Справа №295/1385/20 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.
Категорія 63 Доповідач Павицька Т. М.
13 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого: Павицької Т.М.
суддів: Борисюка Р.М., Талько О.Б.
розглянувши клопотання Міністерства оборони України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира про визнання незаконним та скасування рішення в частині включення житлового приміщення до числа службових, зобов'язання видати ордер на житлове приміщення,
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано п.1 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №112 від 14.02.2008 «Про надання громадянам жилої площі та включення жилих приміщень до числа службових» в частині включення до числа службових Житомирського гарнізону квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Не погоджуюсь із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, 04.06.2025 через підсистему «Електронний суд» Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, у якій заявило клопотання про поновлення строку на його апеляційне оскарження.
Як підставу для поновлення строку зазначає, що Міністерство оборони України не було залучене до участі у справі, не було повідомлене про її розгляд і не могло знати про ухвалене рішення. Вказує, що оскаржуване рішення безпосередньо стосується державного житлового фонду, що перебуває у сфері управління Міністерства оборони України, оскільки даним рішенням змінено правовий статус спірного житла, яке обліковується як службове житло Житомирського гарнізону. Стверджує, що про існування оскаржуваного рішення Міністерство оборони України дізналося лише 05.05.2025, отримавши лист від КЕВ м. Житомира, до якого була долучена заява ОСОБА_1 від 21.04.2025 про безоплатну приватизацію квартири АДРЕСА_1 .
Цивільна справа №295/1385/20 на запит суду надійшла - 11 червня 2025 року.
Дослідивши подану апеляційну скаргу, розглянувши клопотання про поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку, що вказане клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз вказаної норми процесуального права свідчить, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення ЄСПЛ: від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», від 14 жовтня 2003 року «Трух проти України»).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі №296/3261/17 (провадження №61-678св20) зазначив, що: «виходячи з аналізу частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми».
У даній справі встановлено, що 31.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради, у якому просив:
- визнати п. 1 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №112 від 14.02.2008 «Про надання громадянам жилої площі та включення жилих приміщень до числа службових» в частині включення до числа службових Житомирського гарнізону в будинку АДРЕСА_2 незаконним та скасувати його;
- зобов'язати виконавчий комітет Житомирської міської ради на підставі рішення цього комітету №194 від 13.03.2008 «Про надання громадянам жилої площі» видати відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК Української РСР йому на склад його сім'ї із трьох осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ордер на жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 07 лютого 2020 року відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Протокольною ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26 листопада 2020 року залучено до участі у справі третю особу - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано п.1 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №112 від 14.02.2008 «Про надання громадянам жилої площі та включення жилих приміщень до числа службових» в частині включення до числа службових Житомирського гарнізону квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №424113032 від 25.04.2025, що долучений до апеляційної скарги вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності Державі Україна в сфері управління Міністерства оборони, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності від 29.02.2008.
Разом з тим, Міністерство оборони України до участі у розгляді даної цивільної справи залучено не було, про дату судового засідання не повідомлялося та оскаржуване судове рішення не отримувало, що підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2021 року слід визнати поважними, строк поновити.
Поновлюючи строк колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг: держави мають право встановлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії (Ashingdane v. the. United Kingdom); рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року; рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року).
В даній справі поновлення Міністерству оборони України строку на апеляційне оскарження відповідає законній меті і має розумний ступінь пропорційності.
При цьому колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 2021 року у справі «Мєтьолкіна та інші проти України», де констатовано порушення судами України п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у контексті ефективного доступу заявників до судів вищих інстанцій з огляду на безпідставну відмову судів у поновленні строків апеляційного або касаційного оскарження у зв'язку із несвоєчасним отриманням заявниками копій ухвал суду, які ними оскаржувалися.
Зважаючи на те, що строк на апеляційне оскарження пропущено Міністерством оборони України з поважних причин, колегія суддів вважає за можливе поновити його.
Керуючись ст. ст. 127, 354 ЦПК України, суд
Клопотання Міністерства оборони України задовольнити.
Поновити Міністерству оборони України строк на апеляційне оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді