Справа № 127/15706/25
Провадження №11-сс/801/437/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
09 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
обвинуваченого ОСОБА_8 в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2025 року,
якою задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Горбове Новгород-Сіверського району Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, раніше судимому,
обвинуваченому у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
Клопотання мотивовано тим, що на розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025020020000306, внесеному до ЄРДР 29.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Підготовче судове засідання суддею Вінницького міського суду призначено поза межами строку дії ухвали про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме після 27.05.2025,
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, не відпали, а продовжують існувати, зокрема:
- перебуваючи на волі ОСОБА_8 , може переховуватись від суду, оскільки останній немає постійного місця проживання у м. Вінниці та розуміє яка міра покарання йому загрожує ( позбавлення волі), у разі визнання його винним;
- вчинити інший злочин, оскільки обвинувачений неодноразово засуджувався ( 11 разів за вчинення злочинів проти власності, починаючи з 1999 року) та лише 05.11.2024 звільнений з місць позбавлення волі і знову вчинив новий, умисний, злочин, крім того обвинувачений не має законних джерел доходу, окрім як вчинення злочинів.
З огляду на викладене, прокурор просила продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, не забезпечать дотримання обвинуваченим його процесуальних обов'язків та не зможе запобігти доведеним ризикам.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_8 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, слідчому судді пояснив, що ризиків, на які посилається прокурор, наразі не існує, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення або чинити тиск на свідків він наміру не має, окрім того зазначив, що має незадовільний стан здоров'я, а тому просив слідчого суддю застосувати стосовно нього більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі.
Адвокат ОСОБА_7 підтримав заперечення обвинуваченого, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_8 має ряд захворювань і потребує постійного лікування, а тому просив слідчого суддю застосувати стосовно ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2025 року - задоволено клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 . Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 липня 2025 року включно. Строк дії ухвали визначено до 21 липня 2025 року включно.
Постановляючи рішення, слідчий суддя врахував обставини кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_8 , наслідки в результаті кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому вважав, що ризики в обґрунтування тримання під вартою обвинуваченого не зменшилися, тривають. Зокрема, ОСОБА_8 може ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить змінити йому запобіжний з тримання під вартою на запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції необґрунтована, невмотивована, постановлена з порушенням вимог КПК України, а тому підлягає скасуванню.
Слідчим суддею не враховано, що він хворіє на невиліковні хвороби, потребує постійного лікування. Також зазначає про те, що відсутні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, він не вчиняв та не буде вчиняти жодного тиску на свідків, зобов'язується з'являтися за кожним викликом до суду.
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_9 заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просила залишити ухвалу слідчого судді без змін.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши доповідача, пояснення учасників, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
За правилами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
За змістом ст.199 КПК України при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Слідчий суддя, оцінивши у сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, слідчий суддя, проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, урахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи обвинуваченого про відсутність ризиків, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний, обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд ураховує, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від суду, оскільки немає постійного місця проживання у м. Вінниці, розуміє яке покарання йому загрожує (позбавлення волі), у разі визнання його винним, не має міцних соціальних зв'язків. Вказане перешкоджатиме розгляду кримінального провадження по суті та в свою чергу свідчить про наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України. Обвинувачений ОСОБА_8 неодноразово засуджувався (11 разів за вчинення злочинів проти власності, починаючи з 1999 року), 05.11.2024 звільнений з місць позбавлення волі, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки наразі ОСОБА_8 інкримінується вчинення нового умисного, злочину.
Доводи обвинуваченого про те, що він не вчиняв та не буде вчиняти жодного тиску на свідків не є підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки вказаний ризик стороною обвинувачення не зазначався у клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що вимоги апеляційної скарги обвинуваченого, який заперечує доведеність передбачених ст.177 КПК України, ризиків та одночасно просить застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, є суперечливими, оскільки за змістом ст.194 КПК України будь-який запобіжний захід може бути застосований лише за наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із наведених ризиків.
Посилання обвинуваченого на те, що він хворіє на невиліковні хвороби, потребує постійного лікування враховані апеляційним судом, проте такі не свідчать про зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а відтак не можуть бути підставами для зміни запобіжного заходу.
Крім того, дані про те, що обвинувачений ОСОБА_8 не може отримувати належну медичну допомогу в умовах СІЗО в матеріалах судового провадження відсутні. Апеляційний суд зазначає, що проведення медичного обстеження підозрюваного, обвинуваченого та оперативне лікування за зверненням підозрюваного являється однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів особи, яка тримається під вартою.
Відповідно до наказу МОЗ України “Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 № 1769/5 у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим, яка включає консультацію медичного працівника, діагностику і лікування захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав, які б наразі перешкоджали обвинуваченому ОСОБА_8 отримувати належну медичну допомогу в умовах СІЗО.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За наведених обставин у їх сукупності, оскаржувана ухвала відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2025 року - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4