Справа № 758/7432/24
Категорія 9
(ЗАОЧНЕ)
13 травня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черниш Марина Олександрівна, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (надалі за текстом - відповідач), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черниш Марина Олександрівна (надалі за текстом - третя особа), про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (надалі за текстом - ОСОБА_2 ) після смерті якої залишилось майно - частини квартири АДРЕСА_1 (надалі за текстом - квартира), при цьому, оскільки позивач є єдиним спадкоємцем за законом, а третьою особою було відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати за позивачем право власності на квартиру (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Ухвалою Суду від 18.06.204 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.
02.08.2024 до суду від відповідача надійшов відзив.
Ухвалою Суду від 02.10.2024 витребувано докази у третьої особи.
01.11.2024 до суду від третьої особи надійшла заява про долучення доказів.
13.11.2024 до суду від Київського міського нотаріального архіву надійшла заява про долучення доказів.
15.01.2025 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.
Ухвалою Суду від 24.01.2025, судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог та продовжено розгляд справи з урахуванням змісту заяви.
У судове засідання 31.01.2025 учасники справи не з'явились
За наслідками підготовчого засідання 31.01.2025 судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання 13.05.2025 учасники справи не з'явились, поруч з цим, сторони у відповідних процесуальних документах не заперечують проти прийняття судом заочного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, наявні передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_3 (надалі за текстом - ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 одружились 27.06.1953 року, що підтверджується Свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 від 27.06.1953 року.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком є ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_2 ..
За змістом ордера, виданого на підставі рішення спільного зібрання членів Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-19», на житлове приміщення №066395 від 19.07.1988 року, встановлено, що право на вселення надано родині, що складалася з бабусі та дідуся. Пайовий внесок в розмірі: 11846 (одинадцять тисяч вісімсот сорок шість) рублів дев'яносто три копійки) сплачено в повному обсязі, що підтверджується довідкою Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-19» від 09.12.2019.
Згідно Інформаційної довідки КВ-2024 №3056 від 02.02.2024 року, наданої КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» зареєстроване право власності на квартиру відсутнє.
Позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 04.07.1981 року.
Батьками позивача є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
У зв'язку з одруженням прізвище позивачки було змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується Свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3 від 30.04.2011.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 від 22.04.2008.
Згідно Свідоцтва про право на спадщину від 24.02.2009 спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається виключно з гаражу № НОМЕР_5 (дев'ятнадцять) ряд НОМЕР_6 (три) в ГБК "Автолюбитель", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 12А (дванадцять літера "А"), який належав померлому на підставі Довідки, виданої атокооперативом "Автолюбитель" Шевченківського району м. Києва 17 серпня 1992 року за номером 9/3-08-19 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі під реєстровим номером 2410 від 29 серпня 1992 року.
Свідоцтво про право на спадщину за законом на гараж видано на ім'я ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_7 від 09.08.2022.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_8 від 20.09.2022.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Києва у квартирі у період з 01.08.2022 по 26.01.2024 зареєстровано позивача та ОСОБА_2 ..
Спадкову справу заведено 26.01.2024 за №1/2024 на підставі заяви позивача про прийняття спадщини, оскільки вона проживала та була зареєстрована з померлою на день її смерті, станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою квартири.
Проте, третьою особою було прийнято Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.05.2024. Постанова обгрунтована відсутністю правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на квартиру у спадкодавця.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 141 ЖК УРСР особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради, надається окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім'ї, суми її пайового внеску і граничного розміру жилої площі, передбачуваного Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу.
Заселення квартир у будинку житлово-будівельного кооперативу провадиться за ордерами, що видаються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради. Відмову у видачі ордера може бути оскаржено в судовому порядку.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позивача було надано ордер про право на вселення у квартиру.
За змістом ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» Член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.
У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було сплачено пай за квартиру у повному обсязі. Однак, право власності на квартиру не було зареєстровано у встановлено законом порядку.
Статтею 384 ЦК України передбачено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
Згідно до ст. 15 Закону України «Про власність» у члена ЖБК виникає право власності на квартиру внаслідок повного внесення пайового внеску за надану в користування квартиру. Тому в разі, коли право на пай, з повною виплатою якого виникло право власності на квартиру в будинку ЖБК, належало й іншим особам (другому з подружжя, спадкоємцям, членам сім'ї члена ЖБК), останні з цих підстав набувають права власності на квартиру відповідно до частки, яку складає належна їм частина паю у повній сумі пайового внеску.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Крім того, ст. 392 цього кодексу, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пунктом 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18.09.1987 року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», згідно із ст.. 15 Закону України «Про власність», передбачено, що член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру вправі розпоряджатись нею на свій розсуд продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частку будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї угоди, що не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5 вбачається, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.
Суд звертає увагу, що виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 2004 року.
У відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
У відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно із ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Враховуючи перелічені норми, суд дійшов висновку, що на момент набуття права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на кооперативну квартиру, законодавством не була передбачена як видача свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, так і обов'язкова державна реєстрація права власності на таку квартиру.
Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було набуто право власності на квартиру у встановленому порядку. При цьому, кожному належить частки у праві власності на квартиру.
Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).
Відповідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1266 ЦК України).
Спадкування за правом представлення - це особливий порядок, при якому нащадки спадкоємця, який помер до відкриття спадщини, успадковують ту частку спадщини, яку міг би успадкувати їхній родич. Тобто, замість померлого спадкоємця, його нащадки (діти, онуки, правнуки) успадковують майно, яке б йому належало. Це правило застосовується, коли спадкоємець помер раніше спадкодавця або одночасно з ним.
До числа спадкоємців за правом представлення належать: 1) внуки спадкодавця - спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, тобто синові, дочці спадкодавця; 2) прабаба, прадід спадкодавця - спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім дітям, тобто бабі, дідові спадкодавця; 3) племінники спадкодавця - спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, тобто сестрі, братові спадкодавця; 4) двоюрідні брати та сестри спадкодавця - спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, тобто тітці, дядькові спадкодавця.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є онукою померлої бабусі, а також спадкоємцем п'ятої черги за законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
У відповідності до ч. 2 - 3 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити повністю;
Визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_9 );
Відповідач: Київська міська рада (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141);
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черниш Марина Олександрівна (04072, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 34/13, прим. 17"Б");
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя В.В. Гребенюк