Справа № 375/1845/24 суддя в І-й інстанції Банах-Кокус О.В.
Провадження № 33/824/2751/2025 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 4 ст. 130 КУпАП
Іменем України
09 червня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Заліського Богдана Сергійовича на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 07 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 19 жовтня 2024 року серії ЕПР1 № 153894, 19 жовтня 2024 року о 00 год. 25 хв по вул. Івана Франка, 13 у селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «PEUGEOT 407», д.н.з. НОМЕР_1 та після зупинки працівниками поліції вживав алкогольні напої. Також було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у закладі охорони здоров'я категорично відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.10є ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 07 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Заліський Б.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Заліський Б.С. вказує на те, що всі підпункти п. 2.10 ПДР України передбачають відповідальність водія у разі причетності до ДТП. У матеріалах справи докази причетності ОСОБА_1 до будь-якого ДТП відсутні. На думку сторони захисту, працівники поліції невірно кваліфікували дії ОСОБА_1 , якщо припустити, що останній керував автомобілем. При цьому, суд не вправі самостійно кваліфікувати дії особи, відшукувати, яку саме норму закону порушила та чи інша особа. Відеозаписи, які були витребувані постановою Рокитнянського районного суду про повернення матеріалів на доопрацювання від 01 листопада 2024 року попереднім складом суду, сторона захисту просить суд визнати як недопустимий доказ, оскільки в даному випадку суд, повертаючи матеріали на доопрацювання, фактично звернув увагу працівників поліції, які саме докази необхідно надати суду, чим перебрав на себе функції сторони обвинувачення. З доводами сторони захисту погодився і Київський апеляційним суд у своїй постанові від 16 січня 2025 року, якою було скасовано постанову Рокитнянського районного суду від 17 грудня 2024 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Під час розгляду справи іншим складом суду не вирішено питання визнання недопустимості витребуваних файлів відеозаписів, надано оцінку всім відеозаписам у сукупності. Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 , яка є співмешканкою ОСОБА_1 , повідомила, що 19 жовтня 2024 року о 10 годині вечора ОСОБА_1 пішов слухати музику в припаркований біля будинку автомобіль, а вона лягла відпочивати, потім побачила проблискові маячки патрульної поліції і вийшла на вулицю. Поліцейські почали перевіряти документи і стверджували, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, однак ОСОБА_2 цей факт спростовує, оскільки їй з будинку видно дорогу і автомобіль стояв. На запитання адвоката Заліського Б.С. чи вживав ОСОБА_1 ввечері алкогольні напої відповіла, що він був тверезий, щоб вживав алкогольні напої вона не бачила, сказала, що він нікуди не їздив. Крім того, з переглянутого відеозапису не вбачається факту керування ОСОБА_1 автомобілем. З переглянутих відеозаписів вбачається, що вдалині стоїть автомобіль з увімкненими габаритами, до нього під'їжджає автомобіль працівників поліції, після чого із водійського місця стоячого автомобіля вийшов чоловік та зайшов у своє подвір'я, потім повернувся знову до автомобіля. Як пояснив йому, як своєму захиснику, ОСОБА_1 , він знаходився в салоні свого автомобіля біля свого подвір'я, коли побачив, що до нього їдуть працівники поліції з увімкненим проблисковим маячком, спочатку він вийшов з салону, оскільки на працівників поліції не звернув уваги, та пішов до подвір'я, але потім повернувся, бо працівники зупинилися біля його подвір'я. В салоні він сидів деякий час, йому не спалося, оскільки переніс декілька контузій на війні, в автомобілі слухав музику, нікуди ним не рухався, він його завжди на вулиці залишає на ніч. Під час спілкування з працівниками поліції можливо в чомусь і оговорив себе, проте вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнає, до будь-якого ДТП не причетний. Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 дійсно вживав алкогольні напої. Але до цього часу йому ніхто проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння не пропонував, до цього керування автомобілем він заперечував, щоб його зупиняли працівники поліції також заперечував. Весь час до цього моменту працівники поліції перевіряли документи ОСОБА_1 , вміст багажника автомобіля. Ознаки алкогольного сп'яніння працівник поліції назвав лише о 00:49 год. запису. Таким чином, на думку сторони захисту, з відеозапису вбачається грубе порушення порядку проходження огляду на стан сп'яніння, передбаченого ч. 1 - 3 ст.266 КУпАП (якщо припустити, що ОСОБА_1 перед цим керував автомобілем). Враховуючи, що відеозапис виконаний з порушенням Інструкції, затвердженої наказом МВС №1026 в частині початку виконання службових обов'язків по документуванню інкримінованого правопорушення, тобто фактично не зафіксовано факт керування транспортним засобом особою, якій інкримінується правопорушення, захист вважає, що даний відеозапис знову (з інших підстав) є недопустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника - адвоката Заліського Б.С. та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 КУпАП вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб.
Згідно з п. 2.10. «є» ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке полягало у вживанні особою, яка керувала транспортним засобом, алкогольних напоїв після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, що зафіксовано із застосуванням відео запису.
Судом встановлено, що 19 жовтня 2024 року о 00 год. 25 хв., водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «PEUGEOT 407», д.н.з. НОМЕР_1 . Позаду зазначеного транспортного засобу рухався автомобіль працівників поліції, які у відповідності до п. 8.9 б Правил дорожнього руху України за допомогою увімкненого проблискового маячка червоного кольору надали сигнал водію автомобіля для зупинки транспортного засобу. Після зупинки автомобіля із водійського місця вийшов чоловік та зайшов у подвір'я, потім повернувся знову до автомобіля. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 вживав алкоголь, що зафіксовано на відеозаписі.
