Справа № 165/3450/23 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В.
Провадження № 22-ц/802/503/25 Доповідач: Осіпук В. В.
15 травня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,
представника позивачів ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Івченко О. Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Нововолинського ліцею №1 Нововолинської міської ради Волинської області, треті особи, Управління освіти Нововолинської міської ради Волинської області; Нововолинська міська рада Волинської області, про скасування наказу про оголошення простою, за апеляційною скаргою відповідача Нововолинського ліцею №1 Нововолинської міської ради Волинської області на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 19 лютого 2025 року,
У вересні 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися в суд із зазначеним позовом.
Покликались на те, що вони перебувають у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посадах вчителів у даному навчальному закладі.
Крім того зазначали, що на виконання наказу Управління освіти Нововолинської міської ради Волинської області від 10 січня 2023 року №24 «Про оптимізацію ставок педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти Нововолинської МТГ» та рекомендацій Управління освіти Нововолинської міської ради від 19 червня 2023 року №495/01-28 щодо забезпечення уникнення кредиторської заборгованості із заробітної плати працівникам освіти, 21 липня 2023 року директором Нововолинського ліцею №1 Нововолинської міської ради Волинської області був виданий наказ №63-к/тр «Про оголошення простою педагогічним та технічним працівникам ліцею», яким у період з 21 липня 2023 року по 31 серпня 2023 року в закладі освіти оголошено простій. Згідно цього наказу у період простою оплату праці педагогічних працівників встановлено проводити у розмірі 75% від їх заробітної плати, а самі педагогічні працівники в цей період повинні були перебувати на робочих місцях, відповідно до 75% тижневого навантаження.
Також позивачі вказували, що до оголошення простою вони не були ознайомлені зі змістом оспорюваного ними наказу і у ньому не було зазначено обставин, які б свідчили про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання ними своїх трудових обов'язків, а саме через введення воєнного стану.
Вважаючи, що у відповідача були відсутні підстави для оголошення простою, визначені у ст. 34 КЗпП України, позивачі просили суд скасувати наказ «Про оголошення простою педагогічним та технічним працівникам ліцею», виданий директором Нововолинського ліцею №1 Нововолинської міської ради Волинської області від 21 липня 2023 року №63-к/тр ОСОБА_5 та відшкодувати понесені ними судові витрати.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 19 лютого 2025 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ «Про оголошення простою педагогічним та технічним працівникам ліцею» виданий директором Нововолинського ліцею №1 Нововолинської міської ради Волинської області ОСОБА_5 за №63-к/тр від 21 липня 2023 року.
Стягнуто з Нововолинського ліцею №1 Нововолинської міської ради Волинської області на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 357 грн 89 коп. судового збору кожній.
Додатковим рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 04 березня 2025 року стягнуто з Нововолинського ліцею №1 Нововолинської міської ради Волинської області на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 1200 грн кожній понесені ними витрати на професійну правничу допомогу.
Важачи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, відповідач Нововолинський ліцей №1 Нововолинської міської ради Волинської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачами обрано неефективний спосіб захисту, який не відновлює їх порушене право на перерахунок і виплату недоплаченої їм заробітної плати за час простою.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , вважаючи рішення місцевого суду законним і таким, що відповідає фактичним обставинам справи, просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін і вирішити питання щодо відшкодування понесених судових витрат позивачем ОСОБА_2 на правничу допомогу.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час винесення оспорюваного позивачами наказу були відсутні підстави передбачені ст. 34 КЗпП України для оголошення простою, а саме зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, а тому дійшов висновку про його незаконність..
Такий висновок суду є правильний.
Встановлено, що згідно наказу №133-к від 23 серпня 2012 року позивач ОСОБА_2 працює вчителем математики у Нововолинському ліцеї №1 Нововолинської міської ради Волинської області. Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають у трудових відносинах із відповідачем Нововолинським ліцеєм №1 Нововолинської міської ради Волинської області з 01 вересня 2022 року, згідно з відповідними наказами від 31 серпня 2022 року №132-к і №125-к/тр.
Також встановлено, що наказом директора Нововолинського ліцею №1 Нововолинської міської ради Волинської області №63-к/тр від 21 липня 2023 року, у відповідності зі статтями 34, 113 КЗпП та у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно з ст.3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на виконання наказу управління освіти Нововолинської міської ради Волинської області від 10 січня 2023 року № 24 «Про оптимізацію ставок педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти Нововолинської МТГ», та рекомендацій, викладених у листі від 19 червня 2023 року №459/01-28, для уникнення кредиторської заборгованості з заробітної праці працівникам освіти, у погоджені з ПК ліцею та дирекції протокол №8 від 21 липня 2023 року в закладі освіти було оголошено простій із 21 липня 2023 року по 31 серпня 2023 року.
Зокрема у цьому наказі зазначено: оголосити простій в закладі освіти не з вини працівників із 21 липня 2023 року по 31 серпня 2023 року; оплату праці педагогічних працівників у період простою проводити у розмір 75% заробітної плати, встановленої під час тарифікації, на період, що вказаний у додатку 1 до цього наказу; оплату праці технічних працівників у період простою проводити у розмірі 75% мінімальної заробітної плати, передбаченої штатним розписом і на період, що вказаний у додатку 2 до цього наказу; педагогічні працівники під час простою зобов'язані перебувати на робочих місцях відповідно до 75% тижневого навантаження; технічні працівники та технічний персонал під час простою зобов'язані перебувати на робочому місці відповідно до 75 % робочого часу тарифної ставки.
У додатках № 1 та № 2 до вказаного наказу для кожного окремо було визначено графіки і періоди перебування в простої педагогічних та технічних працівників Нововолинського ліцею №1 Нововолинської міської ради Волинської області.
Зі змісту наявного в матеріалах справи протоколу засідання профспілкового комітету Нововолинського ліцею №1 від 21 липня 2023 року за №8 слідує, що на засіданні профспілкового комітету було постановлено, що пропозиція директора ліцею про оголошення простою педагогічним та технічним працівникам ліцею погоджена за умови її правомірності і законності, також вирішено звернутися за консультацією до юриста та подати запит-звернення про правомірність дій Управління освіти.
Крім того встановлено, що позивачі щодо правомірності дій відповідача, звертались із відповідними скаргами до Служби освітнього омбудсмена, громадської організації «Центр інноваційної освіти «Про.Світ», Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації, Управління інспекційної діяльності у Волинській області Західного управління державної служби України з питань праці, Державної служби України з питань праці.
З письмової відповіді керівника Служби освітнього омбудсмена Мицинишена Ю. від 20 липня 2023 року №23/1571-03 приєднаної до матеріалів справи вбачається, що на його думку економія бюджетних коштів як підстава оголошення простою є неприпустимою та порушує права педагогічних працівників.
З відповіді Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за №ЗХ/3.2/800-3В-23 від 12 вересня 2023 року слідує, що підстави для проведення позапланового заходу державного нагляду за додержанням законодавства про працю, з урахуванням вимог ч.1 ст.16 ЗУ №2136 відсутні, разом з тим, спеціалістом управління було проведено інформаційно - роз'яснювальну роботу у Нововолинському ліцеї №1 та Управлінні освіти Нововолинської міської ради Волинської області, з приводу неухильного дотримання законодавства про працю під час запровадження простою.
Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені , крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного чи надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами першою та другою цього Закону визначено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Таким чином, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.
Разом з тим, як вбачається з аналізу положень частини 1 статті 13 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.
Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.
Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Тому за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.
Згідно зі статтею 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Тлумачення статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов'язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.
Наведені норми права надають роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Як було зазначено вище, що підставами для винесення спірного наказу №63-к/тр від 21 липня 2023 року було вказано - у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно з ст.3 Закону України «Про організацію ставок педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти Нововолинської МТГ та рекомендацій, викладених у листі від 19 червня 2023 року №459/01-28, для уникнення кредиторської заборгованості з заробітної праці працівникам освіти, у погоджені з ПК ліцею та дирекції протокол №8 від 21 липня 2023 року.
Разом із тим, судом не було здобуто доказів того, що у відповідача відбулися зміни організаційних або технічних умов праці, необхідних для виконання роботи, наявності невідворотної сили або інших обставин в період з 21 липня 2023 року по 31 серпня 2023 року, які привели до повної зупинку його роботи, що є безумовною підставою для оголошення простою.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оголошення простою у роботі позивачів є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв'язку з військовою агресією проти України надати позивачам роботу, а останніми її виконувати в цій справі не встановлено і оспорюваний наказ таких причин не містить.
При цьому посилання відповідача на зменшення фінансування і як наслідок відсутність можливості забезпечити роботою усіх працівників згідно штатного розпису і здійснювати їм виплату заробітної плати у передбаченому трудовим договором розмірі не є підставою для оголошення простою.
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23).
Аналіз наведених правових норм та підзаконних нормативних актів дає підстави для висновку, що за умови, якщо працівник має можливість виконувати роботу, а роботодавець незважаючи на бойові дії не позбавлений можливості забезпечити працівника роботою та належними умовами праці, то відсутні правові підстави для оголошення простою, а тим більше оголошення простою з метою економії бюджетних грошових коштів, що виділяються на оплату праці.
Саме такий висновок, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зробив суд першої інстанції та цілком підставно і обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, оскаржуване судове рішення, на думку колегії суддів відповідає вимогам закону й підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції і являються суб'єктивним тлумаченням норм матеріального та процесуального права відповідачем та не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваного ним рішення.
У поданому представником позивача ОСОБА_2 - Явтушенко І. В. відзиві містилось клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 витрат, понесених останньою за надання професійної правничої допомоги в апеляційному суді, в розмірі 1000 грн.
З матеріалів справи встановлено, що представник позивача Явтушенко І. В. діє на підставі ордера серії АС № 1086429 від 29 лютого 2024 року на представництво інтересів ОСОБА_2 у Волинському апеляційному суді та Договору про надання правової допомоги № 167 від 25 березня 2025 року.
Поданий представником позивача розрахунок витрат за надання професійної правничої допомоги адвокатом від 31 березня 2025 року містить опис послуг адвоката з вартістю наданих послуг, а квитанцією до прибуткового касового ордера № 10/2025 від 31 березня 2025 року підтверджується оплата цих послуг позивачем ОСОБА_2 . Тому зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн є належним чином обґрунтованими, а покладення їх відшкодування на відповідача відповідає принципу розподілу судових витрат.
Відповідач не звертався до апеляційного суду з заявою про зменшення витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом позивачу, а саме на стадії апеляційного перегляду справи, а тому виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд не може самостійно зініціювати питання про зменшення витрат на правову допомогу .
У зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення та відповідно до вимог статті 141 ЦПК України апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача Нововолинського ліцею №1 Нововолинської міської ради Волинської області на користь позивача ОСОБА_2 судових витрат, понесених останньою на надання професійної правничої допомоги в апеляційному суді, в розмірі 1000 гривень.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача Нововолинського ліцею №1 Нововолинської міської ради Волинської області залишити без задоволення.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 19 лютого 2025 року залишити без змін.
Стягнути з Нововолинського ліцею №1 Нововолинської міської ради Волинської області на користь ОСОБА_2 1000 грн понесених судових витрат за правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді