як фізична особа за наявністю спору про право цивільне та з предметом спору, який підлягає розгляду в суді за правилами загальної (цивільної) юрисдикції.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Янчик М.І. підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи, просила її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з проходженням військової служби за мобілізацією у складі Збройних Сил України, яке суд апеляційної інстанції залишив без задоволення, оскільки надана довідка начальника відділу кадрів військової частини НОМЕР_1 ДПУ України від 19 травня 2025 року № 875 не є достатнім доказом для зупинення розгляду справи відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, від 05 грудня 2024 року у справі № 285/7724/23).
З огляду на те, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що його неявка у призначене судове засідання відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Суд вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з тих підстав, які передбачені законом. Такі підстави визначено у статті 186 ЦПК України.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2025 року ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» звернулося до суду загальної юрисдикції з позовом до ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтувало тим, що на початку листопада 2024 року ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» стало відомо про поширення щодо нього відповідачем в мережі Інтернет недостовірної інформації, яка паплюжить його ділову репутацію.
Спір, який виник між сторонами, випливає із відносин позивача та відповідача, що склалися у процесі комерційної та господарської діяльності за договором комерційної концесії № 141/2023 від 24 травня 2023 року, за яким ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» є правоволодільцем, а відповідач, як ФОП ОСОБА_1 , значиться користувачем.
Відповідно до пункту 2.1 договору комерційної концесії № 141/2023 від 24 травня 2023 року його предметом є зобов'язання правоволодільця за плату на строк дії цього договору надати користувачеві для здійснення ним господарської діяльності у франчайзинговій точці комплекс прав, а користувач зобов'язується сплатити плату за наданий комплекс прав на умовах визначених цим договором, з можливістю використання знаку для товарів та послуг «Lviv Croissants» і «Львівські Круасани».
Але, не бажаючи вирішувати спірні, на думку відповідача, питання укладених договорів у правовій площині, останній вдався до розповсюдження негативної інформації публічного характеру щодо ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна», яке використовує торговельну (торгову) марку «Львівські Круасани».
Розповсюдження негативної, образливої та неправдивої інформації здійснювалось відповідачем шляхом розміщення відео через мережу Інтернет у соціальній мережі Instagram на персональній веб-сторінці в профілі з іменем «ОСОБА_1».
Автором Відео 1 та Відео 2 є відповідач як фізична особа, що підтверджується зображенням ОСОБА_1 на відео в мережі Instagram на відповідних сторінках вказаної соціальної мережі, тому позовні вимоги пред'являються саме до фізичної особи - ОСОБА_1 , як автора відеоматеріалів та власника веб-сторінки користувача в соціальній мережі Instagram з іменем «ОСОБА_1», на який розмішено оскаржуваний інформаційний матеріал.
Позивач вважав інформацію, озвучену відповідачем відносно нього у Відео 1 та Відео 2, негативною, образливою інформацією публічного характеру, недостовірною інформацією, яка принижує його ділову репутацію та спрямована на зниження престижу і підрив довіри до господарської діяльності ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» з використанням знаку для товарів та послуг «Lviv Croissants» і «Львівські Круасани», тому був змушений звернутися до суду з позовом про захист ділової репутації юридичної особи, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що змістом пред'явленого позову, спір, який виник між позивачем ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» та відповідачем ФОП ОСОБА_1 , випливає з правовідносин сторін, які склалися у процесі комерційної та господарської діяльності за договором комерційної концесії № 141/2023 від 24 травня 2023 року, тому з огляду на суб'єктний критерій розмежування юрисдикційної підвідомчості, за своїм суб'єктним складом спору та його предметом спір у цій справі містить ознаки господарського спору і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів в повній мірі погоджується із такими висновками суду виходячи з такого.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом пункту 14 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Предметом спору у цій справі є захист ділової репутації юридичної особи - ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна», негативні (образливі, неправдиві) відомостістосовно якої поширено через мережу Інтернет шляхом розміщення відео у соціальній мережі Instagram на персональній веб-сторінці в профілі з іменем «ОСОБА_1», яка, за доводами позивача, належить ОСОБА_1 , що зареєстрований як фізична особа-підприємець.
За частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до Глави 3 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 201 ЦК України ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством, а частина друга статті 34 Господарського кодексу України вказує на те, що поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання, є дискредитацією суб'єкта господарювання.
Подібні за змістом висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року в справі № 905/902/20.
Згідно із частиною першою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, а саме: юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Тобто у порядку господарського судочинства розглядаються спори, зокрема юридичних осіб між собою та фізичних осіб - підприємців.
З урахуванням положень статті 19 ЦПК України та статей 2, 4, 20 ГПК України, справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року в справі № 750/2052/16-ц та у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 757/43800/18-ц.
У справі, яка переглядається, встановлено, що ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист ділової репутації, посилаючись саме на те, що спір, який виник між сторонами, випливає із відносин, що склалися у процесі комерційної та господарської діяльності за договором комерційної концесії № 141/2023 від 24 травня 2023 року, за яким ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» є правоволодільцем, а ФОП ОСОБА_1 - користувачем.
Зазначало, що відповідач вдався до розповсюдження негативної, образливої та неправдивої інформації публічного характеру щодо діяльності ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» у договірних відносинах між сторонами, які стосуються надання права ФОП ОСОБА_1 здійснення господарської діяльності у франчайзинговій точці з можливістю використання відповідного торгового знаку для товарів та послуг.
Відтак, фактично сторонами цього спору є юридична особа та фізична особа-підприємець, а спір стосується їх господарської діяльності в договірних відносинах, тому такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Зазначення позивачем в якості відповідача ОСОБА_1 , як фізичну особу, що є автором відеоматеріалів, власником веб-сторінки і користувачем в соціальній мережі Instagram з іменем «ОСОБА_1», на який розміщено оскаржуваний інформаційний матеріал, не впливає на визначення юрисдикції спору.
Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За частиною першою статті 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За частиною першою статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.
Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю.
Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Отже, при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа.
Верховний Суд у постанові від 07 березня 2024 року в справі № 480/293/20 зазначив, що: «Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з частиною другою статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. За своєю правовою природою підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України). Відтак, підприємницькою діяльністю можна вважати сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку». Аналізуючи ознаки, притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, що пов'язані з такою діяльністю».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.
Підставою для звернення з цим позовом до суду стали, на думку позивача, недостовірні і такі, що шкодять його діловій репутації, відомості, поширені у соціальній мережі Instagram на персональній веб-сторінці в профілі з іменем « ОСОБА_1 ».
За змістом інформації, яку ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» просить визнати публічно негативною, образливою, такою, що принижує його ділову репутацію та спрямована на зниження престижу і підриву довіри до його господарської діяльності, ОСОБА_1 , як суб'єкт підприємницької діяльності, вдається до певних висловлювань, що стосуються провадження ним господарської діяльності з продажу харчової продукції (круасанів) у франчайзинговій точці в частині невиконання/неналежного виконання договірного зобов'язання іншою юридичною особою - суб'єктом господарської діяльності за договором комерційної концесії, на підставі якого він використовує відповідний знак для надання товарів і послуг з метою отримання прибутку.
У справі є відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності та 21 жовтня 2016 року набув статусу ФОП із основним КВЕД: «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування».
Наявний в додатках до позовної заяви договір комерційної концесії № 141/2023 від 24 травня 2023 року, укладений між юридичною особою - ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» та ФОП ОСОБА_1 .Тобто сторони цього правочину є суб'єктами господарювання.
Отже, сторонами спору, що виник з дифамаційного зобов'язання, є юридична особа (позивач) та фізична особа - підприємець (відповідач), незважаючи на те, що позивач зазначив останнього у позовній заяві як фізичну особу. Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є такими, що виникли під час виконання правочину при здійсненні господарської діяльності.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки позовна заява ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарського суду.
Підстав для висновків, що суд першої інстанції порушив правила предметної чи суб'єктної юрисдикції, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і обґрунтовані підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фаст Фуд Франчайзинг Груп Україна» залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2025 року у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 червня 2025 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній