Номер провадження: 11-сс/813/1019/25
Справа № 947/11507/25 1-кс/947/6274/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11 червня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та представника власників майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2025 року було частково задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, яке вилучене 04.04.2025 року у ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-предмет, ззовні схожий на пістолет (травматичну зброю) із написом «ПСМ-Р 9 мм РА № ХК2033600111», який споряджений магазином з предметами, ззовні схожими на набої у кількості 6 одиниць, 5 з яких з написом «СОВА П 9 мм РА» та 1 з написом «ФОРТ 9 мм РА»;
-2 (два) предмета, ззовні схожі на набої з маркуванням «СОВА П 9 мм РА»;
-дозвіл на зброю, виданий на ім'я ОСОБА_10 № НОМЕР_1 , виданий 18.11.2021, дійсний до 18.11.2021;
-предмети, ззовні схожі грошові кошти у загальному розмірі 620 000 (шістсот двадцять тисяч) гривень, а саме:
-600 (шістсот) банкнот номіналом по 200 (двісті) гривень;
-600 (шістсот) банкнот номіналом по 500 (п'ятсот) гривень;
-200 (двісті) банкнот номіналом по 1000 (одна тисяча) гривень.
У задоволені клопотання в іншій частині - відмовлено та повернуто вилучене майно - його власнику.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що у судовому засіданні встановлено, що частина вилученого в ході обшуку майна відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, є всі підстави вважати що вилучені грошові кошти набуті кримінально-протиправним шляхом, вилучена зброя та набої є предметами, що вилучені з вільного обігу на території України та потребують спеціальних дозвільних документів, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.
Разом з тим, у клопотанні прокурора не зазначено, якими доказами підтверджуються доводи про те, що вилучені під час обшуку мобільний телефон та банківські картки відповідають критеріям, передбаченим ч.1 ст.98 КПК України, тобто належним чином не вмотивовано, яке відношення вилучене майно має значення саме до цього кримінального провадження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та такою, що підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підставою накладення арешту на майно є його відповідність переліку майна, зазначеного у ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 170 КПК України, на яке може бути накладено арешт, а саме, те що воно обґрунтовано являються та визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, у зв'язку з тим, що вказане майно підлягає спеціальній конфіскації, а також необхідність забезпечення потреб досудового розслідування, що проявляється у недопущенні втрати речових доказів.
На підставі наведеного, прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді в частині повернення майна, яке було тимчасове вилучене 04.04.2025 року у ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора в частині накладення арешту на:
- мобільний телефон марки «Iphone» 13 Pro Max» у корпусі зеленого кольору, моделі MNCY3ZD/A, s/n НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , із сім-картою з номером НОМЕР_5 , у чохлі прозорого кольору, який надано добровільно ОСОБА_8 та який зазначив пін-код від даного телефону «03.09.03»;
- банківську картку, емітована АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_6 ;
- банківська картка, емітована АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_7 ;
- банківська картка, емітована «UKRSIBBANK» з номером НОМЕР_8 ;
- банківська картка, емітована АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_9 ;
- банківська картка, емітована АТ «Універсалбанк» з номером НОМЕР_10 ;
- банківську картку, емітована АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_11 ;
- банківську картку, емітована «МТВ Банк» з номером НОМЕР_12 ;
- банківську картку, червоного кольору з номером НОМЕР_13 ;
- банківську картку, емітована «МТВ Банк» з номером НОМЕР_14 ;
- банківську картку,, емітована АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_15 ;
- ID-картку № НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , видана 16.05.2022 Barcelona, дійсна до 04.03.2024;
- ID-картку № НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , видана 07.07.2022 Barcelona, дійсна до 04.03.2024;
- банківську картку, емітована «UKRSIBBANK» з номером НОМЕР_20 на ім'я « ОСОБА_11 »;
- банківську картку, емітована «UKRSIBBANK» з номером НОМЕР_21 на ім'я « ОСОБА_11 »;
- банківську картку, емітована «UKRSIBBANK» з номером НОМЕР_22 на ім'я « ОСОБА_11 »;
- банківську картку, емітована «UKRSIBBANK» з номером НОМЕР_23 на ім'я « ОСОБА_11 »;
- банківську картку, емітована «UKRSIBBANK» з номером НОМЕР_24 на ім'я « ОСОБА_11 »;
- банківську картку, емітована АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_25 на ім'я « ОСОБА_11 »;
та накласти арешт на вказане майно, яке вилучене 04.04.2025 року у ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчудження, користування та розпорядження вказаним майном.
Представник власників майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвалу слідчого судді є незаконною, та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав:
- слідчим суддею проігноровані письмові заперечення представника власника, а також відсутність будь-яких підтверджень набуття вилучених грошових коштів «кримінально-протиправним шляхом». В матеріалах провадження не має даних щодо часу способу, місця або джерела отримання зазначених коштів саме протиправним шляхом. Зазначені кошти не були ідентифіковані за будь-якими родовими ознаками (номери купюр, спеціальні барвники тощо), що виключає обґрунтованість твердження про імовірність збереження на них слідів будь-якого злочину;
- усі доводи прокурора, з якими безпідставно погодився слідчий суддя, зводяться до наявності в матеріалах кримінального провадження рапорту оперативного уповноваженого про нібито позиціювання ОСОБА_8 самого себе як «кримінального авторитету», а також постанови слідчого про визнання відповідного майна речовим доказом. При цьому зазначені документи не є доказами у кримінальному провадженні, а є лише припущеннями, у достовірності яких не впевнені навіть слідчі та прокурор, оскільки ОСОБА_12 досі не було вручене будь-якого повідомлення про підозру, навіть після проведеного допиту в якості свідка;
- слідчим суддею були проігноровані належні та допустимі докази законного джерела походження вилучених коштів, які були вилучені за місцем мешкання родини ОСОБА_13 . Такими доказами є податкові декларації ОСОБА_9 з 2019 по 2021 роки, яка є дружиною ОСОБА_12 . Відповідно до цих декларацій її доходи складають 2 120 000 грн. за три роки. Також суду були надані підтвердження про статки доньки ОСОБА_13 - ОСОБА_14 , які також складають 48 266 Евро.
На підставі наведеного, апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.05.2025 року в частині накладення арешту на грошові кошти у загальному розмірі 620?000 (шістсот двадцять тисяч) гривень, а саме: 600 (шістсот) банкнот номіналом по 200 (двісті) гривень; 600 (шістсот) банкнот номіналом по 500 (п'ятсот) гривень;200 (двісті) банкнот номіналом по 1000 (одна тисяча) гривень. Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно в частині накладення арешту на грошові кошти у загальному розмірі 620?000 (шістсот двадцять тисяч) гривень.
Позиції учасників судового розгляду.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника власника майна.
Представник власника майна ОСОБА_7 підтримав подану апеляційну скаргу та заперечував проти апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У мотивувальній частині суд повинен описати результати оцінки доказів навести докази для підтвердження встановлених судом обставин. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін.
Висновки у судовому рішенні повинні прямо випливати з аргументації, а також бути чіткими, тобто не допускати неоднозначного тлумачення. Також важливо враховувати, що недостатньо лише цитувати законодавчі положення, а потім приймати рішення. Суддя повинен послідовно поєднувати закон з фактами у справі і наводити чіткі аргументи, яким чином було вирішено справу у конкретному випадку. Якщо цього не робити, це буде очевидним порушенням права на справедливий суд, яке гарантує стаття 6 Європейської конвенції з прав людини.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Слід зазначити, що положеннями статті 3 КПК України на слідчого суддю покладено обов'язок контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, при цьому, окреслено межі такого захисту - діяти в порядку, передбаченому КПК України.
Перевіряючи рішення слідчого судді, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження, який є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.
Проте, слідчий суддя суду першої інстанції при розгляді клопотання про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, не у повному обсязі дотримався вимог процесуального закону, оскільки, оскаржена ухвала постановлена з грубим порушенням вимог щодо її обґрунтованості та вмотивованості.
За приписами ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Аналіз вище зазначеної норми закону свідчить, що Кримінальним процесуальним кодексом України чітко передбачені підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна відповідно до приписів ч. 2 ст. 171 КПК України повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження серед іншого є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Разом з тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022160000000482, внесеному до ЄРДР 12.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України.
Згідно клопотання про арешт майна, невстановлені особи, діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), у період з грудня 2020 року по 07.03.2021, вчиняли протиправні дії, пов'язані з незаконним вимаганням грошових коштів від потерпілого ОСОБА_17 та поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.
Також, приблизно у лютому-березні 2021 року, невстановлена особа звернулась до ОСОБА_18 (обвинувальний акт відносно якого наразі розглядається судом), для застосування його злочинного впливу на ОСОБА_19 , здійснення погроз, застосування фізичного насилля та інших злочинних методів, спрямованих на незаконний примус потерпілого до повернення зазначеній невстановленій особі боргу у сумі 5500 доларів США.
Крім того, невстановлені особи, які діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_20 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 та ОСОБА_22 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), та які здійснюють та поширюють у суспільстві злочинний вплив, 04.08.2022 організували, сприяли у проведенні та взяли участь у злочинному зібранні (сходці) на території ДУ «Одеський слідчий ізолятор», з використанням засобів зв'язку, для планування розподілу сфер злочинного впливу.
Крім того, встановлено факт діяльності на території м. Одеси та Одеської області злочинної організації під керуванням суб'єкта підвищеного злочинного впливу - «вора в законі» ОСОБА_20 (який перебуває у міжнародному розшуку), до складу якої увійшли: ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), ОСОБА_23 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_24 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом), ОСОБА_25 (який перебуває у міжнародному розшуку) та інші невстановлені особи, які поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.
Крім того, установлено, що член злочинної організації ОСОБА_24 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом) та інші невстановлені особи, здійснювали збут особливо небезпечних наркотичних засобів в ДУ «Одеська виправна колонія № 14».
Таким чином, з матеріалів досудового розслідування вбачається що невстановлені члени злочинної організації, створеної та керованої так званим «вором в законі» ОСОБА_20 , та інші невстановлені особи, які не входять до складу злочинного угруповання, продовжують діяти під керівництвом лідера злочинного угруповання на території Одеської області, з метою поширення та встановлення злочинного впливу у суспільстві, координації злочинної діяльності, наповнення так званого «воровського общака» та отримання незаконного прибутку за рахунок вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
На виконання доручення прокурора, щодо встановлення відомостей про осіб, причетних до участі спільно з ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_23 та ОСОБА_25 у вчиненні кримінальних правопорушень на території Одеської області та інших регіонів України, отримано інформацію про перелік осіб, які входять до кола, наближеного до так званого «вора в законі» ОСОБА_20 , а також які відповідно до свого статусу у кримінальному середовищі Одеського регіону, своїх переконань та образу життя, особистих якостей, підтримують неписані «воровські традиції», поширюють у суспільстві злочинний вплив або сприяють у його поширенні іншими суб'єктами, а також є особами, які діють під злочинним впливом так званих «ворів у законі», та які прямо чи опосередковано можуть бути причетними до вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень на території м. Одеси та Одеської області.
Так, серед таких осіб перебуває ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН: НОМЕР_26 , громадянин України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . В кримінальних колах позиціонує себе як «кримінальний авторитет».
В рамках вказаного кримінального провадження, 04.04.2025 року, у період часу з 06 год 17 хв по 11 год 50 хв., проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
1.мобільний телефон марки «Iphone» 13 Pro Max у корпусі зеленого кольору, моделі MNCY3ZD/A, s/n НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , із сім-картою з номером НОМЕР_5 , у чохлі прозорого кольору, який надано добровільно ОСОБА_8 та який зазначив пін-код від даного телефону «03.09.03»;
2. предмет, ззовні схожий на пістолет (травматичну зброю) із написом «ПСМ-Р 9 мм РА № ХК2033600111», який споряджений магазином з предметами, ззовні схожими на набої у кількості 6 одиниць, 5 з яких з написом «СОВА П 9 мм РА» та 1 з написом «ФОРТ 9 мм РА»;
3. 2 (два) предмета, ззовні схожі на набої з маркуванням «СОВА П 9 мм РА»;
4. дозвіл на зброю, виданий на ім'я ОСОБА_10 № НОМЕР_1 , виданий 18.11.2021, дійсний до 18.11.2021;
5. банківська картка, емітована АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_6 ;
6. банківська картка, емітована АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_7 ;
7. банківська картка, емітована «UKRSIBBANK» з номером НОМЕР_8 ;
8. банківська картка, емітована АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_9 ;
9. банківська картка, емітована АТ «Універсалбанк» з номером НОМЕР_10 ;
10. банківська картка, емітована АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_11 ;
11. банківська картка, емітована «МТВ Банк» з номером НОМЕР_12 ;
12. банківська картка червоного кольору з номером НОМЕР_13 ;
13. банківська картка, емітована «МТВ Банк» з номером НОМЕР_14 ;
14. банківська картка, емітована АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_15 ;
15. ID-картка № НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , видана 16.05.2022 Barcelona, дійсна до 04.03.2024;
16. ID-картка № НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , видана 07.07.2022 Barcelona, дійсна до 04.03.2024;
17. банківська картка, емітована «UKRSIBBANK» з номером НОМЕР_20 на ім'я « ОСОБА_11 »;
18. банківська картка, емітована «UKRSIBBANK» з номером НОМЕР_21 на ім'я « ОСОБА_11 »;
19. банківська картка, емітована «UKRSIBBANK» з номером НОМЕР_22 на ім'я « ОСОБА_11 »;
20. банківська картка, емітована «UKRSIBBANK» з номером НОМЕР_23 на ім'я « ОСОБА_11 »;
21. банківська картка, емітована «UKRSIBBANK» з номером НОМЕР_24 на ім'я « ОСОБА_11 »;
22. банківська картка, емітована АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_25 на ім'я « ОСОБА_11 »;
23. Предмети, ззовні схожі грошові кошти у загальному розмірі 620 000 (шістсот двадцять тисяч) гривень, а саме:
- 600 (шістсот) банкнот номіналом по 200 (двісті) гривень;
- 600 (шістсот) банкнот номіналом по 500 (п'ятсот) гривень;
- 200 (двісті) банкнот номіналом по 1000 (одна тисяча) гривень.
04.04.2025 року слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та в порядку ст. 110 КПК України - винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.
У подальшому, прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив накласти арешт на виявлене та вилучене під час обшуку майно, з метою збереження речового доказу.
Дійсно, приписами ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Натомість, позиція прокурора щодо необхідності арешту майна має ґрунтуватись на відповідних доказах, на підставі яких в силу частини першої статті 84 КПК України слідчий суддя встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно з вимогами ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отриманні у передбаченому КПК України порядку.
Положеннями частини першої статті 94 КПК України на слідчого суддю покладається обов'язок оцінки кожного доказу з точки зору, в тому числі допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що закріплено у ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання у це право має мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Зазначені вимоги у контексті застосування заходів забезпечення кримінального провадження вимагаються визначення статусу суб'єкта, майно якого підлягає арешту у кримінальному провадженні та законної мети здійснення такого обмеження відповідного права.
Так, аналізуючи зміст клопотання про арешт майна, колегія суддів встановила, що прокурор фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин справи, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні, але при цьому не конкретизував загальні норми процесуального закону до конкретних обставин даного кримінального провадження.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя при прийнятті до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не звернув уваги, що клопотання не містить відповідного обґрунтування необхідності арешту, яке виявлене та вилучене 04.04.2025 року у ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, згідно яких встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, своєю ухвалою повертає клопотання прокурору з встановленням строку в 72 години для усунення недоліків.
Апеляційний суд акцентує увагу органу державного обвинувачення, який ініціював кримінальне провадження, про необхідність обґрунтування конкретної підстави та мети арешту майна, яке завдання має бути виконане арештом відповідно до ст.ст. 131, 170 КПК України, який є заходом забезпечення кримінального провадження.
Як вбачається з клопотання, вказаних вимог прокурором дотримано не було, та не зазначено обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, необхідності вилучення саме зазначених речей, не встановлено конкретні факти і докази, що свідчать про зв'язок вилученого майна із обставинами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, досудове розслідування за ознаками яких здійснюється в межах даного кримінального провадження.
Колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити прокурору право звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, відповідно до вимог ст. 171 КПК України у встановленому порядку, при цьому конкретизувати, яким саме критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, відповідає вилучене майно, окрім того, надати докази, які підтверджують необхідність арешту вилучення майна.
Згідно ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно частини 1 статті 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, зокрема, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
За наведених обставин, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, з прийняттям нової ухвали про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, з підстав його невідповідності вимогам ст.171 КПК України.
Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційні скарги прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та представника власників майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, протягом 72 годин з моменту отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4