Номер провадження: 11-сс/813/969/25
Справа № 947/11507/25 1-кс/947/5627/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
29 травня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарг и представника власників майна ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке вилучене 04 квітня 2025 року у ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони користування та розпорядження, а саме:
-мобільний телефон марки «IPhone 15 PRO», сірого кольору в чохлі чорного кольору, імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 , сім-карта з абонентським номером НОМЕР_3 з паролем ( НОМЕР_4 );
-посвідчення Європейська поліцейська асоціація ЕРА NVA -000069 на ім'я ОСОБА_7 ;
-посвідчення на ім'я ОСОБА_8 , видане ТОВ «Компанія-Гепард» (код ЄДРПОУ 44938003) від 29.12.2023;
-витяг з функціональної підсистеми «Єдиний реєстр зброї на ім'я ОСОБА_8 №992466 на 1 арк.;
-витяг з функціональної системи - Єдиного реєстру зброї № 1413455, виданий на ім'я ОСОБА_8 на 1 арк.;
-зв'язку ключів в кількості 3 штук, один з яких магнітний ключ та пластикові брелки у кількості 3 штуки з написами: 1 -й брелок - «8992381 колл-центр 0800509007»; 2-й брелок - «8915689 колл-центр 0800509007», 3-й брелок - «ЖК Альтаір-2 », вул. Люстдорфська дорога, 90 Будова»
У задоволені клопотання в іншій частині - відмовлено та повернути вилучене майно - його власнику.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучене майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, тобто, на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власників майна ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , подав апеляційні скарги, в яких зазначає, що ухвалу суду є незаконна, необґрунтована, невмотивована та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав:
- вилучене майно не містить слідів будь-якого злочину та не має відношення до розслідування вищевказаного кримінального провадження. Вилучені під час обшуку витягі з офіційних державних реєстрів на сьогоднішній день з легкістю можна одержати любому правоохоронцю, оскільки такі реєстри є відкритими джерелами і містяться у відкритому доступі в мережі Інтернет. Власник мобільного телефону ОСОБА_7 під час обшуку, на прохання слідчого добровільно надав оперативному співробітнику поліції вказаний телефон для огляду і повідомив пароль від нього. Співробітник поліції ретельно дослідив зміст інформації, що міститься у ньому, що підтверджується файлами відеофіксації слідчої дії - обшуку, та жодної інформації, яка стосувалася би провадження слідчим не виявлено. Зв'язка ключів у кількості 3 штук, не можуть стосуватися і нести будь які сліди або відомості про злочини, які розслідуються у зазначеному провадженні;
- жодному з власників вилученого майна у зазначеному кримінальному провадженні, по теперішній час, не повідомлено про підозру.
На підставі наведеного, апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити у цій частині нову ухвалу, якою відмовити повністю у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Крім того, разом з апеляційною скаргою заявлене клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2025 року, яке обґрунтоване тим, що власника майна не були викликані у судове засідання.
Позиції учасників судового розгляду.
Представник власників майна та прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги і доводи апеляційної скарги та правову позицію, висловлену в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, апеляційний суд повинен перевірити доводи апеляційної скарги (1) щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, та за наявності підстав для його поновлення - (2) щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді.
Щодо клопотання на поновлення строку апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом п'яти днів з дня її оголошення (пункт 3 частини 2 статті 395 КПК України).
В свою чергу, абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України прямо вказує - якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За змістом статті 376 КПК України дата оголошення судового рішення, в тому числі й ухвали слідчого судді, безпосередньо пов'язується з датою виходу суду з нарадчої кімнати і саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження (постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18).
Якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись із дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 937/2679/20.
Зі змісту матеріалів кримінального провадження убачається, що оскаржена ухвала постановлена без виклику власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 або їх представника, а наявна довідка про доставку повідомлення у додатку «Viber» ОСОБА_8 на номер телефону - НОМЕР_5 (а.с.65), не підтверджує належний виклик власника майна, оскільки сім-карта з вказаним абонентським номером була вилучена під час обшуку, а тому строк апеляційного оскарження для останніх обчислюватись із дня отримання копії судового рішення. Натомість, копія оскаржуваної ухвали слідчо судді апелянту не направлялась, а у матеріалах справи відсутні докази щодо дати отримання копії ухвалу апелянтом. На підставі наведеного, колегія суддів констатує, що строк для подання апеляційної скарги дотримано відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, тому відсутні підстави для його поновлення.
Щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення спеціальної конфіскації (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022160000000482, внесеному до ЄРДР 12.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України.
Згідно клопотання про арешт майна, невстановлені особи, діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), у період з грудня 2020 року по 07.03.2021, вчиняли протиправні дії, пов'язані з незаконним вимаганням грошових коштів від потерпілого ОСОБА_12 та поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.
Також, приблизно у лютому-березні 2021 року, невстановлена особа звернулась до ОСОБА_13 (обвинувальний акт відносно якого наразі розглядається судом), для застосування його злочинного впливу на ОСОБА_14 , здійснення погроз, застосування фізичного насилля та інших злочинних методів, спрямованих на незаконний примус потерпілого до повернення зазначеній невстановленій особі боргу у сумі 5500 доларів США.
