справа № 357/15903/24 головуючий у суді І інстанції Орєхов О.І.
провадження № 22-ц/824/9097/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
11 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою Коломієць Тетяною Олександрівною на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2025 року про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, постановлену під головуванням судді Орєхова О.І. в місті Біла Церква, дата складення повного тексту судового рішення 21 березня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання було задоволено. Вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання доньки, що продовжує навчання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 грудня 2024 року, і до закінчення навчання, але не пізніш ніж до досягнення донькою двадцяти трьох років. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 гривень.
13 лютого 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, яка мотивована тим, що 03 лютого 2025 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/15903/24 ухвалено рішення про задоволення позову. В позові на виконання вимог статті 134, п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, вона зазначила розрахунок судових витрат, зокрема в частині того, що точну суму неможливо визначити, оскільки не очікувала понести такі витрати. Враховуючи, що нею реалізовано право на залучення представника у справі. Враховуючи, що відповідач залучив до розгляду справи адвоката, без наявних у неї знань права та процесу, відсутність у неї адвоката порушила б засади рівності сторін та поставила б її у беззахисне становище. Для захисту інтересів своєї дочки на належне утримання, нею було прийнято непросте рішення щодо залучення до справи адвоката. В свою чергу, подача попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат (постанова ВС у справі № 922/676/21), проте залишається на розсуд суду. Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 134 ЦПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Таким чином, до даної заяви долучаються докази понесених судових витрат, їх співмірність витраченому часу на відповідний вид правової допомоги та обсягу наданих/виконаних робіт, значенням і важливості справи для неї та її дочки. Просила суд заяву задовольнити та стягнути на користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 300,00 грн.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що рішення суду по суті справи проголошено 03 лютого 2025 року. Відповідно до статті 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Отже, початком перебігу процесуального строку є 04 лютого 2025 року (вівторок). Відповідно до ч. 5 статті 124 ЦПК України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Отже, останнім днем п'ятиденного строку подання доказів було 09 лютого 2025 року (неділя). Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Отже, коли останній день строку випав на 09 лютого 2025 року (неділю), то останній день строку був 10 лютого 2025 року (понеділок). 10 лютого 2025 року позивач подала шляхом направлення через оператора поштового зв'язку «Укрпошта» заяву про ухвалення додаткового рішення, що підтверджується копією опису вкладення до цінного листа. Відповідно до ч. 6 ст. 124 ЦПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. Таким чином, враховуючи що останній день строку подачі заяви про ухвалення додаткового рішення припав на вихідний день (неділя 09.02.2025), то заява подана на наступний робочий день поштою. Відтак, заява про ухвалення додаткового рішення подана відповідно до строків, визначених ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання було задоволено.
В судовому засіданні 03 лютого 2025 року під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду були присутніми, представник позивача - адвокат Коломієць Т.О. та представник відповідача - адвокат Федак М.Л.
13 лютого 2025 року за вх. № 8167/25 судом отримано від позивача ОСОБА_1 заяву про ухвалення додаткового рішення, про що свідчить відповідний штамп суду (а.с. 146), яка направлена до суду засобами поштового відправлення 10 лютого 2025 року, про що свідчить наявний в матеріалах справи поштовий конверт, накладні з інформацією про відправлення та опис ( а.с. 162-165 ).
Ухвалюючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заява про ухвалення додаткового рішення була направлена суду зі спливом п'яти днів після ухвалення рішення суду (03.02.2025 ухвалено рішення, п'ять днів для подачі відповідної заяви), останній день подачі 07 лютого 2025 року, оскільки визначений у ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк обраховується саме з моменту ухвалення рішення. Однак, заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу було подано 10 лютого 2025 року, тобто поза межами строку, передбаченого ст. 141 ЦПК України.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ст. 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Згідно матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції розглянуто справу по суті позовних вимог з ухваленням відповідного рішення 03 лютого 2025 року. Перебіг процесуального строку, визначеного ч.8 ст. 141 ЦПК України, починається з 04 лютого 2025 року і відповідно закінчується 10 лютого 2025 року, з врахуванням того, що 09 лютого 2025 року - вихідний день.
10 лютого 2025 року позивач подала шляхом направлення через оператора поштового зв'язку «Укрпошта» заяву про ухвалення додаткового рішення, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом та копією опису вкладення до цінного листа (а.с. 162-165), тобто з дотриманням строків, передбачених ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставне залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги про вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення по суті задоволені бути не можуть, оскільки перебувають за межами повноважень, якими наділений суд апеляційної інстанції в межах розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про залишення заяви без розгляду.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану Коломієць Тетяною Олександрівною задовольнити частково.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 12 червня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.