10 червня 2025 року місто Київ
Справа № 756/11901/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10708/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року (ухвалено у складі судді Майбоженко А.М., повне рішення складено 20 березня 2025 року)
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Саніна Леся Анатоліївна про розірвання договору довічного утримання
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, укладеного між ними 05.11.2021, посилаючись на неналежне виконання останньою своїх зобов'язань за договором.
На обґрунтування позову вказувала, що відповідач не завжди забезпечує її якісними продуктами, намагається економити на її харчуванні, через що вона вимушена недоїдати. Через поганий стан здоров'я вона не може самостійно здійснювати гігієнічні процедури та гуляти на вулиці, а відповідачка відмовляється їй в цьому допомагати. Як наслідок вона більше року не була надворі та страждає від того, що її гігієнічні потреби не задоволені, що принижує людську гідність. Відповідачка не забезпечувала її одягом, не допомагала прибирати у квартирі. Жодного разу не виплатила суму матеріального забезпечення, обумовленого договором, у розмірі 5 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 20 березня 2025 року позов залишив без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із таким рішенням ОСОБА_1 18 квітня 2025 року подала засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити й розірвати договір довічного утримання від 05 листопада 2021 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального й процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Скаржник указує, що суд порушив принцип повноти дослідження доказів, оскільки суд визнав належними докази у вигляді чеків на продукти (вино та чоловічі шкарпетки), що не можуть свідчити про належне забезпечення позивачки харчуванням та предметами гігієни. Залишено поза увагою суду та обставина, що позивач постійно телефонує ОСОБА_3 із проханням привезти їжу, приготувати її на декілька днів, купити продукти та провести санітарні процедури, по-прибирати у квартирі.
Зазначає, що свідки сторони відповідача не були в квартирі позивача, а тому не могли давати покази щодо стану квартири. Водночас свідчення ОСОБА_3 , яка фактично опікується ОСОБА_1 , були залишені без належної оцінки, хоча її свідчення підтверджують відсутність достатнього харчування, догляду та гігієнічної допомоги з боку відповідача.
Суд проігнорував той факт, що свідки відповідача стверджували про нібито прогулянки ОСОБА_1 , але на будинку встановлено відеокамери, які можуть спростувати їхні показання. Ці матеріали суд не витребував, що є порушенням принципу повного з'ясування обставин справи (ст. 81, 83 ЦПК України).
Посилається на те, що ОСОБА_1 страждає на деменцію, що впливає на її здатність оцінювати події, а тому фраза в суді «немає претензій» могла бути викликана страхом, впливом або психологічною залежністю від відповідача, оскільки після суду ОСОБА_1 почала телефонувати ОСОБА_3 і наголошувати на тому, що вона не хоче мати ніяких справ та відносин з відповідачем.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти апеляційної скарги заперечувала, просила її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як законне та обґрунтоване.
На спростування доводів апеляційної скарги про неповноту дослідження судом доказів зазначає, що позивач не надала суду жодних доказів, які б підтверджували неналежне виконання відповідачем умов Договору.
На спростування доводів щодо порушення принципу повного з'ясування обставин справи через не витребування матеріалів відеозапису вказує, що позивач ні в позові, ні в судовому засіданні не посилався на те, що такі записи є і вони можуть спростувати показання свідків щодо прогулянок відповідача з позивачем. Позивач також не просив витребувати такі докази, що є його процесуальним правом та обов'язком щодо збирання доказів, а не суду.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу не підтримала, пояснила, що відповідачка надавала їй належний догляд, а скаргу та позов вона подала під впливом дружини племінника. Пояснила що не має претензій до відповідача, вони перебувають у добрих відносинах, після розгляду справи районним судом відповідачка продовжує надавати догляд та утримання.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Джунь Л.І. кожен окремо проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Одинадцята київська державна нотаріальна контора у судове засідання свого представника не направила про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань до суду не подала.
З урахуванням викладеного та положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності представника Одинадцятої київської державної нотаріальної контори.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд першої інстанції встановив, що 05.11.2021 між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , був укладений договір довічного утримання (догляду), який посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Саніною Л.А. та зареєстровано в реєстрі №3-477 (т. 1, а. с. 7-8).