Крім того, невстановлені особи, які діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_15 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 та ОСОБА_17 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), та які здійснюють та поширюють у суспільстві злочинний вплив, 04.08.2022 організували, сприяли у проведенні та взяли участь у злочинному зібранні (сходці) на території ДУ «Одеський слідчий ізолятор», з використанням засобів зв'язку, для планування розподілу сфер злочинного впливу.
Крім того, встановлено факт діяльності на території м. Одеси та Одеської області злочинної організації під керуванням суб'єкта підвищеного злочинного впливу - «вора в законі» ОСОБА_15 (який перебуває у міжнародному розшуку), до складу якої увійшли: ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), ОСОБА_18 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_19 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом), ОСОБА_20 (який перебуває у міжнародному розшуку) та інші невстановлені особи, які поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.
Крім того, установлено, що член злочинної організації ОСОБА_19 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом) та інші невстановлені особи, здійснювали збут особливо небезпечних наркотичних засобів в ДУ «Одеська виправна колонія № 14».
Таким чином, з матеріалів досудового розслідування вбачається що невстановлені члени злочинної організації, створеної та керованої так званим «вором в законі» ОСОБА_15 , та інші невстановлені особи, які не входять до складу злочинного угруповання, продовжують діяти під керівництвом лідера злочинного угруповання на території Одеської області, з метою поширення та встановлення злочинного впливу у суспільстві, координації злочинної діяльності, наповнення так званого «воровського общака» та отримання незаконного прибутку за рахунок вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
На виконання доручення прокурора, щодо встановлення відомостей про осіб, причетних до участі спільно з ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень на території Одеської області та інших регіонів України, отримано інформацію про перелік осіб, які входять до кола, наближеного до так званого «вора в законі» ОСОБА_15 , а також які відповідно до свого статусу у кримінальному середовищі Одеського регіону, своїх переконань та образу життя, особистих якостей, підтримують неписані «воровські традиції», поширюють у суспільстві злочинний вплив або сприяють у його поширенні іншими суб'єктами, а також є особами, які діють під злочинним впливом так званих «ворів у законі», та які прямо чи опосередковано можуть бути причетними до вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень на території м. Одеси та Одеської області.
Так, серед таких осіб перебуває ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН: НОМЕР_6 , громадянин України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та кв. АДРЕСА_3 . В кримінальних колах позиціонує себе як «кримінальний авторитет».
В рамках вказаного кримінального провадження, 04.04.2025 року проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
-мобільний телефон марки «IPhone 15 PRO», сірого кольору в чохлі чорного кольору, імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 , сім-карта з абонентським номером НОМЕР_3 з паролем ( НОМЕР_4 ).
-паспорт громадянина України № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-посвідчення Європейська поліцейська асоціація ЕРА НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_7 ;
-Витяг з Реєстру територіальної громади від 20.05.2024 на ім'я ОСОБА_8 на 1 арк.;
-посвідчення на ім'я ОСОБА_8 , видане ТОВ «Компанія-Гепард» (код ЄДРПОУ 44938003) від 29.12.2023
- витяг з функціональної підсистеми «Єдиний реєстр зброї на ім'я ОСОБА_8 № 992466 на 1 арк;
- витяг з функціональної системи - Єдиного реєстру зброї № 1413455, виданий на ім'я ОСОБА_8 на 1 арк;
- карта фізичної особи-платника податків № НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_8 на 1 арк;
- зв'язка ключів в кількості 3 штук, один з яких магнітний ключ та пластикові брелки у кількості 3 штуки з написами: 1 -й брелок - «8992381 колл-центр 0800509007»; 2-й брелок - «8915689 колл-центр 0800509007», 3-й брелок - «ЖК Альтаір-2 », вул. Люстдорфська дорога, 90 Будова».
Постановою слідчого від 04.04.2025 року вилучене майно визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, що слідством перевіряється причетність ОСОБА_8 до вказаного кримінального правопорушення, тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що арештоване майно може мати доказове значення та є достатні підстави вважати, що його збереження необхідно для здійснення належного досудового розслідування кримінального провадження.
Крім того, 28 березня 2025 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси задоволено клопотання слідчого - надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , з метою виявлення та вилучення мобільного телефону, сім карток операторів мобільного зв'язку, наркотичних засобів, психотропних речовин, банківських карток, майна, яке було здобуте у результаті вчинення кримінальних правопорушень та інших речей та документів, які мають відношення до встановлення та поширення злочинного впливу у суспільстві, та можуть містити відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 255-3, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-2, ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Ураховуючи дискреційне право слідчого вирішувати чи вилучати виявлене під час обшуку майно, а також те, що ухвалою слідчої судді прямо надано дозвіл на відшукання вказаного майна, то слідчий суддя мав повне право на прийняття рішення щодо арешту вилученого майна.
Апеляційний суд звертає увагу, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 170 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини кримінального провадження, беручи до уваги, що обмеження права власності є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, є правові підстави для арешту майна, тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,-залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4