вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 368/1205/24 Головуючий у суді першої інстанції - Кириченко В.І.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5842/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
05 червня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Соколова В.В., Поліщук Н.В.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 листопада 2024 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області про встановлення факту родинних відносин,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт родинних відносин між ним та померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а саме, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 .
В обґрунтування своїх вимог вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що Халчанською сільською радою народних депутатів Кагарлицького району Київської області було внесено актовий запис про смерть №16 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 19.10.1996 року.
За життя ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) площею 3.62 умовних кадастрових гектари в КСП «Промінь» с. Халча Кагарлицького району Київської області на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ №026883, виданого Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області 06.08.1996 року. Вказане підтверджується довідкою Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 25.06.2024 року №П-2373/0-2589/6-24.
Також, за життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла вказану земельну частку (пай) ОСОБА_1 .
З часу смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 року та по даний час її спадщина ніким успадкована не була, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 12.06.2024 року №77295028. згідно з яким спадкова справа після ОСОБА_2 була заведена тільки 12.06.2024 року за заявою Заявника.
Отже, після ОСОБА_2 залишилася земельна частка (пай) площею 3,62 умовних кадастрових гектари в КСП «Промінь» с. Халча Кагарлицького району Київської області, яка може бути успадкована її спадкоємцями.
ОСОБА_1 є онуком померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та спадкоємцем її майна за заповітом та за законом.
Втім, отримати свідоцтво про право на спадщину своєї баби ОСОБА_2 заявник не може через відсутність у нього усіх необхідних документів, які б підтверджували родинні зв'язки з померлою, а саме того, що вони є бабою та онуком.
Так, ОСОБА_3 є матір'ю заявника та дочкою померлої ОСОБА_2 . Проте, у заявника відсутнє свідоцтво про народження його матері ОСОБА_3 , а також її свідоцтво про одруження з ОСОБА_4 (батьком заявника), через що належним чином підтвердити у нотаріуса родинні відносини з ОСОБА_2 заявник не може.
Тому для оформлення спадщини своєї баби у заявника виникла необхідність встановити рішенням суду факт родинних відносин між ним та померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 04 листопада 2024 рокуу задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, заявник ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 листопада 2024 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що розглядаючи справу про встановлення факту родинних відносин, суд вирішив питання щодо права на спадкування заявника. Однак, предметом розгляду мало бути виключно встановлення підстав вважати, що заявник ОСОБА_1 та померла ОСОБА_2 є онуком і бабою.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь заявник ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, просивзадовольнити її з викладених підстав.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд апеляційної інстанції визнав за можливе, розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що Халчанською сільською радою народних депутатів Кагарлицького району Київської області було внесено актовий запис про смерть №16 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 19.10.1996 року.
За життя ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) площею 3.62 умовних кадастрових гектари в КСП «Промінь» с. Халча Кагарлицького району Київської області на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ №026883, виданого Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області 06.08.1996 року. Вказане підтверджується довідкою Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 25.06.2024 року №П-2373/0-2589/6-24.
За життя 25.07.1990 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 .
Спадкова справа після ОСОБА_2 була заведена 12.06.2024 року за заявою ОСОБА_1 .
Також встановлено, що ОСОБА_7 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір'ю заявника та дочкою померлої ОСОБА_2 .
Проте, у Заявника відсутнє свідоцтво про народження його матері ОСОБА_3 , а також її свідоцтво про одруження з ОСОБА_4 (батьком заявника), через що належним чином підтвердити у нотаріуса родинні відносини з ОСОБА_2 заявник не може.
Станом на день відкриття спадщини порядок прийняття спадщини було врегульовано розділом VII Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VI зі змінами та доповненнями (далі - ЦК УРСР).
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Згідно зі ст. 527 ЦК УРСР, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Як визначено ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Статтею 530 ЦК УРСР передбачено, що при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
За правилом ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. (Із змінами, внесеними Указом ПВР №2135-08 від 15.10.73)
Відповідно до ст. 551 ЦК УРСР, якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Встановлено, що ОСОБА_7 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір'ю заявника та дочкою померлої ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник вказує, що у нього відсутнє свідоцтво про народження його матері ОСОБА_7 , а також її свідоцтво про одруження з ОСОБА_4 (батьком Заявника), через що належним чином підтвердити у нотаріуса родинні відносини з ОСОБА_2 заявник не може, тому йому необхідно встановити даний факт у судовому порядку.
Разом з цим, онук спадкодавця не є спадкоємцем першої або другої черги відповідно до статей 529, 530 ЦК УРСР та не має права спадкувати відповідно до положень ст. 551 ЦК Української РСР, оскільки його мати була жива протягом строку прийняття спадщини після смерті спадкодавця.
Заявник посилається на положення ЦК України, в тому числі і ст.1265 ЦК України які не можуть бути застосовані судом так як правовідносини регулюються ЦК Української РСР який діяв на час виникнення правовідносин відповідно до положень ч.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За вказаних обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що встановлення факту родинних відносин не має правового значення для спадкування заявником за законом, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Крім цього, суд першої інстанції зауважив, що у заповіті, складеному 25.07.1990 року, ОСОБА_2 заповіла все своє майно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 . Тобто, заявник ОСОБА_1 є одним із спадкоємців ОСОБА_2 за заповітом.
Отже, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що у даному випадку встановлення факту родинних відносин не має правового значення для спадкування заявником за законом.
Доводи апеляційної скарги заявника не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до його незгоди з висновками суду. Судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 11 червня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді В.В. Соколова
Н.В. Поліщук