Відеозаписом з камери поліцейського підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що із відеозапису не вбачається факту керування ОСОБА_1 автомобілем апеляційний суд відхиляє, адже на відеозаписі чітко відображається, що автомобіль «PEUGEOT 407», д.н.з. НОМЕР_1 рухався, після зупинки з водійського місця вийшов ОСОБА_1 , який хиткою ходою зайшов в двір будинку. Після цього ОСОБА_1 повернувся на місце зупинки до поліцейських, вказував, що вживав алкоголь після зупинки автомобіля (43.00 хв. запису clip-0.mp4).
На 18.25 хв. цього ж запису ОСОБА_1 вказує, що керував автомобілем, погоджується з поліцейським в частині, що працівники поліції їхали за ним з червоними проблисковими маячками. При цьому, на записі видно, як після того, як поліцейський вказав ОСОБА_1 , що в нього вбачаються ознаки алкогольного сп'яніння, останній в присутності поліцейських продовжував вживати алкоголь.
З огляду на зміст, оглянутого судом відеозапису clip-0.mp4, апеляційний суд приходить до висновку, що вказаний запис повністю спростовує твердження допитаного у судовому засідання суді першої інстанції свідка ОСОБА_2 , яка заперечила факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , вказуючи, що їй з будинку видно дорогу і автомобіль стояв.
Доводи захисника про невірну кваліфікацію працівниками дій ОСОБА_1 , а саме вказівку в протоколі про адміністративне правопорушення на порушення ним п. 2.10. «є» ПДР України, з огляду на відсутність будь-якої ДТП 19 жовтня 2024 року за участю ОСОБА_1 є безпідставними.
Так, дійсно п. 2.10 є Правил дорожнього руху встановлено обов'язок водія у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Разом з тим, правила дорожнього руху не містять положень, відповідно до яких водієві заборонено вживати алкоголь після зупинки автомобіля працівниками поліції до проведення огляду на стан сп'яніння.
Натомість, диспозиція ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, серед іншого, за вживання алкоголю особою, яка керувала транспортним засобом, після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
З огляду на передбачену законом відповідальність за вживання алкоголю особою, яка керувала транспортним засобом, після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння - такі дії є забороненими для водія.
Не дивлячись на помилкове зазначення поліцейським та місцевим судом порушення ОСОБА_1 п. 2.10 ПДР, протокол про адміністративне правопорушення та постанова суду містять правильний опис правопорушення, що вчинено особою, що притягується до адміністративної відповідальності. Так, як було зазначено вище, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «PEUGEOT 407», д.н.з. НОМЕР_1 та після зупинки працівниками поліції вживав алкогольні напої. Аналогічний виклад допущеного порушення містить і постанова суду.
Зазначене узгоджується з диспозицією ч. 4 ст. 130 КУпАП та є доведеним наявними у справі доказами, зазначеними вище.
В даному випадку помилкове та надлишкове зазначення поліцейським в протоколі та місцевим судом п. 2.10 ПДР, як такого, що порушено ОСОБА_1 , ніяким чином не впливає на кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 130 КУпАП, а відтак не може бути підставою до скасування постанови суду.
З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в частині відсутності у суду повноважень самостійно кваліфікувати дії особи, оскільки зазначених дій, які б впливали на кваліфікацію вчиненого судом не допущено.
Також безпідставними є посилання апеляційної скарги в частині протиправного витребування постановою Рокитнянського районного суду про повернення матеріалів на доопрацювання від 01 листопада 2024 року попереднім складом суду додаткових доказів.
Так, постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року встановлено порушення місцевим судом принципу безсторонності, а саме перебирання на себе функцій обвинувачення, що виразилось в витребуванні додаткових доказів, а саме відеозапису clip-1.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відеозаписи, в тому числі і «clip-1», були направлені до суду разом з протоколом про адміністративні правопорушення 31 жовтня 2024 року. Постанова місцевого суду про повернення матеріалів на дооформлення мотивована тим, що один з наданих відеозаписів не зчитується.
Отже, пошкодження наданого суду носія, на якому був записаний вказаний запис, ніяким чином не свідчить, що такий запис не надавався суду працівниками поліції. Також вказане не свідчить, що витребування копії пошкодженого з будь-яких причин відеозапису, який раніше надавався суду, є витребуванням нових чи додаткових доказів. Факт направлення такого доказу суду вперше разом з матеріалами не дає підстав вважати такий доказ новим чи додатковим.
Разом з тим, враховуючи встановлені постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року обставини, вимоги статті 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини, якими передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь, апеляційний суд не приймає до уваги відеозапис, що повторно був наданий на вимогу суду, а саме відеозапис «clip-1».
Однак, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, підтверджується іншими доказами у справі, в тому числі і відеозаписами «clip-0» та «clip-2», які відображають чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Апеляційна скарга не містить інших доводів, які б вказували на незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вживання алкогольних напоїв після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Враховуючи зазначене, місцевим судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованих мотивів прийнятого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Заліського Богдана Сергійовича залишити без задоволення.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 07 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Фінагеєв