Справа № 758/2020/25
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
03 червня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (надалі за текстом - позивач, фактор) звернулось до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач, позичальник), про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного з АТ «Банк Кредит Дніпро» (надалі за текстом - позикодавець) Договору кредиту № 22038000499088 від 17.03.2021 (надалі за текстом - Договір кредиту) у частині своєчасного повернення позики, право вимоги за яким було передано позикодавцем фактору згідно Договору факторингу №28/03/24 від 28.03.2024 (надалі за текстом - Договір факторингу), з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 756,49 грн., з яких 5 019,93 грн. тіла кредиту та 1 736,56 грн. комісії.
Ухвалою Суду від 11.02.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
У судове засідання 03.04.2025 представники сторін не прибули.
Від відповідача до суду відзив не надходив.
Позивач у позовній заяві не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, наявні передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між позикодавцем та позичальником було укладено Договір кредиту, за змістом якого за змістом якого позикодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредит надано позичальнику на наступних умовах:
сума кредиту - 12 536,45 грн.;
строк користування - 12 місяців;
щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості з 17.03.2021 по 16.07.2021 - 9% від суми кредиту, з 17.07.2021 по 16.10.2021 - 7%, з 17.10.2021 по 15.01.2022 - 5%, з 17.01.2022 по 17.03.2022 - 2,95%.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту в передбачені строки не виконав, а відтак, заборгованість із простроченого кредиту (тіло кредиту) відповідача перед позикодавцем становить 6 756,49 грн., з яких 5 019,93 грн. тіла кредиту та 1 736,56 грн. комісії.
Надалі, між позикодавцем та позивачем було укладено Договір факторингу, за змістом якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах, визначених цим договором.
Згідно з умовами Договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього договору.
З реєстру права вимоги до Договору факторингу вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідача на грошові кошти у сумі 6 756,49 грн., з яких 5 019,93 грн. тіла кредиту та 1 736,56 грн. комісії.
Згідно з ст. 1077 ЦК України За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача, як новий кредитор.
Згідно з наданим позикодавцем розрахунком, за Договором кредиту у відповідача виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 6 756,49 грн. та складається з наступного: 5 019,93 грн. - тіло кредиту; 1 736,56 грн. - заборгованість за процентами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи вищезазначене, а також те що станом на дату ухвалення рішення обов'язок по поверненню кредитних коштів у заявленому розмірі настав, заборгованість позичальника за кредитом в розмірі 6 756,49грн. перед позикодавцем належним чином доведена, документально підтверджена та позичальником не спростована, а тому вимоги позивача з відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач просить суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно Ордеру АІ № 1802249 від 27.01.2025 адвокат Дорошенко Марина Анатоліївна (надалі за текстом - адвокат) надає правову допомогу позивачу.
02.01.2025 між адвокатом та позивачем було укладено Договір про надання правової допомоги №43453613 (надалі за текстом - Договір послуг) за змістом умов якого надає правничу допомогу позивачу.
Відповідно до Акту надання послуг адвокат надав, а позивач прийняв послуги загальною вартістю 6000,00 грн.
Позивач сплатив адвокату 6000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №8707 від 27.01.2025.
Відтак, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн підтверджуються належними доказами.
Втім, виходячи з критерію реальності витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що не підлягають покладенню на відповідача витрати позивача на послуги, щодо правового аналізу спірних правовідносин (п.1 Акту) та формування додатків до позову (п.2 Акту), адже такі послуги охоплюються послугою складення позовної заяви (п. 2 Акту).
Відтак, критерію реальності відповідають витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. - складення позовної заяви.
При цьому, виходячи з критерію співмірності витрат на професійну правничу допомогузі складністю справи, суд доходить до висновку про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогудо 3000,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 5 019 (п'ять тисяч дев'ятнадцять) гривень 93 копійки заборгованості за тілом кредиту, 1 736 (одна тисяча сімсот тридцять шість) гривень 56 копійок заборгованості за комісією, 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу у розміріта судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок;
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 43453613);
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя В.В. Гребенюк