Відповідно до п. 1 договору позивач передала у власність, а набувач ОСОБА_2 отримала у власність квартиру АДРЕСА_1 , та взамін чого остання, зобов'язалась надавати довічно матеріальне забезпечення та догляд ОСОБА_1 ..
Згідно з п.6 набувач зобов'язалась повністю утримувати відчужувача, забезпечувати її харчуванням, доглядом, медикаментами, необхідною допомогою та зберігати у її безоплатному користуванні вказану квартиру довічно. Вартість матеріального забезпечення визначена сторонами у розмірі 5 000 грн на місяць.
Під час розгляду справи судом було допитано свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які є сусідами позивачки і підтвердили в суді те, що відповідачка і її чоловік дбали про позивачку, навідували її виводили на прогулянки. Свідок ОСОБА_5 зазначив також, що зі слів ОСОБА_1 він знав, що вона одинока, родина нею не опікується, а з відповідачкою і її чоловіком вони тривалий час працювали разом, між ними гарні стосунки і вони були як рідні, тому вона вирішила укласти з ними цей договір. Коли почався суд ОСОБА_1 просила його бути свідком у справі і у розмові сказала, що ОСОБА_2 її не ображала, але у ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) немає житла.
ОСОБА_3 - дружина племінника ОСОБА_1 , будучи допитаною в якості свідка, зазначила, що у лютому-березні 2024 їй зателефонувала ОСОБА_1 і попросила допомогти. Вона сказала, що хоче розірвати договір довічного утримання. Вона ( ОСОБА_3 ) навідує позивачку кілька разів на тиждень, бачила ОСОБА_2 кілька разів, уникає зустрічей з нею, бо починаються конфлікти. Вона готує позивачці і привозить їжу, бо ОСОБА_2 їжі привозить недостатньо і позивачка не бажає її їсти. Вона купає позивачку, бо інших, зокрема ОСОБА_2 , остання соромиться.
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення учасників справи, переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що:
- матеріали справи містять докази того, що відповідачка належним чином виконує свої зобов'язання по сплаті житлово-комунальних послуг, щомісячному матеріальному утриманню, лікуванню, обстеженню, забезпечення харчуванням позивачки. Обізнаність відповідача про стан здоров'я позивачки, її життя, уподобання підтверджує також СМС-переписка з родичами позивачки, що долучена до відзиву;
- будь-яких доказів, які б підтверджували показання свідка ОСОБА_3 суду не представлено, зокрема, відсутні докази щодо погіршення стану її здоров'я, що могло б бути викликано неналежним харчуванням чи доглядом;
- ураховуючи викладене, оцінивши обставини цієї справи, строк існування договірних правовідносин між сторонами, відсутність доказів, окрім показань свідка ОСОБА_3 , які б вказували на неналежний догляд ОСОБА_2 позивачки ОСОБА_1 , порушення нею умов договору, суд вважав позовні вимоги необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
У статті 749 ЦК України закріплено обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду), якими можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша цієї статті).
Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача (частина перша статті 755 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 753/10508/18 вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов'язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій».
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 указувала, що ОСОБА_2 належним чином не виконує обов'язки за договором довічного утримання.
Суд першої інстанції за результатами судового розгляду встановив та дійшов висновку, що вказані твердження (щодо неналежного виконання умов договору) не знайшли свого підтвердження та були спростовані матеріалами справи, які містять докази того, що відповідачка належним чином виконує свої зобов'язання по сплаті житлово-комунальних послуг, щомісячному матеріальному утриманню, лікуванню, обстеженню, забезпечення харчуванням позивачки.
Указані обставини були переглянуті апеляційним судом та за наслідками апеляційного розгляду були підтвердженні.
Зокрема, із виписки за рахунком ОСОБА_2 вбачається, що вона ще за рік до укладення договору довічного утримання (05.11.2021), тобто з 11.09.2020 сплачувала за житлово-комунальні послуги (вивезення побутових відходів, електроенергія, абонентське обслуговування, утримання будинку та прибудинкової території, водо- та теплопостачання тощо) за адресою: АДРЕСА_2 . Такі оплати мали місце аж до вересня 2024 року (місяць подачі позову).
Із інших рахунків та квитанцій вбачається, що ОСОБА_2 поповнювала мобільний рахунок ОСОБА_1 , здійснювала витрати по лікуванню ОСОБА_1 , зокрема виклику лікарів додому та придбання ліків,
Із матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 підтримувала зв'язок із родичами ОСОБА_1 , готувала їй їжу, гуляла із нею на вулиці.
Стверджуючи про неналежність долучених до відзиву на позов чеків на підтвердження догляду за ОСОБА_1 стверджувалося, що в них містяться такі покупки як «вино» та «чоловічі шкарпетки».
Надаючи оцінку вказаним доводам апеляційної скарги колегія суддів враховує таке.
Дійсно, серед придбаних за чеками товарів мають місце ті, що не можуть однозначно стверджувати про їх придбання саме в інтересах та для ОСОБА_1 , до яких, зокрема належать «вино» та «чоловічі шкарпетки».
Разом із цим, при вирішенні питання щодо якості (належності) виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків за договором слід враховувати усі обставини в сукупності, зокрема покази самої ОСОБА_1 .
У судовому засіданні в суді першої інстанції 10.03.2025 ОСОБА_1 суду пояснила, що ніяких претензій до ОСОБА_2 щодо виконання умов договору вона не має. ОСОБА_2 викликає їй лікарів, приносить їжу, навіть багато.
Аналогічні за змістом пояснення надані ОСОБА_1 і в суді апеляційної інстанції.
Також у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 спростувала обставину того, що нібито вона постійно телефонує ОСОБА_3 із проханням привезти їжу, купити продуктів та іншим чином доглядати за нею.
Таким чином, про не виконання умов договору суду були надані лише свідчення ОСОБА_3 , яка як дружина родича позивача є прямо зацікавлена у розірванні договору довічного утримання, оскільки її чоловік є спадкоємцем за законом. Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що в суді ОСОБА_1 пояснення, щодо її догляду та відсутності претензій до відповідача надавала спокійно , будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили, що відповідач вчиняє на неї тиск судом не здобуто.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо належного виконання ОСОБА_2 умов договору є безпідставними та необґрунтованими припущеннями, що спростовуються обставинами справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильної оцінки показів свідків, зокрема ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які показали суду, що ОСОБА_2 гуляла із ОСОБА_1 на вулиці, прибирала у квартирі, оскільки вони не були у квартирі ОСОБА_1 коелгія суддів також відхиляє як безпідставні з огляду на таке.
У судовому засіданні в суді першої інстанції 28.01.2025 лише свідок ОСОБА_5 свідчив про те, що у квартирі ОСОБА_1 було прибрано. При цьому він уточнив, що в саму квартиру він не заходив, а бачив її лише в тих межах, що видно з порогу.
Колегія суддів враховує, що свідок ОСОБА_5 не міг однозначно сказати та оцінити стан «прибраності» у квартирі ОСОБА_1 , проте зауважує, що його покази були оцінені судом у сукупності із іншими доказами, які свідчать про належне виконання ОСОБА_8 своїх обов'язків за договором довічного утримання.
За цих же підстав відхиляються доводи скарги щодо ненадання оцінки свідченням ОСОБА_3 , оскільки суд першої інстанції обґрунтовано їх не взяв до уваги через те, що вона є зацікавленою у результаті спору, про що свідчить як намагання залучитися у справу як третя особа, так і її подальші дії в цій справі (зокрема факт оплати судового збору за подання апеляційної скарги, яка фактично не була підтримана самою ОСОБА_1 ).
Доводи про не витребування судом записів відеокамер на спростування показів свідків щодо прогулянок ОСОБА_1 із ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки суд не наділений повноваженнями з власної ініціативи збирати докази, тим більше на спростування позиції однієї зі сторін (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
Посилання в апеляційній скарзі на порушення цим принципу повного з'ясування обставин справи не ґрунтуються на нормах чинного цивільного-процесуального законодавства, оскільки такий принцип притаманний лише проведенню в адміністративних справах (ч. 4 ст. 9 КАС України).
Неспроможними є також доводи апеляційної скарги щодо не усвідомлення ОСОБА_1 у момент укладення договору значення своїх дій та її деменції, оскільки вказані обставини не входять у предмет доказування у межах розгляду справи про розірвання договору довічного утримання з підстав його неналежного виконання набувачем.
Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, не спростовують, зводяться до незгоди із самим результатом судового розгляду та не є підставою для скасування законного рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів їх відхилила як такі, що відносяться до числа формальних.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Судові витрати
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 13 червня 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова